Роль фахівців з реабілітації на ранніх етапах реабілітації в умовах катастроф і конфліктів

Вступ(edit | edit source)

Яка саме роль фахівців з реабілітації на ранніх етапах реабілітації під час катастроф і конфліктів; як вони вписуються в безперервний процес боротьби зі стихійними ліхами? Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця визначає боротьбу зі стихійними лихами як організацію та управління ресурсами і відповідальність за вирішення всіх гуманітарних аспектів надзвичайних ситуацій з метою зменшення наслідків стихійних лих ⁽¹⁾. Боротьба зі стихійними лихами включає чотири послідовних етапи: готовність, реагування, відновлення і пом’якшення наслідків, хоча на практиці кожен з чотирьох етапів часто переходить в наступний, без чіткого початку або кінця, як видно на рисунку 1. З метою ранньої реабілітації ми зосередимося на ролі фахівців з реабілітації у забезпеченні готовності до стихійних лих та реагуванні на них, де рання реабілітація вписується у загальний контекст охорони здоров’я.

Рисунок 1 Боротьба зі стихійними лихами

⁽¹⁾

Готовність до стихійних лих( edit | edit source )

“Знання та можливості, розроблені урядами, професійними організаціями з реагування та відновлення, громадами та окремими особами для ефективного прогнозування, реагування на відновлення після наслідків імовірних, неминучих або поточних небезпечних подій або умов”. ⁽³⁾

Відповідно до МКЧХ, готовність до стихійних лих – це заходи, що вживаються для підготовки та зменшення наслідків стихійних лих, чи то природного, чи то антропогенного характеру. Це досягається шляхом проведення досліджень і планування, щоб спробувати передбачити райони або регіони, які можуть бути схильні до ризику виникнення катастроф, і, по можливості, запобігти їх виникненню та/або зменшити вплив на вразливі групи населення, які можуть опинитися в зоні лиха, щоб вони могли ефективно впоратися з наслідками. Заходи щодо забезпечення готовності до стихійних лих, що включають дії щодо зниження ризику, можуть запобігти стихійним лихам, а також призвести до порятунку максимальної кількості життів та засобів для існування під час будь-якої надзвичайної ситуації, дозволяючи постраждалому населенню повернутися до нормального життя протягом короткого періоду часу. ⁽⁴⁾

Зведення до мінімуму людських жертв і матеріальних збитків шляхом сприяння ефективному реагуванню на стихійні лиха і надання послуг з реабілітації, коли це необхідно. Готовність є основним способом зменшення наслідків катастроф. Готовність та управління на рівні громад повинні бути пріоритетними в управлінні практикою фізіотерапії. ⁽⁵⁾

Фахівці з реабілітації можуть зробити значний внесок у забезпечення готовності до ліквідації наслідків стихійних лих, знаючи про будь-які конкретні небезпеки і вразливості своєї країни / регіону, а також про ймовірні наслідки стихійних лих. Це має включати розгляд потенційних конкретних видів захворювань чи травм, а також можливостей реагування та відповідного впливу на існуючі служби охорони здоров’я. Рання реабілітація має бути включена до плану ліквідації наслідків стихійних лих в охороні здоров’я, забезпечуючи комплексне реагування з чіткими функціями фахівців з реабілітації та визначенням шляхів направлення пацієнтів. ⁽⁶⁾

Планування готовності має здійснюватися на рівні окремої особи (особистий рівень), місця роботи (рівень організації) та на місцевому рівні (як регіональному, так і національному). Зіставлення людських та відомчих ресурсів усього сектора реабілітації має вирішальне значення та допомагає скоординованому реагуванню на стихійні лиха. Це дозволяє визначити потреби у навчанні та розміщенні обладнання. Один із способів розглянути готовність до ранньої реабілітації у надзвичайних ситуаціях, що включають кожен рівень, – це розглянути її з точки зору чотирьох областей: персоналу, обладнання, систем і простору: ⁽⁶⁾

Реагування на стихійні лиха( edit | edit source )

“Надання екстрених послуг та державної допомоги під час або відразу після стихійного лиха з метою порятунку життів, зменшення наслідків для здоров’я, забезпечення громадської безпеки та задоволення основних потреб постраждалих людей у засобах до існування”. ⁽³⁾

Етапи реагування на стихійні лиха переважно орієнтовані на невідкладні і короткострокові потреби. Перехід від етапу реагування до наступного етапу відновлення не є чітко вираженим і може тривати від декількох днів до декількох місяців, а в багатьох конфліктах – набагато довше. Деякі відповідні заходи, такі як надання тимчасового житла і водопостачання, можуть поширюватися і на стадію відновлення. Порятунок від безпосередньої небезпеки та стабілізація фізичного та емоційного стану людей – це основні цілі реагування на стихійні лиха / надання допомоги, які йдуть паралельно з евакуацією тіл загиблих і відновленням основних комунікацій, таких як водо- та електропостачання. ⁽⁴⁾⁽⁵⁾

Керівництво та координація( edit | edit source )

Першими реагують на стихійні лиха та конфлікти ті, хто постраждав від них, при цьому місцева, національна чи міжнародна підтримка надходить протягом перших днів або тижнів. У той час як основна відповідальність за координацію реагування на стихійні лиха в національному секторі охорони здоров’я лежить на уряді, скоординовані міжвідомчі заходи з реагування також мають життєво важливе значення для пом’якшення наслідків стихійних лих та їх довгострокового впливу. Ці заходи передбачають надання надзвичайної допомоги, включаючи: ⁽⁴⁾

• Порятунок
• Переміщення
• Забезпечення їжею та водою
• Надання невідкладної медичної допомоги
• Профілактику захворювань та інвалідності
• Відновлення життєво важливих послуг, наприклад телекомунікації та транспорту
• Надання тимчасового притулку

У важкій гуманітарній ситуації або в умовах конфлікту, коли існуючий національний потенціал реагування або координації не може задовольнити потреби з дотриманням гуманітарних принципів, то можливо застосувати підхід кластера Міжвідомчого постійного комітету (IASC). Ці кластери являють собою групи гуманітарних організацій, як тих, що входять до складу ООН, так і тих, що не є її частиною в кожному з основних секторів гуманітарної діяльності, наприклад, в галузі водопостачання, охорони здоров’я та логістики. При цьому Всесвітня організація охорони здоров’я є провідною установою Кластера охорони здоров’я, і після активації дозволяє організаціям координувати та об’єднувати інформацію з оцінки потреб, виявлення прогалин і визначення пріоритетів. (Рисунок 2)

Рисунок 2 Керівництво та координація під час реагування на стихійні лиха

Суб’єкти ранньої реабілітації( edit | edit source )

Склад і кількість суб’єктів реабілітації, які беруть участь у реагуванні на надзвичайні ситуації, може значно відрізнятися в залежності від масштабу і серйозності лиха, існуючого рівня інфраструктури охорони здоров’я / реабілітації, а також від здатності впоратися із ситуацією власними силами на місцевому та регіональному рівнях в найближчій або довгостроковій перспективі. Початкові етапи широкомасштабного реагування на надзвичайні ситуації часто можуть бути хаотичними, особливо якщо немає чітких планів готовності та пошкоджено інфраструктуру. У районах із постійною нестабільністю та конфліктами цей розлад може зберігатися. У таблиці 2 розглядаються деякі з загальних учасників, за винятком бригад швидкої медичної допомоги, які відносяться до груп медичних працівників і допоміжного персоналу, що прагнуть надавати пряму клінічну допомогу населенню, постраждалому від стихійних лих або надзвичайних ситуацій. Ці фахівці діють як допоміжний потенціал для підтримки місцевої системи охорони здоров’я, про яку ви можете детальніше дізнатися на інших сторінках. ⁽⁶⁾

Примітка: важливо, щоб особи, які відповідають на запитання, розуміли свою власну роль та роль гуманітарного реагування загалом, зокрема, гуманітарні принципи.

Роль фахівців з реабілітації в реагуванні( edit | edit source )

Роль фахівців з реабілітації на цьому етапі буде залежати від характеру та масштабу надзвичайної ситуації, досвіду та підготовки окремих людей, а також місцевої інфраструктури охорони здоров’я та реабілітації.

Приклад найкращої практики: фізіотерапевти та ерготерапевти були залучені до реагування на Непальський землетрус 2015 року з перших кількох годин, оскільки реабілітація була належним чином включена в плани надання екстренної допомоги при травмах. ⁽⁶⁾

Відповідно до польового довідника з ранньої реабілітації під час катастроф і конфліктів ⁽⁶⁾ обов’язки фахівців з реабілітації при первинному реагуванні можуть включати:

• Ранню реабілітацію для тих, хто має травми або захворювання
• Оцінку, консультування, виготовлення та надання допоміжних пристроїв з навчанням з використання та обслуговуванням
• Швидку виписку існуючих стабільних пацієнтів з метою звільнення місць для нових пацієнтів з гострими станами
• Надання рекомендацій і навчання пацієнтів, опікунів та інших медичних працівників
• Координування виписки, подальше направлення та спостереження за пацієнтами після того, як вони залишають медичні установи
• Оцінка умов та адаптації навколишнього середовища, необхідного для забезпечення доступності

Додаткові обов’язки залежать від умов ситуації, навичок і спеціальної підготовки фахівця з реабілітації та можуть включати: ⁽⁶⁾

• Проведення оцінки потреб у реабілітації, включаючи виявлення наявних ресурсів і прогалин та координацію комплексної реабілітації на місцевому або національному рівні
• Сортування пацієнтів
• Надання базової психосоціальної підтримки / надання першої психологічної допомоги або подальше направлення до відповідних служб
• Виявлення та оцінка потреб найбільш уразливих груп населення (наприклад, за віком, статтю чи інвалідністю), яким може бути складніше отримати доступ до послуг або підтримку
• Оперативне навчання колег з реабілітації на робочому місці в більш спеціалізованих областях (наприклад, травми спинного мозку)
• Швидку підготовку громадських працівників або інших фахівців чи організацій для виявлення тих, хто потребує реабілітаційних послуг
• Навчання медичних працівників для підтримки реабілітаційних послуг за відсутності помічників з реабілітації
• Проведення заходів щодо забезпечення якісної реабілітації та задоволення основних потреб постраждалих на організаційному, місцевому та національному рівнях, включаючи використання даних щодо конкретних травм для ефективного відстеження результатів
• Забезпечення залучення травмованих та вразливих людей на етапах реагування на надзвичайні ситуації та відновлення (зокрема з урахуванням довгострокового надання послуг, освіти, засобів для існування, житла та доступності послуг)

Ресурси(edit | edit source)

Керівні принципи боротьби зі стихійними лихами( edit | edit source )

	Реагування на лиха на міжнародному рівні: що робити і чого не робити Коли трапляються стихійні лиха, завжди є величезна кількість доброї волі з боку фахівців з реабілітації по всьому світу, які хочуть використовувати свої навички для підтримки постраждалих. Це коротке керівництво інформує тих, хто розглядає можливість міжнародного реагування на стихійні лиха як індивідуально, так і в складі команди. У ньому висвітлюються ключові питання, які необхідно розглянути перед від’їздом, під час роботи в зоні лиха та після повернення додому. Відповіді на ці розглянуті запитання представлені у вигляді порад “що можна і чого не варто робити”, прикладом яких є рекомендовані практики та ті, яких слід уникати, що наведені в реальних прикладних дослідженнях нижче. Інструкція не є покроковим або технічним посібником, а також не є вичерпною та не замінює жодних конкретних рекомендацій, наданих вашою власною всесвітньою професійною організацією.
	“Медична допомога в умовах небезпеки: обов’язки медичного персоналу, що працює в умовах збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій” Керівний документ простою мовою для медичного персоналу, в якому викладено права та обов’язки в умовах конфліктів та інших ситуацій, пов’язаних з насильством. У ньому пояснюється, яким чином обов’язки та права медичного персоналу можуть бути встановлені на основі міжнародного гуманітарного права, прав людини та медичної етики. Документ надає практичні рекомендації з наступних питань: захист медичного персоналу, хворих і поранених; стандарти практики; потреби в галузі охорони здоров’я особливо вразливих людей; медичні картки та передача медичних карток; “імпортована” медична допомога (включаючи військову медичну допомогу); збір даних; медичний персонал в якості свідків порушень міжнародного права, а також питання роботи зі ЗМІ.
	Рання реабілітація під час катастроф і конфліктів Humanity and Inclusion у співпраці з провідними організаціями (МКЧХ, MSF-Франція, CBM, Livability & ВООЗ) створили перший у світі пакет освітніх ресурсів для ранньої реабілітації під час конфліктів і катастроф. Пакет освітніх ресурсів охоплює 6 клінічних напрямків: Рання реабілітація при переломах Рання реабілітація при травмах периферичних нервів Рання реабілітація при ампутаціях кінцівок Рання реабілітація при травмах спинного мозку Рання реабілітація при набутих черепно-мозкових травмах Рання реабілітація при опіках
	Реабілітація при раптових катастрофах Роль фахівців з реабілітації у реагуванні на раптові катастрофи, наприклад, землетруси або цунамі, стрімко розвивається, і вони все частіше опиняються в перших рядах груп реагування на надзвичайні ситуації. Цей посібник призначений для фізіотерапевтів та ерготерапевтів, які здійснюють реабілітацію одразу після раптової катастрофи. Посібник був розроблений для підтримки волонтерів британського міжнародного реєстру травм у надзвичайних ситуаціях, але має на меті бути актуальним для всіх фахівців з реабілітації, зацікавлених у швидкому розгортанні в суворих умовах.
	Мінімальні технічні стандарти та рекомендації щодо реабілітації Мета цього документа полягає в тому, щоб розширити ці стандарти фізичної реабілітації та надати рекомендації бригадам екстреної медичної допомоги (EMД) щодо створення або зміцнення їх потенціалу та роботи в області реабілітації в рамках певних механізмів координації. Стандарти та рекомендації, наведені в цьому документі, дозволять лікарям швидкої допомоги, як національним, так і міжнародним, краще запобігати ускладненням та подальшому погіршенню стану пацієнтів та забезпечувати безперервний догляд після їх від’їзду з постраждалого району.
	Польовий посібник “Контроль інфекційних захворювань у надзвичайних ситуаціях” Цей посібник призначений для допомоги медичним працівникам та координаторам громадського здоров’я, які працюють у надзвичайних ситуаціях, запобігати, виявляти та контролювати основні інфекційні захворювання, з якими стикається населення постраждалих районів.
	Польовий посібник “Лікування травм кінцівок під час катастроф і конфліктів” Заснований на єдиному підході польовий посібник “Лікування травм кінцівок під час катастроф і конфліктів” включає додаткові Інтернет-ресурси з відкритим доступом, що спрямовані на надання таких рекомендацій. Посібник спирається на досвід Міжнародного комітету Червоного Хреста, який має довгу історію надання допомоги пацієнтам і захисту їх в умовах конфлікту. Цей польовий посібник буде регулярно оновлюватися в міру появи нових протиріч і збільшення числа доказів.

Посилання(edit | edit source)