Перелом

Визначення[редагувати| редагувати джерело]

Перелом – це порушення цілісності кістки (або хряща) під впливом механічних сил, які перевищують міцність кістки.[1] Переломи можуть виникати внаслідок різних причин і механізмів:

  • Нормальна кістка, яка піддається гострому надмірному навантаженню, як правило, у разі травми
  • Ослаблена кістка внаслідок вогнищевого ураження (наприклад, метастаз або киста кістки), відомого як патологічні переломи.
  • Ослаблення кісток через порушення обміну речовин (наприклад, остеопороз) або, рідше, генетичної аномалії (наприклад, недосконалий остеогенез). У результаті виникають спонтанні переломи на фоні остеопорозу (insufficiency fractures).
  • Хронічний вплив аномальних навантажень (наприклад, біг), що призводить до мікропереломіві, зрештою, до макроскопічних переломів (перелом втоми).

Переломи на фоні остеопорозу та втоми часто групують у стресові переломи.

Локалізація[редагувати|редагувати джерело]

Перелом кістки за типом[2]

Перелом частини кістки

  • Епіфіз
  • Фізіс (пластина росту)
  • Метафіз
  • Діафіз
  • Специфічні частини кістки (горбок, надвиросток)

Типи переломів кісток[ редагувати | редагувати джерело ]

Types of bone fracture.

Загалом, існує багато різних систем класифікації переломів, які відповідають під певну кількість варіантів:[2]

  • Повний: поширюється через усю кістку (найчастіше)
  • Неповний: не перетинає кістку повністю (зазвичай зустрічається у дітей)
  • Незміщений / стабільний: зламані кінці кістки на одній лінії
  • Зміщений / нестабільний: переломи, у разі яких частини кістки відокремлені або зміщені
  • Закритий / простий: кістка не пошкодила шкіру
  • Відкритий/складний: шкіра була ушкоджена чи проколота кісткою або внаслідок удару, що розірвав шкіру під час перелому. Кістку може бути не видно.
  • Поперечний: перелом проходить прямою лінією упоперек або перпендикулярно вісі кістки
  • Косий: перелом орієнтований косо поперек кістки
  • Спіральний: перелом характеризується спіральною або гвинтовою лінією перелому навколо кістки, як правило, діафізу довгих кісток; часто зустрічається у разі травм, пов’язаних зі скручуванням.
  • Стресовий: невелика тріщина або сильна контузія всередині кістки
  • Уламковий: характерними є три і більше уламків у місці перелому
  • Компресійний: кістка розчавлюється, внаслідок чого у місці перелому кістка стає ширшою або плоскою на вигляд
  • Сегментарний: одна і та ж кістка зламана в двох місцях, тому є «плавучий» (рухливий) сегмент кістки
  • Перелом згину: неповний перелом довгої кістки у немовлят/дітей через дію осьового навантаження [3].
  • Перелом за типом пряжки (компресійний веретеноподібний перелом): внаслідок прямого осьового навантаження кортекс згинається; часто трапляється в дистальному відділі променевої кістки
  • Перелом за типом зеленої гілки: перелом молодої м’якої кістки, під час якого кістка згинається і кортекс ушкоджується, але тільки з одного боку[1]

Патофізіологія загоєння кісток[ редагувати | редагувати джерело ]

Патофізіологічну послідовність процесів, які відбуваються після перелому для загоєння кістки, можна розділити на три основні фази [2][4][5]

  1. Фаза запалення
  2. Фаза відновлення
  3. Фаза ремоделювання (перебудови)

Фаза 1 – Фаза запалення (години – дні)[ редагувати | редагувати джерело ]

Безпосередньо в момент перелому простір між кінцями уламків заповнюється кров’ю, утворюючи гематому. Це запобігає додатковій кровотечі та забезпечує структурну та біохімічну підтримку припливу клітин запалення.

Реакція запалення призводить до вивільнення цитокінів, факторів росту та простагландинів, які є важливими для загоєння. Потім фібробласти, хондробласти та капіляри, що виросли інфільтруються фіброваскулярною тканиною. Це утворює матрицю для формування кістки та первинного мозолю. Фаза 1 триває приблизно тиждень, утворюючи первинний мозоль, який не мінералізований.[2]

На рентгенограмі цього не видно.

Фаза 2 – Фаза відновлення (дні – тижні)[ редагувати | редагувати джерело ]

Протягом наступних кількох тижнів цей первинний мозоль трансформується в кістковий мозоль шляхом активації остеопрогеніторних клітин. Ці клітини формують кісткову тканину, яка стабілізує місце перелому. [2]

М’який мозоль формується і перебудовується на твердий впродовж кількох тижнів. М’який мозоль пластичний і може легко деформуватися або згинатися, якщо перелом не підтримується належним чином. Твердий мозоль слабший, ніж звичайна кістка, але ліпше витримує зовнішнє навантаження і відповідає стадії «клінічного зрощення», тобто перелом не відчувається під час пальпації або під час руху.

Це можна побачити на рентгенограмах в період 7-10 днів після травми.

Фаза 3 – Фаза ремоделювання (від місяців до років)[ редагувати | редагувати ресурс ]

Фаза ремоделювання є найдовшою фазою і може тривати кілька років. [2]

Ця фаза полягає у поступовому формуванні компактної кортикальної кістки з вищими біомеханічними характеристиками. Це дозволяє зменшити ширину мозолю.

Під час ремоделювання перелом, що загоївся і мозоль, що його оточує реагують на активність, зовнішнє навантаження, функціональні потреби та ріст. Кістка (зовнішній мозоль), яка більше не потрібна, видаляється, а місце перелому згладжується та формується.

Ремоделювання може привести до майже ідеального загоєння, однак, якщо місце зрощення перелому не є ідеальним, може залишитися залишкова деформація.[1]

[6]

Ускладнення[редагувати|редагувати джерело]

Багато з вищезгаданих типів переломів також можуть мати додаткові ускладнення (і багато пов’язаних з ними травм м’яких тканин). Див. Ускладнення переломів

  • Гострий компартмент-синдром часто зустрічається у разі переломів передпліччя.
  • Синдром жирової емболії (фрагмент жиру, що потрапив в кровоносні судини, спричиняє блокування кровотоку) [7],найчастіше асоціюється з переломами довгих кісток і тазу [8]
  • Остеомієліт кісток внаслідок інфекції.
  • Ускладнення загоєння: неправильне зрощення, відстрочене зрощення або незрощення. [9]
  • Аваскулярний некроз
  • Пухирі після перелому
  • Складний перелом: проникнення через шкіру
  • Ураження суглобів: внутрішньокапсулярне, суглобове, вивих. У довгостроковій перспективі це може призвести до остеоартрозу.

[10]

Клінічні особливості перелому[ edit | edit source ]

Arm-Wrestle-Xray.jpg

Клінічні ознаки різняться в залежності від причини травми, характеру та рівня свідомості пацієнта. Це :

  • Біль
  • Деформація
  • Набряк
  • Втрата функції
  • Спазм м’язів
  • Атрофія м’язів
  • Аномальний рух
  • Обмеження обсягу рухів суглоба
  • Шок

Коли загоюється перелом[ редагувати | редагувати джерело ]

Середній час загоєння кісток становить приблизно 6-8 тижнів, але може змінюватися в залежності від багатьох чинників.

Локальні чинники

  • Тип перелому, тяжкість і ступінь зміщення зламаної кістки.
  • Інфекції, які можуть призвести до затримки, поганого загоєння або відсутності зрощення.
  • Кровопостачання зламаної кістки.
  • Тип фіксації (гіпс, шина, відкрита редукційна внутрішня фіксація (ORIF) тощо).

Системні чинники

  • Вік людини (особи з остеопорозом схильні до подальших ускладнень загоєння).
  • Харчовий статус людини.
  • Куріння (сповільнює загоєння)
  • Проведене лікування.[11]

Перелом вважається клінічно загоєним на основі поєднання фізичних даних і симптомів впродовж певного часу. Такі ознаки вказують на повне загоєння :

  • Відсутність болю у разі осьового навантаження, підйому або руху
  • Відсутність болю під час пальпації в місці перелому
  • Розмитість або зникнення лінії перелому на рентгенівському знімку
  • Повна або близька до повної функціональна здатність[12].
                                                                   

Терапія і прогнози[ редагувати | редагувати джерело ]

Основи загоєння переломів базуються на вирівнюванні та іммобілізації.

Вирівнювання може бути необхідним або ні, залежно від ступеня зміщення, ступеня значення правильного вирівнювання (напр., вказівний палець у порівнянні з ребром) і пацієнта (напр., професійний спортсмен у порівнянні з ослабленими людьми похилого віку).

Іммобілізація може бути досягнута різними способами, залежно від локалізації, морфології перелому та пристрою фіксації

Пристрої для фіксації[ редагувати | редагувати джерело ]

Пристрої для розподілу навантаження[ редагувати | редагувати джерело ]

Забезпечують мікрорух між двома місцями зламу та часткову передачу навантаження. Це сприяє вторинному загоєнню кісток з утворенням мозолю (відносно швидке загоєння кістки).

Наприклад, інтрамедулярний цвях, іммобілізаційні пов’язки (casts), стрижні.

Пристрої для усунення навантаження[ редагувати | редагувати джерело ]

Напруження в місці перелому передається через екрануючий пристрій, тому в місці перелому немає руху. Це сприяє первинному загоєнню кісток без утворення мозолю (повільніше, ніж загоєння з утворенням мозолю).

Наприклад, компресійна пластина[13][14].

Значення фізичної терапії[ редагувати | редагувати джерело ]

Crutches Walking.png

Роль фізичного терапевта полягає у визначенні першопричини проблеми та виборі відповідних методів терапії, щоб допомогти пацієнту повернутися до бажаної активності повсякденного життя.

Як і під час будь-якого сеансу фізичної терапії, проведення оцінювання пацієнта має вирішальне значення. Система проблемно-орієнтованих медичних записів (POMR) заснована на системі збору даних, яка охоплює абревіатуру SOAP:

  • Суб’єктивна – інформація, яку надає пацієнт: алергії, попередня медична історія, хірургічний анамнез, сімейний анамнез, соціальний анамнез (побут, соціальні умови, зайнятість, ліки), огляд систем.
  • Об’єктивна – вся інформація, отримана шляхом спостереження або тестування, напр. діапазон рухів у суглобах, сила м’язів.
  • Аналіз – перелік проблем на основі того, що вам відомо з аналізу суб’єктивних та об’єктивних даних.
  • План – стосується плану терапії.

Надана терапія значною мірою залежить від проблем, виявлених під час первинного обстеження. Може складатися з сукупності наступного:

Приклади раннього лікування включають;

  • Навчання
    • щодо переміщення за допоміжних засобів реабілітації під час виконання різних завдань, наприклад, підняття і спуск сходами або сідання та вихід з автомобіля. Під час таких занять важливо враховувати обмеження щодо перенесення ваги тіла клієнта, тому вирішальне значення під час цих сеансів має консультування клієнтів щодо способів переміщення із дотриманням цих обмежень. Оскільки безпека має першочергове значення, важливо, щоб клієнти почували себе комфортно, користуючись цими засобами перед випискою.
    • щодо накладення та зняття підтримувальної пов’язки після переломів верхніх кінцівок.
  • Масаж м’яких тканин, особливо для усунення набряків
  • Менеджмент післяопераційних рубців
  • Холодотерапія
  • Вправи для розтягуванняз метою відновлення амплітуди рухів у суглобах
  • Суглобова мануальна терапія та мобілізації, щоб допомогти відновити рухливість суглобів
  • Структурований і поступово прогресуючий режим зміцнення
  • Робота над рівновагою та контролем, а також перенавчання ходьби, якщо це необхідно
  • Тейпування для підтримання пошкодженої ділянки / допомога в менеджменті набряку
  • Робота з підготовлення до повернення у спорт та консультації, за необхідності[12]

Посилання[редагувати|редагувати джерело]

  1. 1.0 1.1 1.2 Radiopedia Fracture Available from:https://radiopaedia.org/articles/fracture-1 (last accessed 2.4.2020)
  2. 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 Bigham‐Sadegh A, Oryan A. Basic concepts regarding fracture healing and the current options and future directions in managing bone fractures. International wound journal. 2015 Jun;12(3):238-47.
  3. https://radiologykey.com/types-of-fractures-in-children/
  4. Bahney CS, Zondervan RL, Allison P, Theologis A, Ashley JW, Ahn J, Miclau T, Marcucio RS, Hankenson KD. Cellular biology of fracture healing. Journal of Orthopaedic Research®. 2019 Jan;37(1):35-50.
  5. Kostenuik P, Mirza FM. Fracture healing physiology and the quest for therapies for delayed healing and nonunion. Journal of Orthopaedic Research®. 2017 Feb;35(2):213-23.
  6. Whats Up Dude. How Does A Bone Break Heal – Bone Fracture Healing Process. Available from: http://www.youtube.com/watch?v=od8oU5OLMGU[last accessed 8/6/2020]
  7. Maitre S. Causes, clinical manifestations, and treatment of fat embolism. AMA Journal of Ethics. 2006 Sep 1;8(9):590-2.
  8. Hershey K. Fracture complications. Critical Care Nursing Clinics. 2013 Jun 1;25(2):321-31.
  9. Jackson LC, Pacchiana PD. Common complications of fracture repair. Clinical techniques in small animal practice. 2004 Aug 1;19(3):168-79.
  10. Jay Cheon. Complications of fractures. Available from: http://www.youtube.com/watch?v=RKScXgsYXwk[last accessed 8/6/2020]
  11. Sheen JR, Garla VV. Fracture Healing Overview. InStatPearls [Internet] 2019 Nov 25. StatPearls Publishing.
  12. 12.0 12.1 Tidy’s Physiotherapy Chapter 22 Churchill Livingstone Elsevier London 2013
  13. Burgoyne W. Treatment and rehabilitation of fractures. Edited by Stanley Hoppenfeld and Vasantha L. Murthy. Pp 574. Hagerstown, Maryland: Lippincott Williams & Wilkins, 2000. ISBN: 0-7817-2197-0. $69.95.
  14. http://chambalravine.blogspot.com/2013/07/biomechanical-principles-of-fracture.html


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси