Розлад координації, пов’язаний з розвитком (Developmental Coordination Disorder)

Діагностика(edit|edit source)

Розлад координації, пов’язаний з розвитком (Developmental coordination disorder/DCD) – це нейромоторний розлад, що вражає приблизно 5-6% дітей шкільного віку.⁽¹⁾ Для того, щоб поставити точний діагноз DCD, дитина повинна продемонструвати труднощі з координацією рухів, які суттєво заважають повсякденному життю або навчанню.⁽¹⁾

Відповідно до Посібника діагностики і статистики психічних розладів/Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders 5-го видання (DSM-5),⁽²⁾ діагностичні критерії розладу координації, пов’язаного з розвитком включають

1. “Набуття та виконання координованих рухових навичок є значно нижчим, ніж очікувалося, враховуючи хронологічний вік людини та її можливості для навчання та використання навичок. Труднощі проявляються у незграбності (наприклад, падіння або зіткнення з предметами), а також у повільності та неточності виконання рухових навичок (наприклад, ловля предмета, користування ножицями або столовими приборами, рукописний текст, їзда на велосипеді або участь у спортивних змаганнях).
2. Дефіцит рухових навичок за Критерієм А суттєво та стійко заважає повсякденній активності відповідно хронологічному віку (наприклад, самообслуговуванню та самодопомозі), а також впливає на академічну/шкільну продуктивність, допрофесійну та професійну активність, дозвілля та ігрову активність.
3. Поява симптомів припадає на ранній період розвитку.
4. Дефіцит рухових навичок не можна пояснити інтелектуальною недостатністю (порушенням інтелектуального розвитку) або порушенням зору і не можна пояснити неврологічним станом, що впливає на рух (наприклад, церебральним паралічем, м’язовою дистрофією, дегенеративними розладами)”⁽²⁾

Прояв розладу координації, пов’язаного з розвитком, як правило, гетерогенний за своєю природою і часто співіснує з іншими станами, такими як синдром дефіциту уваги та гіперактивності(СДУГ), специфічні мовні порушення (СПМ) та порушення навчання (ПН).⁽³⁾ Діагностика діагнозу “розлад координації, пов’язаний з розвитком” лікарем вимагає проведення співбесіди та клінічної оцінки з урахуванням сімейного анамнезу та анамнезу народження, а також з’ясування досягнення дитиною вікових етапів розвитку. Фізичні терапевти можуть відігравати важливу роль у діагностиці DCD; як фахівці з руху, вони використовують відповідні інструменти скринінгу розвитку для виявлення дефіциту рухових навичок і координації, а також можуть направити до лікаря для проведення комплексного обстеження.

Механізм травми / патологічний процес( редагувати | відредагувати джерело )

Існує обмежена кількість доказів щодо етіології DCD. Існує гіпотеза, що діти, які народилися передчасно або з дуже низькою вагою при народженні, мають вищий ризик рухових порушень, у тому числі DCD. У дітей з координаційним розладом, пов’язаним з розвитком виявлено менший об’єм нейроанатомічних структур, таких як мозочок і базальні ганглії, що свідчить про можливість затримки розвитку цих ділянок мозку.⁽⁴⁾ Крім того, дослідження магнітно-резонансної томографії (МРТ) пов’язали тім’яну частку та частини лобової частки з етіологічними факторами, що сприяють діагностиці DCD.⁽⁵⁾

Клінічні прояви( edit | edit source )

Розлад координації, пов’язаний з розвитком може мати гетерогенний або варіабельний перебіг, і часто важко розрізнити первинні та вторинні порушення, пов’язані з цим захворюванням. Діти з DCD можуть демонструвати затримки в досягненні основних етапів розвитку загальної та дрібної моторики, таких як сидіння, повзання, ходьба, подолання сходів, рукописний текст і самостійне одягання (використання ґудзиків і блискавок), однак багато хто з них досягає очікуваних етапів вчасно.⁽²⁾ Клінічна картина розладу координації, пов’язаного з розвитком широка і включає всі 4 критерії, перелічені в DSM-5.⁽²⁾ Дітей з цим станом можна описати як некоординованих, незграбних, невмілих, з поганим контролем постави; вони, як правило, рухаються повільніше, із затримкою реакцій і докладають більше зусиль для виконання повсякденних побутових, навчальних і рухових завдань.⁽⁶⁾ Загалом, вони мають труднощі з координацією рухів та адаптацією до вимог навколишнього середовища, а також часто демонструють дефіцит виконавчих функцій, включаючи моторне планування та моторну візуалізацію.⁽⁶⁾ Отже, вивчення нових рухових навичок може бути складним для дітей з DCD, і вони, здається, залишаються на попередніх стадіях вивчення нових завдань, з труднощами переносячи та узагальнюючи навички в новому контексті.⁽⁷⁾ Внаслідок цих проблем діти з DCD, як правило, менш фізично активні і можуть мати надмірний набір ваги внаслідок зменшення участі в рухах і фізичних вправах.⁽⁸⁾ У міру наближення до підліткового та дорослого віку діти з розладом координації, пов’язаним з розвитком часто відчувають зниження самооцінки, а дослідження свідчать про підвищений ризик погіршення психічного здоров’я, включаючи депресію та тривогу, у людей з діагнозом DCD.⁽⁹⁾

Діагностичні заходи( редагувати | редагувати джерело )

Хоча критерії DSM-5 описують 4 необхідні характеристики для точного діагнозу, всебічний анамнез, інтерв’ю, відповідні опитувальники, клінічне обстеження та рухові тести є важливими етапами у виявленні дитини з розладом координації, пов’язаним з розвитком, і рекомендується не ставити цей діагноз до досягнення нею 6-річного віку.⁽⁶⁾ У більшості країн цей діагноз повинен ставити лікар, однак батьки, педагоги та фізичні терапевти часто першими розпізнають нетипову рухову поведінку та недостатні навички вдома або в школі, де це стає більш очевидним.^(10)(6)

Диференціальна діагностика є важливим компонентом медичного обстеження, оскільки необхідно виключити неврологічні розлади, пов’язані з незграбністю та відсутністю рухової координації, включаючи атаксію Фрідрейха, церебральний параліч, міопатії та черепно-мозкові травми.⁽⁶⁾

На додаток до інтерв’ю з дитиною та особами, які здійснюють догляд за нею, опитувальник щодо розладу координації, пов’язаного з розвитком (Developmental Coordination Disorder Questionnaire) продемонстрував валідні та надійні психометричні властивості, які допомагають у виявленні дітей з DCD, і доступний безкоштовно на сайті www.dcdq.ca. ^(11)(12) Після застосування цього інструменту, на основі віку дитини та загальної кількості балів, фізичний терапевт може визначити, чи може дитина мати цей діагноз, чи навряд вона страждає на цю хворобу.⁽¹³⁾ Для оцінки критеріїв розладу координації, пов’язаного з розвитком у дитини з підозрою на цей діагноз фізичні терапевти використовують клінічне спостереження, а також відповідні показники для виявлення та оцінки рухових навичок, такі як Батарея оцінки рухів для дітей, 2-е видання (MABC-2), яка вважається золотим стандартом для дітей віком від 3 до 16 років з підозрою на розлад координації, пов’язаний з розвитком.^(6)(14)

Критерії оцінювання ефективності( edit | edit source )

MABC-2 – це тест для дітей віком від 3 до 16 років, який вимірює показники в таких категоріях, як спритність рук, рівновага, прицілювання та ловля м’яча (навички володіння м’ячем).⁽¹⁵⁾ Вважається, що діти з показниками нижче 5-го процентиля (червона зона) або 16-го процентиля (бурштинова зона) за шкалою MABC-2 мають рухові труднощі, які можуть бути враховані при постановці точного діагнозу DCD.⁽⁶⁾ Рекомендується використовувати принаймні одну стандартизовану оцінку моторного розвитку під час обстеження дитини на наявність розладу координації, пов’язаного з розвитком;⁽⁶⁾ додаткові варіанти оцінки моторної координації включають Тест моторної майстерності Бруінінкса-Осерестського/Bruininks-Oserestsky Test of Motor Proficiency, 2-е видання (BOT-2)⁽¹⁶⁾ для дітей віком від 4 до 21 року та TGMD-2 (Тест загального моторного розвитку (друга версія)) для дітей віком від 3 до 10 років.⁽¹⁷⁾

Менеджмент / Втручання( редагувати | редагувати джерело )

Відповідно до Клінічної настанови, опублікованої Американською асоціацією фізичної терапії (APTA),⁽¹⁸⁾ фізичним терапевтам рекомендується включати втручання, пов’язані з порушеннями функцій і структур організму, а також терапію, орієнтовану на конкретні завдання. Втручання орієнтовані на завдання можуть включати тренування рухових навичок, нейромоторне тренування, когнітивну орієнтацію на повсякденну професійну активність та рухові образи.⁽¹⁸⁾

Прикладами втручань, спрямованих на функції та структуру тіла, є тренування основ стабільності, кардіореспіраторні тренування та програма функціонального рухово-силового тренування.⁽¹⁸⁾ Усі перелічені втручання базуються на доказових даних і можуть використовуватися в комбінації або ізольовано, тоді як вибір терапії ґрунтується на результатах обстеження дитини та цілях дитини і сім’ї. CanChild, некомерційний науково-дослідний інститут, що займається проблемами дітей з обмеженнями життєдіяльності та їхніх сімей, провів і опублікував низку досліджень, пов’язаних з розладом координації, пов’язаним з розвитком Як лідери та науковці, які сприяють оцінці та втручанню дітей з DCD, вони пропонують застосовувати стратегію M.A.T.C.H.⁽¹⁹⁾ під час втручання дітей шкільного віку з DCD. Це передбачає модифікацію складного завдання, зміну очікувань, стратегій викладання, зміну оточення і допомогу дитині через розуміння і підтримку.⁽¹⁹⁾ Цю концепцію можна застосовувати в освітньому середовищі для сприяння академічному успіху, а також під час терапевтичного втручання для відпрацювання та покращення координації та узгодженості як дрібної, так і великої моторики.

Ресурси(edit|edit source)

APTA Academy of Pediatric Physical Therapy Clinical Practice Guideline for Developmental Coordination Disorder (2020)

Developmental Coordination Disorder Questionaire website

References(edit|edit source)