Салютогенний підхід до охорони здоров’я переміщених осіб

Головний редакторThalia Zamora Gómez як частина проєкту PREP Content Development Project

Основний внесокNaomi O’Reilly, Jess Bell, Kim Jackson, Admin і Carin Hunter

Вступ(edit|edit source)

Навіть у 21-му столітті збройні конфлікти, бідність і політичні чи релігійні переслідування є постійними та широко поширеними у всьому світі, що змушує великі групи населення тікати зі своїх рідних місць у пошуках безпеки, свободи та доходу для прожиття. Якщо додати разом дорослих осіб, сім’ї та неповнолітніх без супроводу то кількість осіб, які шукають притулку та біженців неухильно зростала в останні роки. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), на кінець 2021 року 83,9 мільйона людей були переміщені з місць свого походження; близько половини населення з-поміж вимушених мігрантів становили жінки та дівчата.(1) 8 мільйонів людей, більше половини з яких молодше 18 років, покинули свої країни внаслідок воєн у Сирії, Афганістані та Іраку між 2011 і 2016 роками.(2) Це було описано як найбільша міграційна криза в історії Європи після Другої світової війни.(3)(4) Зіткнувшись з небезпекою, перетнувши річки та/або пройшовши сотні кілометрів різними місцевостями, одна п’ята частина шукачів притулку прибуває до європейських країн з високим рівнем доходу, а решта чотири п’ятих залишаються в сусідніх країнах, таких як Ліван, Йорданія, Туреччина, Кіпр, Курдистан і Греція, де вони скупчені в масових таборах для біженців.(5)

Як очікується, вимушена міграція має величезний вплив на життя переміщених осіб, включаючи депресію, тривогу, посттравматичний стресовий розлад, проблеми зі сном, інфекції органів дихальної та травної систем.(2)(6)(7) Крім того, людям важко знайти почуття приналежності чи соціального визнання, розвинути довіру та впевненість,(8) with maintaining motivation to try to adapt to their new circumstances,зберегти мотивацію адаптуватися до нових обставин,(7) мати фінансові та соціальні труднощі, (5)труднощі спілкування через культурні та мовні відмінності, нестабільність і постійний страх бути депортованим.(7) Однак салютогенний підхід пропонує способи дати переміщеним особам інструменти та можливості подолати важке минуле та мати ліпше теперішнє та майбутнє. Фактично, стратегії можуть використовувати той факт, що «за певних обставин негаразди можуть мати потенціал для позитивних результатів, таких як підвищення стійкості та процвітання».(9)(10) Це завдання вимагає відданості з двох сторін: переміщеної особи з однієї і уряду та населення територій, які пропонують притулок, з іншого.

Салютогенний підхід( edit | edit source )

Фінське дослідження(11) виявило, що інтеграція мігрантів у соціальні справи залежить головним чином від самих мігрантів, і підкреслило важливість того, щоб суспільство докладало зусиль для побудови відносин з мігрантами, щоб зробити цей процес взаємним і успішним. У своєму дослідженні посередницької ролі шкіл у підтриманні психосоціальних змін серед молодих біженців без супроводу, Pastoor(7) зазначає подібним чином, що «не лише переміщені учні мають адаптуватися до освітніх та соціально-культурних вимог (норвезьких) шкіл, але вони, включаючи місцеві та національні органи управління освітою, повинні активно підтримувати адаптацію переселених учнів до життя в новому суспільстві». Деякі з пропозицій стосуються того, щоб школи сприяли легшому перехідному процесу та стратегіям подолання для молодих біженців, включаючи салютогенне середовище для:(7)

  1. Соціалізації
    • Таким чином, вони можуть отримати знання, навички та зрозуміти норми, необхідні для участі та залучення до нового суспільства.(7)
  2. Інтеграції
    • Таким чином, вони можуть отримати підтримку, відчуття того, що хтось піклується про них та їх майбутнє, і мотивацію для досягнення своїх завдань від наставника, вчителя чи однокласників.(7)
  3. Реабілітація
    • Сприяти процесу психічного відновлення та відновлення сенсу після травматичних переживань.(7)

Крім того, вчителям може знадобитися бути готовими трохи вийти за межі своєї ролі та бути значущою особою в житті своїх учнів, керувати ними «за допомогою порад і авторитету, похвали за досягнення, розуміння їхнього досвіду до та після втечі, допомогою у вирішенні конфліктів, подальшої освіти та консультації щодо кар’єри».(12)

Подібним чином було виявлено, що безпека, спокій, ефективність, взаємозв’язок і надія є важливими принципами сприяння стійкості під час будь-якої катастрофи.(13) Виходячи з цього, у Міжнародній школі миру на Лесбосі, Греція, зв’язок і надія є основними принципами сприяння стійкості в будь-якій катастрофі. План допомогти неповнолітнім у їх перехідному віці для того, щоб вони відчували та висловлювали більше надії включав «розвиток взаємодопомоги, надання можливості старшим дітям допомагати молодшим, практику вирішення конфліктів за допомогою діалогу та посередництва, а також створення соціальних вікових груп, які будують спільну діяльності, яка сприяє розвитку моделей поведінки в дусі толерантності та взаємності».(2)

Дослідження Bonmatí-Tomas та ін.(14) вивчали жінок-біженок, яким загрожує соціальне відчуження. Протягом 6 місяців автори оцінювали ефективність салютогенної програми зміцнення здоров’я, «створеної для розширення можливостей цих жінок». Дослідження також визнало нерівність у здоров’ї, з якою стикаються мігранти, залежно від таких змінних, як стать, країна походження чи соціально-економічний статус. Завдання втручань у цьому випадку полягали у поліпшенні самопізнання та визначенні ролей у сім’ї та громаді (зрозумілість і керованість, зв’язок із почуттям злагодженості) та особистих можливостей обговорення майбутніх проектів (керованість та значущість). Автори(14) спостерігали підвищення самооцінки та фізичної якості життя, а також зниження сприйняття стресу у жінок-мігранток. Таким чином, вони пропонують, щоб салютогенна модель здоров’я була застосована в програмах зміцнення здоров’я та включена в політику зменшення нерівності у здоров’ї серед мігрантів.(14)

Інші дослідження були зосереджені на вагітних переміщених жінках у перинатальному періоді та пологах у країні, де їм надали притулок.(5)(8) Багато жінок у цих дослідженнях відчували себе соціально невизнаними та відчували труднощі з довірою та доступом до тих самих послуг, що й місцеві жителі, у системі охорони здоров’я. Вони також відчували меншу здатність спілкуватися з професіоналами. Однак, за словами Varjonen,(11) це очевидно двостороннє питання. Varjonen(11) виявив, що зміцнення довіри та впевненості з мігрантами та з боку мігрантів, здається, є проблемою для постачальників медичних послуг у Фінляндії. Таким чином, ключ до успішної інтеграції мігрантів і надання їм відчуття визнання та впевненості в системі вимагає «свідомих зусиль з боку постачальників медичних послуг для сприяння соціального визнання та взаємних стосунків». Такі прості дії, як привітання та відповіді на запитання пацієнтів, можуть допомогти жінкам подолати важкі переживання, пов’язані з вагітністю та пологами.(8) Однак також важливо підтримати медичних працівників, надавши їм доступ до перекладачів або інструментів, щоб вони могли ефективніше спілкуватися з користувачами.

Balaam та ін. (5) запропонували деякі підказки для медичних працівників, які слід розглянути під час взаємодії з тими, хто шукає притулку та біженцями, зокрема жінками:

1. Спілкування( edit | edit source )

  • «Життєво важливо відчувати себе в безпеці та довіряти опікуну. Використовуйте професійних перекладачів. Говоріть повільно. Використовуючи «безпечні» відкриті запитання, такі як: «Розкажіть мені про себе?» і «Як це виглядає в порівнянні з домом?» Послухайте, якщо жінка хоче поговорити, якщо вона цього не хоче, запевніть її, що це нормально. Поясніть, як працює конфіденційність у пологових службах».(5)

2. Збір анамнезу( edit | edit source )

  • «Враховуйте соціальне становище жінки. Чи має вона ресурси для доступу до догляду за вагітністю та пологами? Чи отримує вона фінансову підтримку, на яку має право?» (5)

3. Адвокація( edit | edit source )

  • «Підтримуйте жінку в викликах, з якими вона стикається, наприклад лобіювання, щоб уникнути розпорошення та отримати доступ до відповідного житла». (5)

4. Скерування( edit | edit source )

  • «До місцевих організацій переміщених осіб, груп підтримки, спеціалізованих служб, таких як підтримка у разі FGM (каліцтва жіночих статевих органів), схеми підтримання за рахунок однолітків/доул».

5. Культурний контекст( edit | edit source )

  • «Поясніть організацію медичних послуг. Обговоріть очікування жінок щодо пологів і те, як можна задовольнити культурні запити».

Як було зазначено вище, є багато позитивних результатів салютогенних підходів, які були вивчені на переміщених особах, і вони охоплюють, серед іншого: посттравматичний ріст як усвідомлення життя, зміни пріоритетів щодо того, що важливо в житті, особистої сили; набуття стійкості через боротьбу, співчуття до інших, почуття відповідальності та особистої сили, самопізнання та здатності осмислювати досвід, щоб спроектувати світле майбутнє.(15)

«Хоча історія кожної переміщеної особи різна, а їхні страждання особисті, усіх їх об’єднує незвичайна мужність, мужність не лише вижити, а й вистояти та відновити своє зруйноване життя». – Antonio Guterres, Верховний комісар ООН у справах біженців, 2005 р.

Висновок(edit|edit source)

Хоча необхідно провести додаткові дослідження салютогенної моделі для переміщених осіб, існує багато доказів того, що ця модель є ефективним ресурсом зміцнення здоров’я для підвищення стійкості. Вона також позитивно впливає на фізичний і психічний стан, якість життя та добробут людей, у тому числі переміщених осіб, як окремої людини, так і суспільства. Оскільки це дійсний, надійний, багатовимірний інструмент, що застосовується для вимірювання здоров’я в різних ситуаціях і культурах,(16) слід запропонувати більше стратегій для зміцнення здоров’я через цю модель і впровадити її на міжнародному рівні, зокрема, у програми міграції. Втручання мають і надалі зосереджуватися не на хворобах, а на здоров’ї.

Посилання(edit|edit source)

  1. UNHCR. (2015). Women, particular risks and challenges. http://www.unhcr.org/pages/49c3646c1d9.html
  2. 2.0 2.1 2.2 Asher, SB., Sagy, S., Srour, A., Walden, T., Huss, E., Shahar, E., Alsraiha, K. (2020) https://doi.org/10.1093/jrs/feaa003
  3. Price, M., Gohdes, A., Ball, P. (2014) Updated Statistical Analysis Of Documentation Of Killings In The Syrian Arab Republic. Geneva: Human Rights Data Analysis Group..
  4. UNHCR (2016) Mid-year Trends 2016. http://www.unhcr.org/statistics/unhcrstats/58aa8f247/midyear- trends-June-2016.html
  5. 5.0 5.1 5.2 5.3 5.4 5.5 5.6 Balaam, M. C., Haith-Cooper, M., Korfker, D., Savona-Ventura, C. (2017) Asylum Seekers and Refugees; A Cross European Perspective. In: Thompson, G. and Schmied, V. (Eds) Psychosocial Resilience and Risk in the Perinatal Period: Implications and Guidance for Professionals. Routledge, 3, 28-43. http://hdl.handle.net/10454/13022
  6. Borwick, S., Schweitzer, R., Brough, M., Vromans, L. & Shakespeare-Finch, J. (2013). Well-being of refugees from Burma: A salutogenic perspective. International Migration, 51(5), 91 105. https://doi.org/10.1111/imig.12051
  7. 7.0 7.1 7.2 7.3 7.4 7.5 7.6 7.7 Pastoor, L.D.W. (2015) The mediational role of schools in supporting psychosocial transitions among unaccompanied young refugees upon resettlement in Norway, International Journal of Educational Development, 41, 245-254. https://doi.org/10.1016/j.ijedudev.2014.10.009
  8. 8.0 8.1 8.2 Lillrank, A. (2015). Trust, Vacillation ad Neglect: Refugee women’s experiences regarding pregnancy and birth giving in Finland. Nordic Journal of Migration Research, 5(2), 83–90. http://doi.org/10.1515/njmr-2015- 0009
  9. Carver, C. S. (1998). Resilience and thriving: Issues, models, and linkages. Journal of Social Issues, 54, 245– 266. https://doi.org/10.1111/j.1540-4560.1998.tb01217.x
  10. Rutter, M. (1987). Psychosocial resilience and protective mechanisms. The American Journal of Orthopsychiatry, 57, 316–331. https://doi.org/10.1111/j.1939-0025.1987.tb03541.x
  11. 11.0 11.1 11.2 Varjonen, S 2013, Ulkopuolinen vai osallistuja? Identiteetit, ryhmäsuhteet ja integraatio maahanmuuttajien elämäntarinoissa, University of Helsinki Press, 157–159.
  12. Rutter, J. (2003) Supporting Refugee Children in 21st Century Britain: A Compendium of Essential Information, New Revised Edition. Trentham Books, Stoke on Trent, 167.
  13. Hobfoll, S. E., Watson, P., Bell, C. C., Bryant, R. A., Brymer, M. J., Friedman, M. J., Friedman, M., Gersons, B. P., de Jong, J. T., Layne, C. M., Maguen, S., Neria, Y., Norwood, A. E., Pynoos, R. S., Reissman, D., Ruzek, J. I., Shalev, A. Y., Solomon, Z., Steinberg, A. M., & Ursano, R. J. (2007). Five essential elements of immediate and mid-term mass trauma intervention: empirical evidence. Psychiatry, 70(4), 283–369. https://doi.org/10.1521/psyc.2007.70.4.283
  14. 14.0 14.1 14.2 Bonmatí-Tomas A, Malagón-Aguilera MC, Gelabert-Vilella S, Bosch-Farré C, Vaandrager L, García-Gil MD, Juvinyà-Canal D. Salutogenic health promotion program for migrant women at risk of social exclusion. International journal for equity in health. 2019 Dec 1;18(1):139.
  15. Shakespeare-Finch, J., Schweitzer, R. D., King, J. & Brough, M. (2014) Distress, Coping, and Posttraumatic Growth in Refugees From Burma, Journal of Immigrant & Refugee Studies, 12:3, 311-330. https://doi.org/10.1080/15562948.2013.844876
  16. Eriksson, M., & Lindström, B. (2006). Antonovsky’s sense of coherence scale and the relation with health: A Systematic Review. Journal of Epidemiology and Community Health, 60(5), 376–381. https://doi.org/10.1136/jech.2005.041616


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси