Автори – Naomi O’Reilly та ReLAB-HS
Основний внесок – Naomi O’Reilly, Oyemi Sillo, Chelsea Mclene, Lucinda hampton, Tarina van der Stockt і Vidya Acharya
Реабілітаційні послуги – це “втручання, спрямовані на оптимізацію функціонування та зменшення обмеження життєдіяльності осіб з порушеннями здоров’я у взаємодії з навколишнім середовищем”.(1) Ці послуги мають потенціал для поліпшення функціонування людини та її здатності успішно й оптимально взаємодіяти з навколишнім середовищем(2). Реабілітаційні послуги надають сім основних професій: аудіологія, ерготерапія, фізична та реабілітаційна медицина, фізична терапія, протезування та ортезування, реабілітаційна сестринська справа та терапія мови й мовлення, а також багато інших фахівців з реабілітації, залежно від конкретних потреб людини. Кожна реабілітаційна професія розробила свою власну міжнародну та/або національну структуру. Ці рамки або настанови визначають професійні стандарти, підтримують освіту, керують плануванням і розробленням навчальних програм для медичних працівників початкового рівня та допомагають визначити індивідуальні пріоритети розвитку та пріоритети розвитку всієї служби.(3)
Усі фахівці з реабілітації потребують специфічних клінічних знань для обстеження пацієнтів, які потребують або отримають користь від реабілітаційних послуг, а також мають однакову вимогу – мати знання, навички та вміння впроваджувати науково обґрунтовані пацієнтоорієнтовані програми втручання та менеджменту, а також здійснювати моніторинг, адаптацію та коригування планів втручань на основі потреб пацієнта та його реакції на терапію. Таким чином, члени реабілітаційної команди відіграватимуть різні ролі в процесі реабілітації залежно від типу структури команди, в якій вони працюють, на якому етапі реабілітації вони задіяні, оточення або контексту і конкретних доступних ресурсів. Аналогічно, склад команди також буде змінюватися, і те, хто саме входить до команди, буде коригуватися на кожному з різних етапів менеджменту, і часто залежить від конкретної системи охорони здоров’я, наявних ресурсів на місцях і конкретних потреб людей.(4)
Клінічна роль членів команди як надавачів медичної допомоги надзвичайно різноманітна, враховуючи різні рівні (первинний, вторинний і третинний рівні надання медичної допомоги) та спектр медичних субспеціальностей. Наприклад, на гострому етапі після травми спинного мозку до складу команди можуть входити фізичний терапевт та/або невролог, часто спеціаліст з травми спинного мозку, спинальний хірург, анестезіолог, медсестри інтенсивної терапії, спеціалісти з респіраторної та неврологічної фізичної терапії, ерготерапевти, терапевти мови й мовлення, дієтологи, соціальні працівники, психологи та працівники з підтримки “рівний-рівному” (peer support workers). На післягострому етапі терапії до складу команди можуть входити фізичний терапевт, який спеціалізується на травмах спинного мозку, уролог, медичні сестри, які спеціалізуються на реабілітації після травм спинного мозку, фізичні терапевти, які спеціалізуються на неврології та мають навички моторного навчання, розвитку рівноваги, сили, серцево-судинної системи, ходьби та пересування в кріслі колісному,ерготерапевти, які мають навички сприяння незалежності у призначенні крісла колісного,самообслуговування та адаптивних засобів,соціальні працівники, які працюють з сім’ями та пацієнтами, дієтологи, клінічні психологи та нейропсихологи, рекреаційні терапевти, які цікавляться спортивними та рекреаційними програмами для людей з інвалідністю, працівники, які надають підтримку за принципом “рівний-рівному”, члени сім’ї та працівники, які надають допомогу у догляді, а також, що найголовніше, сама людина. (5)(6) На підтримку особистісно-орієнтованого догляду та безпеки, людина та її сім’я/опікуни все частіше розглядаються як активні члени медичної команди (7).
Людина, яка отримує доступ до реабілітаційних послуг, є і завжди повинна бути ключовим членом команди на кожному етапі реабілітаційного процесу. Вони відіграють ключову роль у розробленні мети реабілітації і завжди повинні мати можливість ставити під сумнів процес і спрямовувати свої реабілітаційні потреби з метою оптимізації своїх функцій.(6)(7)
Мабуть, найважливішою рисою, яка відрізняє уповноважену особу від тієї, яка не є такою, є роль “активного учасника”, тобто людини як повноправного партнера в команді медичних працівників. Активні учасники – це люди, які усвідомлюють, що коли вони починають відчувати симптоми, або в той момент, коли вони визнають, що щось у їхньому організмі не функціонує належним чином, настав час активно шукати відповіді та рішення у співпраці з іншими членами їхньої медичної команди. Насправді, людина, яка отримує доступ до реабілітації, є найважливішим членом команди, і вона має право брати повноцінну участь у прийнятті рішень, що стосуються її лікування. Таким чином, це ключовий обов’язок медичного працівника – залучати їх до участі у власному лікуванні.(7)
Крім того, що це важливо з точки зору таких питань, як спільне прийняття рішень та інформована згода, залучення пацієнта як члена команди може підвищити безпеку та якість його терапії, оскільки він є цінним джерелом інформації, будучи єдиним членом команди, який постійно присутній під час надання йому допомоги. (7)
Члени сім’ї, друзі та опікуни відіграють важливу роль і надають ключову емоційну підтримку людині, тому вони повинні бути важливою і невід’ємною частиною будь-якої реабілітаційної програми.
Фізичні терапевти є експертами з руху людини і відіграють ключову роль у профілактиці, ідентифікації, обстеженні, терапії та (ре)абілітації людей, коли рух і функції знаходяться під загрозою або під впливом старіння, травм, хвороб, станів або чинників довкілля. Фізичні терапевти підтримують людей на всіх етапах життя у відновленні після травм, зменшенні болю та скутості, підвищенні мобільності та рухів, максимізації функцій та якості життя, включно з фізичним, психологічним, емоційним та соціальним добробутом. (8)
Физична терапія забезпечує реабілітаційні втручання для відновлення, підтримання та максимального використання мобільності, функцій та добробуту пацієнта. Вони допомагають стимулювати розвиток і полегшують одужання, дозволяючи людям залишатися на роботі, допомагаючи їм залишатися незалежними якомога довше.
Ерготерапія – це клієнтоорієнтована медична професія, яка займається зміцненням здоров’я і добробуту через зайнятість, тобто практичну і цілеспрямовану активність, яка дозволяє людям жити незалежно і мати почуття ідентичності. Це можуть бути важливі повсякденні завдання, такі як самообслуговування, робота або дозвілля.
Основна мета ерготерапії – дати можливість людям брати участь у повсякденному житті. Ерготерапевти досягають цього результату, працюючи з людьми та громадами, щоб підвищити їхню здатність займатися тими видами занять, які вони хочуть, повинні виконувати або які очікуються від них, або модифікуючи заняття чи середовище, щоб ліпше підтримувати їхню професійну активність.
Терапевти мови й мовлення – це фахівці в галузі комунікації, голосу, мовлення, мови, слуху, годування, ковтання, а також соціальних і когнітивних аспектів спілкування. Терапія мови й мовлення дозволяє людям з порушеннями комунікації та розладами ковтання досягти свого максимального потенціалу. Вони забезпечують обстеження, діагностику, лікування та підтримку протягом усього життя людей, які мають труднощі з людським спілкуванням, харчуванням та ковтанням, з метою розкриття їхнього максимального потенціалу. У цьому контексті людська комунікація охоплює всі процеси, пов’язані з розумінням і продукуванням усної та письмової мови, а також невербальну та/або альтернативну комунікацію. Комунікація і ковтання – це широкі поняття, що охоплюють багато аспектів функції.
Протезування та ортезування – це динамічна галузь медицини, що динамічно розвивається та розширюється. Технічно протезування та ортезування є окремими дисциплінами, але їхні спільні завдання в реабілітації об’єднують їх в одну спільну галузь. У деяких випадках люди можуть мати подвійну підготовку, в той час як інші мають підготовку лише з протезування або ортезування.
Протезист – це медичний працівник, який здійснює обстеження та терапію фізичних і функціональних обмежень у людей, спричинених хворобами та обмеженнями життєдіяльності, включно з ампутаціямикінцівок, а також навчений призначати, проектувати, підбирати та перевіряти протез, який є штучним пристроєм, що прикріплюється або накладається на тіло для заміни відсутньої частини тіла.(6)
Ортезист – це медичний працівник, який оцінює та проводить терапію фізичних та функціональних обмежень людей, спричинених хворобами та обмеженнями життєдіяльності, а також навчається призначати, розробляти, підбирати та перевіряти ортези, які є зовнішніми пристроями, розробленими та припасованими до тіла для контролю біомеханічного вирівнювання, виправлення або пристосування деформації, захисту та підтримки після травми з метою збільшення рухливості та зменшення болю. (6)(12)
Технік з протезування та ортезування – це неклінічний надавач послуг, який працює під наглядом ортезиста або протезиста для підтримання технічного дизайну протезних та ортезних засобів і є компетентним у їх виготовленні. (13)
Подологи спеціалізуються на діагностиці та лікуванні захворювань нижніх кінцівок, поширених захворювань стоп і хронічних захворювань, які впливають на стопи та нижні кінцівки.
Дієтологи перетворюють науку про харчування на повсякденну інформацію про їжу та консультують людей щодо їхнього вибору продуктів харчування. Вони проводять обстеження, діагностику та терапію харчових проблем з метою зміцнення здоров’я та профілактики захворювань як окремих людей, так і цілих громад.
Метою клінічної психології є зменшення дистресу, поліпшення та сприяння психологічному добробуту, мінімізація ізоляції та нерівності, а також надання можливості людям брати участь у значущих стосунках і повноцінній роботі та дозвіллі. Вони працюють з окремими особами, сім’ями та групами різного віку, які відчувають психологічний дистрес або поведінкові проблеми, що порушують їхнє повсякденне функціонування та добробут.
Соціальні працівники працюють у партнерстві з окремими особами, сім’ями та групами, які зазнають труднощів у зв’язку з маргіналізацією, неблагополуччям, соціальними та/або емоційними проблемами. Мета соціальної роботи полягає в тому, щоб сприяти і допомагати людям визначати варіанти і приймати рішення для себе, щоб вони могли розробити стратегії для вирішення проблем і поліпшення якості власного життя.
Медичні сестри з реабілітації відіграють важливу роль, охоплюючи широкий спектр питань реабілітації, зокрема, особистий догляд, повсякденне життя, короткострокове та довгострокове здоров’я, соціальні питання, питання незалежності та емоційної підтримки. Вони також сприяють іншим аспектам реабілітації поза терапевтичним часом, оскільки присутні “24-7”, таким чином дозволяючи і навіть заохочуючи пацієнта застосовувати на практиці те, чого він навчився під час терапевтичних сесій.
Роль лікаря і категорія лікарів, залучених до реабілітаційної команди, буде сильно відрізнятися залежно від типу захворювання або травми, а також від етапу лікування, тобто гострого, реабілітаційного або після виписки з лікарні. До складу команди можуть входити, зокрема, фахівці з фізичної та реабілітаційної медицини (часто це лікарі первинної ланки), неврології, ревматології, респіраторної медицини, геронтології та педіатрії, але не обмежуючись ними. Діагностика та менеджмент основної патології та порушень через медичне обстеження, лікування, консервативне чи хірургічне, включно з призначенням фармакологічних та нефармакологічних втручань, а також планування реабілітації є ключовими ролями лікаря. Вони також відіграють важливу роль у забезпеченні того, щоб людина почувалася достатньо добре для участі в реабілітації. (4)(5)(6)
Фізична та реабілітаційна медицина – це медична спеціалізація, яка спеціально займається обстеженням та лікуванням пацієнтів, чиї функціональні можливості були порушені. Лікарі фізичної та реабілітаційної медицини – це лікарі, які закінчили навчання за спеціалізацією “Фізична та реабілітаційна медицина”, часто з субспеціалізацією в таких галузях, як медицина черепно-мозкових травм, нервово-м’язова медицина, медицина болю, дитяча реабілітаційна медицина, медицина травм спинного мозку, спортивна медицина та/або хоспісна та паліативна медицина. Зокрема, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини:
Аудіологи – це фахівці з профілактики, виявлення, обстеження, лікування та реабілітації слухових та вестибулярних розладів протягом усього життя з метою поліпшення якості життя людини та максимального залучення її до життя в суспільстві. Аудіологічна (ре)абілітація – це процес навчання та лікування, спрямований на поліпшення слуху для людей з порушеннями слуху. Ці послуги зосереджені на підтримці людини в адаптації до втрати слуху та найкращому використанні аудіологічних допоміжних пристроїв для ефективнішого ведення бесіди та контролю над власним спілкуванням. Порушення слуху, рівноваги та інші пов’язані з ними розлади є складними з медичними, психологічними, фізичними, соціальними, освітніми та трудовими наслідками. Лікувальні послуги вимагають від аудіологів знання існуючих і нових технологій, стратегій втручання та навичок міжособистісного спілкування, щоб консультувати і спрямовувати людей та членів їхніх родин через реабілітаційний процес.(4)(6)
Фахівці з оптики – це технічні фахівці, які навчені розробляти, перевіряти і підбирати окулярні лінзи та оправу, контактні лінзи та інші пристрої для корекції зору. Вони використовують рецепти, надані офтальмологами або оптометристами, але не перевіряють зір і не виписують рецепти для корекції зору. (18)
Оптометристи – це медичні працівники, які надають первинну допомогу з питань зору, починаючи від перевірки та корекції зору і закінчуючи діагностикою, лікуванням та менеджментом змін зору, що в першу чергу включає проведення офтальмологічних оглядів та тестів зору, призначення та видачу коригуючих лінз, виявлення певних очних аномалій та призначення ліків для лікування певних очних хвороб. (18)
Офтальмолог – це лікар, який спеціалізується на лікуванні очей та зору. Офтальмологи відрізняються від оптометристів та фахівців з оптики рівнем підготовки, а також тим, що вони можуть діагностувати та лікувати. Офтальмолог діагностує і лікує всі захворювання очей, проводить очні операції, а також виписує і підбирає окуляри і контактні лінзи для корекції проблем із зором. (18)
Допоміжні технології та адаптивні пристрої, як низькотехнологічні, так і високотехнологічні, є ключовими для багатьох людей, оскільки вони допомагають їм бути незалежними у повсякденному житті, наприклад, протипролежневі матраци, мобільні ліжка, перемикачі та контролери, комп’ютери та крісла колісні з електроприводом. Техніки з допоміжних технологій часто відіграють ключову роль у реабілітації на всіх її етапах. Ці фахівці, як правило, мають досвід роботи в галузі реабілітаційної інженерії та/або ерготерапії. Надані рішення зазвичай спрямовані на поліпшення комунікації, мобільності та доступу до комп’ютерів, навчальних матеріалів і контролю навколишнього середовища, що сприяє більшій незалежності, дозволяючи людині виконувати завдання, які вона раніше була не в змозі виконати або виконувала з великими труднощами. (4)
Працівники охорони здоров’я у громаді- це працівники охорони здоров’я, які перебувають на передовій і добре розуміють потреби громади, яку вони обслуговують. Ці довірливі стосунки дозволяють їм бути сполучною ланкою/зв’язком/посередником між службами охорони здоров’я та громадою, щоб полегшити доступ до послуг і підвищити якість та культурну компетентність надання послуг.
Працівники охорони здоров’я у громаді також розбудовують індивідуальний та громадський потенціал, підвищуючи рівень знань про здоров’я та самодостатність через низку заходів, таких як просвітницька робота, навчання в громаді, неформальне консультування, соціальна підтримка та адвокація.
Працівники підтримки “рівний-рівному” (Peer Support Worker) – це люди, які пережили певну хворобу або травму і використовують власний досвід та емпатію для підтримки інших людей та їхніх родин, які отримують реабілітаційні послуги. Працівники підтримки “рівний-рівному” приєднуються до інших членів команди, яка надає допомогу, щоб сприяти їхньому благополуччю та надихати на одужання.