Функцію руки у віці 7-24 місяців можна розділити на два періоди.
Розглядаючи розвиток функції руки, необхідно мати на увазі 2 важливі ідеї: каскад розвитку та цикли “сприйняття-дія” з інтегрованим дослідженням та вибором.(1)
Розвиток можна розглядати як каскад, коли нова поведінка будується на вже сформованій. У будь-який момент вся дитина є наслідком усіх попередніх змін і будь-яка нова зміна починається з цих попередніх змін та повинна спиратися на них.(2)
Розвиток функції рук чітко ілюструє цей принцип: спонтанні рухи рук і кистей новонароджених змінюється навмисним використанням рук для дослідження поверхонь і предметів все більш складними способами, що дозволяє дитині почати з’ясовувати, як руки можуть використовуватися для піднімання, переміщення і маніпулювання предметами для виконання завдань, спрямованих на досягнення різноманої мети.(1)
Немовлята будуть повторювати нове завдання багато разів, що дає їм можливість використовувати інформацію про успішність своїх дій, щоб змінювати свої рухи і з часом вибирати і відтворювати те, що працює.(1)
Виконання дії знову і знову створює цикли “сприйняття-дія”, причому кожне повторення призводить до дещо іншої послідовності рухів і, відповідно, до дещо іншого сенсорного зворотного зв’язку.(3)
Деякі варіації в схемі руху будуть більш ефективними для досягнення мети і з часом будуть обрані під час повторного виконання завдання.(1)
Corbetta зі співавт.(3) називає цей процес повторення та адаптації циклом “сприйняття-дія” з інтегрованим дослідженням та вибором. Стверджується, що вбудований процес дослідження та вибору забезпечує фундаментальний механізм, за допомогою якого відбувається відкриття та формування нової поведінки (3)
Протягом 7-12 місяців немовлята продовжують досліджувати властивості предметів, використовуючи широкий спектр різних і все більш комплексних дій руками з предметами.(4)(5)
До них належать:
Ці взаємодії між рукою та предметом надають немовлятам багато можливостей навчитися обирати спосіб захвату, який відповідає дії, що виконується.
Досвід поведінки з різними предметами та маніпулювання ними є важливим для того, щоб навчитися пристосовувати характер рухів пальцями до форми та розміру різних об’єктів. Це фаза дослідження і повторень завдяки якій вибирається найбільш ефективний шаблон під час зустрічі з тим самим об’єктом пізніше.(1)
Моделі захватів, які зазвичай спостерігаються в цей період:
На початку 7-12-місячного періоду, коли немовлята все ще вчаться самостійно сидіти, стабільність і рівновага їх голови і тулуба все ще не є надійними і для утримання рівноваги необхідні рухи руками.(8)(9)
Це означає, що дещо обмежені ресурси уваги мозку спрямовані на утримання рівноваги, а рухи рук, особливо ті, що виходять за межі витягнутої руки, є дещо обмеженими.(1)
Однак, надання зовнішньої підтримки дозволить подолати це обмеження і дасть змогу дитині дослідити способи взаємодії з іграшками та іншими предметами, а також почати тягнутися за предметами, що знаходяться на відстані витягнутої руки.(8) (9)
Протягом 7-12 місяців, коли немовлята вперше стикаються з новою іграшкою, вони часто систематично беруть участь у серії дослідницьких дій, які надають їм інформацію про об’єкт.(10)
Ці дії включають багаторазове струшування та стукання іграшкою, перевертання іграшки, мацання її пальцями, ротом та перекладання її з однієї руки в іншу.(1)
Ці різноманітні дії надають перцептивно-моторним ділянкам мозку немовляти детальну внутрішню карту іграшки – її розмір, форму, текстуру і те, як різні частини рухаються одна відносно одної. (11)
Ці дослідницькі дії забезпечують досвід використання різноманітних схем захоплення, щоб пристосуватися до форми та розміру іграшки. (1)
Ці численні дослідницькі дії немовлят надають їм детальну інформацію про форму, розмір, вагу та текстуру предметів, а також про те, як різні властивості предметів дозволяють виконувати різні дії – відомі як можливості (affordances).
Так, наприклад, м’ячі добре підходять для кидання; маленькі м’ячі можна кидати однією рукою, але більші м’ячі потрібно тримати двома руками. Контейнери, такі як ванночки та бляшанки, дозволяють виконувати різні дії, в них можна класти іграшки, а можна перевернути догори дном, щоб дістати їх звідти.(1)
Граючи з великими і маленькими м’ячами, немовлята отримують різноманітний досвід і знання про те, як поводяться м’ячі. Важливо, що коли м’яч кидають, він приземляється, а потім котиться по підлозі до тих пір, поки щось або хтось не зупинить його рух вперед.
Немовлята і діти молодшого віку спостерігають за рухом м’яча і вчаться візуально відстежувати м’яч, що рухається, а також передбачати, де він буде в майбутньому. Передбачення того, де м’яч буде в майбутньому, є важливим для того, щоб навчитися ловити м’яч. (1)
Приблизно у віці 10-11 місяців немовлята починають проявляти інтерес до підбирання дуже маленьких предметів. Вони також використовують витягнутий вказівний палець, щоб тицяти в маленькі предмети, з якими стикаються.
Перші спроби взяти маленькі предмети зазвичай включають згинання та розгинання пальців, використовуючи загрібання.
Згодом немовлята починають використовувати ключовий або кліщовий (точний) захват, щоб брати дрібні предмети. Під час ключового захвату об’єкт утримується між подушечкою великого пальця і бічною стороною вказівного пальця. У кліщовому захваті об’єкт утримується між подушечками великого і вказівного пальців. Це вимагає більшого протистояння великого пальця.(1)
До кінця періоду 7-12 місяців немовлята засвоюють низку жестів соціальної взаємодії та спілкування. До них відносяться прохання, візуальні вказівки та вказівки руками, махання, імітація дій соціальних партнерів та початок уявної гри.
Вони часто вміють плескати в долоні, піднімати руки, щоб сказати “ура” і дати “п’ять”.
До 12 місяців немовлята також починають грати в удавані ігри і швидко вчаться вдавати, що розмовляють по мобільному телефону та годують ляльку. (12)
У цей період немовлята вчаться використовувати зорову увагу, моторне планування та навички дотягування, хапання, утримання, перенесення та маніпулювання для виконання цілої низки цілеспрямованих дій.(1)
Навчання виконанню більш складних цілеспрямованих завдань вимагає розуміння структури завдання і того, як поєднувати кілька різних дій “рука-об’єкт-поверхня” для виконання завдання.
Структура завдання відноситься до серії дій, необхідних для виконання завдання, зокрема:
Надягання кришки на пляшку відбувається в кілька етапів:
Надягання та зняття кришок, як правило, є бімануальною дією, коли однією рукою тримають пляшку, а іншою рукою маніпулюють кришкою.(13)(14)(15)
Просовування або упихання предметів через маленькі отвори або в невеликий простір – ще одне заняття, яке подобається дітям раннього віку. У будинках, де є активні малюки, цей інтерес часто призводить до зникнення ключів та інших предметів, які малюки дуже цінують, таких як стільникові (мобільні) телефони та ключі від автомобіля.
Малюки також отримують велике задоволення від ігор, які передбачають упихання маленьких кульок, паличок і плоских дисків в отвори в кришках контейнерів. У цих іграх розмір і форма отворів і предметів, що упихуються, можуть змінюватися відповідно до здібностей дитини.(1)
Діти раннього віку – дуже зайняті люди і в безпечному та дбайливому середовищі вони часто швидко пересуваються між різними частинами фізичного оточення, проводячи короткі проміжки часу, взаємодіючи з цікавими предметами та іграшками, які вони зустрічають, або беручи участь в іграх, що імітують активність осіб, які здійснюють догляд за ними.(1)
На кухні, наприклад, шухляди та дверцята шаф відкриваються та закриваються, а продукти розпаковуються. Каструлі та сковорідки можуть бути використані для удаваного приготування їжі протягом короткого періоду часу, перш ніж малюк відійде, щоб знайти щось інше для гри.
У природному середовищі, наприклад, вдома чи в дитячому садку, немовлята пересуваються навколишнім середовищем, взаємодіючи з багатьма предметами протягом коротких проміжків часу.(1)
Corit Herzberg з колегами (16) з Нью-Йоркського університету (NYU) провели дослідження, використовуючи покадровий відеоаналіз спонтанної активності сорока немовлят у віці від 13 до 23 місяців під час двох 2-годинних візитів додому. Незалежно від віку, для кожного немовляти та часової шкали, протягом 10 015 випадків взаємодій з об’єктами, ці взаємодії були короткими (медіана = 9,8 с) та різноманітними, з переходами між десятками іграшок та не іграшок, причому ця активність займала в середньому до 60% часу немовлят.(16)
Автори дослідження Нью-Йоркського університету припускають, що ця бурхлива гра з предметами створює величезну кількість коротких, розподілених у часі, змінних взаємодій з предметами і може оптимально сприяти вивченню властивостей і функцій предметів, набуттю рухових навичок і розвитку когнітивної, соціальної та мовленнєвої сфер.(16)
Важливим висновком цього дослідження є те, що немовлята природним чином дізнаються про своє оточення, використовуючи стратегію коротких дослідницьких взаємодій з багатьма ігровими та неігровими об’єктами. Це перемикання з однієї активності на іншу не є ознакою поганої концентрації уваги, а скоріше свідчить про те, що вони використовують свій час найбільш ефективним способом, щоб дізнатися про властивості та можливості багатьох об’єктів. (16)