Вступ до фізичної терапії у педіатрії

Вступ(edit|edit source)

Фізичні терапевти працюють над підтримкою та покращенням функцій і рухів своїх пацієнтів або клієнтів.⁽¹⁾ Фізичні терапевти у педіатрії працюють з дітьми, які мають певні порушення у розвитку, та їхніми сім’ями. Зазвичай фізичні терапевти у педіатрії займаються руховими проблемами, але їхні пацієнти можуть мати й інші порушення, які впливають на когнітивні, мовні та психосоціальні проблеми. У своєму розвитку діти зазвичай дотримуються передбачуваної схеми розвитку рухових навичок, хоча терміни можуть відрізнятися. Генетичний код, культурні очікування, практика вихователів та взаємодія з навколишнім середовищем – все це впливає на те, як діти засвоюють функціональні навички.⁽²⁾

Цілі фізичної терапії у педіатрії( редагувати | відредагувати джерело )

Працюючи з дітьми з фізичними порушеннями або функціональними обмеженнями, загальна мета фізичного терапевта у педіатрії полягає в тому, щоб сприяти їхній незалежності. Фізичні терапевти прагнуть допомогти своїм клієнтам/пацієнтам досягти функціональних навичок, що відповідають рівню розвитку, зменшити вплив порушення, навчити адаптаційних стратегій, а також навчити сім’ю та осіб, які здійснюють догляд забезпечувати подальший розвиток.⁽³⁾

Цілі під час сеансів фізичної терапії у педіатрії включають

1. Сприяти незалежності
2. Збільшити участь
3. Сприяти моторному розвитку та функціонуванню
4. Пікращити силу та витривалість
5. Розширити можливості для навчання
6. Полегшити проблеми, пов’язані з щоденним доглядом⁽⁴⁾

Поширені педіатричні стани( редагувати | редагувати джерело )

Серед дітей зростає кількість захворювань, пов’язаних з порушенням нервового розвитку. Ці порушення можуть бути пов’язані з вродженими або набутими станами здоров’я, які призводять до тимчасових, постійних або прогресуючих порушень. Залежно від обмеження функціонування, можуть бути порушені всі або різні аспекти життя дитини. Деякі приклади станів, що обмежують функціонування дітей

• Церебральний параліч
• Розщеплення хребта (Spina bifida)
• Травма головного мозку
• Розлад аутистичного спектру
• Розумова відсталість
• Ювенільний ідіопатичний артрит⁽³⁾

Де працюють фізичні терапевти у педіатрії?( редагувати | відредагувати джерело )

Фізичні терапевти у педіатрії можуть працювати в різноманітних умовах, включаючи:

• Школи
• Амбулаторні центри
• Лікарні
• Реабілітаційні центри
• У дитини вдома
• Відділення інтенсивної терапії новонароджених⁽⁵⁾⁽³⁾

Сімейно-орієнтована допомога( редагувати | відредагувати джерело )

Раніше втручання для дітей ґрунтувалися на порушеннях структур і функцій організму. Останнім часом спостерігається зміщення акценту на участь дитини в житті сім’ї та її активність разом з родиною. Крім того, втручання змістилися від того, що дитина не може зробити, до того, що вона може зробити.⁽⁶⁾⁽⁷⁾

Нетиповий розвиток дитини може вплинути на всю родину. У піклувальників та членів сім’ї може розвинутися почуття вразливості та провини, або ж вони можуть відчувати себе нездатними піклуватися про свою дитину.⁽⁸⁾ Однак ця нова модель догляду переносить прийняття рішень від лікаря до осіб, які здійснюють догляд, оскільки вони вважаються експертами в питаннях потреб і здібностей своєї дитини.^{(6) (9) (10)(7)} Тому визнання інтересів і цінностей сім’ї має вирішальне значення. Цей процес дає можливість сім’ям відчути себе сильнішими та підвищити свою впевненість у собі, коли вони стикаються з щоденними викликами.⁽⁸⁾

Команда(edit|edit source)

У більшості педіатричних закладів фізичний терапевт працює у співпраці з іншими членами команди. Кожна команда відрізняється, залежно від потреб і бажань сім’ї та дитини. Як правило, до складу команди входять дитина, батьки/опікуни та інші спеціалізовані працівники, такі як терапевти мови та мовлення, ерготерапевти, психологи, соціальні працівники, вчителі та лікарі. Дитина вважається найважливішим членом команди.

Фізичні терапевти у педіатрії можуть працювати в наступних типах команд:

1. Мультидисциплінарний:
   • фахівці працюють незалежно, проводячи окреме оцінкювання, ставлячи цілі та виконуючи втручання, характерні для їхньої професії
   • загалом мало спілкування між членами команди
2. Міждисциплінарний:
   • члени команди взаємодіють один з одним щодо оцінки та розробки плану втручання
   • втручання, як правило, надаються окремим фахівцем, але іноді відбувається спільна терапія
   • між членами команди більше спілкування, ніж у мультидисциплінарній команді
3. Трансдисциплінарний:
   • члени команди проводять спільні оцінки, співпрацюють над розробкою цілей та інтервенцій
   • один фахівець є основним фахівцем, який працює з сім’єю на регулярній основі (він реалізує план втручання з усіх напрямів, консультуючись з іншими фахівцями)
   • основний фахівець обирається на основі напряму терапії, якої найбільше потребує дитина та сім’я

** Незалежно від того, який командний підхід використовується, координація, комунікація та документування є важливими.⁽¹¹⁾

Ресурси(edit|edit source)

• Сімейно-центричне втручання та рання діагностика

• Передова практика тренування розвитку навичок в ранньому втручанні

References(edit|edit source)