Протокол післяопераційної реабілітації у разі перелому Коллеса

Вступ(edit|edit source)

Переломи дистального відділу променевої кістки зазвичай є наслідком падіння на витягнуту руку.(1) Такі травми частіше трапляються у дітей та людей похилого віку. У дітей вони частіше трапляються у хлопчиків, тоді як у старшому віці вони частіше зустрічаються у жінок.(2) У дітей та молодих людей сила, необхідна для такого перелому, набагато вища (наприклад, падіння зі шведської стінки або автомобільна аварія), тоді як у людей старшого віку переломи дистального відділу променевої кістки, як правило, трапляються після падіння з низькою енергією з висоти стоячи.(3)

Більшість переломів дистального відділу променевої кістки лікують консервативно,(4) але використання операцій з внутрішньоюї фіксацією стрімко зросло.(2) Більш детальний опис класифікації переломів дистального відділу променевої кістки та видів хірургічного лікування див. у розділі Переломи дистального відділу променевої кістки.

Протокол післяопераційної реабілітації( редагувати | відредагувати джерело )

Цей протокол призначений для лікування переломів Коллеса, зафіксованих за допомогою відкритої редукційної внутрішньої фіксації (ORIF) долонним фіксатором в гвинтах для пластин. Він не застосовується при використанні к-дротів, зовнішніх фіксаторів та інших хірургічних підходів і був розроблений австралійськими терапевтами що спеціалізуються на проблемах кисті спільно з хірургами-ортопедами.(5)

Якщо пацієнти з переломами Коллеса лікуються консервативно, цей протокол може бути використаний. Однак, ці пацієнти зможуть розпочати вправи лише після того, як їм це дозволить їхній фахівець. Зазвичай це відбувається на 6 тижні після травми.(5)

Цілі програми( редагувати | відредагувати джерело )

  • Менеджмент болю
  • Відновлення діапазону рухів зап’ястя, пальців та ліктя
  • Захистити перелом
  • Контролювати набряки
  • Встановити реалістичні очікування та цілі для пацієнтів

NB: Амплітуда рухів має тенденцію до постійного збільшення протягом перших 6 місяців, але після цього прогрес сповільнюється.(5) Зазвичай об’єм рухів на пошкодженій стороні зрівнюється з неушкодженою стороною приблизно через 12 місяців. Однак сила хвату в цей час, як правило, не однакова.(5)

Протокол (0-6 тижнів після операції)( редагувати | редагувати джерело )

Успішне лікування вимагає тісної співпраці з відповідним хірургом-ортопедом. Фізіотерапевтичні процедури зазвичай проводяться 1-2 рази на тиждень.(5)

День перший:( редагувати | відредагувати джерело )

  • Зніміть післяопераційну пов’язку і обробіть рану
  • Виготовте долонний дистальний ортез
  • Забезпечте компресію для контролю набряків
  • Заохочуйте легке використання рук
  • Перегляньтеи запобіжні заходи – особливо важливо, щоб фізичний терапевт нагадав пацієнту про те, що він не може переносити вагу протягом 6 тижнів або піднімати вагу (зазвичай пацієнту рекомендується піднімати не більше половини чашки чаю).
  • Застереження щодо ортезу: пацієнт повинен носити ортез більшу частину часу, за винятком фізичних навантажень або спокійного сидіння протягом перших 3 тижнів.
  • Вправи з активної рухової активності слід починати якомога раніше в межах комфортного для пацієнта рівня:
    • Покладіть руку на стіл на підвишенні для контролю набряку
      • Протиставте великий палець кінчику кожного пальця
      • Розгинання/згинання пальців
      • 1. Тенодезне згинання

        2. Тенодезне розгинання

        Згинання/розгинання зап’ястя в тенодезному русі (див. зображення 1 і 2)

      • Ліктьова/променева девіація
    • Пронація/супінація з відведенням ліктя вбік при згинанні ліктя на 90 градусів

Вправи слід виконувати по 10 разів кожні 2-3 години(5)

1 тиждень після операції:( редагувати | редагувати джерело )

  • Розпочніть пасивні вправи на амплітуду – тільки м’які зусилля, щоб допомогти загоєнню кісток
    • Пасивне розгинання зап’ястя – покладіть лікті на стіл і витягніть руки в розгинанні зап’ястя
    • Пасивне згинання зап’ястя – покладіть лікоть на стіл і не оперованою рукою підштовхніть опероване зап’ястя до згинання
    • Розгинання зап’ястя в положенні на лікті – неушкоджену руку кладуть поверх оперованої руки – розігнути лікоть оперованої руки вгору
    • 3. Пасивна ліктьова девіація

      Ліктьове відхилення в положенні на лікті – штовхніть лікоть у напрямку відведення, щоб досягти ліктьового відхилення в зап’ясті (див. зображення 3)

    • Розгинання зап’ястя у положенні кисті в кулаку, поклавши руку на стіл
    • Пасивна супінація/пронація – активно рухайтеся в положення, а потім додайте розтягування неоперованою рукою
  • Додайте 2 нові активні вправи для амплітуди рухів
    • Коловий рух зап’ястям в піднятому положенні з опорою руки на стіл
    • Намалювати цифру 8 зап’ястям, лікоть збоку

Продовжуйте компресію і нагадуйте клієнту, що він повинен продовжувати носити ортез.(5)

2 тижні після операції:( редагувати | редагувати джерело )

Знімаємо шви та починаємо лікування рубців:

  • Масаж рубців: контактні засоби на рубці, такі як силікон і стрічка
  • Десенсибілізація – постукування, різні текстури, розтирання, розтягування, вібрація для зменшення рубцевої тканини та чутливості рубця

Продовжуйте вправи для пасивної та активної амплітуди рухів, щоб мінімізувати внутрішні рубці.(5)

3 – 6 тижнів після операції:( редагувати | редагувати джерело )

Продовжуйте вправи для пасивної амплітуди рухів. На цьому етапі корисно відвідувати клієнта 1-2 рази на тиждень для застосування пасивних засобів таких як тепло і парафін, а також розтягування і мобілізації. Також корисно переглядати програму і перевіряти виконання вправ на кожній зустрічі.

Важливо нагадати пацієнту, що з цього моменту він повинен носити ортез тільки під час активності з високим ризиком падіння або травми. Це може включати перебування поруч з дітьми або домашніми тваринами, прийняття душу або прогулянки в громадських місцях. Їм більше не потрібно носити ортез під час сну або якщо вони просто залишаються вдома.(5)

6 тижнів після операції:( редагувати | редагувати джерело )

Пацієнт зазвичай відвідує свого хірурга через 6 тижнів після операції і робить контрольні рентгенівські знімки. На цьому етапі їм зазвичай дають дозвіл на початок роботи зі зміцнення м’язів.(5)

Корисні критерії результативності( редагувати | редагувати джерело )

Загальний консенсус в літературі полягає в тому, щоб повторювати вимірювання результатів через 2 тижні, 6 тижнів, 3 місяці, 6 місяців і 12 місяців, якщо це можливо.(5)

Ускладнення/Червоні прапорці( редагувати | редагувати джерело )

Ускладнення після переломів дистального відділу променевої кістки різняться залежно від методу лікування (тобто внутрішньої чи зовнішньої фіксації або неоперативного лікування),(6) а також інших чинників пацієнта, таких як куріння(7) або погіршення якості кісткової тканини.(8)

  • Зрощення кісток(9) або незрощення – ці ускладнення зазвичай потребують подальшого хірургічного втручання
  • Несправність металевої системи – такі пацієнти зазвичай потребують подальшого хірургічного втручання(5)
  • Розрив сухожилля(10) – це ускладнення зазвичай вимагає подальшого хірургічного втручання(11)
  • Невропатія / компресія серединного або променевого нерва(6) – часто минає, але інколи потребує обстеження(3)
  • Біль у з ліктьової сторони зап’ястя: може вказувати на незрощення перелому ліктьового відростка або синдром утиску ліктьового відростка. Потрібне хірургічне втручання(5)
  • Комплексний регіональний больовий синдром(12) – спостерігається у разі сильного болю після операції, який неможливо контролювати. Також можуть спостерігатися набряки, які не піддаються лікуванню, блискуча або плямиста шкіра, пітливість і скутість.(11)
  • Інфекція(11)
  • Постійний біль – який може бути спричинений супутніми травмами м’яких тканин або пнесправністю конструкції(5)
  • Скутість(13) – щоб вирішити цю проблему, терапевти що спеціалізуються на проблемах кисті можуть виготовити динамічні ортези(5)

Посилання(edit|edit source)

  1. Fahy K, Duffaut CJ. Hand and wrist fractures. Curr Sports Med Rep. 2022 Oct 1;21(10):345-6.
  2. 2.0 2.1 Azad A, Kang HP, Alluri RK, Vakhshori V, Kay HF, Ghiassi A. Epidemiological and Treatment Trends of Distal Radius Fractures across Multiple Age Groups. J Wrist Surg. 2019;8(4):305-11.
  3. 3.0 3.1 Handoll HHG, Huntley JS, Madhok R. External Fixation versus conservative treatment for distal radial fractures in adults (Review). The Cochrane Library. 2008;4:1-78.
  4. Dehghani M, Ravanbod H, Piri Ardakani M, Tabatabaei Nodushan MH, Dehghani S, Rahmani M. Surgical versus conservative management of distal radius fracture with coronal shift; a randomized controlled trial. Int J Burns Trauma. 2022 Apr 15;12(2):66-72.
  5. 5.00 5.01 5.02 5.03 5.04 5.05 5.06 5.07 5.08 5.09 5.10 5.11 5.12 5.13 5.14 Thorn, K. Introduction to distal radius fracture (VIMEO). Queensland: Physiopedia, 2019.
  6. 6.0 6.1 Chung KC, Malay S, Shauver MJ, Kim HM; WRIST Group. Assessment of Distal Radius Fracture Complications Among Adults 60 Years or Older: A Secondary Analysis of the WRIST Randomized Clinical Trial. JAMA Netw Open. 2019;2(1):e187053.
  7. Hess DE, Carstensen SE, Moore S, Dacus AR. Smoking Increases Postoperative Complications After Distal Radius Fracture Fixation: A Review of 417 Patients From a Level 1 Trauma Center. Hand (N Y). 2020;15(5):686-91.
  8. Rosenauer R, Pezzei C, Quadlbauer S, Keuchel T, Jurkowitsch J, Hausner T et al. Complications after operatively treated distal radius fractures. Arch Orthop Trauma Surg. 2020;140(5):665-73.
  9. Handoll HHG, Madhok R. Conservative interventions for treating distal radial fractures in adults (Review). The Cochrane Library. 2008;4:1-112.
  10. Yamak K, Karahan HG, Karatan B, Kayalı C, Altay T. Evaluation of Flexor Pollicis Longus Tendon Rupture after Treatment of Distal Radius Fracture with the Volar Plate. J Wrist Surg. 2020;9(3):219-24.
  11. 11.0 11.1 11.2 Chung, KC, Mathews, AL. Management of Complications of Distal Radius Fractures. Hand Clin. 2015; 31(2): 205-215.
  12. Ortiz-Romero J, Bermudez-Soto I, Torres-González R, Espinoza-Choque F, Zazueta-Hernandez JA, Perez-Atanasio JM. FACTORS ASSOCIATED WITH COMPLEX REGIONAL PAIN SYNDROME IN SURGICALLY TREATED DISTAL RADIUS FRACTURE. Acta Ortop Bras. 2017;25(5):194-6.
  13. Kleinman WB. Distal radius instability and stiffness; common complications of distal radius fractures. Hand Clin. 2010;26:245-264.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси