Клінічне мислення для класифікування та діагностування

Вступ(edit|edit source)

Клінічне мислення передбачає міркування та прийняття рішень у професійній практиці.^{(1) (2)} Це важлива навичка для фахівців з реабілітації для вирішення проблем та встановлення взаєморозуміння з пацієнтами. Вона важлива для зменшення кількості помилок та забезпечення безпеки пацієнта. Клінічне мислення – це “складне, інтерактивне явище, контекстуалізоване до унікальної ситуації та робочого місця фахівця, пацієнта та моделі практики”.⁽¹⁾ Два приклади стратегій клінічного мислення, що використовуються під час обстеження та оцінювання пацієнта – це гіпотетико-дедуктивне мислення⁽³⁾ та наративне мислення.

Обстеження та оцінювання(edit | edit source)

Таблиця 1 порівнює обстеження та оцінювання і пояснює, чому клінічне мислення необхідне для обох.

Таблиця 1. Порівняння обстеження та оцінювання⁽⁴⁾

	Визначення	Навіщо потрібне клінічне мислення?
Обстеження (Examination)	Процес збору або отримання даних та інформації про стан пацієнта за допомогою різних методів, таких як спостереження, вимірювання та спеціальні тести для збору інформації про порушення, обмеження активності та участі пацієнта.	Клінічне мислення необхідне для вибору відповідних запитань і методів, виходячи з проблем пацієнта.
Оцінювання (Evaluation)	Процес інтерпретації та інтеграції даних, зібраних під час обстеження, для розуміння всієї інформації в цілому. Допомагає фахівцю з реабілітації зробити висновки про стан пацієнта, визначити цілі та розробити план терапії. Оцінювання передбачає винесення суджень щодо значущості даних, виявлення закономірностей і взаємозв’язків, а також визначення наслідків для реабілітації.	Клінічне мислення необхідне для виявлення взаємозв’язку між основними проблемами, порушеннями, обмеженнями активності та участі пацієнта.
Обстеження – це збір даних, тоді як оцінювання – це осмислення даних і використання їх для прийняття обґрунтованих рішень.

Наприкінці процесу оцінювання встановлення діагнозу допомагає розробити відповідний комплексний план терапії, який буде спрямований на досягнення поставленої мети.⁽⁴⁾

Стратегії клінічного мислення під час обстеження та оцінювання(edit | edit source)

Дві стратегії клінічного мислення, що використовуються в класифікації та діагностиці:

1. гіпотетико-дедуктивне мислення^{(1) (5)}
   • симптоми пацієнта слугують ключовими елементами у створенні численних гіпотез
   • гіпотези постійно оновлюються та уточнюються по мірі надходження нової інформації⁽⁶⁾⁽⁷⁾
   • це «когнітивний, дослідницький процес мислення»⁽¹⁾
2. наративне мислення^{(1) (8)(9)(10)(11)}
   • використовує розповідь для відображення клінічних випадків, включно з умовами, наслідками, мотивацією та взаємодією⁽⁹⁾
   • допомагає клініцистам отримати уявлення про досвід пацієнта і розвинути навички емпатії⁽¹²⁾
   • це «процес співпраці між терапевтом і пацієнтом»⁽¹⁾
   • в освітньому контексті наративне мислення передбачає обмін історіями, індивідуальну рефлексію та спільний обмін думками⁽¹¹⁾

У клінічній практиці фахівці з реабілітації використовують обидва методи для організації обстеження та оцінювання даних.⁽⁴⁾

Гіпотетико-дедуктивне мислення в реабілітації(edit | edit source)

У медицині діагностичні характеристики більш очевидні – медичний діагноз є останнім кроком гіпотетико-дедуктивної моделі.⁽⁴⁾

• Приклад: пацієнт звертається до відділення невідкладної допомоги після того, як прокинувся, відчуваючи слабкість і важкість у лівій руці та нозі, а також втрату рівноваги. Помічається обвисання обличчя, пацієнт не може говорити. Лікар невідкладної допомоги розпізнає симптоми, схожі на інсульт (як зазначено в системі тривожних ознак Американської асоціації боротьби з інсультом – F.A.S.T. (F, face drooping = опускання обличчя; A, arm weakness = слабкість рук; S, speech difficulty = утруднення мовлення; T, time to call emergency service = час для виклику невідкладної допомоги)), визначає заходи для виключення гіпотези про інсульт і направляє на проведення КТ (комп’ютерної томографії), щоб розрізнити ішемічний і геморагічний інсульт. Медичне втручання буде відрізнятися залежно від результатів сканування.

У реабілітації кінцевий етап діагностики або категоризації не завжди настільки очевидний.⁽⁴⁾ Можуть бути різні категорії, такі як функціональний дефіцит, дисфагія або афазія, а також рухові відхилення.⁽⁴⁾

• Приклад: інтерпрофесійна реабілітаційна команда обговорює пацієнта з геміплегією зліва після інсульту. Ерготерапевт зазначає, що пацієнт не може виконувати повсякденні дії, пов’язані з самообслуговуванням. Пацієнт має труднощі з одяганням та доглядом за собою. Терапевт мови й мовлення зазначає, що пацієнт відчуває труднощі з ковтанням і розмовою. Фізичний терапевт та ортопед занепокоєні тим, що пацієнт припадає на ліву ногу, що впливає на його ходьбу та збільшує ризик падінь.

Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) може бути використана для визначення обмежень участі та активності. Це рамка для опису функціонування та обмеження життєдіяльності людини у зв’язку зі станом здоров’я.⁽¹³⁾ На прикладі пацієнта з геміплегією зліва гіпотетико-дедуктивне мислення ерготерапевта показано в Таблиці 2.⁽⁴⁾

Таблиця 2. Приклад гіпотетико-дедуктивного мислення ерготерапевта для визначення обмежень участі⁽⁴⁾

Фахівець з реабілітації	Гіпотеза	Рамка МКФ	Як перевірити гіпотезу
Ерготерапевт	Пацієнт має труднощі у виконанні активності повсякденного життя (activities of daily living, ADL)	Обмеження участі – пацієнтка не в змозі доглядати за собою належним чином	Для підтвердження гіпотези можна використовувати шкалу впливу інсульту

Приклад використання моделі МКФ та гіпотетико-дедуктивного мислення(edit | edit source)

12-річна пацієнтка зі спастичним церебральним паралічем має труднощі з пересуванням, дрібною моторикою та самообслуговуванням. Вона також має труднощі з мовленням та комунікацією. Мультидисциплінарна реабілітаційна команда, що складається з фізичного терапевта, ерготерапевта, протезиста та терапевта мови й мовлення, спільно працює над вирішенням її потреб.

Класифікація проблем відповідно до Рамки МКФ

У таблиці 3 наведено короткий опис можливих проблем, з якими може зіткнутися пацієнт.

Таблиця 3. Використання рамки МКФ для визначення проблем пацієнта

Структури та функції організму	Підвищений тонус м’язів нижніх кінцівок Обмежена амплітуда рухів у кульшових та колінних суглобах Зниження сили м’язів нижніх кінцівок та координації рухів Обмежена артикуляція слів Труднощі у формуванні зв’язних речень Зниження здатності бути зрозумілим для незнайомих слухачів
Активність	Труднощі з самостійною ходьбою Проблеми з дрібною моторикою, наприклад, з письмом та застібанням ґудзиків на одязі Порушення мовлення впливає на спілкування
Участь	Труднощі з активністю повсякденного життя, наприклад, з одяганням та прийомом їжі Обмежена участь у фізичній активності в школі На соціальну взаємодію впливають труднощі з мовленням
Чинники середовища	Пацієнтка має сприятливе сімейне оточення та доступний будинок з необхідними модифікаціями Її школа забезпечує інклюзивне середовище з послугами підтримки
Особисті чинники	Пацієнтка має високу мотивацію та готовність до співпраці Любить малювати та брати участь у творчих заходах

За бажанням ви можете прочитати більше про МФК:

• Огляд МКФ та клінічна практика
• Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ)
• Контрольний список МФК

Процес гіпотетико-дедуктивного мислення

У таблиці 4 наведено можливі гіпотези різних фахівців з реабілітації для цього клінічного випадку.

Таблиця 4. Можливі робочі гіпотези різних фахівців з реабілітації у зазначеному прикладі

Фахівці з реабілітації	Обстеження	Гіпотеза	Цілі та план терапії
Фізичний терапевт	Під час огляду фізичний терапевт спостерігає, що пацієнт ходить з вираженою кульгавістю і потребує ходунків. Спостерігається спастичність та обмежена амплітуда рухів у нижніх кінцівках.	Спастичність і м’язова слабкість у нижніх кінцівках можуть погіршити здатність пацієнта самостійно пересуватися. Обмежена амплітуда рухів у суглобах може вплинути на мобільність пацієнта. Можливими показниками, які фізичний терапевт може використовувати в рамках обстеження для перевірки своєї гіпотези, є тест загальних моторних функцій (Gross Motor Function Measure, GMFM) для оцінювання загальної моторної функції пацієнта та змін у функції з часом. Шкала функціональної мобільності (Functional Mobility Scale, FMS) може бути використана для вимірювання мобільності пацієнта в різних середовищах. Якщо пацієнт отримує низькі бали за шкалою FMS, це може свідчити про обмеження загальної рухової функції та мобільності.	Ці результати допоможуть визначити цілі та скласти план терапії. Цілі можуть охоплювати поліпшення сили м’язів нижніх кінцівок, зменшення спастичності та вдосконалення здатності ходити. Втручання можуть передбачати вправи для збільшення сили, розтягування та тренування ходьби.
Ерготерапевта	Під час огляду ерготерапевт зауважує, що пацієнтці важко застібати ґудзики, писати та користуватися посудом під час приймання їжі.	Спастичність у верхніх кінцівках може впливати на дрібну моторику пацієнтки. Відсутність адаптивних засобів може перешкоджати самостійному виконанню повсякденних завдань. Можливі тести можуть охоплювати Опитувальник оцінювання обмеження життєдіяльності дітей (Pediatric Evaluation of Disability Inventory, PEDI), щоб оцінити можливості пацієнта та його здатність виконувати повсякденні завдання.	Цілі можуть полягати в поліпшенні виконання пацієнтом активності повсякденного життя. Втручання можуть передбачати вправи на дрібну моторику (наприклад, ігрову терапію, гімнастику для рук) і впровадження адаптивних засобів, що допомагають у повсякденній активності (наприклад, допоміжні засоби для письма, модифікований посуд)
Протезист	Під час огляду спостерігає за ходьбою пацієнтки. Протезист також оцінює її поточні ортези, і стає зрозуміло, що поточні ортопедичні пристрої зношені і викликають дискомфорт.	Наявні ортопедичні пристрої можуть не забезпечувати достатньої підтримки і потребувати коригування. Ортези, виготовлені на замовлення, можуть поліпшити стійкість пацієнта та його здатність ходити.	Цілі можуть охоплювати поліпшення ортопедичної підтримки нижніх кінцівок і співпрацю з фізичним терапевтом для інтеграції ортезів у тренування ходьби.
Терапевт мови й мовлення	Терапевт мови й мовлення спостерігає за мовленням пацієнта під час їхньої взаємодії.	Проблеми з м’язовим тонусом можуть спричинити труднощі з артикуляцією. Обмежений словниковий запас пацієнта та його розуміння впливають на комунікацію. Для оцінювання мовлення та мови пацієнта можуть бути використані Тест артикуляції Голдмана-Фрісто 3 (Goldman-Fristoe Test of Articulation 3, GFTA-3) та Тест словникового запасу Пібоді 4-го видання (Peabody Picture Vocabulary Test 4th edition, PPVT-4).	Цілі можуть охоплювати підвищення чіткості мовлення, поліпшення побудови речень і підвищення загальної ефективності комунікації за допомогою таких втручань, як артикуляційна терапія, заходи з розвитку мовлення та використання допоміжних і альтернативних засобів комунікації.

HOAC-II та гіпотетико-дедуктивне мислення(edit | edit source)

Гіпотетико-орієнтований алгоритм для клініцистів II (Hypothesis-Oriented Algorithm for Clinicians II, HOAC II)(edit | edit source)

Гіпотетико-орієнтований алгоритм для клініцистів (HOAC-II)⁽⁷⁾ – це система, яка використовується фахівцями з реабілітації для поліпшення клінічного мислення та прийняття рішень. Він був розроблений, щоб допомогти клініцистам пройти через систематичний процес обстеження, оцінювання, діагностики, прогнозування та планування втручань. Він може допомогти клініцистам виявити проблеми пацієнта, встановити цілі та ефективно виміряти результати.

Алгоритм складається з двох частин. Частина 1 фокусується на елементах ведення пацієнта, таких як обстеження, оцінювання, діагностика, прогноз і втручання. Частина 2 більше фокусується на втручанні та моніторингу наслідків втручання, а також на змінах у плані терапії пацієнта.

У цій статті «Гіпотетико-орієнтований алгоритм для клініцистів (HOAC II): посібник з ведення пацієнтів»,⁽⁷⁾ наведено ключові деталі HOAC-II, а також рекомендації щодо використання алгоритму. За бажанням, ви також можете прочитати більше про HOAC-II тут.

На цій сторінці, присвяченій клінічному мисленню для класифікації та встановлення діагнозу, ми зосередимося на Частині 1 алгоритму. Кроки частини 1 перераховані нижче. Якщо ви хочете прочитати більше, будь ласка, зверніться до статті за посиланням. Для ілюстрації використання HOAC-II у прийнятті клінічного рішення щодо пацієнта з існуючою проблемою буде використано клінічний приклад.

Етапи HOAC-II, частина 1(edit | edit source)

• Збір первинних даних ⁽⁷⁾
  • інформація від спеціаліста, який направив пацієнта до фахівця
  • медична картка пацієнта
  • спостереження перед формальним обстеженням
  • історія хвороби пацієнта
• Формування списку проблем, виявлених пацієнтом (patient-identified problems, PIPs)⁽⁷⁾
  • пацієнт описує свою проблему – функціональні обмеження тощо
  • це робиться зі слів пацієнта і відображає його уявлення про те, що він може або не може робити
• Формування стратегії обстеження⁽⁷⁾
  • на основі початкових гіпотез, побудованих на основі наявних даних та виявлених пацієнтом проблем
• Проведення обстеження, аналіз даних, уточнення гіпотези та виконання будь-яких додаткових процедур обстеження, необхідних для підтвердження або відкидання гіпотез⁽⁷⁾
• Додавання проблем, не ідентифікованих пацієнтом (not identified by patient, NPIPs), до списку проблем⁽⁷⁾
  • проблеми, не ідентифіковані пацієнтом
  • можуть бути ідентифіковані лікарем або особами, які здійснюють догляд, членами сім’ї тощо
  • це часто очікувані проблеми
• Формулювання гіпотези щодо існуючих проблем, тобто чому проблема існує, та/або визначте підстави вважати, що очікувані проблеми можуть виникнути, якщо не буде забезпечено втручання⁽⁷⁾
• Уточнення списку проблем⁽⁷⁾
• Встановлення цілей стосовно проблем⁽⁷⁾
• Встановлення критеріїв тестування для кожної існуючої проблеми та/або встановити прогностичні критерії для очікуваних проблем⁽⁷⁾
• Складання плану переоцінювання критеріїв тестування та прогнозування, а також план оцінювання статусу проблем та цілей⁽⁷⁾
• Планування стратегій втручання на основі гіпотез та очікуваних проблем⁽⁷⁾
• Впровадження тактики втручань⁽⁷⁾

Приклад використання HOAC-II та гіпотетико-дедуктивного мислення(edit | edit source)

Нижче наведено приклад використання HOAC-II разом із гіпотетико-дедуктивним мисленням.

45-річний чоловік з цукровим діабетом в анамнезі, що призвів до захворювання периферичних артерій, нещодавно переніс правосторонню транстибіальну ампутацію гомілки через важку інфекцію. Він мотивований відновити свою незалежність і повернутися до роботи інженером-програмістом. Мультидисциплінарна команда, яка займається терапією пацієнта, складається з фізичного терапевта, протезиста та ерготерапевта.

Таблиця 5. Гіпотетико-дедуктивне мислення та рамка HOAC-II

Кроки відповідно до Рамки HOAC-II (7)	Клінічне мислення
Збір первинних даних	Інформація від спеціаліста, який направив пацієнта направлений хірургом після ампутації хірург відзначив успішне загоєння операційного поля та рекомендував реабілітацію Медична картка пацієнта транстибіальна ампутація гомілки з приводу інфекції цукровий діабет та захворювання периферичних артерій в анамнезі поточне медикаментозне лікування містить інсулін та знеболювальні препарати Спостереження пацієнт користується кріслом колісним для пересування пацієнт виглядає мотивованим, але має ознаки болю та дискомфорту в куксі пацієнт має труднощі з пересіданням з крісла колісного на ліжко Історія хвороби пацієнта пацієнт описує значний біль у куксі та відчуття фантомної кінцівки відчуває слабкість, йому важко тримати рівновагу, стоячи на одній нозі він стурбований своєю здатністю повернутися до попереднього рівня функціонування та незалежності
Проблеми, виявлені пацієнтом (Patient-identified problems, PIPs)	Пацієнт описує свою проблему: «Не можу ходити і стояти без сторонньої допомоги» «Відчуваю біль у куксі, а іноді здається, що нога все ще там» «Я боюся, що не зможу виконувати свою роботу або доглядати за собою»
Формулювання стратегії обстеження	Початкові гіпотези, побудовані на основі наявних даних та проблем, виявлених пацієнтами: Гіпотеза 1 м’язова слабкість і зниження витривалості внаслідок тривалої бездіяльності гіпотеза 2 порушення рівноваги внаслідок втрати кінцівки та зміненого центру ваги гіпотеза 3 проблеми з менеджментом болю, пов’язані з нервовими закінченнями та феноменом фантомної кінцівки Заплановані обстеження: оцінити м’язову силу та витривалість в кінцівці, що залишилася оцінити рівновагу за допомогою спеціальних тестів (наприклад, за шкалою Берга) виміряти рівень та характеристики болю за допомогою шкал болю
Проведення обстеження, аналіз даних, уточнення гіпотези та додаткові дослідження	Фізичний терапевт Фізичний терапевт тестування сили мʼязів виявляє значну слабкість у правій нозі та м’язах тулуба перевірка рівноваги показує погану стійкість на куксі ноги оцінювання болю – від середнього до сильного рівня болю в культі та відчуття фантомної кінцівки Протезист проводить вимірювання кукси для підготовки до протезування спостерігає за станом шкіри кукси, відзначаючи незначне почервоніння, але відсутність відкритих ран Ерготерапевта функціональне оцінювання вказує на труднощі у виконанні базових навичок, таких як одягання та перенесення оцінювання домашнього середовища виявляє потенційні небезпеки та відсутність допоміжних пристроїв
Проблеми, не ідентифіковані пацієнтом (Non-patient identified problems, NPIP)	Клініцисти визначають такі проблеми: ризик виникнення контрактур суглобів кукси потенційна можливість розриву шкіри на куксі через протез потреба у психологічній підтримці, щоб впоратися з ампутацією
Гіпотези щодо існуючих проблем	М’язова слабкість та зниження витривалості ймовірно, через тривалу бездіяльність та втрату м’ язів нижніх кінцівок Порушення рівноваги внаслідок зміненого центру ваги та втрати пропріоцептивного зворотного зв’язку від ампутованої кінцівки Менеджмент болю пов’язаний з нервовими закінченнями та фантомним болем у кінцівці Ризик контрактури без правильного позиціонування та вправ існує високий ризик виникнення контрактур суглобів Порушення цілісності шкіри неправильно підібраний протез може призвести до пролежнів та подразнення шкіри Психологічна адаптація ампутація може призвести до тривоги, депресії та труднощів з адаптацією до зміни способу життя
Уточнення списку проблем	М’язова слабкість та зниження витривалості Порушення рівноваги Біль та фантомні відчуття кінцівки Ризик виникнення контрактур суглобів Потенційне пошкодження шкіри Труднощі у виконанні активності повсякденного життя Проблеми психологічної адаптації
Встановлення цілей для проблем	М’язова слабкість і зниження витривалості поліпшити силу мʼязів в кінцівці, що залишилася, і в тулубі, щоб полегшити мобільність Рівновага поліпшити стабільність, щоб запобігти падінню Менеджмент болю зменшити рівень болю та контролювати фантомні відчуття в кінцівках Профілактика контрактур підтримка повної амплітуди рухів у залишковій кінцівці Цілісність шкіри запобігання пошкодженню шкіри шляхом забезпечення належного прилягання протеза Активність повсякденного життя уможливити самостійне виконання основних видів активності Психологічна адаптація забезпечити підтримку, щоб допомогти пацієнту адаптуватися до свого нового стану
Встановлення критеріїв тестування для кожної існуючої проблеми	Сила м’язів вимірюється за результатами мануального м’язового тестування Рівновага оцінюється за допомогою тестів на рівновагу та оцінювання ризику падіння (наприклад, за шкалою рівноваги Берга) Рівень болю оцінюють за допомогою шкал болю (наприклад, візуальна аналогова шкала болю, опитувальник болю МакГілла (McGill Pain Questionnaire)) Амплітуда рухів у суглобах моніторинг за допомогою проведення гоніометрії Стан шкіри регулярно перевіряти на наявність ознак подразнення або пролежнів Ефективність активності повсякденного життя (ADLs) оцінювати за допомогою показників функціональної незалежності (наприклад, Functional Independence Measure (FIM), індекс Бартел); безпеку вдома та на робочому місці (наприклад, інструмент Safety Assessment of Function and the Environment for Rehabilitation (SAFER)) Психологічний статус моніторинг за допомогою самозвітів пацієнтів та психологічного обстеження (наприклад, опитувальник депресії Бека (Beck Depression Inventory, BDI); опитувальник здоров’я пацієнта – 9 (Patient Health Questionnaire-9, PHQ-9))
Планування стратегій втручання на основі гіпотез	Фізичний терапевт вправи для збільшення сили кінцівки, що залишилася, і тулуба тренування рівноваги з використанням статичних і динамічних вправ техніки менеджменту болю Протезист виготовить та встановить індивідуальний транстібіальний протез навчить користуватися протезом та доглядати за ним призначить регулярні контрольні огляди для коригування Ерготерапевта тренування активності повсякденного життя з використанням адаптивних методик та пристроїв оцінювання домашнього та робочого середовища з рекомендаціями щодо модифікацій психологічна підтримка та стратегії подолання труднощів
Імплементація тактики втручань	Команда реалізує відповідні стратегії втручання, постійно спілкуючись і координуючи допомогу, щоб забезпечити комплексний і цілісний підхід до реабілітації пацієнта

Наративне мислення(edit | edit source)

Аспекти наративного мислення:

• фокусується на розповіді та інтерпретації історій, що допомагає спрямовувати клінічну практику, орієнтовану на пацієнта⁽¹⁴⁾
• вимагає від клініциста робити висновки про мотиви інших людей на основі спостережень⁽¹⁵⁾
• фокусується на намірах людини⁽⁴⁾
• процес розуміння досвіду пацієнта з обмеженою життєдіяльністю в біопсихосоціальному контексті його життя, зокрема переконань, цінностей та культури⁽¹⁶⁾
• часто зустрічається під час обговорення клінічного випадку⁽⁸⁾
• переказ зустрічі, що природно розкриває інтерпретацію намірів, цілей та мотивів пацієнта^(8)(10)

Приклад використання наративного мислення в реабілітації(edit | edit source)

Нижче наведено клінічний сценарій, що фокусується на наративному мисленні для надання пацієнтоорієнтованої допомоги.

Познайомтеся з Джо Блогсом, 65-річним вчителем на пенсії, у якого два роки тому діагностували хворобу Паркінсона. Джо живе з дружиною Джені та трьома дорослими дітьми, які часто навідують його. Основна турбота Джо – зберегти свою незалежність і продовжувати займатися улюбленими хобі, зокрема, писати вірші та відвідувати місцеві поетичні читання.

Під час бесіди з Джо мультидисциплінарна команда фахівців з реабілітації дізналася, що тремор і ригідність Джо заважають йому розбірливо писати, що викликає розчарування і зневіру в собі. Він також висловлює занепокоєння щодо своєї здатності відвідувати поетичні читання через слабкий голос і труднощі з мобільністю.

Беручи до уваги історію Джо, команда може запропонувати такі втручання:

• адаптовані письмові приладдя, зокрема, програмне забезпечення для перетворення голосу в текст або спеціальна ручка, яка допоможе зменшити вплив тремору на його письмо – це дозволить Джо продовжувати самовиражатися через поезію
• терапія голосу: терапевт мови й мовлення може допомогти Джо поліпшити звучання та чіткість його голосу, що дозволить йому продовжувати брати участь у поетичних читаннях
• допоміжні засоби для мобільності: фізичний терапевт та ерготерапевт можуть оцінити потреби Джо в пересуванні та порекомендувати відповідні допоміжні засоби, такі як ходунки або тростину, щоб він міг безпечно пересуватися місцями, де проводяться поетичні читання
• модифікації будинку: команда фахівців з реабілітації може оцінити домашнє середовище Джо і запропонувати модифікації, зокрема, встановити поручні або усунути місця, де він може спіткнутися, щоб сприяти його незалежності та безпеці

Завдяки наративному мисленню команда може краще зрозуміти унікальну історію Джо і адаптувати втручання до його конкретних цілей і цінностей. Допомагаючи йому займатися улюбленою справою, ми визнаємо його ідентичність як поета. Його прагнення до незалежності також визнається ключовим для його добробуту. Припустимо, Джо не хоче використовувати допоміжні засоби для мобільності. У такому випадку команда фахівців з реабілітації може дослідити його проблеми і разом з ним знайти рішення, яке відповідатиме його уявленням про себе і вподобанням.

Наративне мислення дозволяє клініцистам бачити пацієнта як цілісну особистість з унікальною історією, замість того, щоб зосереджуватися лише на медичному діагнозі. Коли клініцисти розуміють точку зору пацієнта, вони можуть розробити більш персоналізований та ефективний план реабілітації, який поліпшить якість життя пацієнта.

⁽¹⁷⁾

Посилання(edit|edit source)