Цей курс створений для того, щоб допомогти вам зрозуміти, яку роль відіграє ґендерна рівність та соціальна інтеграція/Gender Equality and Social Inclusion (ГРСІ/GESI) в реабілітації. Мета – допомогти фахівцям відчувати себе комфортно і мати достатньо повноважень, щоб визначити можливості для інтеграції положень GESI у свою повсякденну клінічну практику.
Гендерна рівність та соціальна інтеграція – це дві взаємопов’язані концепції, які допомагають покращити доступ до товарів та послуг для всіх, включаючи соціально незахищені верстви населення, жінок та економічно менш стабільні верстви населення. ГРСІ просуває інклюзивну політику та зосереджується на посиленні впливу виключених, жінок та бідних.(1)
Згідно з World Vision, GESI – це підхід, спрямований на усунення існуючих бар’єрів з метою розширення доступу, уможливлення прийняття рішень та участі маргіналізованих груп населення. Далі у цьому визначенні йдеться про те, що GESI вимагає від нас створення сприятливих умов для того, щоб УСІ могли брати участь у заходах з розвитку та отримувати від них РІВНІ вигоди.
У контексті реабілітації GESI – це підхід, спрямований на усунення бар’єрів і розширення доступу, сприяння більш широкому використанню реабілітаційних послуг та покращення досвіду користувачів для всіх.
Важливо зазначити, що не всі маргіналізовані групи населення є однаково неблагополучними або соціально виключеними.
Нам, працівникам охорони здоров’я, важливо розуміти, як соціальні характеристики впливають одна на одну і як вони можуть впливати на стан здоров’я, доступ до реабілітаційних послуг, користування нашими послугами та загальний досвід пацієнтів.
Як постачальники послуг з охорони здоров’я, ми зобов’язані надавати необхідні адаптовані реабілітаційні послуги та допоміжні засоби (ДЗ) і пристрої, щоб дозволити людям досягти найвищого рівня функціонування, і, в кінцевому рахунку, позитивно впливати на громади в усьому світі, сприяючи більшій участі в житті суспільства.
Для того, щоб бути ефективними працівниками охорони здоров’я, важливо також визнати, що кожна людина має кілька соціальних ідентичностей з факторами, що перетинаються (наприклад, раса, стать, вік, сексуальна орієнтація, рід занять, структура сім’ї, здібності, тощо) і може ідентифікувати себе з кількома групами. Це випливає з нової концепції складності соціальної ідентичності, яка стосується суб’єктивного уявлення людини про себе та взаємозв’язків, які вона може мати з кількома груповими ідентичностями.(2) Люди є складними і мають різні соціальні ідентичності та досвід, які необхідно враховувати при лікуванні в клінічних умовах.
Мета гендерної рівності полягає в тому, щоб чоловіки та жінки мали рівні ресурси, можливості, права людини та соціально цінні блага.(3) Світовий банк визначає ґендерну рівність так: “Ґендерна рівність або рівність між різними групами жінок і чоловіків означає рівне користування групами жінок і чоловіків – різного віку і незалежно від сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності – правами, соціально цінними благами, можливостями, ресурсами та винагородами. Рівність не означає, що жінки і чоловіки однакові, а означає, що їхні права, можливості та життєві шанси не залежать і не обмежуються тим, ким вони народилися – жінкою чи чоловіком”.(4)
Гендер – це:
Гендер – це не:
На відео нижче Генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров’я Dr. Tedros обговорює питання гендерної рівності для жінок та дівчат:
Це означає врахування гендерних та соціокультурних відмінностей, які існують між нами як працівниками охорони здоров’я, а також відмінностей між пацієнтами, щоб інформувати про надання реабілітаційних послуг.
Ми можемо думати про реагування на ГРСІ як про безперервний процес, від нехтування нашими подібностями та відмінностями до активного пошуку та участі у трансформаційних змінах у доступі до реабілітації, її використанні та досвіді.
Усвідомлення GESI дозволяє нам зрозуміти чотири “А ” реабілітаційних послуг:
Як фахівці з реабілітації, ми маємо ідеальну позицію для того, щоб виступати за трансформаційні зміни та брати активну участь у них на всіх етапах реабілітації.
Як працівники охорони здоров’я, ми повинні бути більш обізнаними з положеннями ГРСІ:
Соціальна інтеграція має на меті запобігти виключенню вразливих груп населення з конкретних обставин. До вразливих груп належать люди похилого віку, люди з обмеженнями життєдіяльності, релігійні меншини, жінки, дівчата, ЛГБТК тощо. (6) Світовий банк визначає соціальну інтеграцію наступним чином: “У кожній країні деякі групи стикаються з бар’єрами, які заважають їм повноцінно брати участь у політичному, економічному та соціальному житті. Ці групи можуть бути виключені не тільки через правові системи, земельні та трудові ринки, але й через дискримінаційні або стигматизуючі ставлення, переконання або сприйняття. Несприятливе становище часто ґрунтується на соціальній ідентичності, яка може бути пов’язана з такими категоріями, як стать, вік, місце проживання, рід занять, раса, етнічна приналежність, релігія, громадянство, обмеження життєдіяльності, сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність (СОГІ), серед інших чинників. Таке соціальне виключення позбавляє людей гідності, безпеки та можливості вести краще життя. Без усунення першопричин структурної ізоляції та дискримінації буде складно підтримувати стійке інклюзивне зростання та швидке скорочення бідності”. (7)
Розглядаючи соціальну інтеграцію в контексті реабілітації, важливо відійти від мислення виключно про стан функціональної залежності і мислити більше з точки зору функціональної незалежності. Це означає надання людині можливості бути максимально незалежною та брати участь у житті своєї громади. Це включає в себе, але не обмежується:
Корисним прикладом соціального включення в реабілітацію є систематичний огляд та метааналіз Obembe & Eng (2016), в якому описано, як соціальна участь відіграє важливу роль у одужанні людини. (8)
“Соціальна участь вважається одним з найбільш важливих і ключових результатів успішного одужання.(9) Доведено, що через три місяці після перенесеного інсульту люди незадоволені своєю здатністю брати участь у багатьох аспектах життя, включаючи спілкування, прогулянки та подорожі.(10) Надання реабілітаційних послуг після виписки з лікарні може бути особливо актуальним, оскільки воно спрямоване на сприяння незалежності та реінтеграції пацієнтів у суспільство.
Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) визначає участь як “залучення до життєвої ситуації(11) або як “життєвий досвід” людей у реальному контексті, в якому вони живуть”. Участь є метоютерапії в контексті відновлення після інсульту і, як відомо, корелює з областями, пов’язаними з якістю життя.(12) … Аналогічно, концептуальна модель “Процес набуття обмеження життєдіяльності” визначає соціальну участь як засіб реалізації життєвих звичок у своєму середовищі (наприклад, у школі, на роботі, по сусідству).(13) “(8)
У наведеному нижче відео від Healthwest TV йдеться про важливість соціальної інтеграції:
Ґендер визначає реакцію системи охорони здоров’я, практику надання медичної допомоги, поведінку в сфері охорони здоров’я і, по суті, результати. (14) Існує зв’язок між соціальними нормами та біологічними факторами, які впливають на стан здоров’я.(15) Незважаючи на те, що гендерна рівність є основним правом людини, вона продовжує залишатися провідним фактором, що визначає нерівність у сфері охорони здоров’я.(14) Для боротьби з цією нерівністю у сфері охорони здоров’я Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Організація Об’єднаних Націй підштовхують країни до впровадження гендерних питань у свої системи охорони здоров’я.(16)
Жінки мають вищий ризик захворювань, що пов’язано з їх репродуктивною роллю, нерівністю в харчуванні та нижчим статусом у суспільстві.(16) (17) Крім того, дитячі шлюби більше поширені серед дівчат (у 5 разів), а жінки становлять більшість жертв сексуального насильства та домашнього насильства. (15)(17) Поганий доступ до питної води та санітарії більше впливає на жінок, оскільки саме вони відповідають за водопостачання домогосподарств.(15) Нарешті, жінки мають вищий ризик розвитку тривоги, депресії та раку.(18) На противагу цьому, чоловіки сприймаються як сильні та такі, що не потребують медичної допомоги.(18)
GESI впливає на охорону здоров’я по всьому спектру, включаючи фізичну терапію. Були проведені дослідження і зроблено висновок, що існує три сфери, де GESI та фізичні терапевти пересікаються:
Наступні чотири дослідження(19) демонструють, як гендер може впливати на фізичних терапевтів у звичайній клінічній практиці:
У відео нижче описані проблеми, з якими стикаються трансгендерні люди при зверненні за медичною допомогою:
Гендер також може бути впливовим фактором у структурі охорони здоров’я та організації в цілому. Ось що слід враховувати, думаючи про організаційну драбину (19):
Конструкт ґендеру може розумітися по-різному в різні часи та в різних культурах. У деяких суспільствах традиційно жінки зображуються слабшими і більш схильними до хвороб, ніж чоловіки.(19)
Щоб допомогти подолати традиційні гендерні стереотипи, фахівці з реабілітації повинні бути обізнані про них: (19)
“1) Що пацієнти говорять і як вони діють, і як на це може впливати ґендер;
2) Як ми інтерпретуємо побачене і почуте (від наших пацієнтів) на основі наших гендерних норм, припущень і гендерних стереотипів; і як ми діємо на основі цих інтерпретацій;
3) Які гендерні та владні режими ми можемо побачити та ідентифікувати в організаціях; і як вони впливають на нашу роботу, умови праці, а також на реальність та здоров’я пацієнта; та
4) Які гендерні суспільні та культурні норми впливають на нас як на фізичних терапевтів і на наших пацієнтів”.(19)
Крім того, Stenberg та ін., 2020(19) рекомендують проводити тренінги з гендерної обізнаності в школах ФТ та бути гендерно чутливими під час оцінювання та прийняття рішень щодо втручань. Необхідно провести більше досліджень у цій сфері, щоб допомогти фізичним терапевтам у забезпеченні гендерної рівності та соціальної інтеграції.(19)
Доступність: Пов’язана з доступом до здоров’я означає, що медичні заклади, товари та послуги повинні бути в межах безпечної фізичної досяжності для всіх верств населення, особливо вразливих або маргіналізованих груп, таких як етнічні меншини та корінне населення, жінки, діти, підлітки, люди похилого віку, люди з обмеженнями життєдіяльності та люди з ВІЛ/СНІДом, у тому числі в сільській місцевості. Доступність – це також характеристика, яку мають продукти, товари та послуги, щоб ними могли безпечно і на рівних умовах користуватися всі люди; вона охоплює фізичне середовище, транспорт, інформацію та комунікації.
Доступність має на меті забезпечити можливість для всіх людей рівноправної та змістовної участі в усіх аспектах життя суспільства. Доступність – це усунення бар’єрів для участі, включаючи фізичні, інформаційні, поведінкові та інституційні бар’єри. Хоча про доступність часто думають у зв’язку із забезпеченням повноцінної участі осіб з обмеженнями життєдіяльності, вона є актуальною і важливою для всіх.
Доступність зазвичай розглядається як механізм підвищення фізичної доступності для осіб з різними порушеннями, мова йде не тільки про фізичну доступність інфраструктури, але й про доступні товари та послуги, в тому числі заходи.
Упередженість (або гендерна упередженість): Упередженість або гендерна упередженість – це заявлена позиція; припущення або ситуація, яка свідчить про надання переваги одній статі над іншою.
Дискримінація: Дискримінація – це коли рішення приймаються на основі соціальних ознак особи, таких як стать, раса або етнічне походження, релігія, приналежність до певного об’єднання, фізичних характеристик та/або інших відмінностей. Пряма дискримінація має місце тоді, коли до особи ставляться менш прихильно, ніж до іншої особи в однакових або подібних обставинах на підставі певної ознаки, наприклад, віку, статі, обмеження життєдіяльності, раси, регіону, релігії, культури, соціального статусу або інших ознак. Непряма дискримінація має місце тоді, коли існує політика, правило або спосіб ведення справ, які на перший погляд можуть здаватися справедливими або нейтральними, але які мають нерівний вплив на певні групи людей з певною ознакою, і ця політика або правило є необґрунтованими. Непряма дискримінація є незаконною незалежно від того, чи мала особа, яка дискримінує, намір дискримінувати, чи не усвідомлювала, що вона це робить.
Рівність: Рівність означає, що всі люди мають однаковий статус. Усі люди мають рівні умови для реалізації своїх повних прав і можливостей, для того, щоб робити внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток та користуватися його результатами.
Справедливість: Справедливість – це процес забезпечення чесності. Вона означає, що робляться кроки для досягнення чесності та справедливості у розподілі благ та обов’язків. Це часто вимагає програм і політик, спрямованих на подолання існуючої нерівності. Справедливість веде до рівності.
Ґендер: Гендер описує різні ролі та обов’язки жінок і чоловіків – чим займаються чоловіки і жінки, за що вони відповідають, яка від них очікується поведінка, що їм дозволено робити, і що вважається нормальною і належною поведінкою. Гендерні ролі та обов’язки змінюються залежно від культурних, релігійних, історичних та економічних факторів.
Гендерна обізнаність: Гендерна обізнаність – це визнання відмінностей в інтересах, потребах і ролях жінок і чоловіків у суспільстві, а також того, як вони призводять до відмінностей у владі, статусі та привілеях. Це також означає вміння виявляти проблеми, що виникають через гендерну нерівність та дискримінацію. Гендерна рівність означає, що чоловіки та жінки мають однакову цінність, права та можливості брати участь у всіх аспектах трудової діяльності та життя. Ґендерна рівність – це процес забезпечення справедливого ставлення до чоловіків або жінок, які опинилися в складних життєвих обставинах, за допомогою конкретних заходів та дій, таких як врівноваження минулих або поточних відмінностей, які негативно вплинули на здатність жінки або чоловіка брати повну та рівну участь у працевлаштуванні та інших можливостях. Гендерна нерівність означає, що чоловік або жінка не мають рівної цінності, прав або можливостей.
Гендерна рівність: Це реалізація рівних прав, обов’язків, можливостей і повага до чоловіків, жінок, сексуальних і гендерних меншин.(20) Ґендерна рівність – процес справедливого ставлення до жінок, чоловіків, сексуальних і ґендерних меншин – передбачає використання стратегій і заходів, спрямованих на компенсацію історично та соціально несприятливого становища жінок. Гендерна рівність як процес веде до гендерної рівності як результату.(21) У відповідь на нерівний доступ до прав, обов’язків, можливостей і поваги серед жінок і дівчат, що призводить до їхньої підвищеної соціальної вразливості та маргіналізації, використання підходу GESI часто передбачає особливу увагу до жінок і дівчат. Водночас вона прагне зменшити гендерну нерівність шляхом залучення чоловіків і хлопчиків та вирішення проблеми гендерних відносин у владі. Ви можете використовувати наступну шкалу гендерно-орієнтованої оцінки ВООЗ(22) щоб визначити, якою мірою ґендерні питання включені в програми та політику. Шкала включає п’ять етапів для політики та програмування:
–Гендерно нерівні: закріплюють гендерну нерівність шляхом посилення незбалансованих норм, ролей та відносин.
-Гендерна сліпота: Ігнорування гендерної нерівності.
– Гендерно-чутливий: враховує гендерну нерівність, але не вживає жодних заходів для її усунення.
–Гендерно-орієнтований: враховує ґендерну нерівність та вживає заходів для її усунення, але не змінює базові відносини у владі.
–Гендерна трансформація: спрямована на усунення деяких основних причин гендерної нерівності шляхом трансформації нерівних та шкідливих гендерних норм, ролей та відносин з метою сприяння прогресивним змінам відносин у владі між жінками та чоловіками, а також сексуальними та гендерними меншинами.
Гендерний мейнстримінг: Гендерний мейнстримінг – це процес забезпечення того, щоб усі жінки та чоловіки мали рівний доступ та контроль над ресурсами, прийняттям рішень та вигодами на всіх етапах організаційних процесів, практик та політик.
Статева приналежність: Стать описує біологічні відмінності між чоловіками та жінками.
Сексуальні домагання: Сексуальні домагання – це коли особа робить небажані сексуальні загравання, просить про сексуальні послуги або вдається до інших небажаних дій сексуального характеру щодо іншої особи; за обставин, коли розумна людина, беручи до уваги всі обставини, могла б передбачити, що інша особа буде ображена, принижена або залякана.
Соціальна ізоляція: Соціальна ізоляція може бути встановлена законом, що є наслідком економічних обставин або неспроможності забезпечити соціальні блага чи послуги. До соціально ізольованих груп належать безробітні, етнічні меншини, бездомні, люди похилого віку та люди з іобмеженнями життєдіяльності. Ці групи мають гірші показники здоров’я, ніж населення в цілому.
Соціальна інтеграція: Соціальна інтеграція визначається як “процес поліпшення умов участі в житті суспільства, особливо для людей, які перебувають у несприятливому становищі, шляхом розширення можливостей, доступу до ресурсів, права голосу та поваги до прав”.(23) Вона включає залучення груп, які перебувають під загрозою виключення в певному соціокультурному контексті.(24) До таких груп можуть належати: жінки та дівчата, підлітки та молодь, люди похилого віку, особи з обмеженнями життєдіяльності, етнічні меншини, релігійні меншини, люди, які живуть зі стигматизованою хворобою, внутрішньо переміщені особи, мігранти, кочові громади, члени кланів або підкланів меншин, люди, які проживають у міських поселеннях або географічно важкодоступних районах, ЛГБТКІ+ спільноти, групи з менш формальною освітою, люди з низьким соціально-економічним статусом.
Групи ризику соціального виключення можуть:
1) мають недостатнє представництво та/або участь у керівництві та прийнятті рішень на всіх рівнях;
2) зазнавати дискримінації та/або соціальної стигми та маргіналізації через свою соціальну ідентичність або стан здоров’я;
3) мати обмежені права та/або не мати повноважень, ресурсів та можливостей для реалізації своїх прав та доступу до соціального захисту. Оскільки люди завжди належать до кількох соціальних груп, вони можуть мати підвищений досвід маргіналізації, вразливості та ізоляції через те, як соціальні ідентичності перетинаються, або через їхню перехресність.(24)
Водночас, через складні перехресні взаємодії між множинними соціальними ідентичностями людини, вона може одночасно відчувати маргіналізацію та привілеї. Наприклад, жінка з обмеженнями життєдіяльності з групи з високим рівнем доходу може мати певні привілеї через свій соціально-економічний статус, водночас відчуваючи численні рівні маргіналізації внаслідок своєї статі та/або обмеження життєдіяльності.
Соціальні норми: Соціальні норми – це правила поведінки або моделі поведінки, яких очікує суспільство або соціальна група. Вони вкорінені у звичаях, традиціях і системах цінностей, які поступово складаються в суспільстві або соціальній групі. Важливо розуміти, що соціальні норми, хоча і є загальноприйнятими, не завжди можуть демонструвати етичне або справедливе ставлення до інших.
Вразливі особи: до вразливих осіб відносяться наступні:
-Люди з обмеженнями життєдіяльності визначаються як ті, хто має фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, які у взаємодії з різними бар’єрами, пов’язаними з поведінкою та навколишнім середовищем, можуть перешкоджати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими;
-Особи, які пережили війну та конфлікт, які отримали травми, пов’язані з руховою активністю, включаючи стани, що виникли внаслідок перерв у наданні медичних послуг;
-особи, які пережили катування і травми, в тому числі гендерно зумовлене насильство;
-діти віком до 18 років, які: мають ризик затримки розвитку, пов’язаної з проблемами здоров’я, харчування та/або підтримки з боку опікунів; живуть без постійного та захисного догляду; ризикують втратити постійний захисний сімейний догляд; та/або ризикують зазнати насильства, експлуатації, жорстокого поводження та/або недбалого ставлення; а також
-Особи, які здійснюють догляд за вищезазначеними особами.