Автори – Neha Duhan, Naomi O’Reilly та ReLAB-HS
Основний внесок Naomi O’Reilly, Neha Duhan, Shaimaa Eldib, Oyemi Sillo, Kim Jackson, Адміністратор, Lucinda hampton, Ashmita Patrao та Merinda Rodseth
Реабілітація визначається як “комплекс втручань, спрямованих на оптимізацію функціонування та зменшення обмеження життєдіяльності осіб з порушеннями здоров’я у взаємодії з їхнім оточенням” Реабілітація допомагає дитині, дорослому або літній людині бути максимально незалежними в повсякденній активності і дозволяє їм брати участь у роботі, відпочинку та життєвих ролях.(1) Вона дозволяє їм це зробити, усуваючи основні умови та покращуючи їхні способи виконання повсякденної активності, підтримуючи їх у подоланні труднощів з мисленням, спілкуванням або пересуванням. Будь-яка людина може потребувати реабілітації в певний момент свого життя, наприклад, через травму, операцію, будь-яке захворювання або зниження мобільності через фактор віку.
Процес реабілітації включає шість основних напрямків:
Існує кілька способів, як реабілітаційні втручання можуть забезпечити економію в контексті охорони здоров’я та соціальної допомоги. Наприклад, реабілітація може:
Нещодавній звіт показує, що з кожного долара, вкладеного в допоміжні засоби, повернення інвестицій становить 9 доларів. Доведено, що послуги з подології та ортезування мають багато економічних переваг, включаючи зменшення кількості відвідувань та різну економію коштів.(6) Економія склала 400 млн. фунтів стерлінгів, при цьому на кожен 1 фунт стерлінгів, витрачений на послуги ортезування для людей з онкологічними захворюваннями, було зекономлено 4 фунти стерлінгів. (7) Втручання мультидисциплінарної команди з догляду за стопами призводить до зниження частоти ампутацій на 70% у людей з діабетом, що призводить до скорочення тривалості перебування в стаціонарі та щорічної економії 0,5 млн фунтів стерлінгів, що компенсує 120 000 фунтів стерлінгів щорічних витрат.(8) Подібні економічні вигоди спостерігалися і у більш складних пацієнтів зі зниженою потребою в постійному лікуванні та зменшеною залежністю, в результаті чого середня економія щотижневих витрат на лікування в Національній службі охорони здоров’я становила 243 фунтів стерлінгів. (9)(10)(11) Величезні економічні вигоди також були продемонстровані при багатьох респіраторних і легеневих захворюваннях. Передопераційна легенева реабілітація хворих на рак легенів знизила рівень ускладнень з 16% до 9%, а також зменшила кількість повторних госпіталізацій з 14% до 5%, заощадивши 244 фунтів стерлінгів на одного пацієнта.(12) В той час як комплексна мультидисциплінарна 7-денна допомога об’єднаних бригад екстреної допомоги призвела до скорочення годин роботи для громадської служби ХОЗЛ, що дозволило заощадити 900 000 фунтів стерлінгів для бюджету на стаціонарне лікування та зменшити кількість госпіталізацій.(12)
Це терапевтичний підхід до відновлення, метою якого є корекція обмежень опорно-рухового апарату та полегшення болю після травми, хвороби або операції. М’язово-скелетна система включає м’язи, кістки, суглоби, зв’язки, сухожилля, хрящі, тому ортопедична реабілітація може впливати на будь-яку з цих структур.
Фізичний терапевт створює індивідуальну програму терапії відповідно до стану, цілей і можливостей пацієнта. Фізичні терапевти використовують різноманітні техніки, щоб допомогти м’язам і суглобам працювати, покращуючи, підтримуючи або відновлюючи фізичну силу, пізнання і мобільність з максимальним результатом.(4) У багатьох оглядах зроблено висновок, що як аеробні, так і силові вправи, а також індивідуальні та групові вправи є ефективними для пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба.(13)
Деякі поширені захворювання, такі як травма спинного мозку, інсульт, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, можуть проявлятися в різному ступені, наприклад, спастичністю, м’язовою слабкістю, порушенням координації та рівноваги, утрудненим мовленням і ковтанням. Люди з неврологічними захворюваннями можуть демонструвати великий потенціал до відновлення як на ранніх, так і на пізніх етапах реабілітації після травми. Покращення процесу одужання можна досягти за допомогою нових реабілітаційних підходів окремо або в поєднанні з фармакологічним втручанням.(14) Наприклад, рухова реабілітація після інсульту вимагає багаторазових тренувань і включає в себе навчання та зміни в мозку. Стимуляція мозку відіграє вирішальну роль у лікуванні пацієнтів після інсульту.(15)
Якщо людина має труднощі з повсякденним життям, реабілітація може допомогти їй у розробці стратегій для виконання тих самих завдань іншим способом або за допомогою допоміжних технологій. Фізична терапія та ерготерапія можуть допомогти пацієнтам покращити повсякденне життя, а також їхню мобільність.
Практичні методики та допоміжні засоби можуть полегшити навантаження під час одягання, купання, прийому їжі, виконання домашніх справ та щоденного догляду. Вестибулярна реабілітація намагається допомогти пацієнтам адаптуватися до проблем з рівновагою. Деяке обладнання було розроблено для поліпшення стабільності. Допоміжні засоби, поручні та тренінги з безпеки можуть зменшити ризик падіння.(3) Загалом, фізичні вправи можуть покращити фізичну форму та функцію, а також підтримувати функцію для людей з помірними та тяжкими порушеннями.(16)(17)
Кардіологічна реабілітація – це комплексне втручання, що пропонується особам із серцево-судинними захворюваннями або після інфаркту міокарда, яке включає в себе компоненти освіти щодо здоров’я, консультації щодо зниження ризику, фізичної активності та менеджменту стресу. Ці програми покликані обмежити фізіологічні та психологічні наслідки серцевих захворювань, знизити ризик раптової смерті або повторного інфаркту, контролювати серцеві симптоми, стабілізувати або повернути назад атеросклеротичний процес, а також поліпшити психосоціальний і професійний статус пацієнтів. Кардіологічна реабілітація знижує смертність, захворюваність, незаплановані госпіталізації на додаток до поліпшення фізичної працездатності, якості життя та психологічного благополуччя.(18) На додаток до цих переваг, вправи для верхніх кінцівок та інструкції з техніки дихання включені в більшість реабілітаційних програм і зменшують задишку.
Легенева реабілітація це “комплексне втручання, засноване на ретельному обстеженні пацієнта з подальшим призначенням індивідуальної терапії, що включає, але не обмежується фізичними вправами, освітою та зміною поведінки, спрямоване на покращення фізичного та психологічного стану людей з хронічними респіраторними захворюваннями та сприяння довготривалому дотриманню поведінки, що зміцнює здоров’я”.(19)
Легенева реабілітація розробляється з урахуванням індивідуальних особливостей людини, яка нещодавно перенесла загострення, з метою оптимізації її дихальної функції, а отже, якості життя (ЯЖ) та участі у повсякденному житті. Доведено, що вона значно покращує якість життя, пов’язану зі здоров’ям, та фізичну працездатність у людей з хронічними респіраторно-легеневими захворюваннями (ХОЗЛ ) порівняно зі звичайним лікуванням.(20) Дослідження показують, що вона корисна для пацієнтів з помірним та тяжким перебігом ХОЗЛ.(21) Підвищення функціональної здатності до фізичних навантажень та покращення якості життя пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) є визнаними перевагами легеневої реабілітації.(20)
Старіння характеризується зниженням загальних фізіологічних функцій, що призводить до поширення хронічних станів та супутніх захворювань серед людей похилого віку. Ця особливість, серед іншого, робить відновлення серед літніх людей складним завданням, тому розуміння принципів реабілітації сприятиме досягненню ефективного терапевтичного результату для літніх людей.
Хоча жодна фізична активність не може зупинити біологічний процес старіння, є докази того, що регулярні фізичні вправи можуть мінімізувати фізіологічні наслідки сидячого способу життя і збільшити тривалість активного життя, обмежуючи розвиток і прогресування хронічних захворювань і станів, що призводять до обмеження життєдіяльності. Також з’являються нові докази значних психологічних і когнітивних переваг, які отримують літні люди від регулярної участі у фізичних вправах. Регулярні фізичні вправи можуть знизити ризик хронічних захворювань і збільшити тривалість життя,(3) а також покращити продуктивність м’язової функції (силу та здатність)(4). Мультимодальні вправи позитивно впливають на частоту падінь.(23). Рандомізоване контрольоване дослідження припускає, що стратегії домашніх фізичних вправ і харчування позитивно впливають на показник слабкості та фізичну працездатність у людей похилого віку, які перебувають у стані передстаречої або старечої немочі.(24).
Ниркова реабілітація як у додіалізних, так і в діалізних пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок підтримує, а в багатьох випадках покращує толерантність до фізичних навантажень і, що важливо, покращує якість життя, пов’язану з фізичними функціями, хоча в даний час немає доказів того, що терапевтичні вправи покращують життєвий прогноз або наслідки для ниркової недостатності.(3) Протоколи інтрадіалізних вправ мали позитивні результати у пацієнтів з хронічною хворобою нирок з поганою серцево-легеневою функцією та зниженою толерантністю до фізичних навантажень і вентиляційною ефективністю.(25)Для людей з хронічною хворобою нирок 3 і 4 стадії 12-тижнева 24-сесійна програма ниркової реабілітації покращує фізичну працездатність і якість життя, хоча потрібне більш тривале спостереження, щоб визначити, чи призведуть ці результати до зниження рівня смертності”.(26)
Вторинна саркопенія внаслідок хронічного захворювання нирок пов’язана з недоїданням, остеопорозом, обмеженням рухливості та підвищеним ризиком падінь. Доведено, що контрольована фізична терапія для лікування вторинної саркопенії у людей з хронічними захворюваннями нирок покращує якість життя завдяки покращенню серцево-судинної активності та міцності кісток за допомогою силових тренувань.(27)
Реабілітація після опіків має багато позитивних ефектів. Віртуальна реальність завдяки використанню відеоігор з 3D-інтерфейсом Xbox Kinect покращила час виконання вправ і задоволеність пацієнтів, які зазнали незначних опіків верхніх кінцівок.(28) Роботизовані технології у вигляді тренування ходи у пацієнтів, які отримали опікові травми, покращує функцію ходи.(29)
Доведено, що музична терапія значно зменшує біль, тривогу та м’язову напругу, пов’язані з опіковими втручаннями(30)(31)(32), когнітивно-поведінкова терапія та гіпноз також продемонстрували зниження рівня болю та тривоги у пацієнтів, які отримали опікові травми(33)
World Health Organisation work on Rehabilitation