Автори – додайте сюди своє ім’я/імена, якщо ви є редактором/редакторами оригіналу сторінки. Ім’я користувача
Top Contributors – Naomi O’Reilly, Tarina van der Stockt, Vidya Acharya, Tony Lowe, Oyemi Sillo та Rucha Gadgil
Досяжні та якісні послуги мають бути доступними для всіх, хто їх потребує. Це основна передумова універсального покриття охорони здоров’я (УОЗ), яке визначається як “забезпечення всім людям доступу до необхідних їм профілактичних, лікувальних, реабілітаційних та паліативних послуг достатньої якості, щоб бути ефективними, при цьому гарантуючи, що користування цими послугами не призведе до фінансових труднощів для користувача”.(1) Хоча принцип, згідно з яким кожна людина має право на своєчасну доступну за ціною, профілактичну та лікувальну медичну допомогу, визнаний у багатьох країнах світу, залишаються значні прогалини в доступі до медичної допомоги, які ще більше загострилися після пандемії COVID-19.
Люди з обмеженнями життєдіяльності або з хронічними захворюваннями часто мають гірший рівень здоров’я, ніж люди без обмежень життєдіяльності, і, як свідчать дані з різних середовищ, як з високим, так і з низьким рівнем доходів, вони стикаються з безліччю бар’єрів у доступі до послуг охорони здоров’я.(2) (3) Доступ до охорони здоров’я – це комплексне поняття. Якщо послуги є доступними і є адекватна пропозиція послуг, то можливість отримати медичну допомогу існує, і населення може “мати доступ” до послуг, але наявні послуги повинні бути релевантними та ефективними, щоб населення могло “отримати доступ до задовільних результатів у сфері охорони здоров’я”. (4)
Дані про доступ до реабілітаційних послуг є обмеженими, проте наявні дослідження свідчать про те, що в умовах обмежених ресурсів можливості задовольнити попит на реабілітаційні послуги є дуже обмеженими: за оцінками, в таких умовах на 1 мільйон населення припадає менше десяти кваліфікованих практикуючих фахівців з реабілітації.(2)(5) Рівень доступу населення до медичних послуг залежить від широкого спектру факторів, включаючи фінансові, організаційні, соціальні та культурні бар’єри, які обмежують використання послуг. Таким чином, доступ, виміряний з точки зору використання, залежить від цінової доступності, фізичної доступності та прийнятності послуг, а не лише від адекватності пропозиції. Якщо розглядати ці аспекти, то доступ до охорони здоров’я означає можливість своєчасного користування послугами особистої охорони здоров’я для досягнення найкращих можливих результатів у сфері охорони здоров’я і складається з наступних чотирьох ключових компонентів; (4)
Медичне страхування полегшує доступ до системи охорони здоров’я. Доведено, що диспропорції у сфері охорони здоров’я мають сильну соціально-економічну складову. Люди з низьким рівнем доходу або незастраховані особи мають менше шансів отримати доступ до медичної допомоги і, як правило, частіше мають поганий стан здоров’я.(6)(7) Відмінності в станах здоров’я залежно від рівня доходу можуть бути зумовлені низкою факторів, наприклад, поведінковими аспектами, впливом факторів ризику, стресом, якістю житла, зайнятістю. Вища поширеність поганого стану здоров’я в групах з нижчим соціально-економічним статусом також може певною мірою пояснюватися проблемами з доступом до охорони здоров’я та неадекватним використанням медичних послуг. (8)
Доведено, що наявність звичного джерела медичної допомоги та/або звичного медичного працівника призводить до кращих результатів у сфері охорони здоров’я, меншої нерівності у доступі до медичної допомоги та менших витрат(7). У той час як люди зі звичним місцем надання медичної допомоги та звичним лікарем частіше отримують профілактичні послуги та рекомендовані скринінги, ніж люди, які не мають звичного джерела медичної допомоги.(6)(9)
Здатність надавати медичну допомогу при виявленні потреби зосереджена на спроможності системи охорони здоров’я надавати медичну допомогу швидко після виявлення потреби(7). Своєчасне надання відповідної допомоги може допомогти знизити смертність і захворюваність на хронічні захворювання, такі як хвороба нирок.(6)(10)
Служба охорони здоров’я зі здібними, кваліфікованими, культурно компетентними працівниками. Забезпечення добре скоординованої, високоякісної медичної допомоги вимагає створення допоміжної інфраструктури системи охорони здоров’я(11). Ключовими елементами є добре розподілена здібна та кваліфікована робоча сила. Організаційна спроможність підтримувати культурно-компетентні послуги та постійні зусилля з удосконалення. Мережа медичного страхування для госпіталізації вразливих груп населення. (6)
Право на здоров’я складається з чотирьох елементів:
Наявність
Функціонуючі заклади громадського здоров’я та охорони здоров’я, товари та послуги, а також програми в достатній кількості.
Доступність
Медичні заклади, товари та послуги є доступними для всіх, хто перебуває під юрисдикцією держави-учасниці. Доступність має чотири виміри, що перетинаються: недискримінація, фізична доступність, економічна доступність (доступність за ціною) та інформаційна доступність.
Прийнятність
Усі медичні заклади, товари та послуги повинні відповідати медичній етиці та бути культурно прийнятними, а також враховувати гендерні особливості та вимоги життєвого циклу.
Якість
Заклади охорони здоров’я, товари та послуги повинні бути науково та медично обґрунтованими та якісними.
Найчастіше повідомляється про перешкоди для здоров’я і, зокрема, реабілітації, серед яких логістичні фактори (відстань до послуг, відсутність або вартість транспорту), цінова доступність (послуг, лікування, відсутність страховки), а також фактори знань і ставлення (включаючи усвідомлення потреби, страх і недостатню обізнаність про послуги). Однак деякі бар’єри, виявлені в ході дослідження, є специфічними бар’єрами, пов’язаними з обмеженнями життєдіяльності, які включають дискримінацію з боку медичних працівників, брак навичок у медичних працівників та комунікаційні бар’єри, або потенційно посилюються серед людей з обмеженнями життєдіяльності (наприклад, відсутність фінансової доступності). Нижче розглядаються деякі з широкого спектру бар’єрів, які можуть перешкоджати отриманню якісної медичної допомоги.
Особисте
Перший крок у процесі доступу до медичних послуг, як правило, пов’язаний з усвідомленням людиною своєї потреби та рішенням звернутися по медичну допомогу. Ймовірність того, що людина звернеться за медичною допомогою, залежить від балансу між сприйняттям її потреб та її ставленням, переконаннями і, що більш важливо, попереднім досвідом у сфері охорони здоров’я, який, як правило, залежить від соціальних і культурних впливів, а також обмежень, пов’язаних з навколишнім середовищем.(12)
Фінансовий
Доступ до послуг охорони здоров’я та користування ними часто обмежені через фінансові бар’єри. Навіть у системах, де доступ до послуг на початковому етапі користування є практично безкоштовним, часто існують послуги, які все ще потребують оплати або поповнення рахунку, або ж витрати, пов’язані з втратою часу на роботі чи на дорогу до клініки і назад, або ж витрати на догляд за дитиною, щоб вона могла відвідувати приймальний покій. Вплив платних послуг та інших супутніх витрат, пов’язаних з доступом до медичної допомоги, по-різному впливає на різні соціально-економічні групи: для одних це не впливає на доступ до послуг, тоді як для інших ці витрати можуть бути суттєвим стримуючим фактором. Таким чином, рівна вартість послуг охорони здоров’я не обов’язково забезпечує рівний доступ до них, а фінансові стимули можуть впливати на доступність послуг та їх види. (12)
Організаційні
Довгі черги та час очікування іноді можуть свідчити про організаційні бар’єри в доступі, які можуть бути наслідком неефективного використання наявних потужностей або нездатності розробити послуги з урахуванням потреб пацієнтів. Систематичні відмінності у практиці перенаправлення також є бар’єрами для доступу до медичної допомоги, особливо при перенаправленні з первинної до вторинної ланки. Реорганізація способу надання клінічних послуг, наприклад, заміна списків очікування на системи бронювання, може зробити багато для зменшення організаційних бар’єрів для доступу.(12) Політика або стандарти, які систематично ставлять у невигідне становище тих, хто потребує реабілітаційних послуг (наприклад, у медичному закладі людям доводиться стояти в довгій черзі перед отриманням послуг, що може бути бар’єром для осіб, які мають проблеми з рівновагою, або адміністрація лікарні, яка не виділяє необхідні ресурси на реабілітаційні послуги).
Урядовий
Закони або політики, які не враховують реабілітаційні потреби населення, наприклад, реабілітаційні послуги та допоміжні засоби, які не покриваються національним планом охорони здоров’я.
Надання послуг
Негативне ставлення, припущення, упередження або хибні уявлення, наприклад, низька пріоритетність координації допомоги з боку фахівців з реабілітації, що призводить до відсутності належних перенаправлень для отримання необхідного континууму допомоги.
Середовище
Бар’єри в штучному або природному середовищі, наприклад, відсутність пандуса для входу в медичний заклад або відсутність громадського транспорту, пристосованого для людей на кріслах колісних або людей з обмеженими можливостями пересування.
Інформаційний
Непропонування однакової медичної інформації для всіх людей, наприклад, брак даних і досліджень про те, які лікувальні втручання для конкретних порушень є найефективнішими.
Фасилітатори реабілітації для осіб з порушеннями або хронічними захворюваннями, визначені в дослідженні, включають надання інформації, наявність кваліфікованих лікарів, легкий доступ до лікарів та фахівців з реабілітації, добре розуміння реабілітаційних послуг, впевненість у цінності реабілітаційних послуг, значущу допомогу з боку медичних та реабілітаційних працівників, наявність терапевтичних стосунків з медичними та реабілітаційними працівниками, а також впевненість та незалежність у реабілітації та легкість доступу до реабілітаційних послуг. (13)(14)(15)Коли ми розглядаємо доступ до реабілітації в рамках системи охорони здоров’я, деякі з ключових фасилітаторів включають в себе;
У більшості досліджень ставлення медичних працівників до людини було визначено як таке, що сприяє, так і перешкоджає доступу до реабілітаційних та медичних послуг. Повага та емпатія були названі ключовими фасилітаторами, тоді як зосередженість на їхніх порушеннях, а не на їхньому здоров’ї, була визначена як ключовий бар’єр. Загалом, особистісно-орієнтований підхід є життєво важливим для покращення доступу до реабілітаційних послуг, який підкреслює автономію та визнання особистості як важливих аспектів реабілітаційного процесу.