Переломи дистального відділу променевої кістки зазвичай є наслідком падіння на витягнуту руку.(1) Такі травми частіше трапляються у дітей та людей похилого віку. У дітей вони частіше трапляються у хлопчиків, тоді як у старшому віці вони частіше зустрічаються у жінок.(2) У дітей та молодих людей сила, необхідна для такого перелому, набагато вища (наприклад, падіння зі шведської стінки або автомобільна аварія), тоді як у людей старшого віку переломи дистального відділу променевої кістки, як правило, трапляються після падіння з низькою енергією з висоти стоячи.(3)
Більшість переломів дистального відділу променевої кістки лікують консервативно,(4) але використання операцій з внутрішньоюї фіксацією стрімко зросло.(2) Більш детальний опис класифікації переломів дистального відділу променевої кістки та видів хірургічного лікування див. у розділі Переломи дистального відділу променевої кістки.
Цей протокол призначений для лікування переломів Коллеса, зафіксованих за допомогою відкритої редукційної внутрішньої фіксації (ORIF) долонним фіксатором в гвинтах для пластин. Він не застосовується при використанні к-дротів, зовнішніх фіксаторів та інших хірургічних підходів і був розроблений австралійськими терапевтами що спеціалізуються на проблемах кисті спільно з хірургами-ортопедами.(5)
Якщо пацієнти з переломами Коллеса лікуються консервативно, цей протокол може бути використаний. Однак, ці пацієнти зможуть розпочати вправи лише після того, як їм це дозволить їхній фахівець. Зазвичай це відбувається на 6 тижні після травми.(5)
- Менеджмент болю
- Відновлення діапазону рухів зап’ястя, пальців та ліктя
- Захистити перелом
- Контролювати набряки
- Встановити реалістичні очікування та цілі для пацієнтів
NB: Амплітуда рухів має тенденцію до постійного збільшення протягом перших 6 місяців, але після цього прогрес сповільнюється.(5) Зазвичай об’єм рухів на пошкодженій стороні зрівнюється з неушкодженою стороною приблизно через 12 місяців. Однак сила хвату в цей час, як правило, не однакова.(5)
Успішне лікування вимагає тісної співпраці з відповідним хірургом-ортопедом. Фізіотерапевтичні процедури зазвичай проводяться 1-2 рази на тиждень.(5)
- Зніміть післяопераційну пов’язку і обробіть рану
- Виготовте долонний дистальний ортез
- Забезпечте компресію для контролю набряків
- Заохочуйте легке використання рук
- Перегляньтеи запобіжні заходи – особливо важливо, щоб фізичний терапевт нагадав пацієнту про те, що він не може переносити вагу протягом 6 тижнів або піднімати вагу (зазвичай пацієнту рекомендується піднімати не більше половини чашки чаю).
- Застереження щодо ортезу: пацієнт повинен носити ортез більшу частину часу, за винятком фізичних навантажень або спокійного сидіння протягом перших 3 тижнів.
- Вправи з активної рухової активності слід починати якомога раніше в межах комфортного для пацієнта рівня:
- Покладіть руку на стіл на підвишенні для контролю набряку
- Пронація/супінація з відведенням ліктя вбік при згинанні ліктя на 90 градусів
Вправи слід виконувати по 10 разів кожні 2-3 години(5)
- Розпочніть пасивні вправи на амплітуду – тільки м’які зусилля, щоб допомогти загоєнню кісток
- Додайте 2 нові активні вправи для амплітуди рухів
- Коловий рух зап’ястям в піднятому положенні з опорою руки на стіл
- Намалювати цифру 8 зап’ястям, лікоть збоку
Продовжуйте компресію і нагадуйте клієнту, що він повинен продовжувати носити ортез.(5)
Знімаємо шви та починаємо лікування рубців:
- Масаж рубців: контактні засоби на рубці, такі як силікон і стрічка
- Десенсибілізація – постукування, різні текстури, розтирання, розтягування, вібрація для зменшення рубцевої тканини та чутливості рубця
Продовжуйте вправи для пасивної та активної амплітуди рухів, щоб мінімізувати внутрішні рубці.(5)
Продовжуйте вправи для пасивної амплітуди рухів. На цьому етапі корисно відвідувати клієнта 1-2 рази на тиждень для застосування пасивних засобів таких як тепло і парафін, а також розтягування і мобілізації. Також корисно переглядати програму і перевіряти виконання вправ на кожній зустрічі.
Важливо нагадати пацієнту, що з цього моменту він повинен носити ортез тільки під час активності з високим ризиком падіння або травми. Це може включати перебування поруч з дітьми або домашніми тваринами, прийняття душу або прогулянки в громадських місцях. Їм більше не потрібно носити ортез під час сну або якщо вони просто залишаються вдома.(5)
Пацієнт зазвичай відвідує свого хірурга через 6 тижнів після операції і робить контрольні рентгенівські знімки. На цьому етапі їм зазвичай дають дозвіл на початок роботи зі зміцнення м’язів.(5)
Загальний консенсус в літературі полягає в тому, щоб повторювати вимірювання результатів через 2 тижні, 6 тижнів, 3 місяці, 6 місяців і 12 місяців, якщо це можливо.(5)
Ускладнення після переломів дистального відділу променевої кістки різняться залежно від методу лікування (тобто внутрішньої чи зовнішньої фіксації або неоперативного лікування),(6) а також інших чинників пацієнта, таких як куріння(7) або погіршення якості кісткової тканини.(8)
- Зрощення кісток(9) або незрощення – ці ускладнення зазвичай потребують подальшого хірургічного втручання
- Несправність металевої системи – такі пацієнти зазвичай потребують подальшого хірургічного втручання(5)
- Розрив сухожилля(10) – це ускладнення зазвичай вимагає подальшого хірургічного втручання(11)
- Невропатія / компресія серединного або променевого нерва(6) – часто минає, але інколи потребує обстеження(3)
- Біль у з ліктьової сторони зап’ястя: може вказувати на незрощення перелому ліктьового відростка або синдром утиску ліктьового відростка. Потрібне хірургічне втручання(5)
- Комплексний регіональний больовий синдром(12) – спостерігається у разі сильного болю після операції, який неможливо контролювати. Також можуть спостерігатися набряки, які не піддаються лікуванню, блискуча або плямиста шкіра, пітливість і скутість.(11)
- Інфекція(11)
- Постійний біль – який може бути спричинений супутніми травмами м’яких тканин або пнесправністю конструкції(5)
- Скутість(13) – щоб вирішити цю проблему, терапевти що спеціалізуються на проблемах кисті можуть виготовити динамічні ортези(5)
- ↑ Fahy K, Duffaut CJ. Hand and wrist fractures. Curr Sports Med Rep. 2022 Oct 1;21(10):345-6.
- ↑ 2.0 2.1 Azad A, Kang HP, Alluri RK, Vakhshori V, Kay HF, Ghiassi A. Epidemiological and Treatment Trends of Distal Radius Fractures across Multiple Age Groups. J Wrist Surg. 2019;8(4):305-11.
- ↑ 3.0 3.1 Handoll HHG, Huntley JS, Madhok R. External Fixation versus conservative treatment for distal radial fractures in adults (Review). The Cochrane Library. 2008;4:1-78.
- ↑ Dehghani M, Ravanbod H, Piri Ardakani M, Tabatabaei Nodushan MH, Dehghani S, Rahmani M. Surgical versus conservative management of distal radius fracture with coronal shift; a randomized controlled trial. Int J Burns Trauma. 2022 Apr 15;12(2):66-72.
- ↑ 5.00 5.01 5.02 5.03 5.04 5.05 5.06 5.07 5.08 5.09 5.10 5.11 5.12 5.13 5.14 Thorn, K. Introduction to distal radius fracture (VIMEO). Queensland: Physiopedia, 2019.
- ↑ 6.0 6.1 Chung KC, Malay S, Shauver MJ, Kim HM; WRIST Group. Assessment of Distal Radius Fracture Complications Among Adults 60 Years or Older: A Secondary Analysis of the WRIST Randomized Clinical Trial. JAMA Netw Open. 2019;2(1):e187053.
- ↑ Hess DE, Carstensen SE, Moore S, Dacus AR. Smoking Increases Postoperative Complications After Distal Radius Fracture Fixation: A Review of 417 Patients From a Level 1 Trauma Center. Hand (N Y). 2020;15(5):686-91.
- ↑ Rosenauer R, Pezzei C, Quadlbauer S, Keuchel T, Jurkowitsch J, Hausner T et al. Complications after operatively treated distal radius fractures. Arch Orthop Trauma Surg. 2020;140(5):665-73.
- ↑ Handoll HHG, Madhok R. Conservative interventions for treating distal radial fractures in adults (Review). The Cochrane Library. 2008;4:1-112.
- ↑ Yamak K, Karahan HG, Karatan B, Kayalı C, Altay T. Evaluation of Flexor Pollicis Longus Tendon Rupture after Treatment of Distal Radius Fracture with the Volar Plate. J Wrist Surg. 2020;9(3):219-24.
- ↑ 11.0 11.1 11.2 Chung, KC, Mathews, AL. Management of Complications of Distal Radius Fractures. Hand Clin. 2015; 31(2): 205-215.
- ↑ Ortiz-Romero J, Bermudez-Soto I, Torres-González R, Espinoza-Choque F, Zazueta-Hernandez JA, Perez-Atanasio JM. FACTORS ASSOCIATED WITH COMPLEX REGIONAL PAIN SYNDROME IN SURGICALLY TREATED DISTAL RADIUS FRACTURE. Acta Ortop Bras. 2017;25(5):194-6.
- ↑ Kleinman WB. Distal radius instability and stiffness; common complications of distal radius fractures. Hand Clin. 2010;26:245-264.