Види травм в умовах конфлікту

Ласкаво просимо до Проєкту з розробки змісту на тему “Реабілітація в умовах катастроф і конфліктів”. Будь-ласка, не редагуйте сторінку, якщо ви не берете участь у цьому проєкті, але, будь ласка, повертайтесь найближчим часом, щоб ознайомитися з новою інформацією! Якщо ви хочете взяти участь у цьому проєкті та отримати акредитацію за свій внесок, зв’яжіться з нами!

Редартори оригіналу – додайте сюди своє ім’я/імена, якщо ви є редактором/редакторами оригіналу сторінки. Ім’я користувача

Провідні авториNaomi O’Reilly тa Tarina van der Stockt

Вступ(edit | edit source)

Травми, отримані в умовах конфлікту, суттєво відрізняються від травм, з якими стикається цивільне населення, але в даний час не існує міжнародного гуманітарного реєстру травм, а даних, що описують потреби постраждалих під час конфлікту, недостатньо для підтримки розвитку систем надання гуманітарної допомоги травмованим. (1) (2) Ключова проблема, характерна для конфліктів, полягає в тому, що вони створюють постійний потік пацієнтів, який змінюється залежно від ситуації на місцях.

У недавньому систематичному дослідженні було проаналізовано 49 звітів, що описують травми, отримані цивільними особами та місцевими учасниками бойових дій у збройних конфліктах двадцять першого століття, що охоплюють 18 конфліктів та 58 578 пацієнтів, включаючи Близький Схід (Афганістан, Ірак, Ізраїль, Сирія), Північну Африку (Лівія, Єгипет) та Південну Африку (Нігерія, Центральноафриканська Республіка). Лікування цих травм проводилося в різних установах, включаючи військові об’єкти (30,6 %), місцеві академічні медичні центри (20,4 %), муніципальні або державні заклади охорони здоров’я (16,3 %) та гуманітарні організації (12,2 %). Більшість пацієнтів були чоловіками (79,3 %) із середнім віком 26 років, а 34,7 % – молодшими за 18 років.(1)

Рисунок 1. Механізми та анатомічні ділянки травми; a Порівняння між військовослужбовцями США та b Порівняння умов конфлікту

Травми від вибухів, у тому числі від бомб, ракет, гранат, мінометів, наземних мін, саморобних вибухових пристроїв, боєприпасів, що не розірвалися або вибухонебезпечних залишків війни, частіше зустрічалися в сільській місцевості (70 %) та становили 70,1 % від загальної кількості травм. Потім йдуть вогнепальні поранення – 22 %, які були більш поширені у міських (42,2 %) та приміських (26,7 %) районах. Інші види травм включали тупу травму (4,1 %), напад (3,9 %), проникаючу невизначену травму (3,4 %) та опіки (3,3 %), при цьому найбільша кількість травм припала на кінцівки (33, 5 %). Загалом дані також показують, що цивільні особи несуть значний тягар захворюваності та смертності в зонах конфлікту. Більше того, значна частка травм, пов’язаних із конфліктами, припадає на педіатричних пацієнтів: діти становлять 34,7 % від загальної кількості поранених. (1) Кількість поранених дітей відповідає даним інших міжнародних досліджень, які показують, що діти складають 30 % тяжко поранених пацієнтів, які потребують хірургічного втручання у лікарнях гуманітарної допомоги в зонах конфлікту. У період з 2011 по 2016 рік більше чверті жертв сирійської бочкової бомби були діти (3) , тоді як 40 % пацієнтів, які лікувались у госпіталі “Лікарів без кордонів” (MSF) у Сирії під час наступу 2017 року, були молодше 18 років (4) . Наслідки цього підкреслюють необхідність того, щоб реабілітаційні центри були забезпечені відповідним педіатричним обладнанням, а фахівці з реабілітації мали певний досвід у педіатрії, включаючи розуміння видів травм у дітей. (5) (2)

Наслідки для реабілітації( edit | edit source )

Травми, отримані під час конфліктів і терористичних нападів, представляють собою рідкісні випадки, які відрізняються від тих, що спостерігаються при катастрофах, а також рідко зустрічаються у повсякденній практиці за межами зон конфлікту. Працюючи в умовах конфлікту, важливо розуміти, яка зброя зазвичай використовується, а також типові моделі травм і наслідки хірургічного втручання та реабілітації.

Поняття про балістику та передачу енергії відіграє важливу роль у визначенні пошкоджень тканин у зонах конфлікту, причому рівень пошкодження тканин залежить від ефективності передачі енергії снаряда – чи це куля або осколки. (6) Ви можете прочитати більше про балістику та передачу енергії в польових посібниках МКЧХ та AO Foundation злікування травм кінцівок під час катастроф і конфліктів.

Ножі / Maчете ( edit | edit source )

Мачете – це довгий ніж з гострим краєм, широким лезом і товстим обухом, який може бути як вигнутим, так і прямим. Як і ножі, вони легко доступні в багатьох будинках і використовуються, як багатоцільовий інструмент для роботи на фермі, вдома та на будівельних майданчиках. Мачете можуть бути використані як зброя ближнього бою в умовах конфлікту. Типи травм від ножів і мачете різняться в залежності від способу їх використання (уколи або порізи), використовуваної частини леза (гострий або тупий край) і того, чи була травма випадковою або навмисною.(7)

Ножі і мачете зазвичай наносять множинні травми, які можуть включати синці, схожі на смуги, рвані рани, перерізання нервів, судин і сухожиль, колоті рани, в тому числі з ушкодженням внутрішніх органів. Довгі ножі та мачете можуть завдавати наскрізні перфораційні рани і здатні розрізати кістку, що може призводити до відкритих переломів, тотального обезголовлення і травматичних ампутацій. З огляду на багатоцільове використання ножів і мачете, вони також несуть в собі високий ризик інфекцій після травми та є можливим джерелом гангрени і правця. (7)Рвані рани були найбільш поширеною травмою від мачете (51,35 %), причому найбільш частими були травми голови (46 %), верхніх кінцівок (44 %) з них 19,2 % травм припадали на пошкодження сухожиль кисті та зап’ястя, одержуваних при спробі захистити голову від удару.(7)

Фахівці з реабілітації повинні знати про високий ризик інфікування рани, а також пам’ятати про психологічне потрясіння, що зазвичай пов’язане з цим видом травми. З огляду на високу частоту рваних ран голови слід також розглянути можливість травматичного пошкодження головного мозку.(6)

Кульові поранення ( edit | edit source )

Здатність зброї наносити травми безпосередньо пов’язана з її кінетичною енергією та ефективністю передачі енергії від зброї до тканин.(8) Вогнепальні поранення (англ. gunshot wounds, GSW) можуть викликати травми середнього або високого ступеня тяжкості з різними рівнями проникнення та розміром порожнини залежно від типу використовуваної зброї, типу боєприпасу / снаряду, а також від близькості людини до зброї та траєкторії польоту снаряда.(6) Вогнепальні поранення можуть мати як великі, так і малі вхідні та вихідні рани або їх відсутність. В умовах конфлікту вогнепальні поранення зазвичай призводять до політравми зі значними ушкодженнями м’яких тканин, м’язів, нервів і кісток, з частими осколковими переломами. (8) (6) Травми грудної клітки і черевної порожнини також поширені та можуть призвести до пошкоджень плеври, легенів, магістральних судин, серця, середостіння, діафрагми і вмісту черевної порожнини. Вони пов’язані з високим ризиком внутрішніх пошкоджень і часто призводять до великої крововтрати.(9)

Фахівці з реабілітації повинні знати, що для видалення стороннього тіла і відмерлих тканин може знадобитися широке висічення або фасціотомія, при цьому часто спостерігаються затримки із закриттям даного типу ран, які потребують накладення трансплантата і швів через 3-5 днів, що так само впливає на ранню реабілітацію. Вогнепальні поранення, як і ножові, особливо схильні до анаеробної інфекції, особливо правця і газової гангрени. (6)

Вибухова зброя ( edit | edit source )

Вибухова зброя така як бомби, ракети, гранати, мінометні міни, наземні міни, саморобні вибухові пристрої, нерозірвані боєприпаси або вибухонебезпечні залишки війни викликає вибухові поранення внаслідок множинних впливів самої вибухової зброї та створюваного надлишкового тиску. Вибухові травми діляться на чотири категорії: (6)

  1. Первинні вибухові ушкодження
    • викликаються вибуховою хвилею і зазвичай найбільше впливають на газонаповнені структури в організмі, включаючи легені, шлунково-кишковий тракт та середнє вухо. Виживання та травми від первинного вибуху залежать від ряду факторів, включаючи енергію вибуху, обмеженого або відкритого простору та відстані від джерела вибуху. У потерпілих, які вижили, може бути розрив барабанної перетинки (часто), баротравма легенів (нечасто), забій та перфорація кишечника. Також може виникнути первинна черепно-мозкова травма.
  2. Вторинні вибухові ушкодження
    • викликаються фрагментами корпусу, шрапнелі і вмісту вибухового пристрою, що розлітаються, і вторинними уламками (наприклад, брудом, камінням, частинами тіла і т.д.). Види травм включають як проникаючі осколкові поранення, так і тупі травми, при яких часто уражаються очі.
  3. Третинні вибухові травми
    • викликаються фізичним переміщенням жертви, фактично кидком тіла, що призводить до тупих травм, переломів, травматичних ампутацій, закритих і відкритих черепно-мозкових травм, пошкоджень внутрішніх органів тощо.
  4. Четвертинні вибухові поранення
    • викликаються тепловими, хімічними та/або радіаційними впливами. Види травм включають опіки (поверхневі, часткові та повні), інгаляційні травми, включаючи астму, ХОЗЛ або інші утруднення дихання від пилу, диму чи токсичних парів тощо.

Фахівці з реабілітації повинні знати, що вибухові пристрої та вибухові ушкодження зазвичай викликають політравми, включаючи м’які тканини, ортопедичні та неврологічні ушкодження, і призводять до великої кількості пацієнтів, що значно ускладнює реабілітацію. Існує ймовірність того, що травми можуть лишитися непоміченими, що спричиняє високий ризик зараження, який залежить від типу використовуваного вибухового пристрою та видів травм. Крім того, значна супутня психологічна травма ще більше ускладнює ранню реабілітацію. (6)

Діти зазвичай отримують більш серйозні поранення в порівнянні з дорослими внаслідок вибухових травм через їхню близькість до землі, допитливість, нездатність ефективно втекти від небезпеки, збільшеного співвідношення розмірів голови і тіла та зниженого фізіологічного резерву. (8) Посібник з педіатричної вибухової травми (10) – це чудовий ресурс для тих, хто має медичну освіту, але обмежений досвід у лікуванні поранених дітей, що дозволяє користувачеві адаптувати свої знання до лікування дітей з важкими травмами.

Хімічні, біологічні, ядерні, радіологічні ( edit | edit source )

Хімічні, біологічні, ядерні, радіологічні інциденти можуть статися в результаті промислової катастрофи, професійного опромінення, стихійного лиха, війни або терористичних актів, що вимагає швидкої дезактивації та лікування значної кількості жертв при одночасному прийнятті найважливіших заходів для забезпечення безпеки персоналу, що ліквідує наслідки інциденту. Використання цих способів ураження під час збройних конфліктів або терористичних нападів стає все більш поширеним, і може мати значний вплив на пацієнтів не лише під час первинного поранення, але й у багатьох випадках залишати значні тривалі ускладнення, що вимагають ретельного догляду та реабілітації. (11)

Ці типи отруйних речовин можуть викликати як невеликі, так і масові ураження, при цьому вплив на здоров’я залежить від фактичної речовини, її концентрації, швидкості впливу і можливості передачі / розповсюдження речовини або зараження інших людей. Шляхи впливу включають вдихання, ковтання, опромінення, вплив на шкіру через неушкоджену або пошкоджену шкіру чи ін’єкції.

Фахівці з реабілітації, які мають намір працювати в зоні, де існує ризик хімічних, біологічних, ядерних, радіологічних інцидентів, повинні мати належну підготовку з використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), механізмів дезактивації та сортування та розуміти, що можуть виникнути негативні наслідки для ранньої реабілітації.

Ресурси(edit | edit source)

Лікування травм кінцівок під час катастроф і конфліктів.

Посилання (edit | edit source)

ознайомтеся з інструкцією щодо розміщення посилань

  1. 1.0 1.1 1.2 Wild H, Stewart BT, LeBoa C, Stave CD, Wren SM. Epidemiology of injuries sustained by civilians and local combatants in contemporary armed conflict: an appeal for a shared trauma registry among humanitarian actors. World journal of surgery. 2020 Jun;44(6):1863-73.
  2. 2.0 2.1 Sargent W, Wild H, Mayhew E, Wren SM. Counting the costs of trauma: the need for a new paediatric injury severity score. Lancet child and adolescent health, The. 2021;5(6):391-2.
  3. Guha-Sapir D, Schlüter B, Rodriguez-Llanes JM, et al. Patterns of civilian and child deaths due to war-related violence in Syria: a comparative analysis from the Violation Documentation Center dataset, 2011–2016. Lancet Glob Health. 2018;6:e103–e110. doi: 10.1016/S2214-109X(17)30469-2.
  4. OKeeffe J, Vernier L, Cramond V, et al. The blast wounded of Raqqa, Syria: observational results from an MSF-supported district hospital. Confl Health. 2019;13:28. doi: 10.1186/s13031-019-0214-0.
  5. Ankomah J, Stewart BT, Oppong-Nketia V, et al. Strategic assessment of the availability of pediatric trauma care equipment, technology and supplies in Ghana. J Pediatr Surg. 2015;50:1922–1927. doi: 10.1016/j.jpedsurg.2015.03.047.
  6. 6.0 6.1 6.2 6.3 6.4 6.5 6.6 Lathia C, Skelton P, Clift Z. Early rehabilitation in conflicts and disasters. Handicap International: London, UK. 2020.
  7. 7.0 7.1 7.2 Omoke NI, Madubueze CC. Machete injuries as seen in a Nigerian teaching hospital. Injury. 2010 Jan 1;41(1):120-4.
  8. 8.0 8.1 8.2 AO Foundation. Management of limb injuries during disasters and conflicts. International Committee of Red Cross. 2016.
  9. Persad IJ, Reddy RS, Saunders MA, Patel J. Gunshot injuries to the extremities: experience of a UK trauma centre. Injury. 2005 Mar 1;36(3):407-11.
  10. The Paediatric Blast Injury Partnership. The Paediatric Blast Injury Manual. London 2019
  11. Ramesh AC, Kumar S. Triage, monitoring, and treatment of mass casualty events involving chemical, biological, radiological, or nuclear agents. Journal of Pharmacy and Bioallied Sciences. 2010 Jul;2(3):239.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси