Особливості лікування в умовах стихійних лих і конфліктів

Ласкаво просимо до Проєкту з розробки змісту на тему “Реабілітація в умовах катастроф і конфліктів”. Будь-ласка, не редагуйте сторінку, якщо ви не берете участь у цьому проєкті, але, будь ласка, повертайтесь найближчим часом, щоб ознайомитися з новою інформацією! Якщо ви хочете взяти участь у цьому проєкті та отримати акредитацію за свій внесок, зв’яжіться з нами!

Редактори оригіналу – додайте сюди своє ім’я/імена, якщо ви є редактором/редакторами оригіналу сторінки. Ім’я користувача

Провідні авториNaomi O’Reilly та Kim Jackson

Вступ(edit | edit source)

Реабілітація – це “комплекс заходів, які допомагають особам, які зіткнулися або можуть зіткнутися з інвалідністю, досягти та підтримувати оптимальне функціонування у взаємодії із навколишнім середовищем”. За своєчасного проведення реабілітація може покращити стан здоров’я, скоротити терміни перебування в лікарні та ймовірность довгострокової інвалідності, запобігти подальшій втраті функцій, а також може покращити здатність людини функціонувати у навколишньому середовищі. (1) (2) (3) Від першої світової війни до останніх катастроф, таких як землетрус у Непалі 2015 року та вибух у Бейруті у 2020 році, важливість інтеграції реабілітації в екстрені реагування на катастрофи та конфлікти стала більш зрозумілою. Стандарти та рекомендації для бригад екстреної медичної допомоги Всесвітньої організації охорони здоров’я, започатковані у 2016 році, свідчать про значний прогрес у визнанні ролі, яку відіграють фахівці з реабілітації, та необхідності раннього доступу до реабілітаційних послуг. (4)

Фахівці з реабілітації стикаються з унікальними проблемами, пов’язаними зі складними травмами, сплеском травм і дефіцитом ресурсів, з якими багато хто ніколи раніше не стикався. Практичні вказівки щодо забезпечення якісної реабілітації в цих умовах необхідні для того, щоб реагування на катастрофи та конфлікти не обмежувалося лише порятунком життя та кінцівок, а надавало допомогу, що максимально сприяє покращенню результатів лікування пацієнтів. Фахівці з реабілітації повинні мати знання та навички, щоб задовольнити потреби пацієнтів та орієнтуватися в умовах надання невідкладної медичної допомоги. У надзвичайних гуманітарних ситуаціях, таких як під час або після раптової катастрофи та конфліктних ситуацій, потреба в базових послугах функціональної реабілітації є надзвичайно важливою для запобігання інвалідності та покращення життя людей з інвалідністю.

Зараз реабілітація визнана невід’ємною частиною відновлення пацієнта в умовах катастроф і конфліктів, починаючи з невідкладної допомоги. Доведено, що доступ до реабілітації допомагає запобігти ускладненням, пришвидшує одужання, забезпечує ранню виписку та допомагає забезпечити безперервність лікування. Фахівці з реабілітації повинні мати навички в широкому спектрі клінічних областей, а в умовах катастроф і конфліктів повинні вміти справлятися з проблемами, включаючи різке збільшення кількості пацієнтів, нестачу обладнання та складні клінічні випадки. Вони повинні усвідомлювати наслідки таких ситуацій при розгляді варіантів лікування та визначенні пріоритетності використовуваних втручань.(5)

У зв’язку з цим дуже важливо не обмежуватися конкретними методами лікування, такими як відновлення діапазону рухів або сили м’язів, а розглянути більш широкі аспекти лікування, які повинні становити основу всього, що ми робимо, усвідомлюючи, що в умовах катастроф і конфліктів необхідно враховувати наслідки травми. Модель догляду з урахуванням травми – це основа, яка передбачає розуміння впливу травми на людину та структури її підтримки. Дана модель включає способи реагування на травму шляхом підвищення фізичної, психологічної та емоційної безпеки пацієнтів і осіб, які здійснюють догляд за ними, надаючи пацієнтові можливості для відновлення самоконтролю та розширення прав та можливостей. Застосування принципів догляду, орієнтованого на травму, у вашому підході до лікування – це визнання безлічі способів, за допомогою яких досвід травми може вплинути на всі аспекти догляду від спілкування до клінічних аргументів. Основні принципи надання допомоги з урахуванням травм можна сформулювати наступним чином:

  1. Безпека
  2. Надійність і прозорість
  3. Підтримка “рівний рівному”
  4. Співпраця та взаємодопомога
  5. Розширення можливостей, право голосу та вибору
  6. Культурні, історичні, ґендерні питання та питання інвалідності (6)

Освіта та самодогляд( edit | edit source )

Навчання пацієнтів визначається як “будь-який комплекс запланованих заходів, спрямованих на поліпшення поведінки пацієнта щодо здоров’я, стану здоров’я або того й іншого”. (7) Ці заходи спрямовані на розширення знань пацієнта, щоб допомогти йому розібратися у своєму стані та направити його до ефективного, постійного самоконтролю шляхом розвитку таких навичок, як вирішення проблем, прийняття рішень, використання ресурсів, планування дій, самонавчання, що потребує позитивного партнерства між пацієнтом та реабілітологом.

Самодогляд – це модель медичної допомоги, в якій пацієнти є активними учасниками процесу лікування. Пацієнтам рекомендується використовувати стратегії і набувати навичок для поліпшення власного здоров’я, а також відчувати відповідальність за свої дії в цьому процесі.(8) (9) Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає самодогляд як “здатність окремих осіб, сімей та громад зміцнювати здоров’я, запобігати хворобам та підтримувати здоров’я для того, щоб впоратися з хворобою та інвалідністю за допомогою або без підтримки постачальника медичних послуг”.(1) Самодогляд, що включає активну участь пацієнта і його близьких у прийнятті рішень щодо лікування і поділ відповідальності, стало визнаним аспектом будь-якої реабілітації, і є життєво важливим аспектом лікування в умовах стихійних лих і конфліктів. Пацієнти часто мають обмежений доступ до фахівців з реабілітації або не мають часу для спілкування з ними. Подальше спостереження часто обмежене або відкладається через проблеми в системі охорони здоров’я та зруйновану інфраструктуру охорони здоров’я та спільноти. (10)(11)(12)

Навчання пацієнтів і опікунів питанням самодогляду, надання їм чітких вказівок щодо будь-яких обмежень і ознак ускладнень, порад і вправ, а також пояснення того, що потрібно для прогресу і що робити в разі його відсутності надзвичайно важливо в умовах стихійних лих і конфліктів. Крім того навчання пацієнтів в передопераційний період може значно полегшити післяопераційний догляд.

Сприяння незалежності( edit | edit source )

Після отримання травми людині необхідні реабілітаційна оцінка та втручання, які враховують будь-які раніше існуючі захворювання та спрямовані на те, щоб допомогти їй якнайшвидше відновити оптимальні функції та незалежність в умовах після виписки. Здатність людини брати участь у повсякденній діяльності в своєму домашньому і суспільному середовищі може бути значно порушена як в результаті самого стихійного лиха або конфлікту, так і внаслідок пошкодженої і зруйнованої інфраструктури, поганого доступу до основних послуг і обмежених умов життя. Крім того отримана травма може вимагати як зміни способу життя, так і залучення сторонньої допомоги для виконання повсякденних потреб особистої гігієни, домашніх і громадських потреб. Те, що вважається найкращою практикою, може відрізнятися, враховуючи вплив обстановки на людину. Завжди необхідно враховувати не тільки конкретні травми, але і навколишнє середовище, в якому людині доводиться жити.

Психологічна підтримка( edit | edit source )

Під час і після катастроф і конфліктів багато людей відчувають сильні емоційні чи фізичні реакції. У більшості ці реакції зникають протягом кількох днів або тижнів, але для деяких це може зайняти значно більше часу. Люди можуть турбуватися про конкретні проблеми або потребувати простих рекомендацій у таких питаннях, як розмова з дітьми про катастрофу чи конфлікт або підтримка друзів та членів родини, які постраждали і, як правило, добре реагують на надану підтримку, заспокоєння та вирішення проблем.

Перша психологічна допомога передбачає гуманну, підтримуючу реакцію на страждання іншої людини, яка може потребувати допомоги.(13)(14)Психологічна підтримка – це перше, чим ви можете допомогти окремими людям або родинам після стихійного лиха, і вона найбільш широко використовується в перші години, дні і тижні після події. Ця допомога заснована на розумінні того, що люди, які постраждали від стихійних лих, будуть відчувати низку ранніх реакцій (фізичних, психологічних, емоційних), які є нормальними і зрозумілими реакціями, враховуючи досвід людей, але потенційно можуть перешкодити здатності людини впоратися з ситуацією. (15)Важливою метою психологічної першої допомоги є зміцнення здатності людей до відновлення шляхом надання їм допомоги у визначенні їх нагальних потреб, а також сильних сторін та здібностей для задоволення цих потреб.

Перша психологічна допомога включає наступні завдання:(13)(14)

  • надання ненав’язливої практичної допомоги та підтримки;
  • оцінка потреб і проблем;
  • допомога людям у задоволенні основних потреб (наприклад, їжа та вода, інформація);
  • уміння слухати людей, але не змушувати їх говорити;
  • заспокоєння людей та сприяння їх спокою;
  • допомога людям в отриманні інформації, послуг та соціальної підтримки;
  • захист людей від подальшої шкоди.

Більш докладну інформацію про першу психологічну допомогу ви можете отримати в наступних ресурсах:

Психосоціальна підтримка( edit | edit source )

Стихійні лиха і конфлікти мають істотний психологічний і соціальний вплив на окремих осіб, сім’ї та громади та можуть викликати значний стрес і труднощі. Термін “психосоціальний” означає динамічний взаємозв’язок між психологічним станом людини, включаючи її внутрішні, емоційні та розумові процеси, почуття та реакції, та соціальним аспектом людини, який включає відносини, сімейні та суспільні мережі, соціальні цінності та культурні практики.

За словами ЮНІСЕФ, психосоціальне благополуччя можна розглядати як благополуччя людини в різних аспектах життя, включаючи наявність підтримуючих соціальних відносин, доступ до основних потреб виживання, економічних та екологічних ресурсів, а також задоволення фізичних, інтелектуальних, емоційних потреб та потреб у розвитку. (18)

“Психосоціальна підтримка” тоді відноситься до дій, які задовольняють як психологічні, так і соціальні потреби окремих осіб, сімей і громад і допомагають їм впоратися з ситуацією, в якій вони опинилися; підвищити стійкість людей, що допоможе їм перебудувати своє життя. Цей процес включає в себе ряд заходів з догляду та підтримки, що пропонуються опікунам, членам сім’ї, друзям, вчителям, працівникам реабілітації та членам спільноти на щоденній основі. За необхідності вони також можуть розраховувати на догляд та підтримку, що надаються спеціалізованими психологічними та соціальними службами.

Не варто недооцінювати роль психосоціальної діагностики під час медичного огляду. Ретельна психосоціальна оцінка надасть цілісне уявлення про пацієнта, а також його/її стан і допоможе клініцисту розробити всеохоплюючий план лікування. Крім того, належний акцент на психосоціальних аспектах пацієнта сприяє зміцненню терапевтичної взаємодії та покращенню виконання пацієнтом своїх зобов’язань як активного учасника процесу лікування та реабілітації.

Підтримка “рівний рівному”( edit | edit source )

Підтримка за принципом “рівний рівному” виникає, коли люди діляться одне з одним своїми знаннями, досвідом, емоційною, соціальною чи практичною допомогою. Ця підтримка надходить від людей, які мали подібний досвід, травму чи пошкодження. Підтримка “рівний рівному” пропонує середовище, де людина може відчути, що її слухають як особистість, а не як пацієнта. Цей підхід може запропонувати медикам та фахівцям з реабілітації інший та унікальний погляд, який мають люди, що мають схожий “життєвий досвід”, і ставляться до людини так, як може лише той, хто сам “побував у подібній ситуації”.

Підтримку за принципом “рівний рівному” зазвичай використовують у ситуаціях, коли людина отримала травму, що змінила її життя, наприклад, травму спинного мозку, черепно-мозкову травму або ампутацію. Така підтримка може приймати різні форми, включаючи наставництво, рефлексивне слухання (відображення змісту та/або почуттів) або консультування, і може надаватися очно, індивідуально або в групі, а в деяких випадках також за допомогою телемедицини.(14) Цей підхід може бути використаний як для особи, яка отримала травму, так і для членів її сім’ї та опікунів.

Резюме(edit | edit source)

Як фахівець з реабілітації, ви повинні враховувати широкий спектр факторів при прийнятті рішення про використання методів лікування в умовах катастроф і конфліктів, усвідомлюючи при цьому наслідки катастрофи та конфлікту для систем охорони здоров’я, можливості доступу до медичних послуг, стан пацієнта та структуру його підтримки. Переконайтеся, що ви створили середовище, в якому пацієнт почувається у безпеці, має зв’язок з іншими людьми, відчуває свою значущість, поінформований, наділений повноваженнями та сподівається на одужання. Завжди застосовуйте знання про травми та шляхи відновлення на практиці, у стратегіях та процедурах. Допомагайте опікунам, членам міждисциплінарної команди та іншим учасникам процесу в розпізнаванні ознак та симптомів травми у пацієнтів. Цілеспрямовано співпрацюйте з окремими особами, опікунами та іншими службами, щоб сприяти захисту автономності пацієнта. Зрозумійте концепцію повторної травми та застосуйте ці знання у своїй роботі на рівні практик, політик та процедур. Переконайтеся, що ви знаєте середовище, в якому ви працюєте і практикуєте культурно компетентні та недискримінаційні принципи, процедури та практики.

Ресурси(edit | edit source)

Рання реабілітація при конфліктах і катастрофах

Реабілітація при раптових катастрофах

Керівні вказівки IASC щодо включення людей з обмеженими можливостями до програм гуманітарної діяльності

Посилання (edit | edit source)

  1. 1.0 1.1 World Health Organization. World Report on Disability. 2011 Available from: https://www.who.int/teams/noncommunicable-diseases/sensory-functions-disability-and-rehabilitation/world-report-on-disability (Accessed: 03/03/2022)
  2. von Groote PM, Bickenbach JE, Gutenbrunner C. The World Report on Disability–implications, perspectives and opportunities for physical and rehabilitation medicine (PRM). Journal of Rehabilitation Medicine. 2011 Oct 1;43(10):869-75.
  3. Mousavi G, Ardalan A, Khankeh H, Kamali M, Ostadtaghizadeh A. Physical rehabilitation services in disasters and emergencies: A systematic review. Iranian Journal of Public Health. 2019 May;48(5):808.
  4. Lathia C, Skelton P, Clift Z. Early rehabilitation in conflicts and disasters. HI. Accessed from Humanity–Inclusion-Clinical-Handbook.
  5. WHO. Early rehabilitation in conflict and disasters
  6. Substance Abuse and Mental Health Services Administration. SAMHSA’s Concept of Trauma and Guidance for a Trauma-Informed Approach. HHS Publication No. (SMA) 14-4884. Rockville, MD: Substance Abuse and Mental Health Services Administration,2014.
  7. Louw, A, Puentedura, E. (2013). Therapeutic Neuroscience Education. Teaching patients about pain. A guide for clinicians. Minneapolis. Orthopedic Physical Therapy Products.
  8. Oliveira VC, Ferreira PH, Maher CG, Pinto RZ, Refshauge KM, Ferreira ML. Effectiveness of self‐management of low back pain: Systematic review with meta‐analysis. Arthritis care & research. 2012 Nov;64(11):1739-48.
  9. Harding V, Watson PJ. Increasing activity and improving function in chronic pain management. Physiotherapy. 2000 Dec 1;86(12):619-30.
  10. Mudge, S. et al, Who is in Control? Clinicians’ View on their Role in Self-management Approaches: A Qualitative Metasynthesis , BMJ Open, 2015
  11. Jones, F. Chapter 19: Self-management , in Stokes, M. &s Stack, E., Physical Management for Neurological Conditions, Churchill Livingstone, 2013.
  12. Lorig KR, Holman HR. Self-management education: history, definition, outcomes, and mechanisms. Annals of behavioral medicine. 2003 Aug 1;26(1):1-7.
  13. 13.0 13.1 International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies (IFRC) 2009, Psychosocial Handbook, International Reference Centre for Psychosocial Support, Copenhagen, Denmark.
  14. 14.0 14.1 14.2 Inter-Agency Standing Committee (IASC) 2007, IASC Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings, IASC, Geneva, Switzerland.
  15. Brymer, M, Jacobs, A, Layne, C, Pynoos, R, Ruzek, J, Steinberg, A, Vernberg, E & Watson, P 2006, Psychological First Aid – Field Operations Guide, 2nd edn, National Child Traumatic Stress Network & National Center for PTSD, USA.
  16. Australian Psychological Society
    . The Recovery – Helping After Natural Disasters. Available from: https://youtu.be/a4uoGr1P_hQ(last accessed 10/03/22)

  17. svenskarodakorset. Psychological first aid – look, listen, link. Available from: https://youtu.be/kly45u9ml_A(last accessed 10/03 /)
  18. Unicef. Key Practice: Psychosocial Support. Available from: https://www.unicef.org/uganda/key-practice-psychosocial-support (Accessed 2 March 2022).
  19. British Red Cross. Understanding Psychosocial Support #PowerOfKindness Available from: https://youtu.be/h8PHvxVmC0I(last accessed 28/02/22)
  20. Hamanitarian Capacity Building..Psychosocial Support. Available from: https://youtu.be/_h0L6u68tbI(last accessed 28/02/22)


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси