Original Editors – Naomi O’Reilly
Top Contributors – Naomi O’Reilly and Wendy Walker
Хоча точних даних мало, черепно-мозкова травма залишається поширеним неврологічним наслідком катастроф і конфліктів. Широкий спектр легких, помірних і важких черепно-мозкових травм виникає в результаті надлишкового тиску, вогнепальних поранень, удару по голові або проникаючого поранення, а також уражень від розчавлення внаслідок величезної кінетичної енергії, що вивільнюється в результаті стихійних лих і збройних конфліктів. Ударні хвилі від вибухів, наприклад бомби або уламки від вибухів, можуть спричинити пошкодження мозку, а також відкриті чи закриті травми голови, причому діти більш вразливі через їх розмір та відносну слабкість, наприклад, тонша шкіра та м’якші кістки черепа. Нетравматичні причини ушкодження мозку, включаючи церебральну малярію, менінгіт, інсульт, пов’язані з серцево-судинною або серповидно-клітинною хворобою, пухлина, що спричиняє тиск на мозок або вплив гіпоксії у ситуації близької до утоплення, також продовжують спостерігатися в умовах конфлікту та стихійного лиха.
Враховуючи багато потенційних джерел набутої травми мозку, планувальники готовності до стихійних лих і персонал екстреної медичної допомоги стикаються з серйозною проблемою у запобіганні й лікуванні нейротравм в цьому контексті. (1) В умовах конфлікту або стихійного лиха лікування набутої черепно-мозкової травми є особливо складним, оскільки часто ускладнюється наявністю політравм, таких як пов’язані переломи черепа (та інші) переломи, відкриті рани та внутрішні травми, що виникають в умовах стихійних лих і конфліктів. Особи з набутою черепно-мозковою травмою можуть стикатися з довгостроковими фізичними, когнітивними і поведінковими порушеннями з залишковим неврологічним дефіцитом, а також медичними ускладненнями, які мають наслідки для подальшого способу життя; це вимагає комплексного міждисциплінарного лікування, що включає медичні, хірургічні та реабілітаційні складові. (2) Усі спеціалісти з реабілітації, які працюють в умовах стихійних лих і конфліктів, повинні мати можливість надавати інформацію про подальшу допомогу пацієнтам із легкою травмою головного мозку або з підозрою на черепно-мозкову травму, включно з тим, як розпізнати ознаки погіршення. (1)
Рання діагностика та лікування набутих черепно-мозкових травм можуть бути складними і за звичайних обставин, ці проблеми посилюються після катастрофи та конфліктів через хаотичне середовище, включаючи пошкоджену інфраструктуру, погану комунікацію та нестачу відповідних медичних та реабілітаційних працівників, зокрема спеціалістів з нейротравм. (3)
На цій ранній стадії негайна діагностика та лікування є ключовими для мінімізації розвитку вторинних травм головного мозку; це серйозна проблема, особливо в країнах з низьким рівнем ресурсів, де медична інфраструктура та доступність найсучаснішої неврологічної допомоги невисокі і можуть бути додатково обмежені в результаті стихійного лиха або конфлікту. Члени сім’ї часто розлучаються, і симптоми посттравматичного стресового розладу можуть бути поширеними під час постгострої фази.
Як наслідок, раннє розгортання спеціалізованих бригад екстреної медичної допомоги для задоволення невідкладних потреб постраждалих від стихійного лиха є ключовим елементом негайного реагування на надзвичайні ситуації і керується низкою ініціатив Всесвітньої організації охорони здоров’я, включаючи Рамки реагування на надзвичайні ситуації (стандарти та рекомендації); Механізми координації та процес акредитації бригади екстреної медичної допомоги, що гарантує, що фахівці з реабілітації є частиною бригад екстреної медичної допомоги. (3)(4)
Групи спеціалізованої допомоги визначаються Всесвітньою організацією охорони здоров’я як “Національні або міжнародні команди, об’єднані в бригади екстреної медичної допомоги або національний заклад для надання спеціалізованої допомоги”,до складу яких можуть входити реабілітаційні бригади; вони розгортаються на основі відповіді, необхідної для задоволення конкретних потреб на запит органів охорони здоров’я приймаючої країни. Ці команди мають бути міждисциплінарними та повинні бути інтегровані в план реагування на стихійні лиха чи конфлікти та управління, вони повинні ділитися своїми навичками з місцевими постачальниками реабілітації та медичної допомоги шляхом наставництва, освіти / тренування». (2)
Спеціалізована команда допомоги, яка зосереджена на реабілітації після черепно-мозкової травми в умовах катастрофи або конфлікту, повинна включати: (2) (4)
| Реабілітаційні втручання | Загальну застосовність рекомендацій в умовах надзвичайних ситуацій | |
|---|---|---|
| Слабкий | ||
| Склад команди | Мінімальний технічний стандарт:
Спеціалізована реабілітаційна група з травм головного мозку повинна очолюватися лікарем-реабілітологом і складатися принаймні з трьох інших фахівців з різних дисциплін, включаючи реабілітаційну медицину, сестринську справу, фізіотерапію, трудотерапію, логопедію і психологію. Крім того, потрібен керівник групи, який представлятиме команду догляду на рівні координації охорони здоров’я |
|
| Кваліфікація та досвід | Мінімальний технічний стандарт:
Фахівці з реабілітації в групі спеціалізованої допомоги при травмах головного мозку повинні мати принаймні 6 місяців досвіду роботи у відділенні черепно-мозкової травми або з пацієнтами з черепно-мозковою травмою у великому травматологічному центрі та принаймні 3 роки післякваліфікаційного клінічного досвіду. Принаймні один член команди, бажано керівник групи, повинен мати досвід реагування на надзвичайні ситуації, а всі члени команди повинні пройти навчання з роботи в суворих умовах. |
|
| Реабілітаційне обладнання | Мінімальний технічний стандарт:
Спеціалізовані реабілітаційні бригади повинні мати можливість швидко надати обладнання. |
|
| Тривалість перебування | Мінімальний технічний стандарт:
Команда, яка впроваджується в місцеву установу, повинна планувати перебування як мінімум на 1 місяць з чіткою стратегією виходу і механізмом завершення діяльності. |
|
Головна мета лікування набутої черепно-мозкової травми в умовах стихійного лиха тепер виходить далеко за межі виживання та невідкладного лікування, включаючи впровадження реабілітаційних структур, які працюють для реінтеграції людини з набутою черепно-мозковою травмою назад до дому та спільноти. Мінімальні стандарти Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо реабілітаційних рекомендацій для лікування пацієнтів із черепно-мозковою травмою після катастроф включають: (2)(5)
Реабілітація є життєво важливим елементом процесу лікування і ведення після черепно-мозкової травми в умовах стихійного лиха. Вона повинна підготувати лікарів, місцевий реабілітаційний персонал, а самих пацієнтів з довгостроковими порушеннями до управління їх поточними потребами в довгостроковій перспективі. Ці заходи необхідно розпочати якомога раніше після будь-якого стихійного лиха.(5) Рання реабілітація має бути зосереджена на комплексній оцінці неврологічних та функціональних обмежень та індивідуальних програмах лікування для конкретних функціональних цілей із постійним моніторингом результатів. Метою ранньої реабілітації в умовах стихійного лиха є покращення функціональних результатів і відновлення якомога більшої незалежності пацієнта, мінімізуючи при цьому вторинні ускладнення, з акцентом на освіті пацієнтів та опікунів щодо реалістичних очікувань та стратегій самодогляду. Люди, які пережили черепно-мозкову травму, потребують підтримки для набуття необхідних навичок для максимального повернення до попереднього рівня функціональної самостійності, незалежно від можливості усунення конкретних порушень здоров’я. (2)
Незалежно отримані, зіставлені і класифіковані рекомендації щодо реабілітаційного втручання, засновані на фактичних даних, були узагальнені з опублікованого Керівництва по клінічній практиці при черепно-мозковій травмі, розробленого Міністерством праці та зайнятості (DLE); Шотландською міжвузівською мережею (SIGN); Департаментом у справах ветеранів / Міністерством оборони ( DVA / DOD) і Американською асоціацією трудотерапії (AOTA) для застосування умовах стихійних лих. (5) Через складнощі, пов’язані з навколишнім середовищем, ресурсами, наданням послуг та робочою силою в умовах стихійного лиха та конфліктів, багато рекомендацій щодо лікування черепно-мозкових травм важко виконати. Більш просунуті втручання, як правило, не застосовуються через обмежений доступ до послуг, брак кваліфікованого персоналу / ресурсів, обладнання, фінансування та через оперативні проблеми.(5)
Навчання пацієнта / опікуна, загальна фізіотерапія, практика повсякденної діяльності та безпечне використання обладнання, прямий когнітивний / поведінковий зворотний зв’язок, базова компенсаторна пам’ять / візуальні стратегії, безпечне ковтання / спілкування та психологічна підтримка – ці ключові рекомендації для реабілітації, були визначені найбільш актуальними для тих, хто пережив набуту травму мозку в умовах катастроф і конфліктів. У наступній таблиці наведено загальну застосовність рекомендацій з клінічної практики щодо набутої травми мозку в умовах стихійного лиха та конфлікту.(5)
| Реабілітаційні втручання | Загальна застосовність рекомендацій в умовах стихійних лих | ||
|---|---|---|---|
| Слабкий | Помірний | Сильний | |
| Навчання пацієнтів |
|
||
| Хода, рівновага і рухливість |
|
Спеціалізоване навчання
Повторювані тренування |
|
| Спастичність і м’язовий тонус |
|
|
|
| Лікування порушеннь сну |
|
||
| Когнітивна реабілітація |
|
|
|
| Поведінкові та емоційні розлади |
|
Комплексна нейроповедінкова програма
|
|
| Діяльність повсякденного життя |
|
|
|
| Лікування посттравматичного головного болю |
|
|
|
| Надання послуг |
|
|
|
«Рання реабілітація може значно збільшити виживання та покращити якість життя поранених ». (6)
Сучасні досягнення в області реагування та ліквідації наслідків стихійних лих та конфліктів дозволили підвищити рівень виживання людей з набутими черепно-мозковими травмами. Черепно-мозкова травма є однією з найпоширеніших складних травм після раптової катастрофи, що часто має тривалі фізичні, когнітивні та поведінкові порушення, залишкові неврологічні розлади, медичні ускладнення та наслідкі для подальшого життя, які потребують комплексного, міждисциплінарного лікування, що включає медичні, хірургічні та реабілітаційні складові. Метою ранньої реабілітації в умовах стихійних лих і конфліктів є покращення функціональної незалежності та успішної реінтеграції в суспільство, з акцентом на освіті пацієнтів щодо реалістичних очікувань та стратегій самодогляду. (2) (1)
Фахівці з реабілітації в даний час вважаються ключовими членами охорони здоров’я, які беруть участь у всіх фазах після стихійних лих і конфліктів, включаючи раннє залучення до бригад екстреної медичної допомоги. Фахівці з реабілітації пропонують кілька унікальних областей навичок, у тому числі в області оцінки та лікування постраждалих з гострими травмами і, можливо, запобігання або зменшення тягаря хронічної дисфункції у пацієнтів після етапу невідкладної допомоги, при цьому основною силою є наша увага до функціональних результатів у поєднанні зі здатністю проводити ретельні оцінки, часто з обмеженими ресурсами. (2)(1)
Реагування на стихійні лиха на міжнародному рівні: що робити і чого не робити
Рання реабілітація в умовах конфліктів і катастроф: Польовий посібник
Реабілітація при раптових катастрофах
Роль фізіотерапевтів в реагуванні на катастрофи
Онлайн-навчальний модуль з реагування на стихійні лиха для спеціалістів з трудотерапії
Трудова терапія в підготовці реагування на стихійні лиха