Типи та класифікація травм у спорті

АвторWanda van Niekerk на основі курсу Ian Gatt

Найліпші учасникиWanda van Niekerk, Lucinda hampton, Kim Jackson та Jess Bell

Вступ(edit|edit source)

Фізична активність та/або заняття спортом мають багато переваг для здоров’я, але існує також ризик отримання травм. Спортивні травми можуть статися в будь-який момент під час тренувань або під час змагань. Внаслідок травми можуть постраждати різні сполучні тканини опорно-рухового апарату. У спортивній епідеміології спостереження за травматизмом має важливе значення, оскільки воно є ключем до розуміння травм і сприяє розробці програм профілактики травматизму.

Визначення(edit|edit source)

Консенсусна група Міжнародного олімпійського комітету з епідеміології травматизму та захворювань визначає травму як(1):

“Травма – це пошкодження тканин або інше порушення нормальної фізичної функції внаслідок участі в спортивних активностях, що виникає внаслідок швидкого або повторюваного перенесення кінетичної енергії”.

Класифікація травми – це “процес опису або розподілу травми за категоріями (тобто за її локалізацією, механізмом або основною патологією)”(2)

Ступінь травми – це ступінь тяжкості травми.(2)

Класифікація травм( редагувати | відредагувати джерело )

Зв’язок травматизму зі спортивною діяльністю( редагувати | редагувати джерело )

Може призвести до травм(1):

  • Безпосередньо участь у спорті (може бути під час змагань або тренувань)
    • Прикладами цього можуть бути зіткнення між гравцями або надмірне навантаження від повторюваних тренувань
  • Опосередковано від участі в активності, пов’язаній зі змаганнями або тренуваннями
    • Приклад: спортсмен послизнувся і отримав травму в олімпійському селищі
  • Діяльність, не пов’язана з участю у спортивних змаганнях
    • Приклад: спортсмен потрапляє в автомобільну аварію

Спосіб виникнення( редагувати | редагувати джерело )

Традиційно травми класифікують як травми з раптовим початком (гостра травма) або травми з поступовим початком (надмірне використання), але потрібно також розглядати гостру травму внаслідок надмірного використання.(1)

  • Гострий епізод = раптова травма внаслідок обміну великою кількістю кінетичної енергії (зіткнення між спортсменами)
    • Механізм гострий, а прояв раптовий
  • Епізод надмірного використання = поступове накопичення низької передачі енергії з плином часу (розвиток тендинопатії, спричиненої повторюваним рухом або переломом під навантаженням)
    • Механізм повторюється, і поява відбувається поступово
  • Гострий епізод через надмірне навантаження = поєднання обох механізмів (наприклад, спортсмен з повторюваним тренувальним режимом, що призводить до тендинопатії або слабкості сухожиль, але зазнає гострого розриву сухожилля під час стрибка)
    • Механізм повторюваний, а поява – раптовий початок

Часто ретельне суб’єктивне оцінювання та збір анамнезу дають уявлення про спосіб виникнення захворювання. Радіологічні дослідження також можуть бути корисними для визначення того, чи була травма гострим епізодом, чи це був гострий епізод через надмірне використання.(3)

Таблиця 1. Приклади: Оцінка способу виникнення(1)
Механізм Поява Приклад
Гострий Раптовий початок
  • Спринтер несподівано зупиняється під час забігу, зупиняється і шкутильгає кілька кроків, відчуваючи біль від травми підколінного сухожилля.
  • Футболіст падає на витягнуту руку, переносячи всю вагу на долоню і перерозгинаючи зап’ястя, що призводить до перелому лопатки
Повторювана Поступовий початок
  • Плавець відчуває поступове посилення болю в плечі протягом сезону, МРТ вказує на тендинопатію ротаторної манжети
  • Танцівниця відчуває прогресуючий біль під час та після навантажень, а також болючість над другою плесновою кісткою. Знімок вказує на стресовий перелом другої плеснової кістки
Повторювана Раптовий початок
  • Гімнастка отримує перелом великогомілкової кістки при приземленні з опорного стрибка; КТ виявляє попередні морфологічні зміни, що відповідають стресовому пошкодженню кістки

Механізм травми ( edit | edit source )

Це може бути результатом прямого контакту або дії непрямих механізмів.(1)

Таблиця 2. Приклади: Класифікація як механізм отримання травм(1)
Травма Тип контакту Приклад
Безконтактна Немає доказів порушення патернів руху гравця Баскетболіст приземляється і підвертає гомілковостопний суглоб без контакту з іншими гравцями
Контактна

Непряма

Через іншого спортсмена Розрив хрестоподібної зв’язки у футболіста, який приземлився, втративши рівновагу, після того, як його штовхнув у плече суперник у повітрі.
Контактна

Непряма

Через об’єкт Гірськолижник отримав струс мозку в результаті падіння після удару коліном у ворота
Контактна

Пряма

З іншим спортсменом Регбіст зазнає розриву АХЗ внаслідок прямого удару по колінному суглобу
Контактна

Пряма

З предметом Волейболіст отримав удар шипованим м’ячем в обличчя, що призвело до струсу мозку

Категорії областей тіла( редагувати | редагувати джерело )

Травми можна класифікувати за конкретною ділянкою тіла, а точніше – за ділянкою, яку вони зачіпають.(1)

Таблиця 3. Категорії ділянок тіла та зон отримання травм(1)
Зона Область тіла Зона Область тіла
Голова та шия Голова

Шия.

Верхня кінцівка Плечові суглоби

Плече

Лікоть

Передпліччя

Зап’ястя.

Рука

Нижня кінцівка Стегно/пах

Стегно.

Коліно

Гомілка

Гомілковостопний суглоб

Стопа

Тулуб Грудна клітка

Грудний відділ хребта

Попереково-крижовий

Живіт

Не визначено Регіон не вказано
Нижня кінцівка Стегно/пах

Стегно.

Коліно

Гомілка

Гомілковостопний суглоб

Стопа

Кілька регіонів Одноразовий травматичний перетин ≥ 2 ділянок

Категорії тканин і типів патології( редагувати | редагувати джерело )

Подальша класифікація може бути за типом тканини та патологією (1). У таблиці 4 наведені основні типи тканин та патологій. Ви також можете ознайомитися з Таблицею 5 у цій статті для отримання більш детальної інформації та приміток щодо цих категорій: Консенсусна заява Міжнародного олімпійського комітету: Методи реєстрації та звітності епідеміологічних даних про травми та захворювання у спорті 2020 (включаючи розширення STROBE для нагляду за спортивними травмами та захворюваннями (STROBE-SIIS)). Наприклад, тендинопатія включає паратенон, частковий розрив і підвивих сухожилля, а стресова травма кістки – набряк кісткового мозку, стресовий перелом і періостит.

Таблиця 4. Категорії тканин і типи патології при травмах(1)
Тканина Тип патології Тканина Тип патології
М’язи/сухожилля М’язова травма

Забій м’язів

Компартмент-синдром м’язів

Тендинопатія

Розрив сухожилля

Зв’язка/суглобова капсула Розтягнення суглоба (розрив зв’язок або гострий епізод нестабільності)

Хронічна нестабільність

Нерви Травма головного/спинного мозку

Пошкодження периферичних нервів

Поверхневі тканини/шкіра Забій (поверхневий)

Розрив

Ссадина

Кістка Перелом

Стресові травми кісток

Забій кісток

Аваскулярний некроз

Пошкодження хребта

Судини Травма судин
Хрящ/Синовія/Бурса Пошкодження хряща

Артрит

Синовіт/капсуліт

Бурсит

Кукса Пошкодження кукси
Внутрішні органи Травми органів Неспецифічні Травма без зазначення типу тканини

Див. також: Класифікація спортивних травм для більш детальної інформації про класифікацію травм зв’язок, сухожиль, кісток і суглобового хряща.

Класифікація м’язів( редагувати | редагувати джерело )

Традиційні системи класифікації ( edit | edit source )

Травми м’язів – поширена травма у спорті. Історично склалося так, що для прогнозування розтягнення м’язів використовувалася трирівнева система класифікації, заснована на клінічних ознаках. Системи оцінювання корисні тим, що вони дають уявлення про ступінь тяжкості або масштаби травми. З розвитком технологій візуалізації, таких як МРТ та УЗД, з’явилася можливість поєднувати клінічні та рентгенологічні дані, що призвело до появи “нових” систем оцінки та класифікації пошкоджень м’язів за останні кілька років.(4)

Таблиця нижче взята з заяви Мюнхенського узгодження (Munich Consensus) щодо термінології та класифікації м’язових ушкоджень у спорті та містить огляд попередніх систем класифікації м’язових ушкоджень.(5)

Таблиця 5. Огляд попередньої системи класифікації м’язових ушкоджень (з Термінологія та класифікація м’язових ушкоджень у спорті: Munich Consensus System/ заява Мюнхенського узгодження(5))
O’Donoghue

1962

Ryan 1969

(спочатку для квадрицепсів)

Takebayashi 1995, Peetrons 2002

(на основі ультразвуку)

Stoller 2007

(на основі МРТ)

І стадія Відчутних розривів тканин немає,

Ніякої втрати функцій або сили,

Слабко виражена запальна реакція

Розрив кількох м’язових волокон,

Особа в строю

Відсутність аномалій або дифузної кровотечі з/без вогнищевого розриву волокон,

менше 5% залучених м’язів

МРТ-негативний = 0% структурних пошкоджень, гіперінтенсивний набряк з крововиливом або без нього
ІІ стадія Пошкодження тканин,

Зниження сили м’язово-сухожильного апарату,

Деяка залишкова функція

Помірна кількість порваних волокон,

Особа в строю

Частковий розрив: вогнищевий розрив волокна, що охоплює понад 5% м’яза з/без пошкодження фасції МРТ-позитивна з розривом до 50% м’язових волокон.

Можливий гіперінтенсивний вогнищевий дефект і часткова ретракція м’язових волокон

ІІІ стадія Повний розрив м’язово-сухожильного з’єднання,

Повна втрата функції

Багато волокон розірвано з частковим розривом фасції Повний розрив м’язів з втягуванням,

фасціальна травма

Розрив м’язів = 100% пошкодження структури.

Повний розрив з м’язовою ретракцією або без неї

IV стадія ні Повний розрив м’язів і фасцій м’язово-сухожильного апарату ні ні
Сучасні системи класифікації травм м’язів( редагувати | редагувати джерело )

Система Мюнхенського узгодження /Munich Consensus System

  • Міжнародні клінічні та наукові експерти фундаментальних наук розробили комплексну систему класифікації та оцінювання м’язових ушкоджень.(5)
  • Ключові моменти системи Мюнхенського узгодження (5):
    • Класифікація розрізняє прямі (забій і розрив) та непрямі пошкодження м’язів
    • Непрямі м’язові ушкодження, які далі класифікуються як функціональні або структурні ушкодження
    • Вони класифікуються за типом травми та поділяються на: діагностичну групу (наприклад, м’язові розлади, спричинені втомою, біль у м’язах з відстроченим початком(delayed onset muscle soreness, DOMS)); нервово-м’язові розлади, пов’язані з м’язами або хребтом; ступінь тяжкості (незначне часткове, помірне, субтотальне, повне або вивихи).
    • Травма м’язів розглядається комплексно і включає такі дескриптори, як гостра, надмірне навантаження, пряма і непряма травма.

Повну версію статті можна прочитати тут: Термінологія та класифікація м’язових травм у спорті: Мюнхенське узгодження / Terminology and classification of muscle injuries in sport: The Munich consensus statement(5)

(6)

Британська система атлетичних травм

  • Pollock та ін.(7) розробили класифікацію неконтактних травм м’язів. Система оцінює пошкодження від 0 до 4, виходячи з клінічних та МРТ ознак. Потім травму поділяють на підкласи відповідно до основних анатомічних структур: a = міофасціальні; b = всередині м’язів, як правило, на рівні м’язово-сухожильного з’єднання; c = внутрішньосухожильні розриви

Градація

  • Пошкодження 0 ступеня – МРТ негативна і описується як “вогнищева нервово-м’язова травма” або травма м’язів, що відповідає DOMS. Якщо є підозра на нейронний компонент – N може бути застосований як додатковий диференціатор
  • Ступені 1-3 відносяться до малих, помірних або великих розривів відповідно до м’язової тканини (визначається ступенем набряку і порушення цілісності тканин, а також залученими тканинами).
  • 4 ступінь – повні розриви м’язів або сухожиль
  • BAMIC (British Athletics Muscle Injury Classification/ Британська класифікація атлетичних травм м’язів) забезпечує основу для клінічного обґрунтування та прийняття реабілітаційних рішень(8) Повну версію статті можна прочитати тут: Британська класифікація атлетичних м’язових травм: нова система оцінювання / British athletics muscle injury classification: a new grading system(7)

Система Chan

  • Chan та ін.(9) запропонували 3-рівневу анатомічну систему класифікації – це переважно система класифікації на основі зображень
  • Анатомічна локалізація травми: проксимальне м’язово-сухожильне з’єднання, м’язове або дистальне м’язово-сухожильне з’єднання
  • Далі травму поділяють на проксимальну, середню або дистальну
  • Після цього травма визначається за основною залученою тканиною (наприклад, внутрішньо м’язова, міофасціальна, перифасціальна, міотензинальна або їх комбінація).
  • Читайте цю статтю тут: Гострі травми м’язів: запропонована нова система класифікації/ Acute muscle strain injuries: a proposed new classification system(10)

Барселонська система

Система Cohen

Класифікація на основі пошкодження сполучної тканини

  • Prakash та ін.(13) запропонували систему класифікації МРТ для оцінки ступеня пошкодження та цілісності сполучнотканинних структур, що постраждали
    • Ступінь 0 – набряк або рідина, що прилягає до неушкодженої сполучної тканини (сухожилля/апоневроз/епімізій) без відшарування міофібрил
    • 1 ступінь – відшарування міофібрил без зміни сполучної тканини
    • 2 ступінь – відшарування міофібрил з підвищеним сигналом прилеглої сполучної тканини, розшаруванням або дефектом, але без ретракції
    • 3 ступінь – відшарування міофібрил з прилеглою ретракцією сполучної тканини, що свідчить про неспроможність

У таблиці 6 наведено огляд деяких новітніх систем класифікації травм м’язів.

Таблиця 6. Порівняння сучасних систем класифікації м’язових пошкоджень
Chan та ін., 2012(9) Mueller-Wolfahrt та інl., 2013(5) Pollock та ін., 2014(7) Valle та ін., 2017(11) Prakash та ін., 2018(13)
Класифікація на основі рентгенологічних обстежень та місця ураження

  • I = Проксимальне м’язово-сухожильне з’єднання
  • II = М’язи
    • A = Проксимальний
    • B = Середній
    • C = Дистальний
      • a = Внутрішньом’язово
      • b = Міофасціальний
      • c = Міофасціальний/перифасціальний
      • d = Міотензиновий
      • e = Комбінований
  • III = Дистальне м’язово-сухожильне з’єднання
A. Непрямі м’язові розлади/травми

Функціональні м’язові розлади

Тип 1:

  • М’язові розлади, пов’язані з перенапруженням
    • 1A М’язові розлади, спричинені втомою
    • 1B Біль у м’язах із запізнілим початком (DOMS)

Тип 2:

  • Нервово-м’язовий розлад м’язів
    • 2A Нервово-м’язові захворювання, пов’язані з хребтом
    • 2B Нервово-м’язові захворювання, пов’язані з м’язами

Структурна травма м’язів

Тип 3:

  • Частковий розрив м’язів
    • 3A Незначний частковий розрив м’язів
    • 3B Помірний частковий розрив м’язів
  • Тип 4: (Суб)повний розрив
    • Частковий або повний розрив м’язів
    • Відрив сухожилля

B. Пряма травма м’язів

  • Контузія
  • Розрив
  • Ступінь 0: Віддалений біль
    • 0a – вогнищева болючість м’язів при нормальній МРТ
    • 0b – генералізована м’язова болючість (DOMS) при нормальній МРТ
  • Ступінь 1 – невеликі пошкодження м’язів
    • a = міофасціальна травма
    • b = м’яз або м’язово-сухожильне з’єднання
    • c = залучення сухожиль
  • 2 ступінь – травми середньої тяжкості (розриви)
    • a = міофасціальна травма
    • b = м’яз або м’язово-сухожильне з’єднання
    • c = залучення сухожиль
  • Ступінь 3 = Сильний розрив
    • a = міофасціальна травма
    • b = м’яз або м’язово-сухожильне з’єднання
    • c = залучення сухожиль
  • 4 ступінь = повний розрив
    • a = міофасціальна травма
    • b = м’яз або м’язово-сухожильне з’єднання
    • c = залучення сухожиль
  • Механізм травми (М)
    • D = Прямий
    • I = Непрямий
  • Локалізація травми (L)
    • P – пошкодження, розташоване в проксимальній третині м’язового черевця
    • М – пошкодження в середній третині м’язового черевця
    • D – пошкодження, розташоване в дистальній третині м’язового черевця
  • Ступінь тяжкості (G)
    • 0 -3
    • на основі МРТ
  • Відсутність повторних травм м’язів (R)
    • 0 – 1-й епізод
    • 1 – 1-а повторна травма
    • 2 – Друга повторна травма…
Градація на основі МРТ

  • Ступінь 0 – набряк або рідина поруч з неушкодженою сполучною тканиною, без відшарування міофібрил
  • 1 ступінь – відшарування міофібрил без зміни сполучної тканини
  • 2 ступінь – відшарування міофібрил з підвищеним сигналом прилеглої сполучної тканини, розшаруванням або дефектом, але без ретракції
  • 3 ступінь – відшарування міофібрил з прилеглою ретракцією сполучної тканини, що свідчить про неспроможність
Нещодавні огляди, що досліджують системи класифікації м’язових травм( редагувати | редагувати джерело )

(17)

Структура vs функція( редагувати | редагувати джерело )

  • Структура = Форма
  • Функція = є продуктом структури, яка відіграє певну роль

“Існує тісний взаємозв’язок між структурою і функцією, однак, якщо врахувати, що людина – складна істота, можна зрозуміти, чому функція не завжди безпосередньо пов’язана зі структурою”.(3) Наприклад, спортсмени, які беруть участь у змаганнях високого рівня, але якщо вони пройдуть обстеження, то можуть виявити ознаки наявних патологій. Візуалізація може показати, що форма (структура) порушено, але функція не порушена. Ось деякі приклади:

  • Результати МРТ були схожими у плечових суглобах молодих елітних плавців з симптомами та без симптомів. Спортсмени без симптомів у плечі можуть мати багато різноманітних аномалій на МРТ, які можуть бути рентгенологічно значущими, але не мати клінічного значення.(18)
  • Rajeswaran та ін.(19) (2014) виявили значну кількість прихованої патології в поперековому відділі хребта у елітних юних тенісистів без симптомів, яка не виявляється клінічно.(19)
  • Повідомляється про високу поширеність безсимптомних уражень стопи та гомілковостопного суглоба з субхондральним набряком кісткового мозку в елітних професійних футболістів.(20)

Враховуючи, що форма/структура може бути порушена, але не функція, це ще раз підкреслює біопсихосоціальний елемент і цілісний підхід до спортсмена. Крім того, це підкреслює важливість врахування об’єктивної та кількісно вимірюваної інформації при менеджменті травм та функції розуміння.(3) Прикладом застосування цього підходу є:

Спортсмен використовує ручний динамометр

The Takei Handheld Dynamometer: An Effective Clinical Outcome Measure Tool for Hand and Wrist Function in Boxing / Ручний динамометр Takei: Ефективний інструмент для вимірювання клінічних результатів функції кисті та зап’ястя в боксі(21)

  • Довгострокове ретроспективне спостереження за травмами боксерської збірної Великої Британії з 2010 по 2014 рік
  • Висновки(21):
    • різниця менше 15% між показниками сили хвату лівої та правої руки/зап’ястя вважається нормальною
    • різниця в 20% між показниками сили хвату лівої та правої руки/зап’ястя вважається ознакою патології
    • різниця більш ніж на 20% між показниками сили хвата лівої та правої руки/зап’ястя вважається дуже показовою для виявлення патології
  • У когорті елітних боксерів-аматорів ручний динамометр Takei показав свою надійність і валідність у виявленні значних травм кисті та зап’ястя і може бути використаний як об’єктивний маркер для оцінки травми, прогресу реабілітації та можливості тренувань.(21)

Загальні рекомендації( редагувати | редагувати джерело )

  • Ознайомтеся з різноманітними типами травм і класифікаціями та розгляньте їх клінічне застосування.(3)
  • Розгляньте різницю між раптовим (гострим) та поступовим (повторюваним) і раптовим (повторюваним) початком.(3)
  • Подумайте про структуру та функції і використовуйте об’єктивність, щоб допомогти в менеджменті травм, доступності тренувань та реабілітації.(3)

Посилання(edit|edit source)

  1. 1.0 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 1.7 1.8 1.9 International Olympic Committee Injury and Illness Epidemiology Consensus Group, Bahr R, Clarsen B, Derman W, Dvorak J, Emery CA, Finch CF, Hägglund M, Junge A, Kemp S, Khan KM. International Olympic Committee consensus statement: methods for recording and reporting of epidemiological data on injury and illness in sports 2020 (including the STROBE extension for sports injury and illness surveillance (STROBE-SIIS)). Orthopaedic journal of sports medicine. 2020 Feb 14;8(2):2325967120902908
  2. 2.0 2.1 2.2 Hamilton B, Alonso JM, Best TM. Time for a paradigm shift in the classification of muscle injuries. Journal of sport and health science. 2017 Sep 1;6(3):255-61.
  3. 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 3.5 Gatt, I. Injury type and classification. Physioplus. Course. 2022
  4. Hamilton B, Pollock N, Reurink G, Vos RJ, Purdam C, Thorborg K. Muscle Injury Classification and Grading Systems. In Prevention and Rehabilitation of Hamstring Injuries 2020 (pp. 189-198). Springer, Cham.
  5. 5.0 5.1 5.2 5.3 5.4 5.5 Mueller-Wohlfahrt HW, Haensel L, Mithoefer K, Ekstrand J, English B, McNally S, Orchard J, van Dijk CN, Kerkhoffs GM, Schamasch P, Blottner D. Terminology and classification of muscle injuries in sport: the Munich consensus statement. British journal of sports medicine. 2013 Apr 1;47(6):342-50.
  6. Norris Health. Munich consensus on muscle injury in sport. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=PhCxzDEE6Vc (last accessed 4/03/2022)
  7. 7.0 7.1 7.2 Pollock N, James SL, Lee JC, Chakraverty R. British athletics muscle injury classification: a new grading system. British journal of sports medicine. 2014 Sep 1;48(18):1347-51.
  8. Macdonald B, McAleer S, Kelly S, Chakraverty R, Johnston M, Pollock N. Hamstring rehabilitation in elite track and field athletes: applying the British athletics muscle injury classification in clinical practice. British journal of sports medicine. 2019 Dec 1;53(23):1464-73.
  9. 9.0 9.1 Chan O, Del Buono A, Best TM, Maffulli N. Acute muscle strain injuries: a proposed new classification system. Knee Surgery, Sports Traumatology, Arthroscopy. 2012 Nov;20(11):2356-62.
  10. Chan O, Del Buono A, Best TM, Maffulli N. Acute muscle strain injuries: a proposed new classification system. Knee Surgery, Sports Traumatology, Arthroscopy. 2012 Nov;20(11):2356-62.
  11. 11.0 11.1 11.2 11.3 Valle X, Alentorn-Geli E, Tol JL, Hamilton B, Garrett WE, Pruna R, Til L, Gutierrez JA, Alomar X, Balius R, Malliaropoulos N. Muscle injuries in sports: a new evidence-informed and expert consensus-based classification with clinical application. Sports medicine. 2017 Jul;47(7):1241-53.
  12. 12.0 12.1 Cohen S.B., Towers J.D., Zoga A., Irrgang J.J., Makda J., Deluca P.F. Hamstring injuries in professional football players: magnetic resonance imaging correlation with return to play. Sports Health. 2011;3:423–430
  13. 13.0 13.1 Prakash A, Entwisle T, Schneider M, Brukner P, Connell D. Connective tissue injury in calf muscle tears and return to play: MRI correlation. British journal of sports medicine. 2018 Jul 1;52(14):929-33.
  14. Hamilton B, Valle X, Rodas G, Til L, Grive RP, Rincon JA, Tol JL. Classification and grading of muscle injuries: a narrative review. British journal of sports medicine. 2015 Mar 1;49(5):306-.
  15. Grassi A, Quaglia A, Canata GL, Zaffagnini S. An update on the grading of muscle injuries: a narrative review from clinical to comprehensive systems. Joints. 2016 Jan;4(01):039-46.
  16. SantAnna JP, de Almeida AM, Pedrinelli A, Hernandez AJ, Fernandes TL. Quality assessment of muscle injury classification in sports: a systematic literature review. Muscles, Ligaments & Tendons Journal (MLTJ). 2018 Apr 1;8(2).
  17. Aspetar. Workshops on Muscle Injuries by Bruce Hamilton – New Zealand. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=ja3hE3v2RZs (last accessed 05/03/2022)
  18. Celliers A, Gebremariam F, Joubert G, Mweli T, Sayanvala H, Holtzhausen L. Clinically relevant magnetic resonance imaging (MRI) findings in elite swimmers’ shoulders. SA Journal of Radiology. 2017;21(1).
  19. 19.0 19.1 Rajeswaran G, Turner M, Gissane C, Healy JC. MRI findings in the lumbar spines of asymptomatic elite junior tennis players. Skeletal radiology. 2014 Jul;43(7):925-32.
  20. Bezuglov E, Khaitin V, Lazarev A, Brodskaia A, Lyubushkina A, Kubacheva K, Waśkiewicz Z, Petrov A, Maffulli N. Asymptomatic foot and ankle abnormalities in elite professional soccer players. Orthopaedic Journal of Sports Medicine. 2021 Jan 29;9(1):2325967120979994.
  21. 21.0 21.1 21.2 Gatt I, Smith-Moore S, Steggles C, Loosemore M. The Takei handheld dynamometer: An effective clinical outcome measure tool for hand and wrist function in boxing. Hand. 2018 May;13(3):319-24.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси