Навчання стоянню – розвиток і тренування

Вступ(edit|edit source)

Навчання будь-якій новій навичці вимагає годин практики з повторенням і вивченням різних способів досягнення бажаного результату. Це вимагає наполегливості, багаторазового досвіду успіху та невдач.^{(1) (2)} Навчання стоянню та пересуванню з підтримкою, а потім стоянню без підтримки та перших кроків можна розділити на три етапи:

1. Навчання підтримувати вагу тіла на нижніх кінцівках, утримуючи тулуб у прямому положенні з підтримкою людини, яка доглядає за дитиною
2. Стояння та крокування з підтримкою за руку
3. Самостійне стояння та рання ходьба

Оцінювання моторики немовлят, що розвиваються( edit | edit source )

Шкала моторного розвитку немовлят Альберти (The Alberta Infant Motor Scale, AIMS) надає корисну інформацію про послідовність розвитку навичок, які зазвичай спостерігаються у немовлят з типовим розвитком, а також про віковий діапазон, в якому 50-90% немовлят набувають цих навичок.⁽³⁾

AIMS була стандартизована на немовлятах, які живуть у Канаді, але згодом була вивчена серед численних вибірок по всьому світу.^(4)(5)(6)(7)

Цікаво, що, незважаючи на відмінності у віці, в якому немовлята в різних дослідженнях виконували завдання кожної субшкали, послідовність завдань залишалася незмінною. Таким чином, для опису розвитку стояння більш корисною є послідовність засвоєння різних завдань, а не вік їх досягнення.⁽¹⁾

Етап 1: Оволодіння навичкою утримувати вагу тіла на нижніх кінцівках( edit | edit source )

Крокування новонародженого( edit | edit source )

Коли новонароджену дитину підтримують за верхню частину грудної клітки у вертикальному положенні, а її ноги торкаються опорної поверхні, вона переносить різну вагу тіла на нижні кінцівки.

Повторювані кроки можна спонукати, якщо немовля перемістити вперед. Ця постнатальна крокова реакція може з’явитися одразу після народження, але незабаром зменшується і зникає приблизно до 2-3-місячного віку.⁽⁸⁾

Навчання утримувати вагу тіла на нижніх кінцівках, зберігаючи тулуб у прямому положенні( edit | edit source )

На цій фазі навчання стоянню, коли дитину тримають у вертикальному положенні, підтримуючи за грудну клітку, вона вчиться активно розгинати тулуб, стегна та коліна, щоб підтримувати вагу свого тіла.

У віці 1-2 місяців дитина стоїть, злегка зігнувши стегна і нахиливши тулуб вперед. Дитина ще не здатна у повній мірі підтримувати вагу свого тіла.⁽³⁾

З часом, коли м’язи-розгиначі нижніх кінцівок стають сильнішими, немовля може утримувати більшу частину своєї ваги, коли його підтримують.⁽⁹⁾

До 5-6 місяців немовлята здатні повністю підтримувати вагу своєї голови і тулуба. Вони стоять, випрямивши стегна і розташувавши їх на одній лінії з плечима. Немовлята також вже можуть стояти, тримаючись за руки доглядача.

На цьому етапі немовлята отримують велике задоволення від стояння й часто згинають і розгинають коліна, підстрибуючи. Ці повторювані рухи відіграють певну роль у навчанні моторної частини мозку використовувати сенсорні сигнали від м’язів і суглобів, щоб регулювати кількість м’язової сили, необхідної для підтримання розгинання за різних обставин.⁽⁹⁾

Етап 2: Стояння та пересування з підтримкою рук( edit | edit source )

Перехід в положення стоячи(edit|edit source)

З 8-10 місяців немовлята починають підтягуватися до положення стоячи з підтримкою рук, спочатку тягнучись верхніми кінцівками і випрямляючи нижні кінцівки. З практикою вони вчаться підніматися в положення стоячи з положення опори на одне коліно.⁽¹⁰⁾

Стояння з підтримкою рук, навчання балансуванню та дотягуванню( edit | edit source )

Стоячи, немовлята зміщують свою вагу з боку в бік і починають з’ясовувати, як утримувати рівновагу, піднімаючи одну руку, щоб дотягнутися до іграшки.

Вони вчаться піднімати одну руку і тягнутися вбік, спочатку до іграшок та інших цікавих предметів, які знаходяться в межах легкої досяжності, а потім до іграшок, які знаходяться за межами досяжності. Вони також вчаться тягнутися вгору і назад.

Навчання балансуванню в положенні стоячи з підтримкою рук( edit | edit source )

Після того, як немовлята навчилися стояти з опорою, вони витрачають час на пошуки найліпшого способу утримувати рівновагу, коли тягнуться до іграшки або повертаються, щоб подивитися в різні боки.

Такому вивченню перенесення ваги і вирівнювання тулуба для утримання рівноваги сприяє бажання немовляти підняти одну руку і дотягнутися до іграшок.

Спочатку вони експериментують з різними способами розподілу ваги під час піднімання однієї руки. Спостерігаються два патерни розподілу ваги: іпсилатеральна та контралатеральна.

Іпсилатеральний патерн( edit | edit source )

Коли піднімається одна рука, вага тіла переноситься на протилежну руку та нижню кінцівку. Це нестабільна позиція, оскільки площа опори з боку в бік вузька, і немовлята легко падають набік, якщо переносять свою вагу занадто близько до бічного краю площі опори (ПО).

Перехресний (контралатеральний) патерн( edit | edit source )

Немовлята, які активно досліджують різні способи перерозподілу своєї ваги, незабаром виявляють, що найстабільнішим патерном, коли одна рука піднята, є перерозподіл ваги тіла на іпсилатеральну нижню кінцівку і контралатеральну руку. Pam Versfeld називає це перехресним патерном.⁽¹¹⁾

• Такий розподіл ваги утримує лінію тяжіння близько до центру ПО.
• Таку ж картину ми бачимо, коли немовля повертається, щоб подивитися в один бік.
• Перехресний патерн є більш стабільним і з практикою немовля починає послідовно використовувати цей патерн, коли тягнеться або дивиться в різні боки.

Вертикальне вирівнювання тулуба та нижніх кінцівок( edit | edit source )

Поряд з навчанням перехресному переносу ваги, немовлята також повинні навчитися тримати тулуб і нижні кінцівки вертикально вирівняними.

Іноді для того, щоб далеко потягнутися в одну сторону, немовляті доводиться тягнутися тулубом в ту ж саму сторону.

Це означає, що тулуб не вирівняний вертикально з нижніми кінцівками. Іншими словами, щоб зберегти рівновагу, центр маси тіла (ЦМТ) повинен бути вирівняний по вертикалі так, щоб лінія гравітації добре вкладалася в площу опори.

У разі постійної практики немовлята вчаться робити невеликі кроки вбік, щоб переміщати площу опори вертикально під центром маси тіла.

Дотягування руками( edit | edit source )

Немовлята також вчаться тягнутися до іграшок, щоб схопити їх.

Часто вони починають із згинання в стегнах і нахилу тулуба вперед. З часом вони вчаться згинати стегна і коліна, нахиляючись вперед, щоб дотягнутися до іграшки на підлозі.

Пересування(edit|edit source)

Пересування (сruising, пересування вздовж опорної поверхні) відрізняється від крокування (stepping) тим, що немовля робить серію кроків з фіксованою позицією та фазою маху для кожної нижньої кінцівки.

Постановка руки на поверхню опори синхронізується з рухами нижніх кінцівок у протифазі. З досвідом ця протифазна координація поліпшується, а швидкість зростає.

Немовлята вчаться координувати рухи кінцівок, що дозволяє їм переходити через проміжки, розмір яких постійно збільшується.

Цей протифазний рух верхніх і нижніх кінцівок відбувається так само, як і під час повзання. Однак нещодавнє дослідження Ori Osmy та Karen Adolph⁽¹²⁾ з Нью-Йоркського університету показало, що поява добре скоординованого протифазного пересування не залежить від досвіду та компетенції повзання. Однак на нього впливає досвід пересування (cruising) немовляти і структура середовища, наприклад, висота і тип поверхні опори, а також проміжки між поверхнями опори.⁽¹²⁾

Навчання сіданню( edit | edit source )

Перший досвід немовляти сісти з положення стоячи відбувається, коли воно втрачає рівновагу і падає. З досвідом вони вчаться сідати, відводячи сідниці назад і нахиляючи тулуб вперед, щоб приземлитися в положення сидячи.

З практикою немовлята також вчаться згинати стегна і коліна, нахиляти тулуб вперед і опускатися в положення навпочіпки, а потім сідати з нього.

Етап 3: Навчання відпускатись, стояти незалежно і робити перші кроки( edit | edit source )

Наступною навичкою, яку набувають немовлята, приблизно у віці 10,5-13 місяців, є відпускання опорної поверхні та самостійне стояння без підтримки протягом коротких періодів часу.^(13)(3)

За цим слідує кілька кроків вперед. Кроки швидкі, короткі, з широкою площею опори.

Постуральне коливання( edit | edit source )

Важливим аспектом збереження рівноваги в положенні сидячи і стоячи є інтеграція та оцінювання сенсорної інформації з різних джерел (дотик, пропріоцепція, вестибулярна і зорова), необхідної для оцінювання положення тіла в цілому. Ця інтеграція відображається у вигляді наявності та ступеня постурального коливання.

Carpenter та ін.⁽¹⁴⁾ припускають, що постуральне коливання може використовуватися центральною нервовою системою як механізм дослідження для забезпечення безперервного динамічного сенсорного впливу.⁽¹⁴⁾

“Постуральне коливання може використовуватися центральною нервовою системою для забезпечення безперервного динамічного сенсорного впливу. Постуральні коливання немовлят, які щойно стали на ноги, порівнювали за двох умов: стоячи, тримаючи іграшку і стоячи, не тримаючи іграшку. Немовлята демонстрували меншу величину постуральних коливань і більш складні патерни коливань, коли тримали іграшку. Ці зміни свідчать про те, що немовлята адаптують постуральне коливання таким чином, щоб полегшити візуальну концентрацію та стабілізацію іграшки в руці. Коли немовлята просто стояли, вони демонстрували патерни постуральних коливань, які були більш дослідницькими за своєю природою. Дослідницькі коливання можуть дозволити немовлятам вивчити можливості нової пози стояння. Ці результати демонструють, що немовлята, які щойно навчилися стояти, здатні до постурального контролю, який залежить від завдання”.⁽¹⁵⁾

Присідання та вставання з підлоги( edit | edit source )

Після того, як немовлята можуть самостійно стояти, вони також вчаться присідати і знову вставати з контрольованим згинанням і розгинанням колін, а також починають гратись в положенні сидячи навпочіпки. Вони вчаться вставати з положення сидячи, спочатку підводячись.

Як тільки немовлята можуть стояти самостійно, вони починають робити маленькі кроки вперед. Вік початку ходіння дуже варіативний, зазвичай діти з типовим розвитком починають ходити у віці від 11 до 14 місяців.⁽³⁾

Посилання(edit|edit source)