Вступ до вивчення травм спинного мозку

Редактор оригіналу Ewa Jaraczewska за матеріалами курсу Melanie Harding

Головні співавториEwa Jaraczewska, Lucinda Hampton, Jess Bell, Kim Jackson та Tarina van der Stockt

Вступ(edit|edit source)

Травма спинного мозку (ТСМ) призводить до втрати здатності м’язів генерувати силу, сенсорні відчуття, а також здатності контролювати кишківник і сечовий міхур. Реабілітаційні заходи зосереджені на попередженні вторинних ускладнень, пов’язаних із втратою рухливості. Найсучасніші технології забезпечують механічну допомогу пацієнтам у відновленні ходьби або рухів руками.

Історія реабілітації травми спинного мозку( edit | edit source )

Вперше лікування травм спинного мозку описали Theodor Koher (Швейцарія) та William Wagner (Німеччина), але перші відомості про травми спинного мозку з’явилися ще в античні часи.(1)

  • Хірургічний папірус Edwin Smith з Єгипту, датований приблизно 3000 роком до н.е., присвячений параплегії після травми хребта.
  • Hippocrates (близько 460-370 рр. до н.е.) описав застосування витягування при лікуванні травм спинного мозку.
  • Paul of Aegina (625-690 рр.) використовував лебідку при вивихах хребта і запропонував робити ламінектомію.
  • Avicenna (приблизно в 980-1037 рр.) характеризує параліч після перелому хребта як смертельну травму.
  • Roland of Parma (близько 1230 р.) з міста Салерно застосовував мануальне витягування при лікуванні травм спинного мозку. Він був засновником концепції раннього втручання.
  • Ambroise Paré (1564-1598) запропонував ламінектомію для лікування травм спинного мозку.
  • Astley Cooper (1768-1841) та Charles Bell (1774-1842) намагалися запровадити лікування травм спинного мозку у викладацьких лікарнях Лондона. Bell зосередився на проведенні ретельної діагностики. На його думку, оперативні втручання були небезпечними. Він пояснював, що ниркова недостатність була причиною смерті після травми спинного мозку.
  • Henry Cline (1750-1827) вперше застосував ламінектомію для лікування травми спинного мозку.
  • Wilhelm Wagner (1848-1900) в Німеччині розробив перший протокол лікування травм спинного мозку. Разом з Paul Stolper (1865-1906) він опублікував книгу, присвячену травмам спинного мозку, що містила анатомію, патологію, механізм ушкодження та методи лікування.
  • Theodor Kocher (1841-1917) зі Швейцарії відомий своїми дослідженнями, пов’язаними з анатомією та фізіологією травм спинного мозку.
  • Перша світова війна сприяла розробці концепції сучасного лікування хребетно-спинномозкових травм через велику кількість постраждалих внаслідок бойових дій із ушкодженням спинного мозку.
  • У період між Першою та Другою світовими війнами у Великій Британії тривала робота по наданню допомоги пацієнтам із травмою спинного мозку в умовах стаціонару.
  • Ludwig Guttmann

    Charles Frazier (1870-1936) у США провів статистичний аналіз результатів хірургічних втручань при травмах спинного мозку, прогнозів, тривалості життя, можливостей виписки додому і відновлення трудової діяльності. Півтори сторінки в його книзі займала інформація щодо фізичних методів лікування травми спинного мозку.

  • George Riddoch (1888-1947) відомий своїми дослідженнями в реабілітації та патофізіології травм спинного мозку.
  • Donald Munro (1889-1973) є засновником методу лікування параплегії.
  • Ludwig Guttmann (1899-1980) вважають засновником сучасної методики лікування травм спинного мозку. Він організував спеціалізовані відділення, що займалися лікуванням захворювань хребта, сечового міхура, кишківника, шкіри, а також питаннями освіти та реабілітації. Консервативне лікування пройшло шлях від застосування методів витягування (тракції), дотримання ліжкового режиму та ортезування до хірургічного лікування та ортезування, що дозволило скоротити час перебування в лікарні.(2)

Етіологія(edit|edit source)

Травматичне пошкодження спинного мозку може виникнути внаслідок:

  • Падінь: з висоти або внаслідок звичайного падіння
  • Дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) / автомобільної аварії
  • Нещасних випадків, пов’язаних зі спортом
  • Насильства
  • Решти чинників, що спричиняють травматизм(3)(4)

Найпоширенішими чинниками травматичних ушкоджень є ДТП і падіння, кількість яких майже однакова у відсотковому відношенні. Основною причиною травматизму в розвинутих країнах раніше були дорожньо-транспортні пригоди, але останнім часом – це переважно падіння. У країнах з низьким рівнем доходів падіння є найбільш поширеною причиною ТСМ.(3)

Нетравматичне пошкодження спинного мозку може бути викликане:

Демографічні показники: (інформацію стосовно рівня доходів та розподілу за регіонами світу можна знайти тут)

  • Розвинені країни:
    • Співвідношення чоловіків до жінок: від 1,10:1 до 6,69:1
    • Середній вік: від 14,6 до 67,6 років
  • Країни з низьким рівнем доходу:
    • Співвідношення чоловіків до жінок: від 1,00:1 до 7,59:1
    • Середній вік: від 29,5 до 46,0 років(3)

Рівень та ступінь тяжкості травми

  • Травма шийного відділу спинного мозку поширена як в розвинених країнах, так і в нерозвинених країнах
  • У відсотковому відношенні спостерігається менший відсоток випадків повного ушкодження порівняно з неповним ушкодженням
  • Тетраплегія зустрічається частіше, ніж параплегія, як в розвинених країнах, так і в нерозвинених країнах
  • Повні рухові порушення (ASIA A або B) частіше зустрічалися у пацієнтів із травматичним ушкодженням спинного мозку, у той час як у пацієнтів із нетравматичним ушкодженням спинного мозку було більше неповних рухових порушень (ASIA C або D).(3)

Епідеміологія(edit|edit source)

Розвинені країни:

  • Захворюваність: від 13,1 до 163,4 на мільйон населення
  • Поширеність: від 490 до 526 на мільйон населення
  • Смертність: від 3,1% до 22,2%(3)

Країни з низьким рівнем доходу:

  • Захворюваність: від 13,0 до 220,0 на мільйон населення
  • Поширеність: близько 440,026 на мільйон населення
  • Смертність: від 1,4% до 20,0%(3)

Приклади очікуваної тривалості життя для 20-річної людини:

  • здорова особа: 79,5 років
  • особа з неповною травмою спинного мозку: 72,9 років
  • особа з параплегією: 65,5 років
  • особа з низькою тетраплегією: 60,7 років
  • особа з високою тетраплегією (С5 і вище): 56,9 років.(2)

Більш детальну інформацію про епідеміологію травми спинного мозку у світі можна дізнатися за посиланням.

Ускладнення при травмах спинного мозку( edit | edit source )

  • Респіраторні ускладнення: основні супутні захворювання серед пацієнтів з травмою шийного відділу хребта та верхньої частини грудної клітки. Ускладнення включають пневмонію, розвиток ателектазу та інші проблеми з дихальними шляхами. При більш високому рівні пошкодження спинного мозку підвищується ризик розвитку респіраторних ускладнень.(5)(6)
  • Декубітальні виразки (пролежні): представляють собою локалізоване ушкодження шкіри та/або прилеглих тканин. Зазвичай вони розвиваються над кістковим виступом унаслідок тиску та/або дії зсувних сил.(7)
  • Контрактури суглобів: призводять до болю, деформації, втрати функції, зниження рівня активності та якості життя. Пацієнти з тетраплегією особливо схильні до контрактури плечового та ліктьового суглобів.(7)
  • Осифікуючий міозит: характеризується утворенням нової додаткової (ектопічної) кістки в м’яких тканинах, що оточують периферичні суглоби. Патофізіологія даного патологічного стану визначена недостатньо чітко.
  • Вегетативна дисрефлексія: раптове виникнення високого артеріального тиску як відповідь на відсутність вегетативних рефлексів симпатичної системи після травми спинного мозку.(8)
  • Сирингомієлія: рідкісне захворювання нервової системи, за якого відбувається ураження спинного мозку через утворення заповнених рідиною порожнин у вигляді кіст, які зазвичай виникають у верхньому шийному відділі хребта. Здебільшого супроводжується сенсорними порушеннями, такими як біль і втрата температурної чутливості.(9)
  • Інфекції сечовивідних шляхів спричинені багаторазовим або довготривалим застосуванням катетерів, включаючи як постійну, так і періодичну катетеризацію. Внаслідок цього існує високий ризик потрапляння різних видів бактерій до сечовидільної системи, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів.(10)
  • Пієлонефрит: запалення нирок, викликане бактеріальною інфекцією. Він виникає, коли інфекція сечовивідних шляхів поширюється з сечового міхура на нирки.(11)
  • Камені у нирках і сечовому міхурі: існує підвищений ризик утворення каменів у сечовому міхурі та ускладнень після операцій з їх видалення в осіб з ушкодженням спинного мозку. Найчастіше це відбувається в перший рік після ТСМ, але особливості перебігу сечокам’яної хвороби у даного контингенту пацієнтів недостатньо визначені.(12)
  • Ниркова недостатність
  • Карциноми сечового міхура: утворення нейрогенного сечового міхура після травми спинного мозку може призвести до раку сечового міхура.(13)
  • Нетримання сечі або закреп: дисфункція кишківника є одним з найпоширеніших вторинних ускладнень після травми спинного мозку, а покращення функції кишківника вважається одним з найбільш пріоритетних завдань при лікуванні пацієнтів з ТСМ.(7)
  • Ноцицептивний і нейропатичний біль: виникає у 60% пацієнтів з ушкодженням спинного мозку. Серед цих осіб 58% повідомили про ноцицептивний біль (м’язово-скелетний біль). Невропатичний біль на рівні або нижче рівня пошкодження спостерігався у 5-53% пацієнтів.(14)
  • Спастичність: поширене ускладнення після травми спинного мозку, що зазвичай виникає через кілька тижнів після гострого періоду ТСМ і може розвиватися протягом місяців або років.(15)
  • Постуральна гіпотензія: раптове падіння артеріального тиску при зміні положення, наприклад, із положення лежачи в положення сидячи.
  • Порушення терморегуляції: в осіб із травмою спинного мозку на більш високому рівні спостерігається підвищення температури тіла разом із підвищеною тепловіддачею.(16)
  • Депресія: вважається відносно поширеним явищем після ТСМ, спостерігається у понад 70% осіб, які перенесли ТСМ. Вона впливає на настрій, амбіції, погляди, вміння вирішувати проблеми та рівень фізичної активності.(17)
  • Остеопороз: швидка втрата кісткової маси та підвищений ризик переломів, пов’язаних із ТСМ. Істотне збільшення резорбції кісткової тканини та дефіцит анаболічної активності кісткової тканини призводять до швидкої втрати кісткової маси після ТСМ, особливо в дистальному відділі стегнової кістки та проксимальному відділі великогомілкової кістки.(18)
  • Сексуальна дисфункція: знижується потреба в сексуальному задоволенні та інтимній близькості. Це пов’язано з наслідками ТСМ та емоційними розладами або відсутністю міжособистісних відносин.(14)

Класифікація травм спинного мозку( edit | edit source )

Американська асоціація ушкодження спинного мозку (ASIA) та Міжнародне товариство спинного мозку (ISCoS) запровадили стандартизовану класифікацію для осіб із травмою спинного мозку під назвою “Міжнародні стандарти для неврологічної класифікації травми спинного мозку” (англ. International Standards for Neurological Classification of Spinal Cord Injury, ISNCSCI).(19) Ця класифікація дозволяє клініцистам на підставі неврологічного обстеження визначити рівень та тяжкість ушкодження спинного мозку і може бути використана на всіх етапах відновлення після травми. Включає:(19)

  1. Проведення тестування на чутливість у двадцяти восьми дерматомах
  2. Функції десяти ключових м’язів верхніх і нижніх кінцівок з обох сторін тулуба.

Мета стандартизації класифікації ушкоджень спинного мозку:

  1. Створення стандарту для клінічної документації
  2. Розробка стандарту для інформування про неврологічні порушення, пов’язані з ТСМ
  3. Визначення критеріїв включення та виключення з метою дослідження
  4. Визначення результатів оцінювання в наукових дослідженнях

Остаточна редакція ISNCSCI була опублікована в 2019 році і включена в Електронну програму навчання за міжнародними стандартами (англ. International Standards Training e-Program, InSTeP).(20)(21)

Шкала ASIA

Нижче наведена шкала порушень:

  • ASIA A: Повна травма, за якої у крижових сегментах S4 або S5 не зберігається жодної рухової чи сенсорної функції.(20)
  • ASIA B: Сенсорна неповна, що характеризується збереженням сенсорної функції, але відсутністю рухової функції нижче рівня травми, включаючи крижові сегменти S4-S5, а ТАКОЖ відсутністю рухової функції більш ніж на три рівні нижче рівня травми з обох боків тулуба.(20)
  • ASIA C: Рухова неповна, зі збереженням функції в найбільш каудальних сегментах спинного мозку при довільному скороченні м’язів анального сфінктера (англ. voluntary anal contraction, VAC) АБО пацієнт відповідає критеріям сенсорного неповного порушення (сенсорна функція збережена на рівні найбільш каудальних крижових сегментів (S4-S5), водночас рухова функція відсутня більш ніж на три рівні нижче рухового рівня з обох боків тулуба.(20)
  • ASIA D: Рухова функція зберігається нижче рівня травми, і принаймні половина основних м’язів нижче неврологічного рівня має рівень м’язів 3 і більше.(20)
  • ASIA E: Нормальна сенсорна та моторна функції у всіх сегментах. Пацієнт мав раніше порушення, тому він отримує оцінку за шкалою ASIA E. Особи, які раніше не зазнавали ТСМ, не отримують жодної оцінки за шкалою ASIA.(20)(22)

Пацієнт під час першого огляду протягом 72 годин із показником ASIA A має ймовірність відновлення ходьби 3%. Імовірність того, що пацієнт з ASIA B через рік матиме ASIA D, становить 31%. Імовірність того, що пацієнт із порушенням ASIA C матиме ASIA D, становить 67%, а ймовірність того, що пацієнт із ушкодженням спинного мозку ASIA D відновиться та почне ходити через рік, становить 85%. (2)

Більш детально про стандарти класифікації травми спинного мозку (ISNCSCI) можна дізнатися за посиланням. Бланк ASIA можна завантажити з веб-сайту ASIA.

Синдроми травми спинного мозку( edit | edit source )

Види синдромів ураження спинного мозку

Синдроми, які не включені в обстеження за міжнародними стандартами, але описуються як синдроми неповної травми спинного мозку: ураження переднього рогу, заднього канатика, синдром Броун-Секара, синдром центрального ураження, ураження медулярного конуса та кінського хвоста.

Ураження переднього рогу: цей синдром характеризується пошкодженням передніх двох третин спинного мозку через зменшене або відсутнє кровопостачання, зазвичай через травми флексорів.(20) Порушення роботи кортико-спінальних і спино-таламічних трактів призводить до втрати рухової функції, больової та температурної чутливості на рівні ушкодження і нижче.(20) Зберігається відчуття легкого дотику і положення суглобів. Імовірність відновлення рухових функцій у пацієнта з діагнозом “синдром переднього рогу” становить 10-20%.(2)

Ураження заднього рогу: до розвитку цього синдрому може призвести травма екстензорів або наявність післяопераційних гематом. Клінічні симптоми включають втрату чутливості, головним чином пропріоцепції, та порушення рівноваги через відсутність пропріоцепції. До функціональних результатів належить пересування з використанням допоміжних засобів.(2)

Incomplete Spinal Cord Injury.png

Синдром Броун-Секара: у клінічній картині проявляється іпсилатеральною втратою пропріоцепції, втратою контролю вібрації та рухових дій на рівні ураження і нижче, втратою чутливості на рівні ураження та больової і температурної чутливості на контралатеральній половині тіла. Це пов’язано з травмою однієї половини спинного мозку. Синдром Броун-Секара рідко зустрічається сам по собі і часто містить деякі характеристики синдрому центрального ураження спинного мозку, який іноді називають синдромом Броун-Секара-Плюс.(20)

Синдром центрального ураження: цей синдром є наслідком травми з перерозтягненням (наприклад, при падінні), коли пацієнт має в анамнезі спондильоз шийного відділу хребта.(20) Перелом або вивих хребта не обов’язково повинні відбутися одночасно. Для клінічної картини характерна неповна травма з вираженою слабкістю верхніх кінцівок порівняно з нижніми кінцівками. Прогноз сприятливий, але може залежати від віку пацієнта, оскільки у більш молодих пацієнтів спостерігається швидше одужання.(2)

Синдром ураження медулярного конуса: основною причиною цього синдрому є травма крижового відділу спинного мозку, медулярного конуса та поперекових корінців.(2) Для клінічної картини характерна втрата функції сечового міхура та кишківника, а також нижніх кінцівок, але симптоми можуть відрізнятися залежно від рівня ураження. У деяких випадках він може бути помилково діагностований як ураження кінського хвоста.(20)

Синдром ураження кінського хвоста: внаслідок ураження нижнього рухового нейрона цей синдром характеризується в’ялим паралічем м’язів нижніх кінцівок, а також арефлексією кишківника та сечового міхура. При цьому може спостерігатися часткова або повна втрата чутливості та атрофія м’язів.(20)

Прогноз і кінцеві результати( edit | edit source )

Спорт на інвалідних візках

При обговоренні прогнозу та наслідків травми спинного мозку необхідно враховувати обмежені можливості неврологічного обстеження, а також різноманітність ушкоджень спинного мозку. Дані обстеження можуть відрізнятися в залежності від бажання і здатності пацієнта приймати участь, від досвіду і підготовки фізіотерапевта щодо проведення тестування, а також від трактування результатів і специфіки обстеження крижового відділу хребта.(23) Огляд літературних джерел вказує на те, що обстеження, проведені в період від 24 годин до одного тижня після травми, є найбільш достовірними та прогностичними щодо неврологічних наслідків.(23) Інші фактори, що впливають на прогноз травми спинного мозку, включають: рівень травми, ступінь тяжкості, етіологію, своєчасність втручання, наявність хворобомодифікуючих ускладнень та генетичні фактори, специфічні для пацієнта.(24)

До інших факторів, що впливають на неврологічне та функціональне відновлення після травми спинного мозку, відносяться:

  • Вік:
    • Більш молодий вік на момент травми є позитивним прогностичним фактором.(23)
    • Пацієнти старше 50 років мають низьку ймовірність відновлення здатності ходити через рік після травми порівняно з пацієнтами молодше 50 років.(23)
    • Під час виписки з реабілітаційного центру пацієнти з травмою у віці ≥ 65 років мали менші зміни рухових показників та менші функціональні відновлення порівняно з більш молодими особами.(23)
    • У разі травм центрального каналу спинного мозку у пацієнтів старше 50 років відновлення відбувається більш повільно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Імовірність відновлення здатності до пересування становить 41% у пацієнтів старшого віку проти 97% пацієнтів молодшого віку, імовірність відновлення функції сечового міхура – 29% проти 83%, імовірність відновлення функції кишківника – 24% проти 63%, а відновлення здатності самостійно одягатися складає 24% проти 77%.(2)
  • Тип травми:
    • Проникаюче (вогнепальне) поранення спинного мозку з більшою ймовірністю призведе до повної травми спинного мозку. Імовірність поліпшення показників за шкалою AIS при спостереженні протягом одного року буде значно нижчою.(25)
    • Повна травма спинного мозку внаслідок ушкодження спинного мозку тупим предметом демонструє вищий відсоток переходу в неповну травму.(26)
  • Стать:
    • Особи жіночої статі демонструють краще відновлення неврологічного стану за показниками рухової активності згідно шкали ASIA протягом періоду від первинного обстеження до одного року. Це стосується осіб з повними та неповними неврологічними ушкодженнями.(27)
    • Більшість оприлюднених даних не підтверджують вплив статі на перебіг відновлення неврологічних функцій після травми спинного мозку.(23)

Ресурси(edit|edit source)

  1. Rehabilitation Evidence: https://scireproject.com/evidence/rehabilitation-evidence/
  2. American Spinal Injury Association. International Standards Training e-Program 2019: https://asia-spinalinjury.org/learning/
  3. Facing Disability. Spinal Cord Injury Resources:https://facingdisability.com/resources

Посилання(edit|edit source)

  1. Silver JR. History of the treatment of spinal injuries. Postgraduate medical journal. 2005 Feb 1;81(952):108-14.
  2. 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 2.8 Harding M. Introduction to Spinal Cord Injuries. Physiopedia Course 2022.
  3. 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 3.5 Kang Y, Ding H, Zhou HX, Wei ZJ, Liu L, Pan DY, Feng SQ. Epidemiology of worldwide spinal cord injury: a literature review. Journal of Neurorestoratology. 2018;6:1-9
  4. Kumar R, Lim J, Mekary RA, Rattani A, Dewan MC, Sharif SY, Osorio-Fonseca E, Park KB. Traumatic Spinal Injury: Global Epidemiology and Worldwide Volume. World Neurosurg. 2018 May;113:e345-e363.
  5. Raab A. Respiratory complications in spinal cord injury and the potential for reduction. Doctoral dissertation, sn: sl.2021
  6. Madasa V, Boggenpoel B, Phillips J, Joseph C. Mortality and secondary complications four years after traumatic spinal cord injury in Cape Town, South Africa. Spinal Cord Ser Cases, 2020;6(84).
  7. 7.0 7.1 7.2 Perrouin-Verbe B, Lefevre C, Kieny P, Gross R, Reiss B, Le Fort M. Spinal cord injury: A multisystem physiological impairment/dysfunction. Revue Neurologique. 2021 May 1;177(5):594-605.
  8. Eldahan KC, Rabchevsky AG. Autonomic dysreflexia after spinal cord injury: systemic pathophysiology and methods of management. Autonomic Neuroscience. 2018 Jan 1;209:59-70.
  9. Shenoy VS, Sampath R. Syringomyelia. In: StatPearls. StatPearls Publishing, Treasure Island (FL); 2021.
  10. Moshi HI, Sundelin GG, Sahlen KG, Sörlin AV. A one-year prospective study on the occurrence of traumatic spinal cord injury and clinical complications during hospitalisation in North-East Tanzania. African health sciences. 2021 Aug 2;21(2):788-94.
  11. Nikolaidis P, Dogra VS, Goldfarb S, Gore JL, Harvin HJ, Heilbrun ME, Heller MT, Khatri G, Purysko AS, Savage SJ, Smith AD. ACR appropriateness criteria® acute pyelonephritis. Journal of the American College of Radiology. 2018 Nov 1;15(11):S232-9.
  12. Kasabwala K, Borofsky M, Stoffel JT, Welk B, Myers JB, Lenherr SM, Elliott SP. MP54-16 ASSOCIATION OF URINARY STONES WITH PATIENT-REPORTED COMPLICATIONS IN SPINAL CORD INJURY. The Journal of Urology. 2021 Sep;206(Supplement 3):e955-6.
  13. Kreydin E, Welk B, Chung D, Clemens Q, Yang C, Danforth T, Gousse A, Kielb S, Kraus S, Mangera A, Reid S. Surveillance and management of urologic complications after spinal cord injury. World journal of urology. 2018 Oct;36(10):1545-53.
  14. 14.0 14.1 Tarnacka B, Korczyński B, Frasuńska J. Long-term complications following spinal cord injury and ageing. Advances in Psychiatry and Neurology/Postępy Psychiatrii i Neurologii, 2021;29(4):234-45.
  15. Sun WM, Ma CL, Xu J, He JP. Reduction in post-spinal cord injury spasticity by a combination of peripheral nerve grafting and acidic fibroblast growth factor infusion in monkeys. Journal of International Medical Research. 2021 Jun;49(6):((1)).
  16. Price MJ, Trbovich M. Thermoregulation following spinal cord injury. Handbook of Clinical Neurology 2018 Jan 1 (Vol. 157, pp. 799-820). Elsevier.
  17. Bell TM, Vetor AN, Zarzaur BL. Prevalence and treatment of depression and posttraumatic stress disorder among trauma patients with non-neurological injuries. J Trauma Acute Care Surg 2018; 85: ((2)).
  18. Liu D, Wang B, Qiu M, Huang Y. MiR‐19b‐3p accelerates bone loss after spinal cord injury by suppressing osteogenesis via regulating PTEN/Akt/mTOR signalling. Journal of Cellular and Molecular Medicine. 2021 Jan;25(2):((3)).
  19. 19.0 19.1 Rupp R, Schuld C, Biering-Sørensen F, Walden K, Rodriguez G, Kirshblum S. A taxonomy for consistent handling of conditions not related to the spinal cord injury (SCI) in the International Standards for Neurological Classification of SCI (ISNCSCI). Spinal cord. 2022 Jan;60(1):18-29.
  20. 20.00 20.01 20.02 20.03 20.04 20.05 20.06 20.07 20.08 20.09 20.10 20.11 Rupp R, Biering-Sørensen F, Burns SP, Graves DE, Guest J, Jones L, Read MS, Rodriguez GM, Schuld C, Tansey-Md KE, Walden K, Kirshblum S. International Standards for Neurological Classification of Spinal Cord Injury: Revised 2019. Top Spinal Cord Inj Rehabil. 2021 Spring;27(2):1-22.
  21. International Standards for Neurological Classification of SCI (ISNCSCI) Worksheet. Available at:https://asia-spinalinjury.org/international-standards-neurological-classification-sci-isncsci-worksheet/ (last accessed 27.03.2022).
  22. Kirshblum S, Schmidt Read M, Rupp R. Classification challenges of the 2019 revised International Standards for Neurological Classification of Spinal Cord Injury (ISNCSCI). Spinal Cord. 2022 Jan;60(1):11-17.
  23. 23.0 23.1 23.2 23.3 23.4 23.5 Kirshblum S, Snider B, Eren F, Guest J. Characterizing natural recovery after traumatic spinal cord injury. Journal of neurotrauma. 2021 May 1;38(9):1267-84.
  24. Jaja BNR, Jiang F, Badhiwala JH, Schär R, Kurpad S, Grossman RG, Harrop JS, Guest JD, Toups EG, Shaffrey CI, Aarabi B, Boakye M, Fehlings MG, Wilson JR. Association of Pneumonia, Wound Infection, and Sepsis with Clinical Outcomes after Acute Traumatic Spinal Cord Injury. J Neurotrauma. 2019 Nov 1;36(21):((4)).
  25. Khorasanizadeh M, Yousefifard M, Eskian M, Lu Y, Chalangari M, Harrop JS, Jazayeri SB, Seyedpour S, Khodaei B, Hosseini M, Rahimi-Movaghar V. Neurological recovery following traumatic spinal cord injury: a systematic review and meta-analysis. J Neurosurg Spine. 2019 Feb 15:1-17.
  26. Roach MJ, Chen Y, Kelly ML. Comparing Blunt and Penetrating Trauma in Spinal Cord Injury: Analysis of Long-Term Functional and Neurological Outcomes. Top Spinal Cord Inj Rehabil. 2018 Spring;24(2):121-132.
  27. Sipski ML, Jackson AB, Gómez-Marín O, Estores I, Stein A. Effects of gender on neurologic and functional recovery after spinal cord injury. Arch Phys Med Rehabil. 2004 Nov;85(11):1826-36


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси