Відділення інтенсивної терапії

Головний редакторChidile Muonwe

Основний внесокMerinda Rodseth, Kim Jackson, Tarina van der Stockt, Ewa Jaraczewska, Uchechukwu Chukwuemeka та Lucinda hampton

Вступ(edit|edit source)

Інтенсивна терапія – це найінтенсивніший рівень догляду за пацієнтами та лікування, призначений для критично хворих пацієнтів з станами, що потенційно відновлюються, що загрожують життю.(1) Centers for Medicare & Medicaid Services визначають критичну хворобу або травму як “гостре ураження однієї або декількох життєво важливих систем органів, внаслідок чого існує висока ймовірність неминучого погіршення стану пацієнта, що загрожує його життю”.(2) Інтенсивна терапія (реаніматологія) – це міждисциплінарна та міжпрофесійна галузь медицини, спеціально розроблена для ведення пацієнтів з ризиком розвитку або вже встановленою, загрозливою для життя органною недостатністю.(3)(4)(5) Здатність тимчасово підтримувати і, за необхідності, замінювати функції багатьох систем органів, що відмовляють, зокрема легень, серцево-судинної системи та нирок – це те, що робить медицину реанімації та інтенсивної терапії особливо важливою.(3)(6)

Відділення інтенсивної терапії (ВІТ) – це окрема, автономна зона в медичному закладі, оснащена високотехнологічним спеціалізованим обладнанням, призначеним для ретельного моніторингу, швидкого втручання і часто тривалого лікування пацієнтів з гострою дисфункцією органів.(2)(3)(7) Воно призначене для ведення та постійного моніторингу пацієнтів із загрозливими для життя станами.(3) Інтенсивна терапія спрямована на підтримку життєво важливих функцій для запобігання подальшому фізіологічному погіршенню, для зниження смертності та профілактики захворюваності у критично хворих пацієнтів.(3)(8) Надання інтенсивної терапії знаходиться в межах континууму первинної, вторинної та третинної медичної допомоги, причому більшість цих послуг надається в умовах вторинної медичної допомоги.(3)

Типи відділень інтенсивної терапії (ВІТ)( edit | edit source )

Відділення інтенсивної терапії можуть бути організовані на основі патологій/станів, що лікуються (наприклад, неврологічні, травматологічні, опікові, медичні або хірургічні відділення інтенсивної терапії) або за віковою групою госпіталізованого пацієнта (дорослі або дитячі).(2) Спеціалізовані відділення інтенсивної терапії охоплюють медичні, хірургічні, педіатричні та неонатальні відділення інтенсивної терапії.

Медичне відділення інтенсивної терапії( edit | edit source )

Медичне відділення інтенсивної терапії (medical intensive care unit) призначене для догляду за дорослими пацієнтами з медичними станами, що потребують частого спостереження, спеціалізованого моніторингу та медикаментозного лікування. Це такі захворювання, як діабетичний кетоацидоз, шлунково-кишкова кровотеча, передозування ліків, дихальна недостатність, сепсис, інсульт та рак.

Хірургічне відділення інтенсивної терапії( edit | edit source )

Хірургічне відділення інтенсивної терапії (surgical intensive care unit) призначене для ведення післяопераційних пацієнтів, зокрема пацієнтів, які перенесли великі абдомінальні операції, краніотомії, торакотомії, нестабільних пацієнтів з множинними травмами та будь-яких хірургічних пацієнтів, які потребують постійного моніторингу або підтримки життєдіяльності.

Педіатричне відділення інтенсивної терапії( edit | edit source )

У педіатричному відділенні інтенсивної терапії перебувають важкохворі діти. Діти, які щойно перенесли операцію і мають ризик погіршення стану, також перебувають у відділенні дитячої інтенсивної терапії.

Неонатальне відділення інтенсивної терапії edit | edit source )

Неонатальне відділення інтенсивної терапії (neonatal intensive care unit) відповідає за виходжування недоношених дітей, дітей з високим ризиком та важкохворих дітей.(9) У неонатальному відділенні інтенсивної терапії також виходжують новонароджених з вродженими вадами та ускладненнями під час пологів.

(10)

Існує багато інших типів відділень інтенсивної терапії, наприклад, кардіологічні відділення, опікові відділення, травматологічні відділення, змішані відділення інтенсивної терапії та позалікарняні відділення інтенсивної терапії (мобільні відділення інтенсивної терапії).

Обладнання для ВІТ( edit | edit source )

Обладнання у відділенні інтенсивної терапії здебільшого спрямоване на життєзабезпечення та підтримку різних органів тіла (наприклад, легень, серця чи нирок). Сюди входять, але не обмежуються:(3)

Показання для госпіталізації у ВІТ( edit | edit source )

Оскільки ресурси інтенсивної терапії обмежені та дорогі, пацієнти для госпіталізації у ВІТ повинні бути ретельно відбиратися.(1)(2)(4)(7)(13) Було визначено дві категорії пацієнтів, які не отримують користі від лікування у ВІТ: “занадто здорові, щоб отримати переваги” та “занадто хворі, щоб отримати переваги” від послуг інтенсивної терапії .(13) Рішення про госпіталізацію пацієнта у відділення інтенсивної терапії повинен приймати спеціаліст інтенсивної терапії за погодженням з командою, яка направила пацієнта, і воно повинно ґрунтуватися на тяжкості захворювання, хронічному стані здоров’я і фізіологічному резерві, терапевтичній сприйнятливості, а також на побажаннях пацієнта або осіб, які здійснюють догляд за ним.

На прийняття рішення про госпіталізацію у відділення інтенсивної терапії впливає багато чинників. Згідно з однією з класифікацій, ці чинники поділяються на контекстуальні, пов’язані з пацієнтом і лікарем.(13)

  • Контекстуальні чинники охоплюють характеристики відділення інтенсивної терапії, наприклад, наявність ліжок, відповідного обладнання та досвід медперсоналу.
  • Чинники пацієнта стосуються характеристик пацієнта, таких як його вподобання, функціональні можливості, вік і супутні захворювання, а також характеристики хвороби щодо тяжкості, зворотності, реакції на терапію і якості життя після виписки з ВІТ.(13)(14)
  • Чинники лікарів стосуються характеристик особи, яка приймає рішення, включаючи досвід, особистість, настрій та упередження.(13)

Незважаючи на те, що критерії госпіталізації можуть відрізнятися в різних відділеннях інтенсивної терапії та в різних країнах, для госпіталізації пацієнтів у відділення інтенсивної терапії рекомендовано універсальні критерії. Дотримуючись своєї моделі визначення пріоритетів, Товариство медицини невідкладних станів (Society of Critical Care Medicine, SCCM) у своїх настановах щодо сортування пацієнтів у ВІТ розподілило пацієнтів на чотири групи за рівнем пріоритетності. Ці групи ґрунтуються на тому, наскільки ймовірно, що пацієнти отримають користь від госпіталізації у відділення інтенсивної терапії,(2) і їх можна переглянути в наведеній нижче таблиці:

Рівень пріоритету Опис
Пріоритет 1
  • Немає терапевтичних обмежень
  • Критично хворі нестабільні пацієнти, які потребують інтенсивного лікування та моніторингу, що не може бути забезпечено поза межами відділення інтенсивної терапії
  • Висока ймовірність одужання
Пріоритет 2
  • Немає терапевтичних обмежень
  • Потребують інтенсивного моніторингу
  • Потенційно можуть потребувати негайного втручання
  • Менша ймовірність одужання
Пріоритет 3
  • Критично хворі
  • Обмежена ймовірність одужання через основне захворювання або характер гострого захворювання
  • Мають терапевтичні обмеження
Пріоритет 4
  • Зазвичай не підходить для госпіталізації у ВІТ внаслідок:
    • низького ризику активних втручань, які не можуть бути безпечно проведені в умовах, відмінних від ВІТ, і тому очікується, що користь від лікування у ВІТ буде незначною
    • термінальної/незворотної хвороби та неминучої смерті

Таблиця 1: Рівні пріоритетності госпіталізації у ВІТ(2)(15)

У своїх попередніх настановах щодо госпіталізації у відділення інтенсивної терапії SCCM також представила деякі діагнози та параметри для госпіталізації у ВІТ на основі своїх моделей діагностики та об’єктивних параметрів,(16) перелік яких наведено в таблиці нижче. Наразі, однак, не існує переконливих доказів, які б обґрунтовували критерії госпіталізації у ВІТ.(2)

Система Стан
Серцево-судинна система
  • Гострий інфаркт міокарда з ускладненнями
  • Кардіогенний шок
  • Складні аритмії, що потребують ретельного моніторингу та втручання. Гостра застійна серцева недостатність з дихальною недостатністю та/або такою, що потребує гемодинамічної підтримки
  • Гіпертензивні невідкладні стани
  • Нестабільна стенокардія, особливо з дизритмією, гемодинамічною нестабільністю або постійним болем у грудях
  • S/P зупинка серця
  • Тампонада або стиснення серця з гемодинамічною нестабільністю
  • Розшарування аневризми аорти
  • Повна блокада серця
Дихальна система
  • Гостра дихальна недостатність, що потребує вентиляційної підтримки
  • Тромбоемболія легеневої артерії з гемодинамічною нестабільністю
  • Пацієнти у відділенні проміжного догляду, які демонструють погіршення дихальних функцій
  • Потреба в сестринському догляді/респіраторній допомозі, яка недоступна в менш комфортних умовах, наприклад, у палаті або у відділенні проміжного догляду
  • Масивне кровохаркання
  • Дихальна недостатність з неминучою інтубацією
Нервова система
  • Гострий інсульт зі зміною психічного статусу
  • Кома: метаболічна, токсична або аноксична
  • Внутрішньочерепний крововилив з потенціалом грижі
  • Гострий субарахноїдальний крововилив
  • Менінгіт зі зміненим психічним статусом або порушенням дихання Порушення центральної нервової системи або нервово-м’язові розлади з погіршенням неврологічної або легеневої функції
  • Епілептичний статус
  • Пацієнти з мертвим або потенційно мертвим мозком, які перебувають під агресивною терапією під час визначення статусу донорства органів Вазоспазм
  • Пацієнти з важкою черепно-мозковою травмою
Проковтування наркотиків та передозування наркотиками
  • Гемодинамічно нестабільний прийом наркотиків
  • Прийом наркотиків зі значними змінами психічного стану при неадекватному захисті дихальних шляхів
  • Судоми після прийому наркотиків
Шлунково-кишкові розлади
  • Шлунково-кишкова кровотеча, що загрожує життю, через гіпотензію, стенокардію, тривалу кровотечу або супутні захворювання
  • Фульмінантна печінкова недостатність
  • Тяжкий панкреатит
  • Перфорація стравоходу з медіастинітом або без нього
Ендокринна система
  • Діабетичний кетоацидоз, ускладнений гемодинамічною нестабільністю, зміною психічного стану, дихальною недостатністю або тяжким ацидозом
  • Тиреоїдний шторм або мікседематозна кома з гемодинамічною нестабільністю
  • Гіперосмолярний стан з комою та/або гемодинамічною нестабільністю
  • Інші ендокринні проблеми, такі як надниркові кризи з гемодинамічною нестабільністю
  • Тяжка гіперкальціємія зі зміненим психічним станом, що потребує моніторингу гемодинаміки
  • Гіпо- або гіпернатріємія з судомами, зміненим психічним станом
  • Гіпо- або гіпермагніємія з гемодинамічними порушеннями або дизритміями
  • Гіпо- або гіперкаліємія з порушеннями ритму або м’язовою слабкістю
  • Гіпофосфатемія з м’язовою слабкістю
Хірургія
  • Післяопераційні пацієнти, які потребують гемодинамічного моніторингу/вентиляційної підтримки або інтенсивного сестринського догляду
Інше
  • Септичний шок з гемодинамічною нестабільністю
  • Моніторинг гемодинаміки
  • Клінічні стани, що потребують сестринського догляду на рівні відділення інтенсивної терапії
  • Травми внаслідок природніх чинників (ураження блискавкою, утоплення, гіпо/гіпертермія)
  • Нові/експериментальні методи лікування з потенційним ризиком ускладнень
  • Життєві показники * Пульс < 40 або > 150 ударів на хвилину * Систолічний артеріальний тиск < 80 мм рт.ст. або на 20 мм рт.ст. нижче звичайного тиску пацієнта * Середній артеріальний тиск < 60 мм рт.ст. * Діастолічний артеріальний тиск > 120 мм рт.ст. * Частота дихання > 35 вдихів на хвилину
  • Лабораторні показники (нещодавно виявлені) * Натрій у сироватці крові < 110 mEq/L або > 170 mEq/L * Калій у сироватці крові < 2.0 mEq/L або > 7,0 mEq/L * PaO2 < 50 мм рт. ст. * pH < 7,1 або > 7,7 * Глюкоза в сироватці крові > 800 mg/dl * Кальцій у сироватці крові > 15 mg/dl*
  • Токсичний рівень лікарського засобу або іншої хімічної речовини у пацієнта з гемодинамічними або неврологічними порушеннями
  • Рентгенографія/Ультрасонографія/Томографія (нещодавно виявлені) * Цереброваскулярний крововилив, контузія або субарахноїдальний крововилив зі зміною психічного стану або вогнищевими неврологічними ознаками * Розрив внутрішніх органів, сечового міхура, печінки, варикозне розширення вен стравоходу або матки з гемодинамічною нестабільністю * Розшарування аневризми аорти
  • Електрокардіограма * Інфаркт міокарда зі складними аритміями, гемодинамічною нестабільністю або застійною серцевою недостатністю * Стійка шлуночкова тахікардія або фібриляція шлуночків * Повна блокада серця з гемодинамічною нестабільністю
  • Фізикальні дані (гострий початок) * Нерівні зіниці у непритомного пацієнта * Опіки, що покривають >10% площі тіла * Анурія * Обструкція дихальних шляхів * Кома * Безперервні судоми * Ціаноз * Тампонада серця

Таблиця 2: Показання для госпіталізації у відділення інтенсивної терапії. Запозичено з Керівництва Європейського товариства інтенсивної терапії для госпіталізації у відділення інтенсивної терапії.(16)

Навіщо починати фізичну терапію на ранній стадії у ВІТ?( edit | edit source )

Фізична терапія є однією з основних і найбільш послідовних терапевтичних послуг у відділенні інтенсивної терапії. Фізичні терапевти (ФТ) проводять індивідуальне обстеження пацієнтів, які поступають у відділення інтенсивної терапії, щоб визначити потреби кожного пацієнта.

Ризик м’язової слабкості, делірію та тривалої механічної вентиляції у пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії підвищуються внаслідок їхньої фізичної бездіяльності. Ці ускладнення можуть зрештою призвести до фізичних і когнітивних порушень, які можуть тривати роками після виписки з ВІТ.(17) ФТ відіграють життєво важливу роль у профілактиці та лікуванні респіраторних розладів, а також у профілактиці та лікуванні кістково-м’язових і нервово-м’язових розладів як у інтубованих, так і у пацієнтів у ВІТ, які дихають самостійно.

Рання мобілізація та фізична реабілітація вважаються першочерговими для одужання важкохворих пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії. Існують докази того, що вони є безпечними і мають низький ризик несприятливих подій:(17)(18) Протоколи ранньої мобілізації включають мобілізацію і вправи. Вони можуть прогресувати від пасивної мобілізації кінцівок і зміни пози до пересування і базової повсякденної активності. (19)

Рання фізична терапія для пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії також необхідна для пом’якшення інших ускладнень, які можуть виникнути, таких як делірій у ВІТ, вентилятор-асоційована пневмонія та нейропатія/міопатія, набута у відділенні інтенсивної терапії, серед інших.

(20)

Ресурси(edit|edit source)

Посилання(edit|edit source)

  1. 1.0 1.1 Bassford C. Decisions regarding admission to the ICU and international initiatives to improve the decision-making process. Critical Care. 2017. July; 21:174. DOI:10.1186/s13054-017-1749-3
  2. 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 Nates JL, Nunnally M, Kleinpell R, Blosser S, Goldner J, Birriel B, Fowler CS, Byrum D, Miles WS, Bailey H, Sprung CL. ICU admission, discharge, and triage guidelines: a framework to enhance clinical operations, development of institutional policies, and further research. Critical care medicine. 2016 Aug 1;44(8):1553-602. DOI:10.1097/CCM.0000000000001856
  3. 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 3.5 3.6 Marshall JC, Bosco L, Adhikari NK, Connolly B, Diaz JV, Dorman T, Fowler RA, Meyfroidt G, Nakagawa S, Pelosi P, Vincent JL. What is an intensive care unit? A report of the task force of the World Federation of Societies of Intensive and Critical Care Medicine. Journal of critical care. 2017 Feb 1;37:270-6. DOI:10.1016/j.jcrc.2016.07.015
  4. 4.0 4.1 Reader TW, Reddy G, Brett SJ. Impossible decision? An investigation of risk trade-offs in the intensive care unit. Ergonomics. 2018 Jan 2;61(1):122-33. DOI:10.1080/00140139.2017.1301573
  5. Diaz JV, Riviello ED, Papali A, Adhikari NK, Ferreira JC. Global critical care: moving forward in resource-limited settings. Annals of global health. 2019;85(1). DOI:10.5334/aogh.2413
  6. Kelly FE, Fong K, Hirsch N, Nolan JP. Intensive care medicine is 60 years old: the history and future of the intensive care unit. Clinical medicine. 2014 Aug;14(4):376.
  7. 7.0 7.1 Toptas M, Sengul Samanci N, Akkoc İ, Yucetas E, Cebeci E, Sen O, Can MM, Ozturk S. Factors affecting the length of stay in the intensive care unit: our clinical experience. BioMed research international. 2018 Mar 20;2018. DOI:10.1155/2018/9438046
  8. Mercadante S, Gregoretti C, Cortegiani A. Palliative care in intensive care units: why, where, what, who, when, how. BMC anesthesiology. 2018 Dec;18(1):1-6. DOI:10.1186/s12871/018-0574-9
  9. Williams KG, Patel KT, Stausmire JM, Bridges C, Mathis MW, Barkin JL. The neonatal intensive care unit: Environmental stressors and supports. International journal of environmental research and public health. 2018 Jan;15(1):60. DOI:10.3390/ijerph15010060
  10. BIDMC NICU. Equipment. Published 2 April 2013. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=QphHYiqRJuI (accessed 20 July 2021)
  11. Karen Instruct. Lines and equipment commonly seen in ICU Part 1. Published 23 Aug 2018. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=YL56XdEPX2U (last accessed 5 Feb 2021)
  12. Karen Instruct. Lines and equipment commonly seen in ICU Part 2. Published 23 Aug 2018. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=_2spE9NuIdQ (last accessed 5 Feb 2021)
  13. 13.0 13.1 13.2 13.3 13.4 Gopalan PD, De Vasconcellos K. Factors influencing decisions to admit or refuse patients entry to a South African tertiary intensive care unit. SAMJ: South African Medical Journal. 2019 Sep;109(9):645-51.DOI:10.7196/SAMJ.2019.v109i9.13678
  14. Kerckhoffs MC, Senekal J, Van Dijk D, Artigas A, Butler J, Michalsen A, van Mol MM, Moreno R, da Silva FP, Picetti E, Póvoa P. Framework to support the process of decision-making on life-sustaining treatments in the ICU: Results of a Delphi study. Critical care medicine. 2020 May;48(5):645. DOI:10.1097/CCM.0000000000004221
  15. Ramos JG, Perondi B, Dias RD, Miranda LC, Cohen C, Carvalho CR, Velasco IT, Forte DN. Development of an algorithm to aid triage decisions for intensive care unit admission: a clinical vignette and retrospective cohort study. Critical Care. 2016 Dec;20(1):1-9. DOI:10.1186/s13054-016-1262-0
  16. 16.0 16.1 Nates JL, Nunnally M, Kleinpell R. Guidelines for intensive care unit admission, discharge, and triage. Task Force of the American College of Critical Care Medicine, Society of Critical Care Medicine. Crit Care Med. 1999;27:633-8.
  17. 17.0 17.1 Nydahl P, Sricharoenchai T, Chandra S, Kundt FS, Huang M, Fischill M, Needham DM. Safety of patient mobilization and rehabilitation in the intensive care unit. Systematic review with meta-analysis. Annals of the American Thoracic Society. 2017 May;14(5):766-77. DOI:10.1513/AnnalsATS.201611-843SR
  18. Zhang L, Hu W, Cai Z, Liu J, Wu J, Deng Y, Yu K, Chen X, Zhu L, Ma J, Qin Y. Early mobilization of critically ill patients in the intensive care unit: A systematic review and meta-analysis. PloS one. 2019 Oct 3;14(10):e0223185. DOI:10.1371/journal.pone.0223185
  19. Ferre M, Batista E, Solanas A, Martínez-Ballesté A. Smart Health-Enhanced Early Mobilisation in Intensive Care Units. Sensors. 2021 Aug 10;21(16):5408.
  20. IU Health. Intensive Care Unit (ICU): What to Expect. Published 8 February 2016. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=mytvaMVfZFc (last accessed 8 Feb 2021)


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси