Головні редактори– Vidya Acharya і Naomi O’Reilly
Основний внесок – Naomi O’Reilly, Jess Bell, Kim Jackson та Carin Hunter
Право на здоров’я втілено в численних документах з прав людини. Незважаючи на це, мігранти часто стикаються з обмеженнями доступу до медичних послуг. Це особливо актуально для мігрантів без посвідчення на проживання та переміщених осіб. Однак, доступ до медичних послуг, на які людина має право, також може бути проблемою. Можливі бар’єри існують на кожному етапі надання медичної допомоги – від виявлення проблеми зі здоров’ям до отримання доступу до належної послуги. Такими перешкодами можуть бути інформації та знання щодо здоров’я, економічні проблеми, комунікація та упередженість медичних працівників. Важливо знати, що ці бар’єри не виникають ізольовано, а часто є багатофакторними та комплексними. Це ще більше ускладнює завдання, оскільки багато нових бар’єрів і викликів можуть виникнути, навіть якщо один з них буде вирішено.
Доступ до медичної та соціальної підтримки та послуг стає проблемою для багатьох переміщених осіб. Перешкоди або труднощі в доступі до медичної допомоги охоплюють:(1)
Імміграційний статус часто відіграє важливу роль у відсутності доступу до медичних послуг через страх депортації та дискримінації, що призводить до зменшення використання медичних послуг.(2)
Обмежена інформація про доступ до послуг первинної медичної допомоги та незнання до кого або куди звернутися за медичною допомогою, може призвести до розчарування. Це також може спонукати людей шукати допомоги в невідповідних джерелах. Переміщена особа може відчувати труднощі; наприклад, в приймаючих країнах негайний доступ до лікаря загальної практики відбувається за протоколом, який передбачає запис на прийом і очікування. Це відрізняється від ситуації на батьківщині, де можна одразу потрапити до лікаря загальної практики. Це може збивати з пантелику, оскільки переміщена особа може подумати, що проблема може вирішитися до того часу, коли вона потрапить на прийом до лікаря. Проблема цього підходу полягає в тому, що це може перешкодити особам із більш серйозними захворюваннями отримати медичну допомогу на ранніх стадіях захворювання.(3)
Відсутність належних ресурсів для обстеження та надання спеціалізованих програм лікування травмованих переміщених осіб. (4)
Доступ до медичної допомоги стає важким завданням за наявності фінансових обмежень. Численні чинники, такі як відсутність засобів до існування, медичне страхування, транспортні витрати, впливають на доступ нових біженців до медичної допомоги. Фінансова спроможність переміщеної особи та відсутність медичного страхування платних послуг є перешкодою для звернення за медичною допомогою.(5)
У роботі з різними культурними групами зовнішнє втручання може розглядатися як нав’язливе втручання в особистий простір. Вони можуть не довіряти постачальнику медичних послуг. Це може базуватися на страху передати конфіденційну інформацію, розголошення статусу візи або страху перед депортацією. (6)
Дослідження показують, що труднощі у спілкуванні з постачальниками послуг є критичною перешкодою для переміщених осіб, які шукають медичних і соціальних послуг.(1) Більшість переміщених осіб можуть не розмовляти мовою країни, що прийняла, відчувати страх і труднощі з висловленням своїх медичних симптомів іншою мовою.(7) Таким чином, люди з мовним бар’єром не можуть звернутися за медичною допомогою без перекладача, який, залежно від мови людини, не завжди є широко доступним.
Перекладач допомагає передати повідомлення від медичного працівника переміщеній особі та навпаки. Роль перекладача полягає в тому, щоб вислухати занепокоєння обох сторін і забезпечити точний переклад.(8) Навіть із перекладачами між лікарями та пацієнтами можуть виникати непорозуміння через відсутність досвідчених медичних перекладачів. Це призводить до неправильної діагностики та критичних негативних наслідків, таких як побічні ефекти ліків, постійна втрата працездатності або навіть смерть.(1) Під час медичної консультації може виникнути плутанина з використанням складних медичних термінів, що несуть інформацію.(1) Почуття відчуженості та недовіри можуть продовжувати зростати та перешкоджати пацієнту звертатися за медичною допомогою в майбутньому.(9)
Медична грамотність – це здатність людини отримувати, обробляти та розуміти необхідну інформацію про здоров’я.(10) Через низькі навички читання та погане розуміння англійської мови переміщеній особі важко орієнтуватися в новому середовищі. Дослідження Boateng(11) показує, що переміщені особи з обмеженим рівнем володіння англійською більшою мірою страждають від бар’єрів, пов’язаних з медичною грамотністю, ніж носії англійської мови. Переміщені особи з низьким рівнем медичної грамотності рідше розуміють письмову чи усну інформацію від своїх постачальників медичних послуг, гірше слідкують за прийомом ліків або графіком прийому або орієнтуються в системі охорони здоров’я, для отримання медичної допомоги.(12) Це може призвести до недотримання режиму лікування. Низька медична грамотність може мати серйозні наслідки для здоров’я та ставить додаткові вимоги до системи охорони здоров’я. Було виявлено, що відсутність медичної грамотності призвела до труднощів із отриманням і повторним поповненням рецептурних ліків, читанням етикеток ліків, розумінням правильного дозування та прийомом ліків у потрібний час.(12)
Важливо спробувати подолати перешкоди для доступу до медичної допомоги та надати рекомендації щодо орієнтування в системі охорони здоров’я. Розуміння очікувань переміщених осіб щодо системи охорони здоров’я та проблем, з якими вони стикаються, має важливе значення для поліпшення та надання необхідних медичних послуг біженцям. Слід розробити нові функції для медичного персоналу, які задовольняють різноманітні потреби груп переміщених осіб, що стикалися з винятковими життєвими ситуаціями, такими як війна, розлука та смерть.(1) Існує потреба у вдосконаленні мовних та інформаційних послуг і створенні тісних зв’язків з громадськими організаціями. Служби охорони здоров’я повинні брати участь у втручаннях на рівні громади, зосереджуючись на послугах, які культурно більш відповідають структурам охорони здоров’я громад.(1)
Врахування культурних особливостей має важливе значення під час міжкультурного обслуговування. Існує потреба в більшій кількості постачальників медичних послуг з урахуванням культурних особливостей. Слід розробити стратегії підтримання переміщених осіб. Підвищення культурної обізнаності, культурної чутливості, культурної освіти та культурної компетентності серед медичних працівників має важливе значення для надання якісної медичної допомоги пацієнтам із різноманітними культурними особливостями. (5)
Формальне навчання медичного персоналу щодо розуміння потреб переміщених осіб у медичному обслуговуванні є обов’язковим разом із наданням спеціальних програм лікування травмованим переміщеним особам.(14) Постачальники медичних послуг повинні звертати увагу на культурні чинники під час первинного оцінювання та обстеження, зокрема:(5)(8)
У сфері психічного здоров’я біженцям необхідно надавати широкий спектр послуг у сфері психічного здоров’я, зокрема, психосоціальне оцінювання, адвокацію, візити додому, ведення випадків, консультування, психофармакологію необхідну біженцям. Агентства повинні заохочувати всіх своїх співробітників розглядати питання соціальної адаптації від моменту прийому біженців і протягом усього періоду їх перебування. Питання соціальної адаптації та проблеми психічного здоров’я повинні бути включені в мислення допоміжного персоналу, який працює з переміщеними особами, щоб ліпше їх обслуговувати. Консультанти з питань зайнятості повинні бути навчені спостерігати за клієнтами протягом більш тривалого періоду, щоб помічати труднощі, які можуть виникнути, і скеровувати кандидатів на консультування та інші соціальні послуги.(8)
Існує потреба брати участь у більшій кількості втручань на рівні громади, зосереджуючись на культурній відповідності здоров’ю громад. Питання культурної дискримінації — ще одна сфера, яка потребує уваги. Цього слід уникати та зосереджуватися на розробленні стратегій підтримання соціально незахищених груп. Культурна безпека вимагає щирих зусиль для розуміння культурних бар’єрів через залучення громади та роботу з членами громади для усунення цих бар’єрів. (1)
Мігранти з легальними документами мають ліпший доступ до медичної допомоги. Важливо інвестувати та розробляти ефективні стратегії, які дозволяють надавати первинні та профілактичні медичні послуги, такі як скринінг, зміцнення здоров’я та профілактика захворювань для вразливих груп мігрантів.(15) Збільшення медичного страхування для переміщених осіб може допомогти отримати доступ до медичних закладів.
Відсутність знань про те, як орієнтуватися в складній системі охорони здоров’я, призводить до поганого доступу до медичних послуг.
Прискорені схеми інтеграції переміщених осіб:
За відсутності лінгвістично та культурно доступної допомоги переміщеним особам та іммігрантам може бути важко розвинути довіру та повагу до лікарів і західної медицини. Необхідно поліпшити мовне та інформаційне обслуговування. Доступ до мовних послуг, культурна обізнаність і освіта, як постачальника, так і пацієнта усунуть непорозуміння між пацієнтом і постачальником медичних послуг. Слід реалізувати наступне:
Плутанина, яка виникає під час медичного консультування через використання складної медичної термінології, потребує виправлення. Необхідно звернути увагу на культурні відмінності щодо діагнозів і медичної термінології.(1)
Перекладач сприяє спілкуванню під час консультації та формує міжособистісну довіру. Як зазначалося раніше, перекладачі, які супроводжують переміщених осіб, повинні бути компетентними у перекладі медичної мови, щоб запобігти будь-яким помилкам. Перекладачі повинні бути навчені працювати з культурно різноманітними групами. У деяких випадках перекладачі з однієї спільноти можуть побоюватися витоку особистої інформації в їхню громаду; тому перекладач повинен допомагати за запитом. За відсутності перекладача медичні працівники можуть використовувати навички невербального спілкування, щоб адекватно висловлюватися. Для ліпшого спілкування можна використовувати сигнали руками, візуальні підказки, жести, прості слова, повільне мовлення, дружелюбність (підхід з посмішкою/спокій/гумор).(5)
Використання перекладача у телефонному режимі підвищує доступність перекладача у будь-який час доби.(16) Послуги дистанційного перекладу телефоном забезпечують швидкий доступ до різних мов, і з дистанційним перекладачем пацієнти відчувають себе комфортно щодо конфіденційності. (17)
Відповідно до пілотного дослідження, яке оцінювало якість медичної допомоги, доступної для переміщених осіб, чотири тези відображали «хороший візит до лікаря». Це було:
Надання кваліфікованих послуг перекладу допоможе новоприбулим переселенцям отримати доступ до медичних послуг.(8) Необхідно надати письмові крос-культурні матеріали із зміцнення здоров’я. Системи перекладу з мови на мову, які перетворюють сказане вихідною мовою на цільову мову можуть бути розроблені та використані для комунікації.
Фахівці з реабілітації повинні усвідомлювати свою власну культурну ідентичність. Вони повинні володіти культурними знаннями щодо загальноприйнятих переконань і поведінки щодо здоров’я, а також демонструвати культурно чутливу поведінку (наприклад, емпатія, довіра, прийняття, повага). Від них вимагається використовувати ці знання та навички, щоб змінити свій підхід, щоб задовольнити різноманітні культурні потреби своїх клієнтів. Таким чином, здатність працювати з клієнтами з різних культур вважається навичкою, яка поліпшить клінічні результати.(18)
Фахівці з реабілітації повинні визначити функціональні можливості клієнта разом із функціональними обмеженнями. Основну увагу слід приділяти ресурсам і поточним ситуаціям, а також майбутнім життєвим можливостям.(19)
Фахівець з реабілітації повинен створити робочі стосунки з клієнтом і встановити довіру та взаєморозуміння. Щодо клієнта вони повинні проявляти розумінням і зацікавленість. Вони повинні слухати із співчуттям і сприймати емоції, які клієнт хоче висловити. Необхідно забезпечити конфіденційність інформації про клієнта. Зверніть увагу на те, як почувається клієнт: чи потрібна йому перерва, чи можна продовжувати сесію.(19)
Фахівці з реабілітації повинні поінформувати клієнта про його стан і варіанти лікування.(19)
Слід забезпечити безпечне середовище, щоб клієнт почувався достатньо комфортно, щоб проявляти себе. Терапевт повинен визнати поточну ситуацію клієнта та його минулий досвід. Фахівець з реабілітації повинен адаптуватися до темпу, який відповідає клієнту. Усе, що провокує травматичні спогади, слід негайно вирішувати.(19)
Під час реабілітації слід поважати межі клієнта. Наприклад, положення тіла клієнта і терапевта – подумайте, на якій відстані клієнт відчуває себе комфортно? Фахівці з реабілітації повинні попросити дозволу клієнта та пояснити йому необхідність дотику перед проведенням будь-якого фізичного огляду. Шанобливий контакт, такий як міцне рукостискання, встановлює чудові стосунки з клієнтом. (19)
Багато переміщених осіб можуть не знати про варіанти реабілітації. Надання інформації про доступні послуги через плакати, зображення може бути корисним.
Розвиток культурної компетентності є процесом навчання. Командна робота та співпраця між постачальниками медичних послуг є важливими. Переміщені особи отримають більше користі від культурно компетентної взаємодії.(21)