Рамки реабілітації

Головний редактор – Naomi O’Reilly та ReLAB-HS

Основний внесок Naomi O’Reilly, Cindy John-Chu, Chelsea Mclene, Kim Jackson, Vidya Acharya, Rucha Gadgil, Ashmita Patrao, Oyemi Sillo, Tarina van der Stockt і Lucinda hampton

Вступ(edit | edit source)

Реабілітація – це цілеспрямований процес, який дозволяє людям з порушеннями, обмеженнями активності та участі визначити та досягти свого оптимального фізичного, психічного та соціального функціонального рівня через партнерство, орієнтоване на пацієнта, з сім’єю, реабілітаційними установами та громадою. Реабілітація спрямована на оптимізацію функцій, метою якої є сприяти незалежності та соціальній інтеграції. Вона охоплює профілактику рецидивів травм/захворювань та/або вторинних станів.

Рамки реабілітації (Rehabilitation Frameworks) надають рекомендації для підтримання клініцистів, менеджерів і фахівців з планування з метою поліпшення доступу до якісних, сталих реабілітаційних послуг. Ці рамки окреслюють ключові елементи, що лежать в основі реабілітаційних послуг і сприяють спільному розумінню реабілітації через надання спільної мови та визначень для понять, що мають відношення до реабілітації. Це слугує орієнтиром для планування, менеджменту та надання послідовних і бажаних підходів до реабілітації для задоволення потреб пацієнта та громади.

Існує широкий спектр рамкових документів, які лежать в основі реабілітаційних послуг у різних контекстах, які охоплюють, але не обмежуються рамками компетентностей, стандартами практики, моделями надання допомоги та інтегрованими шляхами надання допомоги. Спільна мова реабілітації є життєво важливою, оскільки люди з порушеннями функціонування можуть взаємодіяти з багатьма фахівцями та системами, наприклад, охорони здоров’я, освіти та соціального захисту. Реабілітаційні процеси є більш ефективними, якщо всі учасники будують свої підходи та комунікацію на спільній мові та концепціях. Це особливо актуально зараз, коли деякі медичні та гуманітарні служби і системи надають довгострокові послуги і підтримку зростаючій кількості людей, які страждають від хронічних захворювань. Спільна мова має важливе значення для підтримання інтегрованої допомоги, забезпечення особистісно-орієнтованого догляду та є фундаментальною основою для реабілітаційних програм.

Спільна мова( редагувати | редагувати джерело )

Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ), запроваджена Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у 2001 році, забезпечує спільну мову для забезпечення всебічного розуміння та опису “функціонування” і має стати основою для всіх реабілітаційних рамок.(1)(2)Вона використовує біопсихосоціальний підхід до здоров’я, який орієнтований на пацієнта та визнає багато чинників, що впливають на здоров’я та оптимальне функціонування. Модель заохочує реабілітологів звернути увагу на те, як стан здоров’я взаємодіє з контекстуальними чинниками, як внутрішніми, так і зовнішніми по відношенню до людини, впливаючи на її повсякденну діяльність та участь у суспільстві.(3) Прийняття цієї моделі в якості основи для реабілітаційних систем допоможе реабілітологам, дослідникам та адміністраторам змістити акцент у своїй практиці на оптимізацію функцій, а також надасть рекомендації щодо планування та оцінювання реабілітаційних послуг. (4)(5)

Використовуючи цю спільну мову, фахівці всіх спеціальності в рамках реабілітації можуть краще розуміти, чим займаються кожен з них, і почати формувати спільні риси в моделях мислення, характерних для конкретних спеціальностей, щоб забезпечити більш науковий дискурс для вивчення і визначення природи функціонування, як в цілому, так і в його складових частинах. Це дає змогу дослідити зв’язки між його складовими частинами, чинники функціонування та ефективність втручань, які можуть поліпшити функціонування. Таким чином, МКФ має бути центральним стовпом теорії та практики реабілітації і лежати в основі всіх наступних рамок реабілітації.(5)

Реабілітація в рамці системи охорони здоров’я( редагувати | редагувати джерело )

Рамка Реабілітації в системі охорони здоров’я (Рис. 1) забезпечує загальну структуру та організацію реабілітації в системі охорони здоров’я, яка може бути використана під час розроблення реабілітаційних послуг, щоб допомогти в систематичному оцінюванні реабілітаційних ситуацій в конкретному контексті. Конфігурація реабілітації в різних країнах суттєво відрізняється, але ці рамки висвітлюють загальні типи реабілітації та пропонують оптимальне поєднання реабілітаційних заходів у країні. Вона також висвітлює різні види реабілітації та умови, в яких реабілітація найчастіше відбувається. Візуалізовано за допомогою адаптованої пірамідальної структури, яка зазвичай використовується для ілюстрації організації третинного, вторинного та первинного рівнів надання медичної допомоги з додаванням реабілітації на рівні громади та неформальної самодопомоги як ключових елементів, що формують основу цієї моделі.(6)

Рисунок 1. Реабілітація в системі охорони здоров’я (6)

Таблиця.1 Види та характеристики реабілітації
Види реабілітації Характеристики Групи користувачів
Спеціалізована, високоінтенсивна реабілітація
  • Спеціалізована реабілітація з можливістю надання високоінтенсивних послуг в умовах довготривалого перебування в закладі або за програмою.
  • Зазвичай для людей з комплексними потребами, які впливають на різні сфери функціонування.
  • Вважається третинним рівнем надання медичної допомоги – може починатися в гострій фазі і продовжуватися в підгострій фазі.
  • Може бути вузькоспеціалізованою для одного стану здоров’я, наприклад, у випадку травми спинного мозку або забезпечувати реабілітацію для людей з різними станами здоров’я у спеціалізованому реабілітаційному центрі.
  • Реабілітаційні втручання проводяться реабілітаційним персоналом, але також можуть проводитися іншим спеціалізованим медичним персоналом.
Реабілітація інтегрована в

медичні

напрямки

третинної та

вторинної рівнів

надання медичної

допомоги

  • Менш спеціалізована і, як правило, надається протягом короткого періоду на гострому або підгострому етапі лікування.
  • Інтегрована в медичні послуги та програми для людей з широким спектром станів, які лікуються в закладах третинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги.
  • Реабілітаційні втручання найчастіше проводяться реабілітаційним персоналом, але можуть також здійснюватися іншим медичним персоналом.
  • М’язово-скелетні
  • Неврологічні
  • Серцево-судинна система
  • Респіраторні
  • Геріатричні
  • Психіатричні
  • Захворювання внутрішніх органів
  • Слух
  • Зір
  • Гінекологічні
  • Педіатрія
Реабілітація інтегрована в

первинний рівень надання

медичної

допомоги

  • Надається в контексті первинного рівня надання медичної допомоги, яка охоплює послуги та фахівців, що діють як перша точка контакту з системою охорони здоров’я.
  • Може надаватися на гострому, підгострому та довготривалому етапах надання медичної допомоги.
  • Реабілітаційні втручання найчастіше проводяться реабілітаційним персоналом, але можуть також здійснюватися іншим персоналом первинної медичної допомоги.
  • М’язово-скелетні
  • Неврологічні
  • Серцево-судинна система
  • Респіраторні
  • Педіатрія
  • Психіатричні
Реабілітація

на рівні

громади

  • Відрізняється тим, що надається в умовах громади.
  • Третинний, вторинний і первинний рівні надання медичної допомоги можуть надаватися в умовах громади, найчастіше цей вид реабілітації є формою вторинної медичної допомоги і відбувається на підгострому і довготривалому етапах надання допомоги.
  • Надається з помірною або низькою інтенсивністю протягом короткого, переривчастого (епізодичного) або довготривалого періоду.
  • Надається через низку механізмів, прикладами яких є охоплення реабілітаційним персоналом вдома, в школі або на роботі; регулярні мобільні клініки, де реабілітаційний персонал надає такі втручання, як допоміжні засоби.
  • Реабілітаційні втручання також можуть бути інтегровані в інші медичні та соціальні програми, такі як догляд на дому, програми втручання для дітей раннього віку та громадські послуги, орієнтовані на людей з інвалідністю.
  • Реабілітаційні втручання найчастіше проводяться реабілітаційним персоналом, але можуть також здійснюватися іншим медичним персоналом.
  • Раціоналізація для людей, які отримують допомогу в цих умовах, ще більше оптимізує їхнє функціонування, а також для тих, хто має труднощі з доступом до реабілітації за межами цих умов.
  • Нещодавно виписані зі служби спеціалізованого високоінтенсивного лікування;
  • Мають потребу в періодичній реабілітації та обмежений доступ до транспорту;
  • Діти з вадами розвитку та інвалідністю;
  • Люди похилого віку, які беруть участь у спеціалізованих програмах охорони здоров’я;
  • Захворювання зору;
  • Дегенеративні захворювання;
  • Психіатричні захворювання;
  • Реабілітаційні потреби у закладах довготривалого догляду
Неформальний

та

самокерований

догляд

  • Це не реабілітаційна послуга, а частина неформальної та самокерованої допомоги, що відбувається за відсутності реабілітаційного чи медичного персоналу.
  • Виникає під час реабілітаційного епізоду або як частина індивідуального плану реабілітації, а також може виникати, коли люди ініціюють власну реабілітацію для підтримання або подальшого поліпшення свого функціонування, як правило, впродовж тривалого періоду.
  • Прикладами цього можуть бути опікуни, які підтримують реабілітацію в закладах довготривалого догляду; працівники освіти, які проводять реабілітацію з дітьми з інвалідністю в школах; люди з болем у нижній частині спини, які займаються йогою або тай-чи; заняття в групах взаємодопомоги, а також тренери, які залучають реабілітацію до програм спортивних тренувань. Сюди також входять реабілітаційні вправи, які люди виконують вдома для підтримання або поліпшення свого функціонування.
 Усі, хто ініціює активність, спрямовану на підтримання або подальше поліпшення їхнього функціонування.

Рамки компетентностей( редагувати редагувати джерело )

Компетентність у професійній діяльності – це “визначення знань, навичок, цінностей та особистих якостей, які лежать в основі адекватного виконання професійної діяльності”(7) і це динамічний процес, який вимагає від медичного працівника “йти в ногу зі змінами”, щоб підтримувати і постійно розвивати компетентності(8). Компетентність слід пов’язувати з вимірюваною, стійкою і такою, що піддається навчанню, поведінкою, яка сприяє виконанню діяльності, демонструючи, чи є людина компетентною або здатною виконувати діяльність відповідно до визначеного стандарту. Діяльність – це групи обмежених у часі, тренувальних і вимірюваних завдань, які опираються на знання, навички, цінності та ставлення.(9) Крім того, компетентність – це здатність медичного працівника безпечно та ефективно практикувати в різних контекстах і ситуаціях різного рівня складності. На рівень компетентності особи в будь-якій ситуації впливає багато чинників, які охоплюють, але не обмежуються кваліфікацією, клінічним досвідом, професійним розвитком та здатністю інтегрувати знання, навички, ставлення, цінності та судження(10)(11).

Рамка компетентностей – це структура, яка встановлює і визначає кожну окрему компетентність або особисту характеристику (наприклад, вирішення проблем або управління людьми), необхідну для осіб, які працюють в організації або в її частині. Це ефективна модель, яка широко описує досконалість роботи. Така рамкова система зазвичай містить низку компетентностей, які застосовуються до різних ролей в організації, причому кожна компетентність визначає, в загальних рисах, досконалість робочої поведінки. Рамка компетентності – це інструмент, за допомогою якого організації можуть повідомити, яка поведінка є необхідною, цінується, визнається та винагороджується для конкретних професійних ролей. Вона забезпечує спільне розуміння цінностей організації та очікуваної поведінки, що забезпечує відмінні результати роботи.

Рамки компетентностей використовуються в широкому спектрі систем у всьому світі (наприклад, у системах охорони здоров’я, освіти, бізнесі) і слугують різним завданням. Історично в охороні здоров’я вони з’явилися для двох різних потреб, кожна з яких має свої специфічні характеристики: (9) підтримати розвиток потенціалу (як правило, це основна мета освітнього сектору, який готує медичних працівників) і допомогти визначити стандарти діяльності (як правило, це основна мета системи охорони здоров’я, щоб керувати очікуваннями щодо результатів роботи на робочому місці). Хоча на практиці багато рамок компетентностей досягають гібриду двох вищезазначених завдань і мають ключові характеристики, що залежать від контексту, в якому використовується рамка компетентностей. Нижче ми розглянемо ключові характеристики рамок компетентностей в основних сферах, в яких вони використовуються в даний час (табл. 2).

Таблиця 2. Приклади застосування Рамок компетентностей для реабілітації та їх відповідні характеристики (12)
Застосування Ключові характеристики рамок компетентностей
Підтримання реабілітаційної освіти та навчання, наприклад, керівництво розробленням навчальних програм. Навчальні заклади використовують рамки компетентностей для формулювання результатів своїх курсів. Їх можна використовувати для формування результатів навчання на курсах, а також для забезпечення відповідності знань і навичок, які викладає навчальний заклад, потребам населення.

  • Зосереджуються на компетентностях і моделях поведінки, які мають розвинути студенти, а також враховують види активності та завдання, які їм, можливо, доведеться виконувати
  • Зазвичай охоплюють різні рівні майстерності або ключові досягнення, які мають бути досягнуті на різних етапах освіти і навчання або розвитку кар’єри
  • Визначають знання та навички, які лежать в основі компетентностей і моделей поведінки – Орієнтовані на перспективу в очікуваних результатах
Підтримання професійного регулювання, акредитації або ліцензування у сфері реабілітації. Регуляторні чи акредитаційні органи використовують рамки компетентностей, щоб повідомити про стандарти, яких очікують від професії. Застосовуючи їх у до- та післядипломній освіті та забезпечуючи їх дотримання за допомогою аудитів та інших механізмів, вони є невід’ємним компонентом процесу забезпечення якості.

  • Зосереджуються на активностях і завданнях, у виконанні яких фахівці з реабілітації повинні бути компетентними, але також враховують компетентності та поведінку, які дають змогу реабілітаційним працівникам ефективно виконувати їх
  • Як правило, визначають єдиний рівень кваліфікації, необхідний для того, щоб вважатися компетентним – фіксують існуючі або поточні очікування щодо ефективності роботи
Підтримання оцінювання ефективності роботи фахівців з реабілітації. У контексті менеджменту людських ресурсів рамки компетентностей визначають досконалість виконання роботи і слугують еталоном, за яким оцінюють працівників. Вони також є невід’ємною частиною встановлення індивідуальних і загальнослужбових пріоритетів розвитку.

  • Охоплюють як компетентності, так і види активності з чіткими показниками ефективності (прикладами того, як вони можуть бути продемонстровані в конкретному реальному сценарії).
  • Можуть містити різні рівні кваліфікації, які фіксують, де знаходиться ефективність роботи особи вздовж континууму, або визначений рівень кваліфікації, відповідно до якого особа вважається або компетентною, або не компетентною
  • Зазвичай охоплюють показники результативності, що стосуються контексту, в якому будуть демонструватися компетентності та види активності
  • Відображають існуючі або поточні очікування щодо результатів діяльності
Підтримання міністерств охорони здоров’я та окремих служб охорони здоров’я в оцінюванні та плануванні кадрових ресурсів. У контексті планування вони дають змогу службам успішно узгоджувати компетентності та активності персоналу з потребами населення та метою надання послуг, а також допомагають виявити прогалини в знаннях і навичках та недоліки в роботі. Міністерства охорони здоров’я можуть застосовувати рамки компетентностей для оцінювання та планування кадрового потенціалу, наприклад, під час проведення аналізу прогалин у знаннях і навичках.

У системі охорони здоров’я більшість працівників спочатку керуються Рамкою компетентностей, розробленою їхньою професійною організацією, яка фокусується на компетентностях, характерних для конкретної спеціальності. Але нещодавно Всесвітня організація охорони здоров’я, визнаючи потребу в структурі компетентностей, яка може бути “прийнята і адаптована” будь-якою групою фахівців з реабілітації або спеціалізацією і для будь-якого середовища, розробила Рамку компетентностей з реабілітації. Нижче ми розглянемо ці рамки компетентностей більш детально.

Компетентність професійної організації( редагувати | редагувати джерело )

Існує багато основних професій, які пропонують реабілітаційні послуги, зокрема: аудіологія, ерготерапія, фізична та реабілітаційна медицина, фізична терапія, протезування та ортезування, психологія, медична сестра з реабілітації, терапія мови й мовлення. Метою є забезпечення “втручань, спрямованих на оптимізацію функціонування та зменшення обмеження життєдіяльності осіб з порушеннями здоров’я у взаємодії з навколишнім середовищем”,(13)з потенціалом для поліпшення функціонування людини та її здатності успішно й оптимально взаємодіяти з навколишнім середовищем.(14). Більшість з цих основних реабілітаційних професій розробили власні національні та/або міжнародні рамки компетентностей або керівні принципи, які встановлюють професійні стандарти, підтримують освіту, керують плануванням і розробленням навчальних програм для медичних працівників початкового рівня в рамках конкретної спеціальності та допомагають встановити індивідуальні та загальнослужбові пріоритети розвитку, що є невід’ємним компонентом забезпечення якості, якщо вони використовуються за допомогою аудитів та інших механізмів.(15).

Таблиця.3 Рамки компетентностей для основних професій
Професійна організація Рамка компетентності
Аудіологія Canadian Alliance of Audiology and Speech-Language Pathology Regulators
Ерготерапія World Federation of Occupational Therapists (WFOT).
Фізична та реабілітаційна медицина International Society of Physical and Rehabilitation Medicine (ISPRM)
Фізична терапія World Physiotherapy
Протезування та ортезування International Society of Prosthetics and Orthotics (ISPO)
Психологія International Association of Applied Psychology (IAAP) and International Union of Psychological Science (IUPsyS)
Медичні сестри з реабілітації Association of Rehabilitation Nurses (ARN)
Терапія мови й мовлення Canadian Alliance of Audiology and Speech-Language Pathology Regulators

Рамки реабілітаційної компетентності ВООЗ( редагувати | редагувати джерело )

Донедавна не існувало рамки компетентностей, яка б стосувалася як низько-, так і високоресурсних середовищ і доповнювала б реабілітаційні компетентності в усіх галузях охорони здоров’я та соціальної допомоги. Тому Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) взяла на себе завдання створити ресурс, який допоможе зміцнити ідентичність реабілітаційних працівників, і на початку 2021 року випустила Рамку реабілітаційних компетентностей (РРК).(15)(16). РРК відображає те, що роблять люди, які надають або підтримують реабілітацію (діяльність), а також поведінку, знання та навички (компетентності), які уможливлюють якісний догляд та надання послуг. Вона охоплює види діяльності та компетентності у сферах реабілітаційної практики, професіоналізму, навчання та розвитку, менеджменту та лідерства, а також досліджень. Це модель, яка відображає очікувані або бажані результати роботи реабілітаційних кадрів у різних країнах та умовах для забезпечення якісного догляду та надання послуг. Модель складається з п’яти областей, зосереджених навколо основних цінностей і переконань, які лежать в основі структури і допомагають формувати поведінку реабілітаційного працівника та виконання ним завдань у всіх сферах РРК.

Рисунок 2. Інфографіка Рамки реабілітаційних компетентностей Всесвітньої організації охорони здоров’я

Вона актуальна для всіх реабілітаційних спеціальностей, спеціалізацій та умов. Основні цінності, переконання і компетентності, а також поведінка, через яку вони виражаються, можна вважати наскрізними і застосовними до всіх реабілітаційних працівників на всіх рівнях реабілітації. Види діяльності та завдання, які вони охоплюють, охоплюють весь спектр реабілітаційної роботи і не всі з них будуть актуальними для кожного реабілітаційного працівника. Очікується, що в процесі контекстуалізації РРК розробники рамки компетентностей виокремлять лише ті види діяльності та завдання, які стосуються їхніх конкретних кадрів.(12) Так само цінності та переконання можуть дещо по-різному інтерпретуватися різними людьми та культурами і, таким чином, можуть бути дещо адаптовані до рамки компетентностей, що відповідає конкретному контексту.

Чотири базових цінності такі:

  1. Співчуття та емпатія
  2. Чутливість і повага до різноманітності
  3. Гідність і права людини
  4. Самовизначення.

Чотири основні переконання – це те, якою має бути реабілітація:

  1. Особистісно-орієнтованою
  2. Заснованою на співпраці
  3. Доступною для всіх, хто її потребує
  4. Функціонування є ключовим для здоров’я.

П’ять сфер (доменів) – це:

  1. Практика
  2. Професіоналізм
  3. Навчання та розвиток
  4. Управління та лідерство
  5. Дослідження

Рисунок 3. Опис п’яти сфер Рамки реабілітаційних компетентностей (17)

Ці сфери охоплюють те, як фахівці з реабілітації поводяться, щоб ефективно виконувати свою роботу (компетентності), а також те, що вони роблять (види діяльності). РРК визначає компетентність як “помітну здатність людини, що інтегрує знання, навички, цінності та переконання під час виконання нею завдань(18). Компетентності є стійкими, їх можна розвивати та вимірювати через вираження у поведінці” (ВООЗ, 2020, с. vii). Де діяльність – це “сфера роботи, яка охоплює групи пов’язаних завдань. Діяльність обмежена в часі, піддається навчанню і, завдяки виконанню завдань, може бути виміряна”. (ВООЗ, 2020, с. vii). РРК ще більше деталізує компетентності та види діяльності, пояснюючи практичні знання (базові знання та знання, специфічні для діяльності) та практичні навички (базові навички та навички, специфічні для діяльності) в межах кожної сфери. Компетентності поділяються на моделі поведінки, а види діяльності – на завдання. Кожна з них описана на чотирьох рівнях майстерності. Кожна сфера також описує знання та навички, які лежать в основі видів діяльності та компетентностей. Вони включають основні знання та навички, а також ті, що є специфічними для певного виду діяльності.

Таблиця 4. Відмінності між компетентностями та видами діяльності
Компетентність Діяльність
Асоціюється з реабілітаційним працівником Пов’язано з роллю, її вимогами та сферою діяльності конкретного реабілітаційного працівника
Довготривалі (зберігаються в різних видах діяльності) Початок і кінець
Виражається у поведінці Охоплює завдання
Актуальні для всіх фахівців з реабілітації Актуальні для деяких фахівців з реабілітації, але не для інших, залежно від їхньої ролі

РРК – це модель, яка може бути використана як інструмент для надання рекомендацій для всього реабілітаційного персоналу з метою сприяння якісному наданню послуг. (19). Вона може бути використана як орієнтир для розроблення рамок компетентності для конкретних контекстів і була розроблена таким чином, щоб її можна було легко адаптувати до будь-якої професії, умов або спеціалізації в галузі реабілітації. Вона також забезпечує структуру, мову і перелік основного і додаткового контенту, що має відношення до тих, хто буде її використовувати, і для чого вона буде використовуватися. Рамка реабілітаційних компетентностей не замінює і не скасовує існуючі національні або міжнародні рамки компетентностей чи стандарти. Навпаки, професійні асоціації та регуляторні органи можуть посилатися на Рамку реабілітаційних компетентностей під час розроблення або перегляду своїх власних рамок компетентностей або стандартів, якщо вони хочуть узгодити мову, концепції та структуру, поліпшити комунікацію та порівнянність між професіями та країнами.

Стандарти практики( редагувати | редагувати джерело )

Відповідно до Словника психології Американської психологічної асоціації, стандарти практики визначаються як

“набір керівних принципів, які визначають очікувані методи та процедури, а також порядок їх використання для втручань з особами, які мають різні … стани.

Стандарти практики – це ” практичне керівництво” (“how-to”) клінічної спеціальності, оскільки вони більш конкретно описують, що вважається і що не вважається належною практикою в даній спеціальності. Основна причина існування стандартів полягає сприянні, спрямуванні, керуванні і регулюванні професійної практики. Стандарти практики можуть охоплювати заяви про клінічну політику, стандарти практики, стандартні операційні процедури, протоколи клінічної практики та клінічні процедури. Стандарти встановлюють правові та професійні вимоги до реабілітаційної практики та описують рівень ефективності, який очікується від фахівців з реабілітації у їхній практиці. Стандарти визначають професійні знання, навички, цінності та судження, необхідні для безпечної практики фахівців з реабілітації, незалежно від ролі та умов, в яких вони можуть працювати.

Стандарти практики були розроблені багатьма професійними організаціями, щоб гарантувати, що практикуючі фахівці використовують найбільш добре досліджені та перевірені плани терапії, доступні в їхніх галузях. Вони ефективно допомагають лікарю, керівництву та організації охорони здоров’я розробляти безпечні методи підбору персоналу, делегувати завдання ліцензованому та неліцензованому персоналу, забезпечувати належну документацію і навіть створювати політику щодо нових технологій, таких як соціальні мережі.

Стандарти практики гарантують, що ми несемо відповідальність за наші клінічні рішення та дії, а також за підтримку компетентності протягом нашої кар’єри. Вони орієнтовані на пацієнта, сприяють досягненню найліпшого можливого результату та мінімізують ризик заподіяння шкоди. Ці стандарти заохочують нас до постійного вдосконалення нашої бази знань завдяки досвіду, безперервній освіті та найновішим настановам. Ми можемо використовувати стандарти практики для визначення сфер, які потребують вдосконалення в нашій клінічній практиці, робочих сферах, а також для підвищення безпеки пацієнтів і робочого місця. (20)

Таблиця 5. Стандарти практик для ключових професій
Професійна організація Рамка компетентностей
Аудіологія American Academy of Audiology
Ерготерапія World Federation of Occupational Therapists (WFOT)
Фізична терапія World Physiotherapy
Протезування та ортезування World Health Organisation
Психологія British Psychological Association
Медичні сестри з реабілітації Association of Rehabilitation Nurses (ARN)
Терапія мови й мовлення Speech Pathology Australia
Допоміжні технології Rehabilitation Engineering and Assistive Technology Society of North America (RESNA)
Педіатрія World Health Organisation

Моделі догляду( редагувати | редагувати джерело )

“Модель медичної допомоги” в широкому сенсі визначає спосіб надання медичних послуг. Вона окреслює найліпші практики догляду та послуг для людини, групи населення або когорти пацієнтів, коли вони проходять через стадії захворювання, травми або події. Вона спрямована на те, щоб люди отримували належну медичну допомогу в потрібний час, належною командою і в потрібному місці(21). Моделі медичної допомоги часто беруть свій початок в управлінні медичною допомогою у разі хронічних захворювань. Ці моделі мають багато спільних компонентів, оскільки вони спрямовані на численні чинники здоров’я, які є спільними для різних станів.

Модель медичної допомоги у разі хронічних захворювань – це організаційний підхід до догляду за людьми з хронічними захворюваннями в умовах первинного рівня надання медичної допомоги, який забезпечує чудову основу для розуміння обґрунтування спільних компонентів у всіх моделях надання допомоги. Система орієнтована на населення і створює практичну, підтримуючу, засновану на доказах взаємодію між поінформованим, активним пацієнтом і підготовленою, проактивною командою лікарів.

Маршрут надання інтегрованої медичної допомоги ( редагувати редагувати джерело )

Маршрут надання інтегрованої медичної допомоги (МНІМД) – це заздалегідь визначені рамки доказової, мультидисциплінарної практики для конкретних пацієнтів. Він має потенціал для поліпшення безперервності медичної допомоги, безпеки пацієнтів, їх задоволеності, підвищення ефективності, командної роботи та навчання персоналу. Він містить опис очікуваної медичної допомоги, наданої у відповідні часові рамки, щоб допомогти пацієнту з певним станом або набором симптомів поступово рухатися через клінічний досвід до позитивного результату. Хоча відхилення від маршруту можуть виникати, оскільки клінічна практика здійснюється для задоволення потреб конкретного пацієнта, МНІМД може допомогти зменшити непотрібні варіації в догляді за пацієнтом і результатах лікування. (22)(23) Він підтримує розвиток партнерських відносин у сфері догляду та розширює можливості пацієнтів та осіб, які здійснюють догляд за ними. МНІМД також можна використовувати як інструмент для впровадження місцевих і національних настанов у повсякденну практику, управління клінічним ризиком і дотримання вимог клінічного управління. МНІМД для пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку охоплює численні місця надання послуг, починаючи з моменту первинного звернення і закінчуючи довготривалим лікуванням у відповідних умовах. МНІМД повинен містити посилання на весь шлях пацієнта і вирішувати питання, які охоплюють догоспітальну допомогу, прийом і втручання, реконструкцію і поточний догляд (зокрема гостру реабілітацію), післягоспітальну реабілітацію і догляд протягом усього життя.

Маршрути надання інтегрованої медичної допомоги є важливими, оскільки вони допомагають зменшити непотрібні відмінності у медичній допомозі за пацієнтами та її результатах. Вони підтримують розвиток партнерства у сфері догляду та розширюють можливості пацієнтів та їхніх опікунів. Крім того, їх можна використовувати як інструмент для впровадження місцевих і національних настанов у повсякденну практику, управління клінічними ризиками та дотримання вимог клінічного управління. Під час розроблення та впровадження маршрут надання інтегрованої медичної допомоги важливо включити їх до організаційних стратегій та обрати відповідні теми, які надають можливості для вдосконалення.

Маршрут надання інтегрованої медичної допомоги повинен бути здатним вирішувати наступні питання:

  • Хто що робить?
  • Де це робиться?
  • Коли це буде зроблено?
  • Скільки це коштує?
  • Чому це не було зроблено?
  • Яким був цінний результат?

Ресурси(edit | edit source)

Рамки компетентностей( редагувати редагувати джерело )

Моделі медичної допомоги( редагувати | редагувати джерело )

Приклади

Маршрути надання інтегрованої медичної допомоги ( редагувати редагувати джерело )

Приклади

Посилання (edit | edit source)

  1. ↑ Ustun, T. B., Chatterji, S., Bickenbach, J., Kostanjsek, N. and Schneider, M. (2003). The International Classification of Functioning, Disability and Health: a new tool for understanding disability and health. Disability and Rehabilitation, 25(11–12), 565–571.
  2. ↑ Sykes C. Health classifications 1 – An introduction to the ICF. WCPT Keynotes. World Confederation for Physical Therapy. 2006.
  3. ↑ Rauch A, Cieza A, Stucki G. How to apply the International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF) for rehabilitation management in clinical practice. European journal of physical and rehabilitation medicine. 2008 Sep 1;44(3):329-42.
  4. ↑ Ustun, B., Chatterji, S. and Kostanjsek, N. (2004). Comments from WHO for the Journal of Rehabilitation Medicine Special Supplement on ICF core sets. Journal of Rehabilitation Medicine, 44(Supplement), 7–8.
  5. ↑ 5.0 5.1 Taylor, WJ. and Geyh, S. Chapter 2 A Rehabilitation Framework: The International Classification of Functioning, Disability and Health. In: Dean, SG., Siegert, RJ and Taylor, WJ. Interprofessional Rehabilitation: A Person-Centred Approach, First Edition. John Wiley & Sons, Ltd. pp 9 – 44
  6. ↑ 6.0 6.1 Rehabilitation in health systems: guide for action. Geneva: World Health Organization; 2019. Licence: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  7. ↑ Bossers, A. Miller L.T. Polatajko H.J. Hartley, M, (2002). Competency Based Fieldwork Evaluation for Occupational Therapists (CBFE) Delmar, Thompson Learning. USA.
  8. ↑ Alsop, A. & Ryan, S. (1996). Making the Most of Fieldwork Education: A Practical Approach, Chapman & Hall, London.
  9. ↑ 9.0 9.1 Mills JA, Middleton JW, Schafer A, Fitzpatrick S, Short S, Cieza A. Proposing a re-conceptualization of competency framework terminology for health: a scoping review. Human Resources for Health. 2020;18(1):1-6.
  10. ↑ European Commission. The European Qualifications Framework for Lifelong Learning (EFQ) Luxembourg; 2008. Available from:http://www.ecompetences.eu/site/objects/download/4550_EQFbroch2008en.pdf.
  11. ↑ Physiotherapy Board of Australia & Physiotherapy Board of New Zealand. Physiotherapy practice thresholds in Australia and Aotearoa New Zealand; 2015.
  12. ↑ 12.0 12.1 Adapting the WHO Rehabilitation Competency Framework to a specific context: a stepwise guide for competency framework developers. Geneva: World Health Organization; 2020. Licence: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  13. ↑ World Health Organization. Rehabilitation. (Internet). Geneva, Switzerland; 2020. (Cited 2021 July 1).
  14. ↑ Vos T, Lim SS, Abbafati C, Abbas KM, Abbasi M, Abbasifard M, Abbasi-Kangevari M, Abbastabar H, Abd-Allah F, Abdelalim A, Abdollahi M. Global burden of 369 diseases and injuries in 204 countries and territories, 1990–2019: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2019. The Lancet. 2020 Oct 17;396(10258):1204-22.
  15. ↑ 15.0 15.1 Mills JA, Cieza A, Short SD, Middleton JW. Development and Validation of the WHO Rehabilitation Competency Framework: A Mixed Methods Study. Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. 2021 Jun 1;102(6):1113-23.
  16. ↑ World Health Organization and The World Bank. World report on disability. Geneva, Switzerland: WHO Press. 2011.
  17. ↑ Rehabilitation Competency Framework, Geneva, 12 September 2019. Geneva: World Health Organization; 2020. Licence: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  18. ↑ World Health Organization. Adapting the WHO rehabilitation competency framework to a specific context: a stepwise guide for competency framework developers.
  19. ↑ Rehabilitation Competency Framework, Geneva, 12 September 2019. Geneva: World Health Organization; 2020. Licence: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  20. ↑ Lester S. Professional standards, competence and capability. Higher Education, Skills and Work-based Learning. 2014 Feb 11.
  21. ↑ Government of Western Australia, Department of Health (2012)
  22. ↑ Integrated care pathway. IAHPC Pallipedia. Accessed August 15, 2021.
  23. ↑ Campbell H, Hotchkiss R, Bradshaw N, Porteous M.Integrated Care Pathways. Bmj. 1998 Jan 10;316(7125):133-7.
  24. ↑ Le Deist FD, Winterton J. What is Competence? Human Resource Development International. 2005 Mar 1;8(1):27-46.
  25. ↑ Bruno A, Bates I, Brock T, Anders on C. Towards a Global Competency Framework. American Journal of Pharmaceutical Education. 2010 Apr 12;74(3).


Схожі статті

Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси