Вступ до реабілітації

Вступ(edit | edit source)

Реабілітація – це поняття, яке широко обговорюється у всьому світі. Це аж ніяк не несподівано, адже понад мільярд людей живуть з певною формою обмежень життєдіяльності, що становить понад 15% світового населення. Крім того, згідно з нещодавнім звітом, 2,41 мільярда людей у всьому світі живуть із захворюваннями, які впливають на їхне функціонування у повсякденному житті, і потребують реабілітаційних послуг, а це означає, що кожна третя людина потребує реабілітаційних послуг під час хвороби або травми.⁽¹⁾

Протягом наступних 30 років частка населення світу, старшого за 60 років, подвоїться, і більшість з них житиме з хронічними захворюваннями, особливо неінфекційними. Ці зміни здоров’я та демографічні тенденції сприяють швидкому глобальному збільшенню кількості людей, які відчувають зниження працездатності, що призводить до величезних незадоволених потреб у реабілітації. Значна частина цих незадоволених потреб зосереджена серед найбідніших і найбільш вразливих верств населення в країнах з низьким і середнім рівнем доходу та в умовах конфлікту, вони часто не мають належного обладнання, щоб задовольнити ці зростаючі потреби в реабілітаційних послугах.⁽²⁾⁽³⁾

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), реабілітація є одним з найважливіших компонентів універсального охоплення послугами охорони здоров’я (Universal Health Coverage, UHC), який включає в себе “зміцнення здоров’я, профілактику захворювань, лікування та паліативну допомогу“.⁽²⁾ Таким чином, реабілітація фокусується на досягненні функціональної незалежності у повсякденному житті (ADL), участі у роботі, відпочинку та освіті, а також на тому, щоб люди могли виконувати значущі ролі у повсякденному житті.⁽²⁾ Очевидно, що реабілітація відіграє ключову роль у досягненні не тільки індивідуальних переваг для здоров’я, але й загальної мети універсального здоров’я, яка дозволяє сформувати здорове і функціональне населення планети.

Визначення(edit | edit source)

В основі реабілітації лежить філософія, що кожна людина має вроджену схильність і право бути експертом у питаннях власного здоров’я.⁽⁶⁾ Таким чином, у цьому полягає відмінність між невідкладною допомогою та реабілітацією, де невідкладна допомога спрямована на виживання людини, а реабілітація – на навчання та підготовку людей самостійно здійснювати активності повсякденної життєдіяльності, сприяючи таким чином самообслуговуванню та функціональній незалежності.⁽⁷⁾ Незважаючи на це, наразі не існує універсального визначення або розуміння реабілітації, і вона розглядається по-різному, залежно від контексту, в тому числі як питання розвитку, обмежень життєдіяльності, охорони здоров’я, прав людини, зловживання психоактивними речовинами та безпеки, і це лише деякі з них. Таким чином, існує багато визначень реабілітації, що використовуються різними організаціями:

“Відноситься до послуг і програм, призначених для надання допомоги особам, які пережили травму або хворобу, що призвела до порушення, яке спричиняє втрату функцій (фізичних, психологічних, соціальних або професійних)”. ⁽⁸⁾

“Спрямована на відновлення, компенсацію, запобігання або уповільнення погіршення функціонування (сенсорного, фізичного, інтелектуального, психічного, когнітивного або соціального), щоб допомогти людям досягти свого оптимального рівня”. ⁽¹⁾

“Процес відновлення розумових та/або фізичних здібностей, втрачених внаслідок травми або хвороби, щоб функціонувати в нормальному або близькому до нормального середовищі.” ⁽⁹⁾

Реабілітація є однією з основних стратегій охорони здоров’я Всесвітньої організації охорони здоров’я, поряд з адвокацією, профілактикою, лікуванням та паліативною допомогою. ВООЗ визначає реабілітацію як

“комплекс заходів, що допомагають особам, які мають або можуть мати обмеження життєдіяльності, досягти та підтримувати оптимальне функціонування у взаємодії з навколишнім середовищем”. ⁽¹⁰⁾

Таким чином, реабілітація – це “комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які мають проблеми зі здоров’ям, у взаємодії з їхнім середовищем”. Стан здоров’я може стосуватися захворювань (гострих або хронічних), поранень або травм, які також можуть включати інші обставини, такі як вагітність, старіння, стрес, вроджені аномалії або генетичну схильність. Будь-яка людина яка має стан здоров’я, при якому відчуває певні обмеження у функціонуванні, наприклад, рухливості, зору або сприйнятті, може потребувати реабілітації. Таким чином, реабілітацію найкраще характеризує біопсихосоціальна модель, яка передбачає втручання, спрямовані на усунення порушень, обмежень активності та участі, з урахуванням контекстуальних факторів, як особистих, так і оточуючого середовища, включаючи допоміжні технології, що впливають на функціонування.

Реабілітація повинна розглядатися як важлива послуга, що надається на всіх рівнях системи охорони здоров’я. Багато людей, які не мають довготривалих порушень, в певний момент свого життя потребують реабілітаційних послуг. Аналогічно, багато людей з довготривалими порушеннями не потребують постійних реабілітаційних послуг, наприклад, особа з травмою спинного мозку може потребувати інтенсивної реабілітації впродовж місяців після первинної травми спинного мозку, але після того, як отримає достатню терапію, щоб функціонувати на повну силу, і буде надано допоміжні засоби потрібно, щоб вона могла продовжувати добре функціонувати у своїй громаді та домашньому середовищі, тоді, можливо, не знадобиться доступ до додаткових реабілітаційних послуг. Деякі люди з довготривалими порушеннями також можуть потребувати епізодичних реабілітаційних послуг, наприклад, особи з депресією або дегенеративними захворюваннями.

Реабілітація – це стратегія охорони здоров’я, орієнтована на людину, де терапія спрямована на усунення основних захворювань, а також на цілі та вподобання користувача. Інформація про функціонування є важливою для прийняття рішень у сфері реабілітації на всіх рівнях системи охорони здоров’я, оскільки метою реабілітації є оптимізація функціонування з точки зору порушень, травм та гострих або хронічних захворювань:⁽¹¹⁾

• На рівні користувача інформація про функціонування орієнтує на постановку завдань та оцінювання результатів у всьому континуумі реабілітаційної допомоги (первинної, вторинної та третинної), а також на етапах лікування (невідкладна допомога, післягостра допомога та довгострокова допомога).

• На рівні закладу або програми інформація про функціонування, отримана від користувачів, може бути агрегована, щоб допомогти відстежувати клінічні результати та покращити планування послуг і забезпечення якості.
• На політичному рівні агрегована клінічна інформація про функціонування надає розробникам політики джерело доказів для планування медичних і реабілітаційних послуг та моніторингу їхнього впливу.

Реабілітація відбувається протягом усього життя, від народження до кінця життя, може відбуватися до виникнення стану здоров’я (профілактична “преабілітація”, проактивна), під час надання невідкладної допомоги, при післягострій та довготривалій допомозі, а реабілітаційні втручання здійснюються багатьма працівниками у сфері охорони здоров’я та за її межами, а також окремими особами, їхніми сім’ями та особами, які здійснюють догляд за ними. Відновлюючи, запобігаючи або сповільнюючи погіршення функціонування (сенсорного, фізичного, інтелектуального, психічного, когнітивного або соціального), реабілітація ставить людину в центр процесу, допомагає їй розкрити весь свій потенціал і заохочує до участі в житті суспільства. Таким чином, вона впливає не лише на окремих людей, але й на їхні сім’ї, громади та економіку.

Складові реабілітації( редагувати | редагувати джерело )

Dietz ⁽¹²⁾ описав чотири складові реабілітації щодо людей з раком, які зараз використовуються і застосовуються в реабілітації для широкого спектру станів: превентивна, відновлювальна, підтримуюча, паліативна:

Превентивна реабілітація( редагувати | редагувати джерело )

Виникає невдовзі після встановлення нового діагнозу або появи нових порушень. Метою є навчання, консультування та втручання для запобігання або сповільнення настання подальших порушень і підтримання рівня працездатності людини. Це поширена форма реабілітації при довготривалих захворюваннях, таких як рак, хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), діабет і багато неврологічних захворювань. Вона також лежить в основі підтримуваного самоменеджменту і може включати в себе втручання, спрямовані на підтримання функції якомога довше.

Відновлювальна реабілітація( редагувати | редагувати джерело )

Відновлювальна реабілітація фокусується на втручаннях, які покращують такі порушення, як м’язова сила або дихальна функція, а також когнітивні розлади, щоб досягти максимального відновлення функцій. Це поширена форма реабілітації після хірургічного втручання, хвороб або гострих подій, таких як важка травма або інсульт, з метою максимального відновлення функцій.

Підтримуюча реабілітація( редагувати | редагувати джерело )

Підтримуюча реабілітація підвищує здатність людини до самообслуговування та мобільність за допомогою таких методів, як надання засобів для самодопомоги та навчання людей компенсаторним стратегіям або альтернативним способам виконання дій. Це може включати надання допоміжного обладнання або модифікацію навколишнього середовища. Іноді її називають адаптивною реабілітацією. ⁽¹³⁾

Паліативна реабілітація( редагувати | редагувати джерело )

Паліативна реабілітація дозволяє людям із захворюваннями, що обмежують життя мати якісні активності у фізичному, психологічному та соціальному плані, поважаючи їхні побажання. Вона часто зосереджена на полегшенні симптомів, таких як біль, задишка та набряки, запобіганні контрактурам, дихальній допомозі, психологічному благополуччі, релаксації або використанні допоміжних засобів, щоб максимізувати функціональну незалежність і підтримати комфорт, гідність та якість життя.⁽¹⁴⁾

Цілі реабілітації( редагувати | редагувати джерело )

Цілі реабілітації включають в себе

• Попередження втрати функції
• Уповільнення темпів втрати функцій
• Поліпшення або відновлення функції
• Компенсація втрати функції (компенсаторні стратегії)
• Підтримка поточної функції

Результати реабілітації( редагувати | редагувати джерело )

Результати реабілітації – це переваги та зміни у функціонуванні людини з плином часу, які пов’язані з окремим заходом або комплексом заходів. Існують також переконливі докази того, що реабілітаційні послуги можуть також забезпечити довгострокове скорочення витрат і підвищити цінність та рівність у системі охорони здоров’я та медичної допомоги. Вони можуть включати в себе:

• Профілактика та зменшення попиту на медичні послуги
  • Інтеграція позалікарняної допомоги, що дозволяє скоротити тривалість перебування та незаплановані госпіталізації
  • Менше госпіталізацій та повторних госпіталізацій
  • Зменшення тривалості перебування
• Підвищена незалежність
• Посилення самоконтролю за станом здоров’я
• Зменшення тягаря догляду
• Повернення до ролі/заняття, яке відповідає віку, статі та контексту (наприклад, домашній догляд, школа, робота)
• Покращення якості життя

Якісна реабілітація

Фокусується на хороших результатах, які встановлюються людьми, які отримують нашу терапію, і визначаються їхніми цілями Орієнтується на потреби людей, а не на їхні діагнози Має високу мету та включає досягнення професійних результатів Це активний і сприятливий процес, а не пасивний догляд Спирається на роботу міждисциплінарної команди Реагує на зміни в потребах людей Інтегрує спеціалізовані та загальнопрофільні послуги Потребує лідерства для трансформаційних змін Дає надію

Напрямки та сфера реабілітації( редагувати редагувати джерело )

Реабілітація охоплює величезний спектр на життєвому шляху наших пацієнтів. Вона включає в себе підтримку в освоєнні базових комунікативних навичок; заняття фізичними вправами для поліпшення або підтримки оптимального стану здоров’я, благополуччя і занняттєвої активності; а також комплексну неврологічну реабілітацію після важкої травми або інсульту. Реабілітація може бути доречною в будь-якому віці, оскільки потреби людини змінюються протягом життя. Наприклад, їм може знадобитися підтримка:

• Розвивати нові навички – Дітям може знадобитися допомога у розвитку навичок (абілітація), щоб подолати бар’єри, пов’язані з труднощами розвитку та станом здоров’я, і досягти максимального здоров’я та незалежності. ^{(15)(16)(17)(18)}
• Зберегти навички та незалежність – При прогресуючих захворюваннях (таких як деменція, захворювання рухових нейронів і рак на останній стадії) рання діагностика, оцінювання та реабілітаційне втручання можуть допомогти людям зберегти свої навички та незалежність якомога довше. ^(19)(20)(21)
• Підвищення продуктивності – Реабілітація надасть можливість підвищити продуктивність спортсменам і людям, що займаються спортом, після травми або перерви в заняттях спортом.
• Одужання після несподіваної хвороби – депресія, тривога, психоз, гостра госпіталізація після інсульту, хірургічного втручання, падіння, інфекції грудної клітки та серцеві захворювання. ^{(19)(22)(23)(24)}
• Відновлення після важкої травми – Реабілітація та допомога у відновленні працездатності допомагають людям відновити та максимально підвищити їхні навички та незалежність, включаючи повернення до роботи.
• Менеджмент хронічних захворювань – Коли люди з хронічними або довготривалими захворюваннями несподівано хворіють або мають загострення, вони отримують користь від реабілітаційного втручання, яке допомагає їм відновити або максимізувати свою незалежність. ^(19)(22)
• Самоконтроль захворювань – Люди з хронічними або довготривалими захворюваннями отримують можливість керувати власним здоров’ям і зменшити ризик розвитку вторинних ускладнень, що впливають на їхнє психічне або фізичне здоров’я, таких як втрата сил і серцево-судинної підготовки, контрактури, пролежні, біль, тривога і депресія. ^(19)(25)(26)
• Доступ до адвокації – Людям, які є вразливими і потребують підтримки (наприклад, з когнітивними порушеннями або труднощами у спілкуванні), пропонується адвокація як частина їхніх реабілітаційних втручань.

Хибні уявлення про реабілітацію( редагувати | редагувати джерело )

Висновок(edit | edit source)

Реабілітація, без сумніву, є важливим аспектом здоров’я, який спрямований на покращення функцій та незалежності. Як галузь охорони здоров’я, вона пройшла різні етапи розвитку, перш ніж прийшла до своєї нинішньої моделі, яка включає різні компоненти біологічних, соціальних і контекстуальних чинників, що впливають на здоров’я і функції людей, які стикаються з різними проблемами зі здоров’ям. Незалежно від того, хто є бенефіціаром, хто проводить реабілітацію або в якому контексті вона здійснюється, функція оптимізації є кінцевою метою реабілітації і має важливе значення для благополуччя пацієнта, незалежно від основного стану здоров’я. ⁽²⁷⁾ Відновлюючи, запобігаючи або сповільнюючи погіршення функціонування (сенсорного, фізичного, інтелектуального, психічного, когнітивного або соціального), реабілітація ставить людину в центр і сприяє тому, щоб люди повністю розкрили свій потенціал і брали участь у житті суспільства. ⁽¹⁰⁾ Таким чином, вона впливає не лише на окремих людей, але й на їхні сім’ї, громади та економіку. ⁽²⁸⁾

Ресурси(edit | edit source)

Посилання (edit | edit source)