Захист вразливих верств населення в умовах катастроф і конфліктів

Ласкаво просимо до Проекту розвитку контенту реабілітації в умовах катастроф і конфліктів. Будь ласка, не редагуйте сторінку, якщо ви не берете участь у цьому проекті, але, будь ласка, повертайтеся найближчим часом, щоб ознайомитися з новою інформацією!! Якщо ви хочете взяти участь у цьому проекті та отримати акредитацію за свій внесок, зв’яжіться з нами!

АвторNaomi O’Reilly

Найліпші учасникиNaomi O’Reilly, Ewa Jaraczewska та Kim Jackson

Вступ(edit | edit source)

Конфлікти та катастрофи часто наражають людей на підвищений ризик дискримінації та/або жорстокого поводження, особливо уразливі групи людей, такі як діти, жінки, літні люди та особи з наявними обмеженнями життєдіяльності чи хронічними захворюваннями. Інколи до них також можуть відноситися певні етнічні чи релігійні меншини, які стикаються з непропорційним ризиком в умовах катастроф і конфліктів. (1) (2) Хоча деякі чинники, що сприяють цій вразливості, можуть бути внутрішніми, найчастіше вони пов’язані з факторами середовища чи соціальними факторами, які передували катастрофі та конфлікту. Медичні та реабілітаційні працівники повинні знати про будь-які чинники, які можуть зробити певні групи людей більш вразливими, і діяти відповідно. Вони повинні визнати, що пріоритети охорони здоров’я не можуть бути адекватно оцінені без урахування особливостей вразливості цих груп в умовах катастроф і конфліктів, визнаючи, що ці групи не є однорідними, а ризики, з якими вони стикаються, варіюються від індивіда до індивіда, залежно від взаємодії як особистих, так і факторів середовища. (2) Фахівці з реабілітації, ймовірно, будуть контактувати з цими групами в рамках своєї роботи. Вони мають знання, щоб зрозуміти проблеми, з якими стикаються ці групи, і відіграють ключову роль у захисті вразливих категорійнаселення. Тож, вони повинні взаємодіяти з усіма наявними механізмами гуманітарного захисту, щоб висловити будь-які занепокоєння, з якими зіткнулися. (3)

Діти(edit | edit source)

Оскільки частота та інтенсивність катастроф зростають у всьому світі, діти є одними з тих, кому найбільше загрожують негативні наслідки катастрофи. Вони становлять значну частину тих, хто переживає руйнівні довготривалі наслідки катастроф. (2) Діти – це дуже вразлива група, особливо немовлята та діти раннього віку, які частково або повністю залежать від дорослих. Діти старшого віку та підлітки є психологічно та фізично вразливими, у них може розвинутися посттравматичний стресовий розлад або пов’язані з ним симптоми. Вони зазнають смерті, травм, хвороб і жорстокого поводження, і часто змушені впоратися зі зривами або затримками навчання після катастрофи. Часто, в умовах катастроф і конфліктів, зазнають впливу системи, які захищають дітей і молодь, включаючи сімейні та громадські структури. Діти можуть бути розлучені зі своїми сім’ями, і ця ситуація створює для них підвищений ризик поранення, зловживання та експлуатації, включаючи торгівлю людьми або вербування збройними групами. (4)

Як фахівці з реабілітації, ми повинні розпізнавати різні форми фізичної та емоційної вразливості та обмірковувати різні форми фізичної, соціальної, психічної та емоційної підтримки, якої можуть потребувати немовлята, діти та підлітки порівняно з дорослими.(5) Більше того, в умовах катастроф і конфліктів голоси дітей часто не чути (6) і як наслідок, права та потреби дітей часто недостатньо враховуються. Це створює несприятливі довгострокові наслідки для них та їхніх громад.(7) Ці негативні наслідки катастроф і конфліктів включають погіршення фізичного здоров’я дітей, а також емоційного та інтелектуального благополуччя як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Таблиця 1 окреслює типи вразливості, з якими стикаються діти та молодь в умовах катастроф і конфліктів, включаючи фактори, які впливають на них.

Table 1. Типи вразливості, які діти переживають в умовах катастроф і конфліктів, і фактори, що впливають на вразливість (5)
Фізична вразливість Психологічна вразливість Освітня вразливість
Типи вразливості дітей в умовах катастроф
  • Смерть
  • Травма
  • Хвороба та захворювання
  • Неправильне харчування
  • Тепловий удар
  • Фізичне насильство
  • Сексуальне насильство
  • Посттравматичний стресовий розлад
  • Депресія
  • Тривога
  • Емоційний дистрес
  • Розлади сну
  • Скарги на соматичні розлади
  • Розлади поведінки
  • Пропуски школи
  • Погана академічна успішність
  • Затримака розвитку
  • Неможливість отримати освіту
Фактори, що впливають на вразливість дітей в умовах катастроф
  • Проживання в бідних громадах у небезпечних регіонах
  • Проживання/відвідування школи в неякісних спорудах
  • Втрата когось з батьків
  • Розлучення сім’ї
  • Характеристики дитини (раса, вік, стать тощо)
  • Антропометричні дані, міцність, стадія розвитку
  • Недостатне харчування
  • Дистрес батьків
  • Небезпечні/антисанітарні умови укриття
  • Загроза життю
  • Розлучення з сім’єю
  • Смерть коханої людини
  • Матеріальні втрати
  • Пошкодження будинку/школи
  • Прямий вплив або вплив ЗМІ до катастрофи
  • Характеристики дитини (раса, вік, стать тощо)
  • Порушення функціонування перед катастрофою
  • Дистрес у батьків
  • Низький рівень соціальної підтримки
  • Додаткові життєві стресори
  • Негативні навички подолання (кризової ситуації)
  • Відсутність допомоги в подоланні ситуації
  • Переміщення
Руйнування шкільних будівель

Переміщення студентів і викладачів

Втрата життєдіяльності

Затримка реєстрації

Багаторазові зміни у школи

Нестабільність у сім’ї

Неприязне/непідтримуюче шкільне середовище

Погана академічна успішність перед катастрофою

Втрата когось з батьків / опікуна

Підвищені вимоги до роботи

Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини (UNCRC), яку ратифікували всі країни, окрім США, містить комплексний кодекс прав, який пропонує найвищі стандарти захисту та допомоги дітям. UNCRC є юридично обов’язковою міжнародною угодою, яка встановлює громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права кожної дитини, незалежно від її раси, релігії чи здібностей, і застосовується до всіх дітей під юрисдикцією кожної держави, незалежно від того, чи національні вони чи ні. Організації, які працюють у сфері гуманітарної допомоги, повинні мати політику захисту дітей, і дуже важливо, щоб фахівці з реабілітації ознайомилися з цими рекомендаціями з захисту дітей та дотримувались їх.

Healthcare in Danger – The Responsibilities of Health-Care Personnel Working in Armed Conflicts and Other Emergencies (Охоорона здоров’я в небезпеці – Обов’язки персоналу з охорони здоров’я, який працює під час збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій) висвітлює наступні питання, які фахівці з реабілітації можуть використовувати, щоб скерувати своє мислення на підтримку дітей та молоді після катастроф і конфліктів.(8)

  • Чи мають діти безперешкодний доступ до медичної допомоги? Якщо ні, то в чому причина? Переважає незахищеність? Фінансові чи культурні обмеження?
  • Чи стають діти особливо вразливими до, наприклад, викрадення з метою торгівлі людьми, сексуального насильства чи примушування вступати в збройні сили чи збройні групи, коли намагаються отримати медичну допомогу?
  • Чи я зрозумів, що мені робити з дітьми без супроводу в ситуації, наприклад, згоди на лікування та виписки з лікарні? (8)

Жінки(edit | edit source)

Культурний та соціальний досвід щодо статі є одним з найбільш фундаментальних джерел нерівності та відчуження жінок у всьому світі. Вони часто проявляються через економічні та політичні наслідки, включаючи гендерну нерівність у таких сферах, як навчання в школах та університетах, працевлаштування, контроль над майном у поєднанні з нижчою соціальною видимістю та меншою свободою та мобільністю. Враховуючи такий статус жінок перед катастрофою та конфліктом, не дивно, що жінки, як правило, частіше за чоловіків отримують травми або гинуть під час катастроф, а насильство по відношенню до жінок і дівчат може посилюватися в умовах надзвичайних ситуацій. Жінки також стикаються з підвищеним тягарем обов’язків по догляду, таких як забезпечення їжею та водою, а також догляду за хворими та пораненими після катастроф і конфліктів, що ще більше впливає на їхне функціонування.

Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination Against Women (Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок) 1979 року та Факультативний протокол 1999 року до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок захищають права жінок в умовах катастроф. Нові Minimum standards for Protection, Gender and Inclusion in Emergencies (Мінімальні стандарти запобігання ґендерно зумовленому насильству та реагування на нього в умовах надзвичайних ситуацій), розроблені Міжнародним комітетом Червоного Хреста, надають фахівцям з реабілітації набір мінімальних стандартів із запобігання ґендерно зумовленому насильству та реагування на нього в умовах надзвичайних ситуацій, які обмежують ризики насильства та зловживань, а також гарантують, що програми надзвичайних ситуацій «не нашкодять». Як фахівці з реабілітації, ми можемо виступати за залучення жінок до планування процесу ліквідації наслідків катастроф на всіх етапах, включаючи відновлення. Це допоможе підвищити стійкість та розширити можливості жінок, а також зменшить стереотипи та дискримінацію щодо ролі жінок не лише в умовах катастроф та конфліктів, але й у їхній спільноті в цілому.

Healthcare in Danger – The Responsibilities of Health-care Personnel Working in Armed Conflicts and Other Emergencies (Охорона здоров’я в небезпеці – обов’язки медичного персоналу, який працює в умовах збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій) висвітлює наступні питання, які фахівці з реабілітації можуть використовувати, щоб скерувати своє мислення на підтримку жінок і дівчат після катастроф і конфліктів.(8)

  • Чи мають жінки безперешкодний доступ до медичної допомоги? Якщо ні, то в чому причина? Переважає незахищеність? Фінансові чи культурні обмеження?
  • Чи місцеві звичаї передбачають, що лікування жінок має проводити тільки жіночий медичний персонал?
  • Чи стають жінки особливо вразливими до, наприклад, торгівлі людьми або сексуального насильства, коли намагаються скористатися медичною допомогою або отримати від неї користь?
  • Що я можу зробити, щоб обмежити такі ситуації як каліцтво жіночих статевих органів та пом’якшити їх наслідки?
  • Які заклади догляду за дітьми доступні для жінок, що шукають медичну допомогу?
  • Чи можу я скеровувати жінок на освітні програми в галузі охорони здоров’я, включаючи планування сім’ї?
  • Чи є жінки, яким доводиться платити за своє медичне обслуговування або медичне обслуговування своїх сімей, уразливими до сексуальної експлуатації?(8)

Літні люди( edit | edit source )

Успіх індустріалізації, досягнення сучасної медицини та технологій призвели до збільшення середньої тривалості життя, а разом з цим і відсотка людей, які живуть понад 60 років. Організація Об’єднаних Націй визначає літню людину як будь-яку людину віком від 60 років. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2000 році налічувалося 600 мільйонів людей віком від 60 років, очікується, що ця цифра зросте до 1,2 мільярда до 2025 року і 2 мільярдів до 2050 року, зі значним зростанням кількості постраждалих від гуманітарної кризи. (9) Загострені кризою попередні умови, а також специфічні проблеми та ризики, створені самою надзвичайною ситуацією, є основними викликами та чинниками, що потребують захисту та впливають на літню людину в умовах гуманітарних криз, які можна побачити на індивідуальному, громадському та структурному рівнях. Похилий вік часто поєднує інші форми вразливості чи нерівності, такі як стать, раса, рівень освіти, доходи, стан здоров’я чи доступ до правосуддя, які накопичуються протягом життя. Якщо літні люди не користуються своїми правами в звичайний час, їхня вразливість до надзвичайних ситуацій, ймовірно, підвищиться: (10)

Рисунок 1. Частка людей у віці 60+

  • Встановлено, що люди похилого віку, які вже мали стани,що включали рухові, сенсорні та комунікаційні труднощі, мають підвищену ймовірність отримати серйозні травми або загинути в результаті катастроф і конфліктів.
  • Люди похилого віку залишаються поза увагою як у стратегії зменшення ризику катастроф, так і в реагуванні на надзвичайні ситуації, і вони не мають пріоритетного значення для отримання медичних та реабілітаційних послуг
  • Соціальна ізоляція та обмежений доступ до допомоги по догляду можуть призвести до більших труднощів у доступі до основних потреб, включаючи їжу, воду, житло, вбиральні, вони можуть зіткнутися з підвищеними ризиками, пов’язаними з безпекою, захистом та гідністю, а також бути уразливими до насильства та експлуатації, що також може сприяти погіршенню здоров’я в умовах катастроф і конфліктів.(11)(12)
  • Літні люди також можуть зіткнутися з низкою проблем щодо захисту, які випливають безпосередньо з катастрофи та конфлікту, включаючи порушення прав людини, вчинені державами, збройними групами чи іншими міжнародними чи національними суб’єктами, або можуть бути результатом проблем на індивідуальному, сімейному чи громадському рівні.

Таблиця 2. Проблеми захисту, з якими стикаються літні люди в умовах катастроф і конфліктів
На рівні держави, збройних формувань та міжнародних суб’єктів На індивідуальному, сімейному та громадському рівні
  • Здоров’я та безпека:
    • Фізичний ризик або шкода. Знижена регенеративна здатність і проблеми з мобільністю додають літнім людям більшого ризику травмувань і більшу вразливість до довгострокових наслідків травм.
  • Насильство:
    • Акт або загроза фізичного, сексуального чи психологічного насильства. Цикли залежності, дискримінації та ізоляції можуть наражати літніх людей на загрозу насильства в сім’ї. У суспільстві літні люди можуть стати жертвами атаки через уразливість.
  • Права на житло, землю та майно:
    • Втручання або дискримінація щодо житла, землі, майна та власності, труднощі у підтвердженні права власності через втрату документів на право власності та високий рівень виселення.
  • Занедбаність і депривація:
    • Люди похилого віку можуть бути позбавлені доступу до необхідних товарів і послуг. Це може бути ненавмисно або бути результатом навмисної дискримінації.
  • Документація:
    • пошкодження або знищення особистої документації (наприклад, посвідчення особи, свідоцтва про народження або свідоцтво про шлюб) і труднощі з її заміною.
  • Ізоляція та залежність:
    • Відсутність доступу до підтримки та соціальних стосунків, як і високого рівню допомоги, необхідної у повсякденній діяльності, посилює ізоляцію, яку відчувають літні люди.
  • Свобода пересування:
    • Обмеження прав на подорож, проживання або роботу в будь-якій частині держави, а також на виїзд з цього штату та повернення в будь-який час.
Структура сім’ї та розлучення сімей:

  • Структура сім’ї, наприклад, домогосподарства очолювали літні люди, домогосподарства очолювали жінки чи вдови, а також домогосподарства з великою кількістю дітей на утриманні створюють специфічні ризики захисту для літніх людей та їхніх сімей.
  • Примусове розлучення сім’ї, що впливає на літніх людей, підвищує рівень їхньої соціальної ізоляції та знижує рівень підтримки, що ускладнює доступ літніх людей до необхідних товарів та послуг.
  • Гуманітарний принцип неупередженості:
    • Гуманітарна допомога надається не за потребою та без дискримінації.
    • Неможливість забезпечення доступу та доступності послуг для літніх людей є серйозним порушенням центрального принципу неупередженості.

Наразі не існує Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права людей похилого віку чи загальноприйнятних стандартів, які могли б слугувати орієнтиром для розробки законодавства для захисту таких прав. Ця ситуація залишається незмінною, незважаючи на часті заклики до посилених дій для сприяння повному здійсненню літніми людьми всіх прав людини, і тому люди похилого віку часто залишаються невидимими в рамках чинних міжнародних правових рамок. Принципи ООН для літніх людей від 1991 року(13) можуть застосовуватися в умовах надзвичайних ситуацій та гуманітарного реагування, вони забезпечують авторитетну основу прав літніх людей, включаючи незалежність, участь, турботу, самореалізацію та гідність. Madrid Plan of Action on Ageing (Мадридський план дій з питання старіння),(14) що визначає гуманітарні катастрофи як одну з восьми ключових сфер діяльності з акцентом на рівному доступі та включеності, є практичним інструментом, схваленим Генеральною Асамблеєю ООН у 2002 році для надання допомоги урядам у вирішенні проблем, пов’язаних із старінням населення, включаючи соціальний захист, охорону здоров’я, харчування, урбанізацію, інфраструктуру, житло та навчання опікунів, (2)

Рисунок 1. Контрольний список участі літніх людей у ліквідації наслідків катастроф

Гуманітарні потреби та потреби літніх людей мають бути включені на всіх етапах надзвичайних ситуацій та гуманітарного реагування, включаючи взаємодію з людьми похилого віку, щоб забезпечити їхню участь у прийнятті рішень, що допомагає зменшити їхню вразливість до подальших небезпек, забезпечуючи більш справедливий доступ до заходів по зменшенню ризиків у громаді, до систем раннього попередження та механізмів евакуації.

Фахівці з реабілітації можуть зіграти в цьому певну роль і можуть підтримати цей процес, оцінюючи проблеми захисту, з якими стикаються літні люди, залучаючи людей похилого віку до прийняття всіх рішень, а також захищаючи літніх людей в умовах катастроф і конфліктів. Рисунок 1 окреслює ключові елементи залучення літніх людей у кожну фазу процесу ліквідації лиха.

Healthcare in Danger – The Responsibilities of Health-care Personnel Working in Armed Conflicts and Other Emergencies (Охорона здоров’я в небезпеці – обов’язки медичного персоналу, який працює в умовах збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій) висвітлює наступні питання, які ви можете використати, щоб скерувати своє мислення на підтримку літніх людей після катастроф і конфліктів.(8)

  • Чи мають люди похилого віку труднощі з отриманням медичної допомоги? Чи вони замкнені у своїх домівках?
  • Чи є якась інформація про те, як на охорону здоров’я літніх людей вплинув збройний конфлікт чи інші надзвичайні ситуації?
  • Чи можуть люди похилого віку претендувати на пенсію, щоб оплачувати медичне обслуговування? (8)

Особи з обмеженнями життєдіяльності( edit | edit source )

За оцінками сьогодні у світі більше мільярда людей живуть з певною формою обмежень життєдіяльності, що дорівнює приблизно 15% населення світу або кожній сьомій людині. Від 110 мільйонів (2,2%) до 190 мільйонів (3,8%) людей у віці 15 років і старше мають значні труднощі у функціонуванні, тоді як близько 93 мільйонів дітей або кожна 20-та дитина віком до 15 років живуть з помірним або важким обмеженням життєдіяльності. З моменту прийняття Конвенції ООН про права людей з обмеженнями життєдіяльності (UNCRPD) обмеження життєдіяльності міцно закріпилися як проблема прав людини та розвитку, і все більше доказів свідчать, що людиз обмеженнями життєдіяльності переживають гірші соціально-економічні наслідки та бідність, ніж особи без обмежень життєдіяльності. Стаття 11 «Ситуації ризику та надзвичайні гуманітарні ситуації» приділяє особливу увагу зобов’язанню держав вживати «всі необхідні заходи для забезпечення захисту та безпеки осіб з обмеженнями життєдіяльності в ситуаціях ризику, включаючи ситуації збройного конфлікту, надзвичайні гуманітарні ситуації та виникнення стихійних лих»,(15) хоча стаття 32 визнає важливість міжнародного співробітництва для вирішення обмежених можливостей деяких держав реагувати на ситуації ризику та гуманітарних криз, підкреслюючи, що надзвичайні та гуманітарні операції мають охоплювати людей з обмеженнями життєдіяльності.(15)

Люди з обмеженнями життєдіяльності можуть непропорційно постраждати від катастроф і конфліктів, причому дані свідчать про те, що рівень смертності людей з обмеженнями життєдіяльності (2,06%) (16) вдвічі і навіть у чотири рази більше, ніж у загальній популяції (1,03%)(16) в умовах катастрофи.(2)(17) Під час реагування на надзвичайні ситуації люди з обмеженнями життєдіяльності також можуть бути залишені позаду, втратити основні допоміжні пристрої, такі як окуляри, слухові та мобільні апарати та/або ліки, або не зможуть скористатися гуманітарними послугами через низку бар’єрів середовища, фізичних та соціальних бар’єрів.(18)(17) Вони також можуть мати більше труднощів з доступом до основних потреб, включаючи їжу, воду, житло, вбиральні та медичні послуги, а також можуть зіткнутися з підвищеними ризиками, пов’язаними з безпекою, захистом та гідністю, можуть бути особливо вразливими до жорстокого поводження, експлуатації та сексуального насильства.(17) Традиційні механізми системи догляду в суспільстві також зупиняються, а можливості опікунів та закладів догляду за людьми з обмеженнями життєдіяльності часто зменшуються, що ще більше збільшує вразливість і ризики для людей з обмеженнями життєдіяльності.(8)

Зростає визнання того, що інтеграція людей з обмеженнями життєдіяльності має вирішальне значення для ефективного гуманітарного реагування, і на глобальному рівні було розроблено численні політичні інструменти та рекомендації для підтримки включення людей з обмеженнями життєдіяльності в гуманітарне реагування, включаючи Charter on Inclusion of Persons with Disabilities in Humanitarian Action (Хартія про включення людей з обмеженнями життєдіяльності до програм гуманітарного реагування), (2016), Humanitarian Inclusion Standards for Older People and People with Disabilities (Стандарти включення людей похилого віку та людей з обмеженнями життєдіяльності до програм гуманітарного реагування) (2018) and the Inter-Agency Standing Committee (IASC) (Міжвідомчий постійний комітет), Guidelines on Inclusion of Persons with Disabilities in Humanitarian Actions (Методичні рекомендації з включення осіб з обмеженнями життєдіяльності до гуманітарного реагування) (2019). Незважаючи на ці рекомендації все ще залишається значний пробіл у залученні людей з обмеженнями життєдіяльності до гуманітарного реагування на місцевому рівні, і необхідно вжити подальших дій для посилення гуманітарного реагування з урахуванням обмежень життєдіяльності, включаючи: (19)

  • Визнання людей з обмеженнями життєдіяльності не тільки як бенефіціарів гуманітарної допомоги, а й як ключових учасників реагування.
  • Розбудова потенціалу гуманітарних суб’єктів на польовому рівні, щоб забезпечити їх оснащення не лише знаннями про те, «що» тягне за собою включення осіб з обмеженнями життєдіяльності, а й ресурсами для вирішення питання «як» забезпечити залучення до гуманітарної допомоги.
  • Систематично інтегрувати питання про обмеження життєдіяльності у ключові глобальні програми та забезпечити, щоб воно не залишалося окремим робочим потоком, а було визнано тісно пов’язаним з іншими маргіналізованими проблемами, такими як гендерна рівність, вікові програми та основні напрямки психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. (19)

Наступний запис вебінару, організований ICVA, PHAP та Міжвідомчим постійним комітетом (IASC), знайомить з рекомендаціями щодо залучення людей з обмеженнями життєдіяльностію до гуманітарного реагування та дискусією, як ці рекомендації можуть бути реалізовані на практиці.

Гуманітарні потреби та потреби людей з обмеженнями життєдіяльностію, беручи до уваги різноманітність обмежень життєдіяльності, повинні бути включені на всіх етапах надзвичайних ситуацій та гуманітарного реагування. Це включає взаємодію з організаціями осіб з обмеженнями життєдіяльності, де вони існують, щоб забезпечити залучення людей з обмеженнями життєдіяльності до прийняття рішень, що допомагає зменшити їхню вразливість до подальших небезпек, забезпечуючи більш справедливий доступ до заходів зі зменшення ризиків у громаді, систем раннього попередження та механізмів евакуації. Фахівці з реабілітації можуть підтримувати цей процес, включаючи людей з обмеженнями життєдіяльності до всіх процесів прийняття рішень і фокусуючись не лише на постраждалих в умовах катастрофи, але також включаючи всіх людей з обмеженнями життєдіяльності.

Healthcare in Danger – The Responsibilities of Health-care Personnel Working in Armed Conflicts and Other Emergencies (Охорона здоров’я в небезпеці – обов’язки медичного персоналу, який працює в умовах збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій) висвітлює наступні питання, які ви можете використовувати, щоб скерувати своє мислення на підтримку людей з обмеженнями життєдіяльності після катастроф і конфліктів.(8)

  • Чи мають люди з обмеженнями життєдіяльності труднощі з доступом до медичних чи реабілітаційних послуг? Чи вони замкнені у своїх домівках? Які транспортні засоби доступні для них?
  • Чи є дискримінація людей з обмеженнями життєдіяльності у доступі до послуг охорони здоров’я, освіти тощо?
  • Які заклади надають послуги людям з обмеженнями життєдіяльності? Чи є якась інформація про те, як об’єкти, від яких залежать люди з обмеженнями життєдіяльності, включаючи заклади охорони здоров’я, постраждали від конфлікту?
  • Чи існує небезпека використання людей з обмеженнями життєдіяльності в результаті небезпеки, створеної збройним конфліктом або іншими надзвичайними ситуаціями?
  • Чи можуть люди з обмеженнями життєдіяльності оплачувати своє медичне обслуговування? (8)

Ресурси(edit | edit source)

Діти(edit | edit source)

Жінки(edit | edit source)

Літні люди( edit | edit source )

Особи з обмеженнями життєдіяльності( edit | edit source )

Посилання (edit | edit source)

  1. World Health Organization and UNICEF. Guidance Note on Disability and Emergency Risk Management for Health. World Health Organization, UNICEF, Geneva, Switzerland. 2013. Available at: http://www.who.int/hac/techguidance/preparedness/disability/en/ (Accessed 09 March 2022).
  2. 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 World Confederation for Physical Therapy. WCPT Report: The Role of Physical Therapists in Disaster Management. London, UK: WCPT; 2016
  3. Skelton P, Foo W. Responding Internationally to Disasters: A Do’s and Don’ts Guide for Rehabilitation Professionals. London, United Kingdom: Handicap International. 2016.
  4. Lathia C, Skelton P, Clift Z. Early rehabilitation in conflicts and disasters, 2020.
  5. 5.0 5.1 Peek L. Children and Disasters: Understanding Vulnerability, Developing Capacities, and Promoting Resilience – An Introduction. Children Youth and Environments. 2008 Jan 1;18(1):1-29.
  6. A. Jabry, After the Cameras Have Gone – Children in Disasters (2nd ed, 2005) Plan International.
  7. J. Todres, ‘Mainstreaming Children’s Rights in Post-Disaster Settings’ (2011) Emory International Law Review 25: 1233-1261.
  8. 8.0 8.1 8.2 8.3 8.4 8.5 8.6 8.7 8.8 International Committee of the Red Cross. Health Care in Danger: The Responsibilities of Health-care Personnel Working in Armed Conflicts and Other Emergencies. International Committee of the Red Cross; 2012.
  9. Office for National Statistics. Interim Life Tables, 2008–2010. http://www.ons.gov.uk/ons/rel/lifetables/interim-life-tables/2008-2010/index.html?format=hi-vis (accessed 28 Jan 2012)
  10. UNECE. Policy Brief on Ageing – Older Persons in Emergency. No. 25 November 2020
  11. Zhang L, Li H, Carlton JR, Ursano R. The injury profile after the 2008 earthquakes in China. Injury(Internet). 2009 Jan (cited 2014 Jul 22);40(1):84 – 6. Available from: www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19117564 (Accessed on 05 March 2022)
  12. Allaire A. Protection interventions for older people in emergencies. HelpAge International; 2013.
  13. United Nations General Assembly. 46/91 Implementation of the international plan of action on ageing and related activities. (Internet). 1991. p. A/Res/46/91. Available from: www.un.org/documents/ga/res/46/a46r091.htm (Accessed on 05 March 2022)
  14. United Nations. Political Declaration and Madrid International Plan of Action on Ageing. 2002. Available from: www.un.org/en/events/pastevents/pdfs/Madrid_plan.pdf (Accessed on 03 March 2022)
  15. 15.0 15.1 United Nations, Division for Social Policy and Development Disability. Convention on the rights of persons with disabilities and optional protocol. (last accessed 22.03. 2022).
  16. 16.0 16.1 NHK Fukushi Network Shuzaihan. Higashi nihon daishinsai ni okeru shogaisha no shiboritsu (Death rate among persons with disabilities in the eastern Japan earthquake). Normalization, November 2011:61–63 (in Japanese) (http://www8.cao.+go.jp/shougai/suishin/kaikaku/s_kaigi/k_37/pdf/ref4–1.pdf, accessed 1 February 2013).
  17. 17.0 17.1 17.2 World Health Organization, UNICEF. Guidance Note on Disability and Emergency Risk Management for Health. World Health Organization, UNICEF, Geneva, Switzerland. 2013.
  18. Disability-tsunami emergency response summary for ACFID, January 2005. Deakin, Australian Council for International Development, 2005.
  19. 19.0 19.1 Inter-Agency Standing Committee. Inclusion of Persons with Disabilities in Humanitarian Action. 2019 Available from: https://interagencystandingcommittee.org/iasc-task-team-inclusion-persons-disabilities-humanitarian-action/documents/iasc-guidelines (Accessed on 03 March 2022)
  20. PHAPassociation. An introduction to the new Physiopedia Plus. Available from: https://youtu.be/0bJgGcyJylo(last accessed 12/03/22)


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси