Програма післяопераційної реабілітації перелому Колліса від 6-го тижня

Вступ(edit|edit source)

Переломи дистального відділу променевої кістки зазвичай є наслідком падіння на витягнуту руку.⁽¹⁾ У дітей та молодих людей сила, необхідна для такого перелому, набагато вища (наприклад, падіння з перекладини або автомобільна аварія), тоді як у людей старшого віку переломи дистального відділу променевої кістки, як правило, виникають внаслідок низькоенергетичної травми (наприклад, падіння з висоти стоячи).⁽²⁾⁽³⁾

Деякі переломи дистального відділу променевої кістки лікуються консервативно, але багато з них потребують хірургічної фіксації. Більш детальний опис класифікації переломів дистального відділу променевої кістки та видів хірургічного лікування див. у розділі Переломи дистального відділу променевої кістки.

Протокол(редагувати | редагувати джерело)

Цей протокол призначений для менеджменту переломів Колліса, зафіксованих за допомогою відкритої репозиції та внутрішньої фіксації (ORIF) долонним фіксатором в гвинтах для пластин. Його розробили австралійські кистьові терапевти спільно з хірургами-ортопедами.⁽⁴⁾ Ранній післяопераційний протокол описаний тут.

Через 8 тижнів після операції більшість переломів Колліса клінічно та рентгенологічно зростаються, і саме в цей момент пацієнти зазвичай можуть починати зміцнювальні вправи.⁽⁴⁾

Ця сторінка описує протокол реабілітації з цього моменту. Зверніть увагу, що перед початком виконання будь-яких вправ на зміцнення пацієнт повинен отримати дозвіл від свого хірурга.⁽⁴⁾

Зміцнювальні вправи є ключовими на цьому етапі, якщо клієнт хоче досягти повного відновлення функцій.⁽⁴⁾ Важливо зазначити, що через 12 місяців після перелому пацієнти з переломом дистального відділу променевої кістки, зафіксованим за допомогою ORIF, не досягнуть повної сили, якщо порівнювати зі стороною без перелому.⁽⁴⁾ Було доведено, що програма вправ, заснована на сенсомоторних принципах (включаючи пропріоцепцію, ізометричний контроль, динамічний рівень і несвідомий динамічний рівень), може мати сприятливий вплив на силу і функцію при хронічному болю в зап’ясті.⁽⁵⁾

Починаючи вправи на зміцнення, пам’ятайте, що потрібно “починати повільно” і обережно керувати прогресом у навантаженні.⁽⁴⁾ Оскільки пацієнти протягом шести-восьми тижнів мало що робили, окрім вправ на діапазон рухів, їм потрібно поступово збільшувати навантаження і перенесення ваги, щоб дати можливість тканинам адаптуватися і безпечно зміцнитися – в іншому випадку вони можуть наразитися на ризик травм від перевантаження.⁽⁴⁾

На початковому етапі рекомендується зустрічатися з клієнтом один раз на тиждень. Згодом це можна скоротити до одного заняття на два тижні. Важливо мати такий контакт, щоб ви могли регулярно спостерігати за пацієнтом і за необхідності оновлювати або змінювати його лікування, а також виявляти будь-які ускладнення.⁽⁴⁾

Тиждень 8 після ORIF(редагувати | редагувати джерело)

Почнинають зміцнювальні вправи.

За допомогою терапевтичного пластеліну:(редагувати | відредагувати джерело)

1. 1. Стискання кулака
   2. Гак – з включеням внутрішніх м’язів кисті
   3. Положення «стільниця» («качиний дзьоб»)
   4. Щипцевий хват – повторити з кожним пальцем
   5. Латеральний хват
   6. М’яке перенесення ваги за допомогою пластеліну – станьте над столом і почніть вдавлювати пластелін розігнутим зап’ястям. Варіації включають двостороннє віджимання від столу на зап’ястях, віджимання від стіни, з переходом до звичайного віджимання

1. Повний кулак	2. Гак.	3. Положення «стільниця» («качиний дзьоб»)
4. Щипцевий хват	5. Латеральний хват	6. Навантаження перенесене на терапевтичний пластелін

Також додайте легку вагу – приблизно 1 кг (або 0,5 кг)(редагувати | відредагувати джерело)

Покладіть руку на стільницю і виконуйте:

1. 1. Ексцентричний рух у напрямку згинання зап’ястя та концентричний рух у напрямку розгинання зап’ястя.
   2. Повторіть у зворотному напрямку – ексцентричний рух з розгинання зап’ястя до концентричного руху зі згинання зап’ястя.
   3. Променева та ліктьова девіація.
   4. Рух для метання дротика – розгинання зап’ястя з радіальним відхиленням і згинання зап’ястя з ліктьовим відхиленням.

1. Ексцентричне згинання / концентричне розгинання зап’ястя	2. Ексцентричне розгинання зап’ястя / концентричне згинання зап’ястя
3. Променева та ліктьова девіація	4. Pух зап’ястка типу «метання дротика»

Прагніть до 2 х 12 повторень 2 рази на день.⁽⁴⁾

Прогресування навантаження (зазвичай приблизно з 9 тижня)(редагувати | відредагувати джерело)

Почніть вправи з еластичною стрічкою/theraband(редагувати | редагувати джерело)

1. Розгинання зап’ястя
2. Згинання зап’ястя
3. Супінація – лікоть збоку під кутом 90 градусів використовуючи кільцевий бандаж
4. Пронація – лікоть збоку під кутом 90 градусів з використанням однієї стрічки⁽⁴⁾

1. Розгинання зап’ястя з еластичною стрічкою/theraband	2. Згинання зап’ястя з еластичною стрічкою/theraband	3. Супінація з еластичною стрічкою/theraband	4. Пронація з еластичною стрічкою/theraband

Динамічні зміцнювальні вправи(редагувати | відредагувати джерело)

М’яч набивний (1,5 кг)(редагувати | відредагувати джерело)

Кидайте м’яч з боку в бік, вгору-вниз, рухом метання дротика. Коли пацієнт зможе витримувати навантаження, ви можете почати кидати йому м’яч, щоб він ловив його і повертав назад.⁽⁴⁾

Вправи на скручування та нахили(редагувати | відредагувати джерело)

1. З положення супінації зігнути, скрутити і зігнути в U-подібну форму
2. З положення пронації зігнути в N-подібну форму
3. Похитуйте, скручуйте та згинайте оперовану кисть: уперед/назад, у боки та круговими рухами. Ці вправи корисні для тренування пропріоцепції та стабільності зап’ястя, якщо є проблеми зі зв’язками (наприклад, човноподібно-півмісяцева або TFCC)⁽⁴⁾

1. Скручування та згинання у супінації

2. Скручуванні та згинання у пронації

Молоток(edit|edit source)

1. Перемістіть молоток вниз у пронацію. Використовуйте важчій кінець молотка, щоб полегшити рух
2. Перемістіть молоток вниз в супінацію
3. Рух метання дротика з молотком⁽⁴⁾

1. Пронація молотком

2. Супінація молотком

3. Рух метання дротику молотком

Павутиння для зміцнення хвату(редагувати | редагувати джерело)

1. Зігнута рука
2. Потягніть убік (для внутрішніх м’язів)
3. Вага на розігнутому зап’ясті на павутинні⁽⁴⁾

1. Павутиння для зміцнення сили – зігнута рука

2. Потягнути павутиння вбік

3. Вага на павутинні для зміцнення сили

М’яка труба(редагувати | відредагувати джерело)

Ці вправи корисні для тренування пропріоцепції. Це саморобний інструмент, який легко виготовити: візьміть водопровідну трубу, наповніть її водою і заклейте кінці.

1. Пацієнт тримає трубу перед собою, розігнувши лікоть, під кутом 90 градусів у плечі. Прагніть до стабільного захвату в пронації. Мета вправ – запобігти перетіканню води. Якщо це занадто складно, ту ж саму вправу можна виконати, зігнувши лікоть.
2. Цю вправу можна повторити в супінації з розігнутим або зігнутим ліктем.⁽⁴⁾

Тенісна ракетка(редагувати | відредагувати джерело)

Ці вправи також корисні для тренування пропріоцепції.

1. Пацієнт тримає ракетку в положенні супінації. Помістіть м’яч на ракетку і проведіть його по краю ракетки за годинниковою стрілкою і проти годинникової стрілки
2. Обведіть м’ячем літеру на ракетці⁽⁴⁾

Лезо для тіла (за наявності в клініці)(редагувати | редагувати джерело)

1. Покладіть лікоть збоку під кутом 90 градусів згинання. Проводьте лезом вгору і вниз у вертикальному положенні
2. Повторити в горизонтальному положенні
3. Вправа може прогресувати до рівня вище голови⁽⁴⁾

Скерування(edit|edit source)

Після завершення вищезгаданої програми важливо направити клієнтів, які потребують більш високого функціонування, включаючи спортсменів або молодих людей, які повертаються до спорту, до фахівців з фізіології фізичних вправ. Ці фахівці зможуть реалізувати програму проміжного етапу і подальшого зміцнення, щоб забезпечити досягнення ними належного рівня для повернення до свого попереднього рівня гри.⁽⁴⁾

Ускладнення(edit|edit source)

До травм м’яких тканин, про які слід пам’ятати, відносяться:

Човноподібно-півмісяцева травма(редагувати | редагувати джерело)

Ця травма проявляється радіальним болем у зап’ясті, локалізованим у ділянці над човноподібною та півмісяцевою кістками.⁽⁶⁾ Скарги можуть включати клацання, яке викликає біль, відчуття “піддатливості” та зниження сили хвату.⁽⁶⁾ Якщо є ознаки травми човноподібної кістки, важливо уникати дуже сильного стискання, оскільки це може призвести до утворення щілини між човноподібною та півмісяцевою кістками. Пацієнту також може бути боляче піднімати вагу і розгинати зап’ястя.⁽⁴⁾

Пошкодження трикутного фіброзно-хрящового комплексу (TFCC)(редагувати | редагувати джерело)

Ця травма проявляється болем у зап’ястку з боку ліктьової кістки, часто з клацанням/скрипінням та слабкістю.⁽⁷⁾ При лікуванні пацієнтів з цим ускладненням важливо уникати вимушеної пронації та скручування під час перенесення ваги, а також надмірного відхилення ліктьової кістки.⁽⁴⁾

Основні тривожні ознаки(редагувати | редагувати джерело)

1. Біль – особливо гострий біль – вам потрібно зупинити вправи і переглянути їх.
2. Болісне клацання / клацання
3. Сильний біль після фізичного навантаження, який триває понад 48 годин. Зазвичай це свідчить про те, що ваш клієнт зробив занадто багато і занадто швидко. Їм може знадобитися тиждень перерви у вправах, щоб біль вщух, а потім, коли вони відпочинуть, почати тренування з більш поступовим підходом.
4. Надмірний набряк – часто виникає на наступний день після початку вправ. Важливо усунути набряк, а потім переглянути програму і ретельніше стежити за прогресом.⁽⁴⁾

Посилання(edit|edit source)