Фізичне обстеження згідно посібника Калгарі-Кембридж з комунікації

Чому комунікація важлива?( edit | edit source )

Клінічне обстеження стикається з проблемою його точності та значення. Дослідження довели низьку надійність і достовірність багатьох клінічних тестів у порівнянні з більш високими показниками точності, пов’язаними з візуалізацією та діагностичним скануванням. ⁽¹⁾ Однак точка зору змінюється, коли до цього питання підходять з позиції економічної ефективності та доступності. Обмежений географічний доступ до передових медичних діагностичних інструментів і недостатня фінансова спроможність накладають обмеження на такі технології. Тому клінічне обстеження все ще залишається цінним інструментом у клінічній практиці. Іншим питанням є зростаюче використання клінічної відео-телемедицини (Clinical video telehealth, CVT), яка пропонує можливість поліпшити доступ до провайдерів охорони здоровʼя у районах з недостатнім медичним обслуговуванням. Проте пацієнти висловлюють занепокоєння з приводу того, що CVT перешкоджає їхньому спілкуванню з лікарем або фізичним терапевтом⁽²⁾

Незважаючи на те, що лабораторне обстеження та візуалізація є золотим стандартом, у разі неправильного використання вони можуть бути шкідливими⁽³⁾ та сприяти гіпердіагностиці, що призводить до додаткових психологічних та поведінкових проблем. ⁽⁴⁾ Сила дбайливих рук, які проводять систематичні фізичні огляди, все ще випереджає технологічну епоху.⁽⁵⁾

Ретельне та ефективне фізичне обстеження вважається мистецтвом, яке має важливе значення для правильної діагностики та побудови стосунків між пацієнтом і фахівцем. Пропуск фізичного обстеження сприймається пацієнтами як недостатня увага. ⁽³⁾ Міжособистісні аспекти та хороша комунікація підвищують задоволеність пацієнта. ⁽⁶⁾ Це важлива практика, яка поліпшує готовність пацієнта до терапії. ⁽⁷⁾ Дослідження Hinchliffe та Lavin ⁽⁸⁾ показало, що спілкування фізичного терапевта з пацієнтом є ключовим чинником задоволеності пацієнтів і дотримання ними плану менеджменту.

Ефективне спілкування з пацієнтами підвищує результативність консультації, демонструє підтримку і співпрацю, а також зменшує кількість конфліктів і скарг. Фахівці охорони здоров’я, в тому числі фізичні терапевти, визнають, що хороші комунікативні навички можуть поліпшити прихильність до лікування, довіру пацієнтів та інші психосоціальні клінічні результати. ⁽⁹⁾ Переваги хорошої комунікації стосуються не лише пацієнтів. Задоволеність, розуміння і пам’ять клініциста також поліпшуються, коли він бере участь у доброзичливому спілкуванні. ⁽¹⁰⁾

Комунікація – це набір процедур для вдосконалення клінічних результатів. Ефективна комунікація – це скоріше навичка, якої навчаються, ніж риса особистості. ⁽¹⁰⁾

Навчання ефективній комунікації є подібним до того, як стати професійним тенісистом. Оволодіння цим видом спорту вимагає цілеспрямованості та зосередженості на навичках і стратегіях. Як і будь-яка інша навичка, пацієнтоцентрична комунікація погіршиться, якщо ви перестанете її практикувати. Досвід, хоча і підсилює звички, як правило, не дуже ретельно розрізняє хороші і погані звички. ⁽¹⁰⁾

Модель Калгарі-Кембридж ( edit | edit source )

Модель Калгарі-Кембридж була розроблена в 1996 році. ⁽¹¹⁾ Це практична модель, яка охоплює фізичні, психологічні та соціальні аспекти консультації. Модель заохочує вести записи таким чином, щоб це не заважало демонструвати зацікавленість та емпатію. Ця модель не є інструментом оцінювання, а лише настановою для оцінювання конкретних комунікативних навичок та надання зворотного зв’язку.⁽¹²⁾

Модель також заохочує ділитися думками з пацієнтом, розмірковуючи вголос і слухаючи розповідь пацієнта.

Вона забезпечує структуру для забезпечення плавного перебігу консультації, ставлячи пацієнта в центр, щоб він відчував контроль над ситуацією. ⁽¹³⁾

Етапи консультації за моделлю Калгарі-Кембридж:

• Початок сесії: цей етап спрямований на встановлення взаєморозуміння та розуміння причин консультації.
• Збір інформації: ставляться відкриті та закриті запитання, використовуються підказки та вивчаються ідеї, побоювання та очікування пацієнта. На цьому етапі клініцист формує структуру консультації, яка буде використовуватися до кінця сеансу і забезпечить безперебійність процесу
• Фізичне обстеження: буде більш детально розглянуто далі в цій статті.
• Пояснення та планування: обговорення плану терапії та перевірка розуміння пацієнтом. Для забезпечення чіткості пояснень рекомендується використовувати друковані матеріали, інфографіку та відповідні інформаційні листівки.
• Завершіть сесію, підсумувавши і переконавшись, що узгоджений план зрозумілий.⁽¹³⁾

Як навчитися добре комунікувати?( edit | edit source )

Для того, щоб ефективно комунікувати, потрібно бути “проактивним, ввічливим, творчим, інноваційним, креативним, конструктивним, професійним, прогресивним, енергійним, підтримуючим, зрозумілим і технічно грамотним”.⁽¹⁴⁾ Описано п’ять основних елементів для поліпшення комунікативних навичок: ⁽¹⁰⁾

• Вивчення систематичного виокремлення та визначення навичок
• Спостереження за тим, як студенти виконують навички (наприклад, клінічна супервізія, спостереження за колегами та експертами)
• Запитуйте детальний зворотній зв’язок
• Практикуйте та повторюйте вивчені навички
• Повторюйте процес

Дослідження King та Hoppe,⁽¹⁵⁾ у якому описано передові практики надання пацієнтоцентричної допомоги подано в наступній таблиці (адаптовано з дослідження Naughton “Пацієнтоцентрична комунікація“:⁽¹⁶⁾

Завдання	Відповідальність клініциста	Комунікативні навички
Сприяти розвитку стосунків між клініцистом і пацієнтом	Побудувати взаєморозуміння Бути відкритим Демонстрування поваги, турботи та прихильності Визнання почуттів та емоцій	Вітати пацієнта тепло і належним чином Підтримувати зоровий контакт Виявлення зацікавленості Активне слухання Висловлення емпатії
Збір інформації	Визначення мети візиту Вивчення фізіологічних симптомів (хвороби, disease) Розуміння точки зору пацієнта (захворювання/недуга, illness)	Використання відкритих запитань Забезпечення можливості пацієнту завершити відповідь (слухати) Уточнення та узагальнення інформації Дослідження впливу хвороби на пацієнта
Надання інформації	Виявлення інформаційних потреб пацієнтів Ділитися інформацією Подолання бар’єрів щодо медичної грамотності	Спілкування простою мовою і уникнення жаргонізмів Заохочення запитань Перевіряння розуміння
Спільне прийняття рішень	Визначення цілей пацієнта Розроблення спільного план терапії	Вивчення вподобань пацієнта Визначення бар’єрів, що перешкоджають вибору терапії Досягнення домовленості
Забезпечення успіху терапії	Оцінювання здатності пацієнта до самоменеджменту Забезпечення необхідної підтримки Захист та допомога пацієнтам у системі охорони здоров’я	Підсумування плану з терапії Виявлення розуміння пацієнта Обговорення подальших дій

Ефективна комунікація під час фізичного огляду( edit | edit source )

На відміну від суб’єктивного збору анамнезу, де пацієнт відіграє активну роль, під час фізичного (фізикального) обстеження роль пацієнта змінюється. ⁽¹⁾ Клініцист може полегшити цей процес, направляючи пацієнта, знаючи, що пацієнти починають обстеження з певною невпевненістю. Пацієнт повинен розуміти процес і слідувати за ходом ваших думок.

Нижче наведені міркування та поради щодо хороших комунікативних навичок, які допоможуть вам у процесі фізичного обстеження: ⁽¹⁾

Інформаційні підказки(edit|edit source)

Підказки передбачають інформування пацієнта про те, що ви збираєтеся сказати або зробити, щоб допомогти йому відчути меншу тривогу і забезпечити йому відчуття контролю. Це досягається шляхом надання стислого підсумку останнього кроку і наступного кроку обстеження⁽¹⁷⁾, наприклад, після збору суб’єктивного анамнезу захворювання опорно-рухового апарату (ОРА), фахівець може дати підказку, сказавши:⁽¹⁾

“З усією інформацією, яку ви мені надали, я маю деякі ідеї щодо того, що може викликати ваш дискомфорт. Зараз ми перейдемо до фізичного обстеження, щоб спробувати звузити коло основних структур, що викликають ваші симптоми. Спочатку я хочу оцінити, як ви рухаєтеся в цілому, а потім паралельно перевірити можливу залученість суглобів хребта, м’язів і нервів до болю в спині. Я допоможу вам виконати кілька рухів, і щоразу, коли ви відчуєте знайомий біль, я хочу, щоб ви сказали мені про це, а потім змінили дискомфортне положення”.

Це дає пацієнтові певні рамки, інформуючи його про те, яку інформацію ми отримали під час інтерв’ю, чого очікувати далі і якого зворотного зв’язку ми очікуємо від нього.

Дотик(edit|edit source)

Дотик передбачає професійне чуття і є вираженням турботи та співчуття. ⁽¹⁸⁾ Пальпація завжди вважалася потужним діагностичним інструментом. У фізичній терапії дотик створює безпечний простір і сприяє виконанню вправ та модифікації симптомів. Дотики надають фахівцям можливість спілкуватися “не за допомогою слів”. ⁽¹⁹⁾ Він приносить користь пацієнтам у стані стресу, особливо якщо вербальна комунікація обмежена, а для деяких пацієнтів має емоційне і духовне значення. Дотик, однак, також пов’язаний з потенційними ускладненнями, якщо він сприймається як неправильний і непрофесійний, що ставить під сумнів основну клінічну навичку. ⁽²⁰⁾ Пальпація чутливих ділянок, таких як геніталії, або коли досліджувана ділянка безпосередньо не пов’язана з основною сферою скарг, може викликати у пацієнтів відчуття дискомфорту і бажання захистити свій особистий простір. Слід дотримуватися обережності, щоб поважати культурні особливості та застосовувати підхід до певних груп населення, таких як діти та пацієнти протилежної статі, особливо у випадку, коли лікар-чоловік працює з пацієнтом-жінкою. ⁽¹⁾

Клініцисти повинні пам’ятати про особистий простір своїх пацієнтів, проявляти повагу і залишатися уважним щодо переваг пацієнта з точки зору особистих уподобань, культури, статі, віку тощо. Вони повинні вирішувати, чи торкатися, коли і як, обговорюючи особисті та професійні кордони, специфічні для кожного пацієнта. ⁽¹⁸⁾

Просіть дозволу на дотик, навіть якщо пацієнт очікує, що ви будете його торкатися. Поважати особистий простір пацієнта – це етично і гуманно.

Роздягання(edit|edit source)

Хоча більшість пацієнтів можуть відчувати себе комфортно і розуміти необхідність роздягнутися для огляду, деякі з них можуть бути замкнутими. Щоб полегшити цей процес, рекомендується повідомити пацієнта перед інтерв’ю про те, що йому, можливо, доведеться роздягнутися. Ви також можете поінформувати пацієнта усно і отримати його згоду перед початком обстеження.

Перш ніж попросити пацієнта роздягнутися, з’ясуйте, чи потрібно роздягатися і наскільки слід оголити тіло. Якщо відчувається дискомфорт, ви можете запропонувати рушник або халат, щоб прикрити відкриті ділянки тіла. Всі пацієнти мають право на приватність і гідність,⁽²¹⁾ а тому мають право відмовитися роздягатися. У цьому випадку неетично тиснути або наполягати на роздяганні пацієнта, але слід з повагою пояснити йому, що недостатнє оголення тіла може призвести до клінічної помилки і збільшує ризик помилкового діагнозу або неякісної терапії. ⁽¹⁾ Належне прикривання пацієнтів і надання халатів або шортів є гарною альтернативою роздяганню і допомагають пацієнтам відчувати себе більш комфортно. ⁽²¹⁾

Коротке підсумування( edit | edit source )

Коротко підсумуйте попередню клінічну гіпотезу, використовуючи зрозумілу термінологію, пам’ятаючи, що підсумок не є остаточним. Після інтерв’ю обговоріть попередню гіпотезу з пацієнтом, щоб повідомити йому, що потрібно перевірити і що потрібно виключити, використовуючи короткі, нескладні речення.

Пацієнти мають право припинити процес у будь-який момент, і це хороша практика – повідомити їм про таке право. Вони можуть брати активнішу участь, ставлячи вам запитання або повідомляючи додаткову інформацію під час обстеження. Утримуйтеся від використання жаргону. Конкретна команда щодо виконання руху повинна бути чіткою і зрозумілою за допомогою словесних інструкцій, фізичної демонстрації, мануальної фасилітації або їх комбінації.

Тон, який використовується для спілкування, також має важливе значення, і терапевт повинен утримуватися від використання авторитетного батьківського тону. Дайте пацієнтові можливість звернутися за роз’ясненнями, якщо він не розуміє команди. Це особливо актуально під час дистанційних консультацій телефоном.

Згідно з Національною оцінкою грамотності дорослих (National Assessment of Adult Literacy), лише 12% дорослого населення володіють медичною грамотністю на високому рівні. Іншими словами, 9 з 10 дорослих можуть не мати навичок, необхідних для менеджменту своїм здоров’ям та профілактики захворювань. Фахівці в сфері охорони здоровʼя схильні переоцінювати рівень медичної грамотності пацієнтів, а інформація, якою вони діляться з пацієнтами, може бути для них складною для розуміння. ⁽²²⁾ Можливо, варто припустити, що всі пацієнти мають низький рівень медичної грамотності, і говорити простою, немедичною мовою та використовувати відповідні комунікативні техніки, які забезпечують розуміння.

Дайте час пацієнтам та їхнім сім’ям поставити запитання, запитуючи: “Які у вас є запитання?” замість “Чи є у вас якісь запитання?”. Перевірте розуміння пацієнта, попросивши його перефразувати повідомлення своїми словами, а не просто повторити його, щоб переконатися, що він зрозумів його. ⁽¹⁶⁾

Уникайте стилю заперечення( edit | edit source )

Уникайте заперечення під час виправлення моделі руху пацієнта. Не використовуйте тверджень на кшталт “Ні, не так!”. Замість цього використовуйте позитивні твердження та надавайте зворотній зв’язок. Наприклад, пацієнт виконує бокове згинання в поперековому відділі хребта, але замість бокового згинання він робить комбінацію згинання вперед і вбік. Щоб підвищити впевненість пацієнта в собі та посилити його мотивацію, ви можете відповісти так “Гарна робота, я хочу, щоб ви повторили рух, цього разу зосередившись на згинанні вбік. Так, так виглядає ліпше”.

Використання позитивних тверджень під час надання зворотного зв’язку, не підкреслюючи помилки, підвищує впевненість пацієнта у виконанні руху⁽¹⁾. Можливо, вам доведеться перефразувати свою команду або описати її простішими словами, щоб полегшити розуміння пацієнтом виконання правильного руху. Наприклад, замість того, щоб казати пацієнту рухатися суто вбік, ви можете попросити його повторити рух, ковзаючи рукою по боковій стороні стегна якомога далі. Ця техніка особливо корисна для пацієнтів, які демонструють певну тривожність або низький рівень когнітивних функцій.

Терапія неповнолітніх( edit | edit source )

Згода батьків є юридичною вимогою для терапії дітей. ⁽²³⁾ Батьки відіграють неоціненну роль у полегшенні підходу та проведенні лікування. Їх можна залучати до сеансу, попросивши батьків допомогти дитині та пояснити команди так, щоб дитина їх зрозуміла.

Зворотній зв’язок(edit|edit source)

Постійний зворотний зв’язок протягом усього обстеження – це ще один спосіб налагодити хорошу комунікацію. Деякі пацієнти можуть відчувати себе збентеженими і вразливими, особливо коли вони не розуміють значення своїх рухів під час обстеження. Надання зворотного зв’язку та пояснення результатів може полегшити дискомфорт пацієнта. Рекомендується повідомляти про позитивні результати замість того, щоб зосереджуватися лише на проблемах. Це знижує рівень тривожності і дає пацієнтові позитивне підтвердження щодо його рухів і тіла, а також руйнує уявлення про слабкість.

⁽²⁴⁾

Посилання(edit|edit source)