Оцінка готовності до повернення на роботу

Сучасні проблеми м’язово-скелетної системи(редагувати | редагувати джерело)

Ураження м’язово-скелетної системи є однією з основних причин обмеження функціонування в західних країнах,^{(1) (2)} що призводить до відсутності на роботі або функціональних обмежень на роботі, а також до загального зниження здатності здійснювати звичайну діяльність.⁽³⁾⁽⁴⁾ Поширеність м’язово-скелетного болю становить близько 30% на рік (в діапазоні 14-47%), а рівень захворюваності – 8,3% на рік.⁽³⁾ Він, як правило, зачіпає людину принаймні один раз у житті.⁽⁴⁾

В даний час спостерігається тенденція до збільшення впливу та обмежень функціонування від захворювань опорно-рухового апарату.^(5)(6)(7) Однак, в той час як обмеженість функціонування зростає, показники поширеності цих станів залишаються статичними. Також з’являється дедалі більше можливостей для лікування і зменшується навантаження через посилення регулювання.⁽⁸⁾

Вважається, що таке зростання обмежень функціонування може бути пов’язане з такими чинниками, як:^(8)(9)(10)

• Ожиріння
• Старіння населення
• Сидячий спосіб життя

Вплив м’язово-скелетних станів на роботу(редагувати | відредагувати джерело)

Вплив м’язово-скелетних станів на працівника може бути різним і залежить від низки факторів. Тип роботи може мати вплив – норвезьке дослідження 2018 року виявило зв’язок між професійною фізичною активністю та ризиком отримання пенсії по інвалідності з усіх причин і м’язово-скелетних станів.⁽¹¹⁾

• Пацієнти з хронічними м’язово-скелетними станами частіше відсутні на роботі (тобто 40% можуть працювати повний робочий день), ніж люди з іншими захворюваннями, такими як діабет, хвороби серця і легенів(тобто 50% можуть працювати повний робочий день).⁽⁸⁾
• Вважається, що така різниця в показниках зайнятості осіб з ураженнями м’язово-скелетної системи може бути пов’язана з тим, що люди більш схильні пов’язувати стан свого здоров’я з роботою, ніж особи з іншими порушеннями здоров’я.⁽⁸⁾

Однак унікальна реакція кожної людини на біль впливає на прогноз. Депресія, тривога і психосоціальні фактори (включаючи те, наскільки добре людина справляється з болем, страх руху(кінезіофобія), катастрофізація болю, низька самооцінка і пасивні механізми подолання болю) є важливими аспектами, які слід враховувати при оцінці придатності таких пацієнтів до повернення до роботи.⁽³⁾ Якщо людина боїться, що робота погіршить її стан, це може вплинути на її здатність повернутися до роботи.⁽⁸⁾

De Vries та його колеги повідомляють, що загалом пацієнти з хронічним неспецифічним м’язово-скелетним болем, які продовжують працювати, повідомляють про низьку або помірну працездатність та продуктивність.⁽¹²⁾ Однак вони виявили, що підгрупа працівників здатна залишатися на роботі і досягати високої продуктивності та працездатності. Ці люди, як правило, мають високий рівень самооцінки болю. Блек та його колеги також відзначають існування позитивних зв’язків між високою самоефективністю та результатами повернення до роботи у пацієнтів з травмами опорно-рухового апарату верхньої частини тіла та психологічними травмами.⁽¹³⁾ Таким чином, виявляється, що особистісні та пов’язані з роботою фактори впливають на працездатність і продуктивність, а не тільки біль.⁽¹²⁾

Чому робота важлива?(редагувати | редагувати джерело)

Робота вважається невід’ємною частиною життя, і нездатність працювати через обмеження функціонування або інші проблеми зі здоров’ям може призвести до значних втрат як для працівника, так і для економіки в цілому.^(14)(13) Залишатися активним, у тому числі на роботі, є важливою частиною одужання, оскільки бездіяльність затримує одужання. Таким чином, повернення до роботи повинно бути ключовим завданням для цих пацієнтів.⁽¹⁾ Однак п’ять відсотків усіх випадків відсутності на роботі через хворобу стануть довготривалими (тобто триватимуть більше чотирьох тижнів).⁽¹⁵⁾ На ці тривалі неявки припадає майже половина від загальної кількості втрачених робочих днів щороку.⁽¹⁵⁾ Чим більше часу людина не працює, тим більший ризик того, що вона не повернеться до роботи.⁽¹⁶⁾ Наприклад, якщо людина відсутня на роботі протягом шести місяців, існує 80% ймовірність того, що вона не працюватиме протягом п’яти років.⁽¹⁷⁾

Існують різні причини, чому робота важлива:^(16)(8)

• Покращує фізичне та психічне здоров’я
• Вона підвищує цілеспрямованість, впевненість, самооцінку, незалежність і самореалізацію працівника.⁽¹⁶⁾
• Фізична активність сприяє одужанню – люди більш схильні до сидячого способу життя вдома
• Соціальна ізоляція зростає під час відсутності на роботі
• Люди з більшою ймовірністю повертаються до своїх хобі та спорту, коли повертаються на роботу, що підвищує задоволеність.
• Відносини вдома можуть стати напруженими через зміну ролей під час тривалої відсутності на роботі⁽⁸⁾

Роль фізичного терапевта з охорони праці та здоров’я(редагувати | відредагувати джерело)

Фізичні терапевти з охорони праці та здоров’я допомагають лікувати м’язово-скелетні стани на робочому місці.⁽⁸⁾ Вони проводять неупереджену та об’єктивну оцінку, щоб забезпечити найкращий результат як для працівника, так і для роботодавця.⁽¹⁸⁾ Ключовою частиною їхньої ролі є надання рекомендацій щодо того, коли людина готова повернутися до роботи після травми або іншої відсутності.⁽⁸⁾

Основна мета фізичних терапевтів з охорони праці та здоров’я – допомогти людині повернутися до своєї роботи. Якщо це неможливо, основна увага приділяється поверненню на ту саму роботу, але з деякими корективами.⁽¹⁹⁾ Крім того, вони можуть повернутися на іншу роботу до того самого роботодавця. Якщо жоден з цих сценаріїв не підходить, метою буде пошук роботи в іншого роботодавця.⁽⁸⁾

Ключова інформація, яку ерготерапевти надають роботодавцю та працівнику, включає в себе наступне:⁽⁸⁾

• Поради щодо того, яку роботу працівник може або не може виконувати
• Поради щодо того, які корективи можуть знадобитися з точки зору вимог роботи, щоб працівник міг справлятися зі своїми обов’язками

Оцінка готовності до роботи оцінює здібності працівника. Якщо здібності працівника відповідають вимогам роботи, то він, швидше за все, успішно працевлаштується. Однак у ситуаціях, коли здібності працівника та вимоги до роботи несумісні, необхідне втручання з охорони праці та здоров’я на робочому місці. До них відносяться:⁽⁸⁾

• Ергономічні технології
• Зміна вимог до роботи (наприклад, зниження вимог до підйому вантажів)

Оцінка повернення до роботи(редагувати | редагувати джерело)

Буде проведена оцінка готовності повернення до роботи:⁽⁸⁾

• Суб’єктивне оцінювання
• Об’єктивне оцінювання
• Обмеження функціонування про яке повідомив пацієнт
• Психологічна оцінка
• Функціональне тестування

Суб’єктивне оцінювання(редагувати | відредагувати джерело)

При проведенні суб’єктивної оцінки важливо вивчити історію хвороби, включаючи попереднє лікування та медичні втручання. Це надасть інформацію про стадію загоєння та етап одужання пацієнта. Хоча вона надає ключову інформацію про історію хвороби пацієнта, вона не обов’язково вказує на те, що може статися з пацієнтом у майбутньому.⁽⁸⁾

Об’єктивне оцінювання(редагувати | відредагувати джерело)

Об’єктивне оцінювання важливе, оскільки допомагає в діагностиці та керує фізіотерапевтичним втручанням. Однак ці тести не завжди дуже специфічні і не завжди можуть корелювати з функціональними втратами. Це означає, що вони не обов’язково можуть передбачити, чи зможе пацієнт повернутися до роботи. Вони також не продемонструють, як пацієнт буде працювати на роботі.⁽⁸⁾ Наприклад, пацієнт, який має значний біль у плечі, обмежений рух і слабкість, може бути в змозі виконувати свою роботу нормально, якщо вона за комп’ютером.⁽⁸⁾ Також було виявлено, що клінічне обстеження, як правило, показує більші обмеження, ніж функціональне тестування (за оцінкою функціональної спроможності робочих систем Isernhagen/ Isernhagen Work Systems Functional Capacity Evaluation).⁽²⁰⁾ Таким чином, хоча об’єктивна оцінка є корисною, вона сама по собі не може надати достатньої інформації для визначення готовності пацієнта повернутися до роботи.⁽⁸⁾

Обмеження функціонування про яке повідомив пацієнт (редагувати | відредагувати джерело)

Показники обмеження функціонування, про які пацієнт повідомляє сам, підкреслюють його здатність займатися різними видами активності.⁽⁸⁾ Існує ряд різних опитувальників для самооцінки обмеження функціонування для різних частин тіла, включаючи опитувальник Роланда Морріса для болю в спині, DASH або quickDASH для верхньої кінцівки та KOOS для колінного суглоба. Існує також низка оцінок, що стосуються конкретних травм, зокрема, оцінка тунельного синдрому зап’ястя.⁽⁸⁾

Кожна анкета вказує на вплив травми або стану на спосіб життя людини. Однак ключовим недоліком цих шкал є те, що вони залежать від індивідуального сприйняття болю пацієнтом. Було виявлено, що пацієнт більш схильний повідомляти про більш високий рівень обмежень у порівнянні з обмеженнями, виявленими при об’єктивному обстеженні або функціональному тестуванні.⁽²⁰⁾

Психологічна оцінка(редагувати | редагувати джерело)

Реакція людини на біль впливає на прогноз. Як зазначалося вище, психічне здоров’я та психосоціальні фактори є важливими сферами, які слід враховувати при оцінці готовності до повернення до роботи.⁽³⁾

Існує цілий ряд психологічних інструментів, які можна використовувати при оцінці стану повернення пацієнта до роботи. Однак Sleijser-Koehorst та його колеги виявили, що при оцінці м’язово-скелетного болю слід дослідити наступні сфери:⁽³⁾⁽⁸⁾

• Страх руху за допомогою Опитувальника переконань щодо уникнення страху /Fear Avoidance Belief Questionnaire та Тампаської шкали кінезіофобії /Tampa Scale of Kinesiophobia
• Здатність справлятися з болем за допомогою Опитувальника копінг-стратегій /Coping Strategies Questionnaire або індексу подолання хронічного болю /onic Pain Coping Index
• Самоефективність та катастрофізація за шкалою катастрофізації болю

Функціональне тестування(редагувати | редагувати джерело)

Функціональне тестування часто називають показником продуктивності. Зазвичай він базується на виконанні завдань, і людину оцінюють, виконуючи ряд завдань, включаючи силові вправи, постуральну толерантність, рівновагу, рухливість під час підйому та спритність рук.^(8)(21) Було висловлено припущення, що ці функціональні показники є найбільш придатними для відстеження вікових відмінностей у функціональних можливостях.⁽²²⁾ Оцінка повернення до роботи повинна включати тести, що досліджують різні фізичні навантаження.⁽⁸⁾

Нещодавні дослідження вивчали, які з вищезазначених інструментів найкраще здатні оцінити готовність повернутися до роботи. Однак дані свідчать про те, що жоден окремий тест або показник не може передбачити готовність до повернення на роботу.⁽²⁰⁾ Наприклад, самозвіт, клінічне обстеження та функціональне тестування демонструють значні відмінності при спробі передбачити обмеження, і важливо, щоб працівники охорони здоров’я знали про ці обмеження при використанні цих методів.⁽²⁰⁾

Однак, коли показники працездатності (наприклад, функціональне тестування) і непрацездатності (наприклад, самозвіт про обмеження функціонування, соціальна оцінка) беруться разом, вони можуть надати інформацію про здатність людини повернутися до роботи.^(23)(8)

Gouttebarge та його колеги обговорюють триступеневий процес, який повинен пройти працівник, що займається професійною реабілітацією:⁽⁴⁾

1. Крок перший: встановити стан здоров’я працівника з порушеннями опорно-рухового апарату та пов’язаними з ними функціональними обмеженнями
2. Крок другий: призначтити активність, обмежену станом здоров’я
3. Крок третій: виберати функціональні тести з повної оцінки функціональної спроможності для вимірювання обмежених видів активності

Використання функціональних тестів(редагувати | редагувати джерело)

Ключова перевага функціональних тестів полягає в тому, що терапевт може слідувати стандартизованому протоколу зі стандартизованою оцінкою. Це означає, що результати є послідовними, достовірними та легко відтворюваними.⁽⁸⁾ Крім того, вони надають дані про пацієнта, які можна порівняти із загальною популяцією (за допомогою нормативних даних) або з вимогами роботи. Таким чином, використання цих інструментів є корисним при оцінці готовності до повернення до роботи.⁽⁸⁾

При виборі функціонального тесту важливо вибрати тест, який:⁽⁸⁾

• Науково обґрунтований (тобто надійний та валідний)
• Клінічно корисний (тобто з точки зору необхідного часу, витрат, необхідного обладнання)
• Має відношення до працівника
• Відображає вимоги до роботи

Важливо також пам’ятати, що потрібно вибрати ряд тестів, які фокусуються на різних фізичних діях. Для того, щоб вибрати правильні тести, важливо, щоб ви:⁽⁸⁾

• Розуміли стан здоров’я, в тому числі його вплив на людину – ця інформація буде зрозумілою на основі біопсихосоціальної оцінки
• Визначити види активності, які є обмеженими – слід провести аналіз робочих місць для визначення завдань, необхідних для роботи, а результати функціональних тестів слід порівняти з робочими завданнями.⁽²⁴⁾

Приклади функціональних тестів(редагувати | редагувати джерело)

Тест Встати-сісти / Тест підйому зі стільця /Sit to stand test(редагувати | відредагувати джерело)

Пацієнта просять перейти з сидячого положення в положення стоячи 10 разів (існують різні варіанти, наприклад, 5 переходів з сидячого положення в стояче (показано нижче) або попросити пацієнта виконати якомога більше переходів з сидячого положення в стояче за 30 секунд). Цей тест є швидким, простим і відтворюваним методом кількісної оцінки сили нижніх кінцівок.^{(25) (26)} Докази свідчать, що зниження м’язової сили є хорошим предиктором подальшого обмеження функціонування.⁽⁸⁾ Існує значний взаємозв’язок між часом і віком між статями.⁽²⁵⁾ Таким чином, результати можна порівнювати з нормативними даними, але важливо враховувати, чи є ці дані репрезентативними для населення, яке тестується (наприклад, етнічна приналежність, стать).⁽⁸⁾ Francis та ін. зазначають, що референтні діапазони для маси сухої тканини або скелетних м’язів найкраще створювати на основі області стегна, оскільки стегно найбільш чутливо реагує на вікові зміни або втручання,⁽²²⁾ тому це корисний показник. Максимальна здатність стегна генерувати силу найкраще представлена через розгиначі колінного суглоба, оскільки вони:⁽²²⁾

• Є найбільш суттєвою частиною стегна
• Є більш стабільним показником
• Відіграють важливу роль у багатьох видах акттивності в повсякденному житті
• Відчувають більший спад показників у порівнянні зі згиначами колінного суглоба

⁽²⁷⁾

Максимальна сила хвату(редагувати | відредагувати джерело)

Це показник загальної фізичної підготовки та сили, що базується на середньому значенні трьох тестів на максимальний хват. Знову ж таки, результати слід порівняти з нормативними даними. Особа не повинна тренуватися заздалегідь, оскільки це може призвести до перевтоми.⁽⁸⁾ Сила хвату – це не просто показник сили руки, вона також пов’язана з різними наслідками старіння, а також з фенотипами саркопенії та слабкості,⁽²⁸⁾ а також зі смертністю від усіх причин, серцево-судинною смертністю та серцево-судинними захворюваннями.⁽²⁹⁾ Відомо, що сила хвату досягає піку в ранньому дорослому віці. За цим слідує період підтримання, а потім сила знижується з віком, починаючи з 40+ років у чоловіків і жінок.⁽²⁸⁾

⁽³⁰⁾

Тест на максимальне піднімання ваги(редагувати | відредагувати джерело)

Тести продуктивності на підйом (наприклад, тест на підйом з підлоги до рівня талії у пацієнтів з хронічним болем у спині), здаються прогностичними щодо участі в роботі.⁽²³⁾ Це може бути пов’язано з тим, що підйом передбачає велику кількість фізичних дій, включаючи захоплення, утримання, згинання, підйом і опускання – існують суперечливі дані про його зв’язок з інтенсивністю болю, страхом руху, страхом або (повторною) травмою, депресією, статтю і віком.⁽²³⁾ Це важливий предиктор працездатності у пацієнтів зі скаргами на опорно-руховий апарат.

Одним з тестів на підйом ваги є оцінка прогресивного ізоінерційного підйому (PILE), коли людина стоїть перед коробкою, а потім піднімає її 4 рази протягом 20 секунд до 75-сантиметрового столу.

Ключові моменти перед початком функціонального тестування(редагувати | редагувати джерело)

Перед проведенням будь-якого тесту важливо отримати згоду пацієнта, перевірити, чи розуміє він суть тесту, а також забезпечити його безпеку шляхом відповідного скринінгу та моніторингу.

Посилання(edit|edit source)