Етапи реабілітації

Головні редакториUser Name та ReLAB-HS

Основний внесокNaomi O’Reilly, Shaimaa Eldib, Lucinda hampton, Tarina van der Stockt, Ashmita Patrao, Tony Lowe, Oyemi Sillo та Kim Jackson

Вступ(edit | edit source)

Потреба в реабілітації в системах охорони здоров’я зростає, оскільки населення планети збільшується. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожна третя людина потребує доступу до реабілітації(1)(2), проте понад 50% людей, які потребують реабілітації в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, не отримують доступу до реабілітації. Тип догляду та потреби в реабілітації дуже різняться залежно від низки чинників, на які впливає як гострота захворювання, так і його складність. Вид допомоги буде відрізнятися залежно від потреб людини, починаючи від невідкладної допомоги у разі гострого захворювання/травми або загострення поточного стану, що вимагає швидкого втручання, і закінчуючи підгострою допомогою та довгостроковим доглядом, коли стан людини є більш стабільним.

Невідкладна медична допомога( edit | edit source )

Обґрунтоване робоче визначення невідкладної медичної допомоги має охоплювати найбільш чутливі до часу, індивідуально орієнтовані діагностичні та лікувальні заходи, основною метою яких є поліпшення здоров’я. Таким чином, запропоноване визначення включає компоненти системи охорони здоров’я або платформи надання медичної допомоги, що використовуються для лікування раптових, часто несподіваних, невідкладних або екстрених епізодів травм і захворювань, незалежно від їхньої кінцевої причини, які без швидкого втручання можуть призвести до смерті або інвалідності. Невідкладна допомога відіграє життєво важливу роль у запобіганні смерті та інвалідності, а інтеграція невідкладної медичної допомоги з профілактикою та первинним рівнем надання медичної допомоги завершує парадигму системи охорони здоров’я, яка повністю охоплює всі основні аспекти надання медичної допомоги.

Рисунок 1. Сфери невідкладної допомоги

Невідкладна медична допомога охоплює низку клінічних функцій охорони здоров’я, включаючи невідкладну допомогу, долікарняну невідкладну допомогу, невідкладну або травматологічну допомогу, невідкладну хірургічну допомогу, критичну допомогу і короткострокову стаціонарну стабілізацію. Це може вимагати відвідування або перебування в центрі невідкладної допомоги, відділенні невідкладної допомоги лікарні або інших закладів короткострокового перебування, а також допомоги діагностичних служб, хірургічного втручання або подальшого амбулаторного лікування в громаді. Гостра стаціонарна допомога на базі лікарні, як правило, має на меті виписку пацієнтів, як тільки їхній стан вважається належним і стабільним. Багато простих, ефективних і недорогих втручань в рамках невідкладної допомоги можуть врятувати життя, часто протягом перших 24 годин. Серед них – ті, що надаються у відділеннях базової хірургії районних лікарень, які пропонують лікування травм, вагітності з високим ризиком та інших поширених хірургічних станів. (3)

Відділення невідкладної медичної допомоги включають відділення невідкладної допомоги, інтенсивної терапії, коронарної терапії, кардіології, інтенсивної терапії новонароджених та багато інших відділень, де пацієнт може відчути гостре погіршення стану і потребувати стабілізації перед переведенням до іншого відділення більш високого рівня для подальшого лікування. (4)(3)

Де надається невідкладна медична допомога( edit | edit source )

a. Травматологія та невідкладна хірургія(edit | edit source)

Лікування осіб з гострими хірургічними потребами, такими як травми, що загрожують життю, гострий апендицит або защемлені грижі чи кишкова непрохідність (найпоширеніша причина госпіталізації).(3)(5)

b. Невідкладна медична допомога(edit | edit source)

Лікування осіб з гострими медичними та потенційно хірургічними потребами, що загрожують життю або кінцівкам, такими як гострий інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кровообігу, або обстеження пацієнтів з абдомінальним болем. (3) Може проводитися лікарями загальної практики для запобігання незворотнім ускладненням, але найчастіше відбувається у відділенні невідкладної допомоги в лікарні: де вони можуть обстежити дихальні шляхи, дихання, кровообіг і лікувати критично хворих людей для стабілізації їхнього стану. Залежно від ступеня тяжкості, деякі випадки можна лікувати виключно у відділенні невідкладної допомоги, в той час як інші будуть скеровані далі для отримання спеціалізованої допомоги.

c. Ургентна допомога(edit | edit source)

Амбулаторна допомога у закладі, що надає медичну допомогу поза межами відділення невідкладної допомоги лікарні, як правило, на позаплановій основі, наприклад, у відділенні легких травм, наприклад, лікування легкої травми (вивих, розтягнення, перелом), сезонних захворювань, лихоманки або після загострення хронічного захворювання.(3)(6)

d. Короткострокова стабілізація(edit | edit source)

Як випливає з назви, короткострокова стабілізація фокусується на стабілізації пацієнта з метою мінімізації або контролю симптомів його стану до того моменту, коли він зможе отримати остаточне лікування. Прикладом може бути внутрішньовенне введення рідини пацієнту з важкими травмами перед переведенням в операційну.

e. Долікарняна допомога(edit | edit source)

Допомога надається в громаді до прибуття пацієнта до офіційного медичного закладу, здатного надати остаточну допомогу. Прикладами можуть бути надання допомоги персоналом швидкої допомоги або оцінювання гострих проблем зі здоров’ям місцевими медичними працівниками:

  1. Допомога першого реагування
  2. Базова долікарняна допомога
  3. Поглиблена долікарняна допомога

f. Інтенсивна терапія(edit | edit source)

Реанімація – це спеціалізована допомога пацієнтам, стан яких загрожує життю і які потребують комплексного догляду та постійного моніторингу, зазвичай у відділеннях інтенсивної терапії. Прикладами є пацієнти з важкими дихальними проблемами, які потребують ендотрахеальної інтубації, та пацієнти з судомами, спричиненими церебральною малярією.(4)(3)

Послуги, що надаються у відділенні невідкладної медичної допомоги( edit | edit source )

Гостра медична допомога (Acute care) – це галузь охорони здоров’я, де пацієнт отримує активне, але короткочасне лікування важкої травми або епізоду хвороби, невідкладного стану або під час відновлення після операції, яке зазвичай надається командами медичних працівників з різних медичних і хірургічних спеціальностей і може включати в себе поєднання реабілітаційної допомоги (фізичної терапії, ерготерапевтичної, респіраторної та терапії терапії мови й мовлення, за необхідності), що базується на індивідуальних потребах пацієнта, з метою забезпечення повернення до оптимального рівня функціонування організму.

Гостра допомога допомагає пацієнтам поліпшити якість їхнього життя і підтримувати її до моменту переведення на наступний етап допомоги, який відповідає їхнім потребам, незалежно від того, яким він є. Переведення пацієнта з етапу гострої медичної допомоги на наступний етап реабілітації є важливим рішенням, яке може мати значний вплив на якість медичної допомоги, що надається пацієнту, та на його життя.

Підгостра допомога ( edit | edit source )

Підгостра допомога (Sub-acute care)- це допомога, що надається особам, які зазвичай мають більш стабільний стан і більше не відповідають критеріям гострої допомоги, але можуть потребувати постійної медичної підтримки для управління новим або мінливим станом здоров’я. Вона допомагає людині відновити або адаптувати свою здатність до активності повсякденної життєдіяльності.(7) Американська модель підгострої медичної допомоги зосереджена на продовженні надання невідкладних медичних послуг після періоду гострої нестабільності у відділенні невідкладної допомоги в лікарні або поруч з нею, щоб скоротити тривалість гострої стаціонарної допомоги.

Підгостра медична допомога, яку часто розглядають як наступний етап після гострої допомоги, зазвичай надається у спеціалізованому закладі, де пацієнт отримує обмежений обсяг лікування. Прикладами є реабілітаційні центри, де надають фізичну терапію, ерготерапію та/або терапію мови й мовлення. Інші види підгострої допомоги включають обробку ран, внутрішньовенну антибіотикотерапію, знеболення, діаліз і призначене лікарем лікування серцевих, респіраторних та інших захворювань, наприклад, діабету або гіпертонії. До підгострої допомоги також можна віднести короткострокову післяопераційну допомогу, коли людина залишається у стаціонарі закладу, а не приїжджає туди на лікування.

Де це відбувається( edit | edit source )

Підгостра допомога, як правило, надається в лікарнях, домашніх умовах, медичних центрах або спеціалізованих реабілітаційних центрах.(7)

Послуги, що надаються на етапі підгострої допомоги( edit | edit source )

Як правило, втручання, що надаються в рамках підгострого періоду, є орієнтованими на досягнення певної мети і поєднують у собі низку послуг, таких як фізична терапія, ерготерапія та терапія мови й мовлення.(7)

Переваги підгострої медичної допомоги( edit | edit source )

  • Зменшує час госпіталізації (якщо в лікарні);
  • Забезпечує підтримку для розвитку оптимальних функцій;
  • Підтримує адаптацію та допомагає справлятися зі змінами у стані здоров’я та вирішувати повсякденні завдання. (7)

Післягостра допомога ( edit | edit source )

Хоча післягостра допомога (Post Acute Care) також передбачає безперервне медичне лікування після перебування в лікарні, вона зосереджена на відновленні, реабілітації та менеджменті симптомів. Пацієнти, які одужують після кардіологічних чи респіраторних захворювань, інсульту, неврологічних розладів або ортопедичних операцій, часто потребують реабілітаційної терапії, яка допомагає подолати розрив між лікарнею та домом.

Модель післягострої допомоги покликана допомогти пацієнтам перейти від хвороби до одужання, уникаючи при цьому потреби в довготривалому догляді для осіб, які могли б отримувати допомогу вдома і ґрунтується на низці послуг з догляду, які допомагають пацієнтам успішно повернутися додому після виписки з лікарні, щоб сприяти переходу від одужання до функціональної автономії.

Основні завдання післягострого догляду виходять за межі медичних аспектів і охоплюють надання відповідного перехідного інтегрованого догляду пацієнтам з потенціалом функціонального відновлення, тим самим сприяючи їхньому поверненню до місця проживання та максимальному поліпшенню самопочуття і незалежності, щоб вони могли повернутися до роботи і жити якнайліпшим життям.

Послуги післягострого догляду можуть охоплювати як інтенсивну короткострокову реабілітацію, так і довготривалу відновлювальну терапію. Деякі пацієнти досягають повного одужання, тоді як інші вчаться справлятися з симптомами хронічних захворювань або компенсувати функціональні втрати, спричинені їхніми порушеннями.(7)

Де це відбувається( edit | edit source )

Залежно від потреб пацієнта, післягостра допомога може включати перебування у закладі, наприклад, у закладі кваліфікованого догляду, стаціонарному або амбулаторному реабілітаційному закладі, лікарні довготривалого догляду, або догляд вдома через агенцію домашнього здоров’я, а також у школах і на робочих місцях, коли людина повертається до навчання або роботи.(7)

Послуги, що надаються на етапі післягострої допомоги( edit | edit source )

Тут є певний перетин з підгострою допомогою, оскільки післягостра допомога може також включати реабілітацію та інші послуги після епізоду гострого захворювання. Післягостра допомога, однак, також охоплює паліативні послуги для пацієнтів, які наближаються до кінця життя, і вони, разом з іншими післягострими послугами, можуть надаватися в стаціонарі або шляхом амбулаторного лікування вдома у пацієнта. У зв’язку зі старінням населення спостерігається значне зростання попиту на послуги післягострої допомоги.(7)

Довготривалий догляд ( edit | edit source )

Довготривалий догляд (Long Term Care) є невід’ємною частиною систем охорони здоров’я та соціального захисту і включає заходи, що здійснюються для людей, які потребують догляду, неформальними опікунами (сім’я, друзі, сусіди) або формальними опікунами, зокрема професіоналами та допоміжним персоналом (медичні, соціальні та інші працівники). Потреба в довготривалому догляді зумовлена зміною фізичних, психічних та/або когнітивних функціональних можливостей, на які, в свою чергу, протягом життя людини впливає навколишнє середовище.

Довготривалий догляд дозволяє людям, які відчувають значне зниження своїх можливостей, отримувати догляд і підтримку, які дозволяють їм жити життям, що відповідає їхнім основним правам, основоположним свободам і людській гідності. Метою довгострокового догляду є забезпечення людині, яка не повністю здатна до тривалого самообслуговування, можливості підтримувати якомога вищу якість життя з максимально можливим ступенем незалежності, автономії, участі, особистої самореалізації та людської гідності, а також поваги до цінностей, уподобань та потреб цієї людини;

Послуги довготривалого догляду охоплюють традиційні медичні послуги, такі як лікування хронічних захворювань, реабілітація, паліативна допомога, сприяння та профілактичні послуги, а також можуть включати допоміжні послуги, такі як догляд та соціальна підтримка, які повинні бути інтегровані та надаватися в континуумі з дотриманням основних принципів особистісно-орієнтованого догляду. Важливість забезпечення безперервності догляду та максимізації можливостей для забезпечення оптимального балансу догляду є вагомим аргументом на користь інтеграції довготривалого догляду в загальну систему охорони здоров’я. За умови ефективної інтеграції довготривалий догляд може сприяти зменшенню неналежного використання послуг невідкладної медичної допомоги.

Довготривалий догляд може здійснюватися в установах або вдома, бути формальним або неформальним.

  • Довготривалий догляд в установі визначається як надання такого догляду трьом або більше не пов’язаним між собою особам в одному місці. Спільноти з догляду надають широкий спектр послуг з охорони здоров’я, особистого догляду та підтримки для дорослих, які мають обмежені можливості самообслуговування. У США близько 2,1 мільйона людей проживають у закладах довготривалого догляду(2).
  • Домашній догляд може надаватися виключно вдома або поєднуватися з доглядом у громаді (наприклад, у денних центрах або за домовленістю про тимчасовий догляд), а також може включати догляд, що надається людям, чий дім не відповідає загальноприйнятим визначенням (наприклад, мандрівним сім’ям, людям, що живуть у трущобах). Люди, які потребують довготривалого догляду вдома, можуть також потребувати інших послуг, таких як невідкладна фізична або психічна допомога та реабілітація, а також фінансова, соціальна та юридична підтримка.
  • Формальний догляд може фінансуватися і організовуватися державою, але послуги можуть надаватися державними організаціями, неурядовими організаціями (місцевими, національними чи міжнародними) або приватним сектором. Зазвичай її надають професіонали (лікарі, медсестри, соціальні працівники) та допоміжний персонал, наприклад, працівники з особистої гігієни (які допомагають з купанням, одяганням тощо). У деяких громадах традиційні цілителі можуть бути важливим додатковим джерелом догляду.
  • Неофіційна допомога включає допомогу, яку надають члени нуклеарних і розширених сімей (nuclear and extended families), сусіди, друзі, окремі волонтери, а також допомогу, організовану через добровільні організації, такі як релігійні організації.

Посилання (edit | edit source)

  1. World Health Organisation. Health Topic – Rehabilitation. Available from: https://www.who.int/health-topics/rehabilitation#tab=tab_1 (accessed 30 June 2021)
  2. 2.0 2.1 World Health Organisation. Rehabilitation Key Facts. Available from: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/rehabilitation (accessed 2 May 2021).
  3. 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 3.5 Hirshon JM, Risko N, Calvello EJ, Ramirez SS, Narayan M, Theodosis C, O’Neill J. Health systems and services: the role of acute care. Bulletin of the World Health Organization. 2013;91:386-8.
  4. 4.0 4.1 World Health Organization. Integrated management of adolescent and adult illness: interim guidelines for first-level facility health workers. World Health Organization; 2004.
  5. Ball CG, Hameed SM, Brenneman FD. Acute care surgery: a new strategy for the general surgery patients left behind. Canadian journal of surgery. 2010 Apr;53(2):84.
  6. Ramanayake RP, Sudeshika Ranasingha SL. Management of emergencies in general practice: role of general practitioners. Journal of family medicine and primary care. 2014 Oct;3(4):305.
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 7,5 7,6 HealthyWA. Subacute Care. Available from: https://www.healthywa.wa.gov.au/Articles/S_T/Subacute-care (accessed on 30 June 2021)


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси