Травма обличчя

Вступ(edit|edit source)

Травми обличчя та голови можуть бути спричинені низкою подій: вибухи, постріли, дорожньо-транспортні пригоди (ДТП), падіння цегли, розбите скло, спортивні травми та удари тупими предметами. Травми м’яких тканин представлені рваними ранами, саднами та вивихами.

Можуть бути:

Початкове відновлення після серйозної травми обличчя виконують хірурги: зламані кістки фіксують пластинами або дротом; розриви шкіри та м’яких тканин зашивають; великі ділянки важких ушкоджень м’яких тканин можуть потребувати пересадки(3)(4).

Фізична терапія цих пацієнтів, таким чином, є переважно післяопераційною реабілітацією.

Епідеміологія(edit|edit source)

Основними причинами травми обличчя є дорожньо-транспортні пригоди, падіння, напади та спортивні травми.(5)(6)(7) Багато досліджень, проведених у різних країнах, показують, що в усьому світі поширеність травм обличчя значно вища у чоловіків, ніж у жінок.(8)(9)(10)Зрозуміло, що причини щелепно-лицевих травм відрізняються в різних країнах, і навіть в межах однієї країни, що пов’язано з екологічними, соціально-економічними та культурними чинниками(11).

Країни, що розвиваються( edit | edit source )

У країнах, що розвиваються, з високим рівнем використання моторизованих транспортних засобів, на ДТП припадає до 93% травм обличчя(8), причому велика частка з них пов’язана з мотоциклами. За даними одного дослідження, від 50 до 70% жертв ДТП отримують травми обличчя. У країнах, де мотоцикли є основним видом транспорту, таких як Малайзія, ДТП за участю мотоциклів є найбільшою причиною травм обличчя(12).

Розвинені країни( edit | edit source )

Одне велике дослідження, проведене в Австрії,(9) показало, що причинами щелепно-лицевої травми є: у 38% випадків – активності повсякденної життєдіяльності, у 31% – спорт, у 12% – насильство, у 12% – ДТП, у 5% – нещасні випадки на виробництві, у 2% – інші причини.

Початкові етапи( edit | edit source )

Обличчя має дуже багате кровопостачання, тому загоєння зазвичай відбувається швидко.

Пошкодження м’яких тканин( edit | edit source )

У місцях з тонкою шкірою (наприклад, на повіках) шви зазвичай можна зняти вже через 3-4 дні, а в інших частинах обличчя їх часто знімають через 6 днів(13). Шви на хрящі, наприклад, вуха або носа, часто залишають на місці на 10-14 днів.

Рвані рани часто лікують за допомогою швів, але якщо великі ділянки шкіри та м’язів були серйозно пошкоджені, може знадобитися операція з пересадки шкіри.

Травма кісток( edit | edit source )

Для отримання додаткової інформації про кістки обличчя див. сторінку Скелет обличчя.

У разі пошкодження кісток часто потрібне хірургічне втручання, яке може включати накладання дроту або пластини, або більш серйозні хірургічні методи для відновлення пошкодженої кістки, такі як кісткова трансплантація.(2)

Ілюстрація кісток обличчя: верхня щелепа, нижня щелепа, носова та вилична кістки.

Хірургічні втручання( edit | edit source )

Пластика верхньої щелепи( edit | edit source )

Кістка верхньої щелепи містить верхні зуби. Вона утворює тверде піднебіння, а також дно очної ямки. Переломи верхньої щелепи можуть потребувати хірургічного втручання, накладання пластини або дроту.

Відновлення нижньої щелепи( edit | edit source )

Нижня щелепа, також відома як щелепна кістка, часто пошкоджується під час травм обличчя. Це єдина рухома кістка обличчя, в якій розташовані нижні зуби.

У деяких випадках може знадобитися фіксація нижньої щелепи (Mandibular Maxilla Fixation, MMF) – це утримування щелеп у зімкнутому положенні, поки відбувається загоєння кісток.

Пізніші етапи( edit | edit source )

Після завершення хірургічного втручання організм продовжує загоєння, утворюючи рубцеву тканину.

  • Фаза проліферації (також відома як фібробластична фаза) рубцевої тканини триває 2-3 тижні, і саме в цій фазі закладається більша частина рубцевої тканини, колаген; після цього часу спостерігається уповільнення проліферації протягом наступних 4-6 місяців.
  • Після цього настає фаза ремоделювання (також відома як дозрівання), коли рубцева тканина продовжує перебудовуватися і ремоделюватися, стаючи більш організованою і функціональною, і більш схожою на тканину, яку вона відновлює. Цей процес триває до року.

Будь ласка, перегляньте сторінку Загоєння м’яких тканин для більш детальної інформації про формування рубцевої тканини.

Характеристика м’язів обличчя( edit | edit source )

М’язи обличчя мають інші характеристики порівняно з м’язами тулуба та кінцівок:

  • Вони мають складнішу схему іннервації екстрафузальних волокон(14)
  • Вони мають більший відсоток нервових волокон повільного типу(14)
  • Багато лицьових м’язів вплітаються не в кістку або фасцію, а в шкіру
  • Багато лицьових м’язів мають дуже тонку структуру і погано диференційовані, зливаючись з іншими лицьовими м’язами

(15)

Фізична терапія після травми обличчя( edit | edit source )

Реабілітацію слід розпочинати, щойно хірурги дозволять це зробити.

Мета фізичної терапії – відновити якомога більшу рухливість обличчя, що призведе до відновлення його функцій.

Клінічна картина( edit | edit source )

Може спостерігатися будь-яка з наведених нижче ознак, часто кілька в поєднанні:

  • Зменшення рухливості обличчя
  • Неможливість або зниження здатності заплющувати очі
  • Неможливість або зниження здатності рухати губами, наприклад, у посмішці, скривити губи
  • Неможливість кусати або жувати
  • Асиметрія структур обличчя
  • Труднощі з утриманням їжі в роті під час їжі
  • Труднощі з формуванням губного ущільнення на посудині під час пиття
  • Сухість очей
  • Сухість у роті
  • Зниження невербальної комунікації за допомогою міміки

Реабілітація(edit|edit source)

Мануальні техніки( edit | edit source )

З метою відновлення рухливості м’яких тканин часто застосовують мануальні техніки для їхнього розтягнення. Природа рубцевої тканини означає, що в міру загоєння існує тенденція до втрати еластичності та довжини, що може призвести до зменшення діапазону рухів.

Для подовження тканин можна використовувати м’які пасивні техніки розтягування.

Травми ока та прилеглих ділянок можуть бути проблематичними: якщо повіка травмована, її загоєння та вкорочення може призвести до недостатньої пасивної довжини, що спричинить неповне закриття ока. Це, в свою чергу, означає, що саме око ризикує бути пошкодженим. Тканини повік надзвичайно тонкі і за допомогою обережних, м’яких технік розтягування довжина повік може бути відновлена.

Активні вправи( edit | edit source )

Після досягнення встановленої довжини тканини пацієнта слід заохочувати до активних рухів ураженою ділянкою обличчя в межах нового діапазону.

Електротерапія(edit|edit source)

Хоча відомо кілька електротерапевтичних методик, які поліпшують загоєння м’яких тканин, обличчя є такою судинною зоною, що в більшості випадків вони не потрібні, оскільки тканини спонтанно заживають швидко і добре.

Реабілітація скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС)( edit | edit source )
  • Активні та пасивні рухи в суглобах вважаються важливою частиною післяопераційної фізичної реабілітації і рекомендується тривале спостереження(16)
  • Активні вправи для збільшення амплітуди рухів СНЩС. Вони повинні охоплювати всі рухи СНЩС:
    • опускання нижньої щелепи = відкривання рота
    • піднімання нижньої щелепи = закривання рота
    • бічні рухи нижньої щелепи – ці дії використовуються при жуванні
    • протракцію нижньої щелепи
  • Існує 4 жувальні м’язи, які діють на СНЩС:
  • Жувальний, скроневий, латеральний крилоподібний та медіальний крилоподібний(14)
  • З 4 м’язів, які діють на СНЩС, жувальний м’яз є найсильнішим, його функція полягає в закриванні рота. Якщо скронево-нижньощелепний суглоб та/або жувальний м’яз травмовані, пацієнт спочатку відчуває виражену слабкість жувальних рухів.
  • Існує лише один м’яз, який забезпечує відкривання рота/нижньощелепного суглоба: Латеральний крилоподібний м’яз. Пошкодження цього м’яза спричиняє труднощі та слабкість під час закривання рота
  • Дізнайтеся більше про розлади СНЩС, обстеження та менеджмент

(17)

Реабілітація травмованих м’язів обличчя( edit | edit source )

Травма м’язів верхньої частини обличчя може спричинити труднощі із заплющенням очей, тому захист очей має першочергове значення. М’яз-сфінктер, який закриває око, називається коловий мʼяз ока, тому у разі пошкодження цього мʼяза око може залишатися відкритим і не заплющуватися.

Травма нижніх м’язів обличчя часто спричиняє труднощі з їжею та питтям. Коловий м’яз рота контролює рух губ, і якщо він пошкоджений, людині важко пити з чашки або склянки, не розливаючи рідину, а також виникають проблеми з утриманням їжі в роті під час прийому їжі.

Реабілітація після травм нервів – трійчастий нерв( edit | edit source )

Пошкодження трійчастого нерва призводить до втрати чутливості шкіри обличчя. З трьох гілок трійчастого нерва, 3-я гілка, V3, відома як нижньощелепний нерв, є єдиною, яка несе рухові волокна; дві інші гілки, V1 очний нерв і V2 очний нерв, несуть тільки чутливі волокна. Таким чином, якщо нижньощелепний нерв пошкоджений, це впливає на силу функції жування.

Для відновлення функції та полегшення прийому їжі знадобляться активні вправи, а в деяких випадках навіть трофічна електростимуляція.

Реабілітація після травм нервів – лицьовий нерв( edit | edit source )

Травма ділянки щоки може легко призвести до пошкодження лицьового нерва(18). Хірургічна ревізія необхідна для оцінювання стану нерва: якщо він повністю перерізаний, буде виконано хірургічне відновлення або навіть пересадку нерва, а відновлення активних рухів затягнеться, оскільки аксони проростають через відновлений нерв зі швидкістю приблизно 1 мм на день.(19)

Існує низка сторінок на цю тему; основна сторінка – це сторінка “Лицьовий параліч“.

Дуже часто, якщо лицьовий нерв пошкоджений, коловий м’яз ока не може скорочуватися, що призводить до того, що пацієнт не може заплющити око,(14) і око не виробляє сльози, оскільки ця функція також забезпечується лицьовим нервом.(20) Пацієнта необхідно навчити правильному догляду за очима (див. сторінку “Сухість очей” для більш детальної інформації), в тому числі використанню штучних змащувальних засобів, а також тому, як заклеювати око пластирем в нічний час.

(21)

Психологічні наслідки травми обличчя( edit | edit source )

Спотворення, спричинене травмами обличчя, може призвести до психологічних труднощів, починаючи від депресії, тривоги, схильності до соціальної ізоляції, а в деяких випадках і до підвищеної ворожості(22). Деякі пацієнти повідомляють, що вони відчувають соціальну стигму(23).

Посттравматичний стресовий розлад ПТСР може виникнути після травми обличчя. Одне дослідження показало, що 23% пацієнтів продовжують страждати від ПТСР через рік після інциденту(24).

Посилання(edit|edit source)

  1. Jordan JR, Calhoun KH. Management of soft tissue trauma and auricular trauma. In Bailey BJ, Johnson JT, Newlands SD, et al. editors. Head & Neck Surgery: Otolaryngology. Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins.2006. p. 935–36.
  2. 2.0 2.1 2.2 Perry M. Advanced Trauma Life Support (ATLS) and facial trauma: can one size fit all? Part 1: dilemmas in the management of the multiply injured patient with coexisting facial injuries. Int J Oral Maxillofac Surg. 2008 Mar;37(3):209-14.
  3. Aveta A, Casati P. Soft tissue injuries of the face: early aesthetic reconstruction in polytrauma patients. Ann Ital Chir. 2008 Nov-Dec;79(6):415-7.
  4. Kretlow JD, McKnight AJ, Izaddoost SA. Facial soft tissue trauma. Semin Plast Surg. 2010 Nov;24(4):348-56.
  5. Wusiman P, Maimaitituerxun B, Saimaiti A, Moming A. Epidemiology and pattern of oral and maxillofacial trauma. Journal of Craniofacial Surgery. 2020 Jul 1;31(5):e517-20.
  6. Wood EB, Freer TJ. Incidence and aetiology of facial injuries resulting from motor vehicle accidents in Queensland for a three-year period. Aust Dent J. 2001 Dec;46(4):284-8.
  7. Lalloo R, Lucchesi LR, Bisignano C, Castle CD, Dingels ZV, Fox JT et al. Epidemiology of facial fractures: incidence, prevalence and years lived with disability estimates from the Global Burden of Disease 2017 study. Inj Prev. 2020; 26(Supp 1): i27-i35.
  8. 8.0 8.1 Mohanavalli Singaram, Sree Vijayabala G, Rajesh Kumar Udhayakumar.
    Prevalence, pattern, etiology, and management of maxillofacial trauma in a developing country: a retrospective study.
    J Korean Assoc Oral Maxillofac Surg. 2016 Aug; 42(4): 174–181.
  9. 9.0 9.1 Gassner R, Tuli T, Hächl O, Rudisch A, Ulmer H. Cranio-maxillofacial trauma: a 10 year review of 9,543 cases with 21,067 injuries. J Craniomaxillofac Surg. 2003 Feb;31(1):51-61.
  10. Schneider D, Kämmerer PW, Schön G, Dinu C, Radloff S, Bschorer R. Etiology and injury patterns of maxillofacial fractures from the years 2010 to 2013 in Mecklenburg-Western Pomerania, Germany: A retrospective study of 409 patients. J Craniomaxillofac Surg. 2015 Dec;43(10):1948-51.
  11. Einy S, Abdel Rahman N, Siman-Tov M, Aizenbud D, Peleg K. Maxillofacial Trauma Following Road Accidents and Falls. J Craniofac Surg. 2016 Jun;27(4):857-61.
  12. Abosadegh MM, Saddki N, Al-Tayar B, Rahman SA. Epidemiology of Maxillofacial Fractures at a Teaching Hospital in Malaysia: A Retrospective Study. Biomed Res Int. 2019 Feb 13;2019:9024763.
  13. Ardeshirpour F, Shaye DA, Hilger PA. Improving posttraumatic facial scars. Otolaryngol Clin North Am. 2013 Oct;46(5):867-81.
  14. 14.0 14.1 14.2 14.3 Westbrook KE, Nessel TA, Varacallo M. Anatomy, Head and Neck, Facial Muscles. (Updated 2020 Jul 10). In: StatPearls (Internet). Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2020 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK493209/
  15. Neural Academy. Muscles of Facial Expression and Mastication. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=EUVD8cwKfFQ (last accessed 10/11/2020)
  16. Stelea CG, Agop-Forna D, Dragomir R, Ancuţa C, Törok R, Forna NC, Iordache C. Recovery of Post-Traumatic Temporomandibular Joint after Mandibular Fracture Immobilization: A Literature Review. Applied Sciences. 2021 Nov 1;11(21):10239.
  17. Functional Anatomy TMJ. Movements of the TMJ. Available from https://www.youtube.com/watch?v=SCS4MiHJ5Xw&feature=emb_logo (last accessed 4/11/2020)
  18. V. Bhattacharya
    Management of soft tissue wounds of the face
    Indian J Plast Surg. 2012 Sep-Dec; 45(3): 436–443.
  19. Martins RS, Bastos D, Siqueira MG, Heise CO, Teixeira MJ. Traumatic injuries of peripheral nerves: a review with emphasis on surgical indication. Arq. Neuro-Psiquiatr. 2013; 71( 10 ): 811-814.
  20. Ho J, Markowsky A. Diagnosis and Management of Bell’s Palsy in Primary Care. The Journal for Nurse Practitioners 2022; 18(2):159-163.
  21. FacialPalsyUK. Introduction to Paresis. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=VuuXqdbhQ6g (last accessed 10/11/2020)
  22. Bisson JI, Shepherd JP, Dhutia M. Psychological sequelae of facial trauma. J Trauma. 1997 Sep;43(3):496-500.
  23. Newell R, Marks I. Phobic nature of social difficulty in facially disfigured people. Br J Psychiatry. 2000 Feb;176:177-81.
  24. Glynn SM, Shetty V, Elliot-Brown K, Leathers R, Belin TR, Wang J. Chronic posttraumatic stress disorder after facial injury: a 1-year prospective cohort study. J Trauma. 2007 Feb;62(2):410-8; discussion 418.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси