Глобальні потреби в реабілітації

АвториNaomi O’Reilly , Vidya Acharya та ReLAB-HS

Найліпші учасникиNaomi O’Reilly, Vidya Acharya, Oyemi Sillo, Tarina van der Stockt, Kim Jackson, Lucinda hampton and Ashmita Patrao      

Вступ[edit | edit source]

Реабілітація – це необхідна допомога , коли людина відчуває або може відчувати обмеження у повсякденному функціонуванні через старіння або стан здоров’я, включаючи хронічні захворювання або розлади, ураження або травми[1]. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), реабілітація визначається як набір втручань, призначених для оптимізації функціонування та зниженої працездатності людей із певними станами здоров’я, що взаємодіють з навколишнім середовищем, і в даний час вважається актуальною і зростаючою глобальною проблемою [2]. Населення світу старіє, збільшується кількість людей, які живуть з неінфекційними захворюваннями. Крім того, через конфлікти, швидку урбанізацію та моторизацію збільшується кількість людей з травмами та їх наслідками. Нинішні демографічні зміни та зміни в стані здоров’я сприяють швидкому збільшенню кількості людей, які відчувають порушення або погіршення функціонування протягом значно більшого періоду свого життя. Ці зміни здоров’я та демографічні тенденції сприяють швидкому глобальному зростанню кількості людей, які відчувають зниження працездатності, що призводить до величезних незадоволених потреб у реабілітації. Велика частина цих незадоволених потреб зосереджена серед найбідніших і найбільш уразливих груп населення в країнах з низьким і середнім рівнем доходів і в країнах, що постраждали від конфліктів, які часто не мають можливості впоратися з цими зростаючими потребами в реабілітаційних послугах.

Реабілітація є важливою стратегією охорони здоров’я для оптимізації повсякденного функціонування та забезпечення найвищого можливого рівня здоров’я та благополуччя та може включати вправи, тренування рівноваги, модифікацію будинку, сенсорну інтеграцію, громадську діяльність, засоби пересування, протезування /ортопедичні та багато інших втручань.[3] Реабілітаційні заходи оптимізують функції та самопочуття шляхом усунення порушень та обмежень у багатьох сферах (мобільність, зорова та когнітивна), беручи до уваги особистісні та фактори середовища.[2]  Потреба в реабілітації залежить від терміну, етіології та тяжкості стану здоров’я людини, прогнозу, того, як хвороба впливає на здатність людини функціонувати в навколишньому середовищі, а також від визначених особою особистих цілей.[2] Ці послуги можуть знадобитися  протягом усього життя особам із захворюваннями. Проте, незважаючи на індивідуальні та соціальні переваги в оптимізації функцій, реабілітація не була пріоритетною в країнах і не має достатніх ресурсів. [4]

Зростаючий попит на послуги з реабілітації[ edit | edit source ]

У 21 столітті швидке старіння населення, що супроводжується зростанням хронічних станів, виживання внаслідок травм/уражень і неінфекційних захворювань (НІЗ) у поєднанні зі зростанням глобальних конфліктів, швидкою урбанізацією та моторизацією призводять до швидкої зміни потреб у медичній допомозі.[5] Отже, потреби в реабілітації будуть зростати в найближчі роки, що є значним викликом для систем охорони здоров’я та соціальної сфери.[4]

Надійних даних про незадоволеня потребою в реабілітації та допоміжних технологіях обмаль, але корисну оцінку ситуації можна зробити з такої інформації, як глобальний тягар профілів захворювань і вікова статистика. Згідно з дослідженням глобального тягаря хвороб у 2019 році, 2,41 мільярду осіб, що дорівнює приблизно 1 з 3 людей, мали стани, на які б сприятливо вплинула реабілітації, це співвідноситься з 310 мільйонам років життя з інвалідністю (YLD), але за оцінками нинішній попит на реабілітацію і пропозиція є неясними, особливо в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. З 1990 по 2019 рік цей показник зріс на 63%, хоча стандартизована за віком поширеність і показники YLD демонстрували помірне зниження з 1990 року, що вказує на те, що значне збільшення випадків викликано зростанням населення, а точніше старінням населення.[4] За винятком гострих станів та станів, що знаходяться у ремісії, які пов’язані з легкою інвалідністю, 74% YLD у всьому світі є результатом станів здоров’я, для яких реабілітація була б корисною, тоді як важкий рівень інвалідності складають 15% усіх YLD, для яких реабілітація є основним втручанням у здоров’я для оптимізації функцій.

Гендерні міркування[ edit | edit source ]

Якщо розглядати це з точки зору статі, то поширеність станів здоров’я з потребами в реабілітації була майже однаковою у чоловіків (1,19 мільярдів) і жінок (1,22 мільярди), хоча жінки мають більше YLD (163 мільйони) у порівнянні з чоловіками (146 млн.).

Вікові міркування[ edit | edit source ]

Згідно зі світовими даними, опублікованими у 2019 році, очікувана тривалість життя продовжує зростати в усьому світі: лише з 2000 по 2019 рік вона зросла на 6 років; з 66,8 року у 2000 році до 73,4 року у 2019 році.[6] Загалом, тепер люди можуть розраховувати, що проживуть вдвічі довше, ніж наші предки, і цей прогрес спостерігається в усіх регіонах світу.[7] Згідно з прогнозами ВООЗ, кількість людей старше 60 років подвоїться до 2050 року, при цьому більше людей буде мати хронічні захворювання, такі як діабет, серцево-судинне захворювання, інсульт, та рак. [8]

Figure.1 Категорії захворювань із поширеними станами, які виграють від реабілітації в усьому світі, за трьома віковими групами, 2019 рік

Як і очікувалося, якщо ми розглядаємо потреби в реабілітації щодо старіння населення, то вік, у якому ми бачимо найбільшу потребу як з точки зору поширеності, так і YLD, припадає на людей у віці 50-70 років, тоді як у осіб віком 95 років і старше ми бачимо нижчі потреби у реабілітаційній допомозі. Розлади опорно-рухового апарату, неврологічні розлади, сенсорні порушення та хронічні респіраторні захворювання були найбільшою причиною потреби у реабілітації для осіб віком >65 років, тоді як психічні розлади та порушення опорно-рухового апарату становили меншу частку, ніж у дорослих молодше 65 років. [4] Широка доступність реабілітаційних послуг має важливе значення для того, щоб системи охорони здоров’я могли ефективно реагувати на потреби старіння населення. Дані свідчать про те, що доступ до послуг первинної медичної допомоги та реабілітації в громаді підвищує безпеку та незалежність літніх людей, знижує ризик падінь і зменшує потребу в госпіталізації та в будинках для літніх. [2] Зі старінням населення потреба в довгостроковому догляді буде зростати, особливо в умовах з низьким рівнем ресурсів, де вже проживає значна частина літнього населення світу, тому інтеграція реабілітації в довготривалий догляд є важливою стратегією в довгостроковому догляді, оскільки однією з її головних цілей є покращення обмежень у повсякденному функціонуванні через старіння або основні захворювання.

У віці від 15 до 64 років 1600 мільйонів людей мають стан, для якого реабілітації буде корисною від в 2019 році, при цьому приблизно дві третини цієї кількості становлять порушення опорно-рухового апарату. [4]

Проте потенційні переваги реабілітаційних послуг не обмежуються дорослим і старіючим населенням. Приблизно 150 мільйонів дітей та підлітків мають інвалідність, і через конфлікти, швидку урбанізацію та моторізацію травми серед людей різного віку стають все більш частими. Діти становлять значну і важливу частину користувачів реабілітаційних послуг. За даними ВООЗ, хоча рівень дитячої смертності і знижується, не всі хто вижив процвітають.[6] Ранні заходи, які оптимізують результати розвиткудля дітей з різними захворюваннями та травмами (включаючи вроджені, набуті, неврологічні, ортопедичні, кістково-м’язові та когнітивні порушення) можуть позитивно вплинути на рівень участі в освіті, громадській діяльності та майбутній працездатності. Якщо розглядати дітей до 15 років, то сенсорні порушення, психічні розлади та порушення опорно-рухового апарату становлять 91% із 162·3 млн. поширених випадків серед дітей, які потребують реабілітації. [4]

Для отримання додаткової інформації щодо віку та наслідків реабілітації, причинно-наслідковий розподіл потреби в реабілітації за віковими групами можна знайти за адресою: Global Burden of Disease Supplementary Appendix

Регіональні міркування[ edit | edit source ]

Найбільші потреби в реабілітаційних послугах спостерігалися в регіоні західної частини Тихого океану, де проживає 610 мільйонів людей, що становить 83 мільйони YLD, за яким слідує регіон Південно-Східної Азії з 593 мільйонами людей і 77 мільйонами YLD. Найвища стандартизована за віком поширеність 34% і рівень YLD 0,040 на особу були в Європейському регіоні, тоді як у Західно-Тихоокеанському регіоні була найнижча поширеність 26%, а в Північній і Південній Америці – найнижчий рівень YLD 0,034 на людину.[5]

Отримати додаткову інформацію щодо результатів по конкретному регіону та країні та причинно-наслідковий розподіл потреби в реабілітації за регіонами ВООЗ можна за адресою: Global Burden of Disease Supplementary Appendix

Умови[ edit | edit source ]

Розлади опорно-рухового апарату у 1,71 мільярду людей у всьому світі та 149 мільйонами YLD є найбільш поширеними і мають найбільшу потребу в реабілітаційних послугах серед дітей та становлять приблизно дві третини серед осіб15-64 років. . Аналіз даних показав, щобіль у поперекує основною причиною передчасного звільнення з роботи та є найбільшим тягарем у всьому світі у 568 мільйонів людей та 64 мільйонами YLD, що це основний стан здоров’я, який сприяє потребі в реабілітаційних послугах у 134 із 204 країн. [4] Дані свідчать про те, що ці цифри будуть зростати в майбутньому, і навіть швидше в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. [9]

Figure. 2 Карта основних станів здоров’я, які потребують реабілітації в кожній країні, 2019 рік

Сенсорні порушення є другою найбільшою групою захворюваннь з точки зору кількості людей: 677 мільйонів людей на 45 мільйонів YLD, що розділені на втрату зору (329 мільйонів людей і 21 мільйон YLD) і втрату слуху (403 мільйони людей і 24 мільйони YLDs). ). Діти у віці до 15 років і літні люди є найбільшими групами у цій категорії, що може бути пов’язано зі зростанням частоти таких станів, як короткозорість серед дітей шкільного віку, і збільшенням кількості літніх людей з віковими захворюваннями (наприклад, пресбіопія, глаукома, вікова макулярна дегенерація та вікова втрата слуху) через зростання та старіння всього населення.[4]

Неврологічні розлади є третьою за величиною групою серед захворюваннь на 255 мільйонів людей з 51 мільйоном YLD, де інсульт представляє найвищу загальну потребу в реабілітації в цій групі захворювань з 86 мільйонами людей і 18 мільйонами YLD.[4]

Частота травматичних ушкоджень (наприклад, опіків), виникнення природних катаклізмів (землетрусів/повенів), спалахів захворювань та небезпек, спричинених людиною (конфлікти, тероризм або промислові аварії) також може створити величезні потреби в реабілітації через травми або захворювання, при цьому YLD від травм найбільші у віці 20 і 69 років, які охоплюють населення працездатного віку, просуваючи важливість інвестування в реабілітацію для отримання індивідуальних і суспільних переваг. Вони впливають на існуючі послуги та суттєво впливають на найбільш уразливі групи населення та найслабші системи охорони здоров’я.[8] Майже 1 мільярд людей у всьому світі живуть із наслідками переломів, ампутацій, травм хребта, черепно-мозкової травми або інших травматичних ушкоджень, і реабілітація є життєво важливою для багатьох із них, особливо для тих, хто живе з довгостроковими наслідками травми. [4]

Неінфекційні захворювання (НІЗ), також відомі як хронічні захворювання, можуть значно відрізнятися від гострих станів і вимагати іншого підходу до складності захворювання та частих потреб у продовженні допомоги. Оскільки хронічні захворювання мають тривалий характер, їх умови можуть мати складний і тривалий вплив на соціальний, фізичний, психологічний та економічний рівень особистості та суспільства в цілому. Хронічні захворювання вартують мільярди доларів прямих витрат на охорону здоров’я, а також втрат продуктивності. [10] Бідність також дуже тісно пов’язана з НІЗ. Відсутність доступу до медичної допомоги та скринінгу умов, а також відсутність зусиль із запобігання захворюванням підвищують ризик смертності від неінфекційних захворювань у країнах з низьким рівнем доходу.[11][12] Неінфекційні захворювання загрожують прогресу на шляху до 2030 Agenda for Sustainable Development (План зі сталого розвитку на 2030 рік), який включає в себе ціль скоротити передчасну смертність від НІЗ на одну третину до 2030 року.[11]

Висновок[edit | edit source]

Представлені нами дані свідчать про те, що реабілітація потрібна 2,41 мільярду людей у всьому світі, які мають різноманітні стани здоров’я та потреби в реабілітації протягом усього життя. Ці зміни здоров’я та демографічні тенденції сприяють швидкому глобальному збільшенню кількості людей, які відчувають зниження працездатності, що призводить до величезних незадоволених потреб у реабілітації. Велика частина цих незадоволених потреб зосереджена серед найбідніших і найбільш уразливих груп населення в країнах з низьким і середнім рівнем доходів і в країнах, які постраждали від конфліктів, та часто погано підготовлені для задоволення цих зростаючих потреб у реабілітаційних послугах.[1]

Також з’являються докази того, що багато людей, які постраждали від пандемії COVID-19, також мають довгострокові наслідки хвороби, незалежно від початкової тяжкості захворювання або тривалості госпіталізації, що ще більше збільшує попит на послуги реабілітації в усьому світі після глобального   вивчення тягаря хвороб у 2019 році. Очевидно, що для задоволення цих потреб у реабілітації необхідна інтеграція реабілітаційних послуг у системи охорони здоров’я і, зокрема, посилення реабілітаційних послуг на рівні первинної медичної допомоги, де люди отримають користь від реабілітації поблизу дому. Потужна система первинної медичної допомоги, де доступна діагностика більшості станів здоров’я, виявлення проблем у функціонуванні, направлення у спеціалізовані заклади надання послуг та дотримання планів лікування є ключем до подолання деяких прогалин у наданні реабілітаційних послуг, особливо у багатьох країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Сприяння розвитку цих функцій первинної медичної допомоги забезпечить досягнення протягом життя та інтегрованого погляду на допомогу, покращуючи таким чином функціонування та якість життя населення. [4]

Реабілітація є ключовою стратегією забезпечення загального охоплення медичними послугами в 21 столітті, причому дані свідчать про те, що загальний погляд на реабілітацію як необов’язкову послугу, яка потрібна лише меншості населення, не відповідає дійсності. Результати дослідження Global Burden of Disease Study 2019 вказують на невідкладну необхідність розширення реабілітаційних послуг, особливо на рівні первинної медико-санітарної допомоги, щоб забезпечити надання послуг тим, хто їх найбільше потребує. З огляду на старіння населення у всьому світі, яке живе довше внаслідок прогресу завдяки профілактичним стратегіям та медичним втручанням, але часто з більшою інвалідністю, реабілітація та доступ до реабілітаційних послуг потребують невідкладної уваги в усьому світі. [4]

Ресурси[edit | edit source]

Оцінка потреб у реабілітації за показниками оцінки здоров’я (IHME).

Посилання [edit | edit source]

  1. 1.0 1.1 Cieza, Alarcos. “Rehabilitation the health strategy of the 21st century, really?.” Archives of physical medicine and rehabilitation 100.11 (2019): 2212-2214.
  2. 2.0 2.1 2.2 2.3 Mills JA, Marks E, Reynolds T, Cieza A. Rehabilitation: essential along the continuum of care
  3. Key Facts: Rehabilitation. World Health Organization, Geneva. 2020. {Accessed October 11, 2020  https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/rehabilitation}
  4. 4.00 4.01 4.02 4.03 4.04 4.05 4.06 4.07 4.08 4.09 4.10 4.11 Cieza A, Causey K, Kamenov K, Hanson SW, Chatterji S, Vos T. Global estimates of the need for rehabilitation based on the Global Burden of Disease study 2019: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2019. The Lancet. 2020 Dec 19;396(10267):2006-17.
  5. 5.0 5.1 World Health Organization, The World Bank. World report on disability. Geneva: World Health Organization; 2011.
  6. 6.0 6.1 World Health Organisation – Global Health Observatory. Global Health Estimates: Life Expectancy and Leading Causes of Death and Disability. Available from: https://www.who.int/data/gho/data/themes/mortality-and-global-health-estimates (accessed 20/06/2021)
  7. Roser M, Ortiz-Ospina E, Ritchie H. Life expectancy. Our World in Data. 2013 May 23.
  8. 8.0 8.1 World Health Organisation. Rehabilitation. Available from: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/rehabilitation (accessed on 12 Jan 2021)
  9. Hartvigsen J, Hancock MJ, Kongsted A, Louw Q, Ferreira ML, Genevay S, Hoy D, Karppinen J, Pransky G, Sieper J, Smeets RJ. What low back pain is and why we need to pay attention. The Lancet. 2018 Jun 9;391(10137):2356-67.
  10. MacIntosh E, Rajakulendran N, Khayat Z, Wise A. Transforming health: Shifting from reactive to proactive and predictive care. Toronto: MaRS Discovery District. Accessed: Jul. 15, 2018.
  11. 11.0 11.1 World Health Organisation. Noncommunicable Diseases. Available from: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/noncommunicable-diseases (accessed 21 Jan 2021)
  12. Patrick Smith A Vicious Circle: Poverty and Noncommunicable Diseases
  13. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Release of the Global Estimates of the Need for Rehabilitation. Available from: https://youtu.be/Wu5EraB6Qdw[last accessed 26/06/21]

 


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси