Автор – Mariam Hashem
Основний внесок – Mariam Hashem, Kim Jackson, Naomi O’Reilly, Tony Lowe, Tarina van der Stockt, Jess Bell and Robin Tacchetti
Ми можемо простежити історію інформованої згоди ще з початку минулого століття. У Нью-Йорку на лікаря подали до суду за проведення гістеректомії без згоди пацієнтки. Спочатку операція мала на меті дослідити пухлину в черевній порожнині. Коли хірург запідозрив фіброміому, він вирішив видалити матку. Коли пацієнтка дізналася про результат, вона була незадоволена і вирішила подати на лікаря до суду(1)(2).
Суддя Benjamin Cordozo зазначив: “Кожна повнолітня людина при здоровому глузді має право визначати, що робити з власним тілом; і хірург, який проводить операцію без згоди пацієнта, вчиняє напад, за який він несе відповідальність у вигляді відшкодування збитків. Це справедливо, за винятком випадків невідкладної допомоги, коли пацієнт непритомний і коли необхідно оперувати до отримання згоди”.(1)
Простіше кажучи, поняття “інформованість” означає право пацієнта бути поінформованим про свій стан, а також про ризики та переваги варіантів лікування. Вона вимагає від медичних працівників залучати своїх пацієнтів до процесу клінічного обґрунтування для прийняття спільного рішення. Ролі та правила відрізняються в різних країнах, і за певних обставин вам доведеться зіткнутися з проблемами, пов’язаними з наявними ресурсами, культурою та здатністю пацієнта приймати власні рішення.
Чотири стовпи етичної медичної практики
З етичної точки зору, інформована згода є основою моральної практики, яка виправдовує самостійність, гідність і повагу до наших пацієнтів. Вона базується на теоріях філософа Іммануїла Канта, які наголошують на тому, що потрібно робити те, що відомо і визнано правильним, і враховувати наслідки своїх дій. (4). Він описує самостійність прийняття рішень як “властивість волі практично всіх дорослих розсудливих людей, а не як особливу рису найбільш досконало раціональних або морально свідомих осіб”.(5)(6)
Історично склалося так, що лікарі та медичні працівники не були зобов’язані отримувати згоду пацієнтів на проведення певного лікування, якщо це було виправдано професійною медичною думкою, яка стала відомою як тест Болама.(7) Пацієнти не повинні були розуміти свій стан або мати вибір щодо ризиків та переваг. Люди довіряли своїм лікарям і думали, що вони знають, як їм краще. Але що відбувається, коли результати не є найкращими для пацієнта? Подумайте про жінку, якій не дали вибору щодо видалення матки? Або пацієнтка, якій рекомендували ампутацію, але вона відмовилася від цього варіанту, після чого хірург вирішив все одно провести операцію, враховуючи схвалення і згоду її чоловіка?
Прикладом правової підтримки інформованої згоди є законодавство Великої Британії, згідно з яким працівники охорони здоров’я зобов’язані інформувати пацієнта про ризики та переваги даного лікування, а також про альтернативи, а пацієнт має право вільно обирати без контролюючого впливу. Це пов’язано з відомою судовою справою “Montgomery проти Lankarkshire”,(8) 2015″, коли жінку низького зросту з діабетом I типу не проінформували про ризики вагінальних пологів для її стану, в результаті чого її макросомальна дитина (прим. вага якої значно перевищує середню норму) отримала дистоцію плеча і травму плечового сплетіння. Суд дійшов висновку, що їй слід було порадити кесарів розтин та поінформувати про ризики вагінальних пологів(9).
Інформована згода є важливим елементом добрих стосунків між пацієнтом і фізичним терапевтом та поваги до прав пацієнтів. Ефективна передача клінічної інформації та навчання пацієнтів корелюють з дотриманням режиму терапії та співпрацею.(10)
Практика дотримання моральних принципів у застосуванні добрих стосунків між пацієнтом і лікарем/ фізичним терапевтом переважає переваги патерналістського підходу.(11).
Наголос на самоуправлінні широко підтримується доказами(12). Пацієнти повинні демонструвати мотивацію, готовність та активну співпрацю до лікування. Адаптація практики, орієнтованої на пацієнта, не може бути валідованою, якщо пацієнт не дав згоду на кожен аспект лікування.
Основним принципом надання медичної допомоги є письмова інформована згода.(13)Інформована згода складається з трьох факторів:
Інформація, необхідна для прийняття поінформованого рішення, включає ризики, переваги, альтернативи та загальні знання про процедуру.(15)
Навички ефективної комунікації є важливим компонентом інформованої згоди. Уважно слухати і давати можливість обговорювати та ставити запитання – це чудові інструменти, які допомагають пацієнтам приймати власні рішення. Це не повинно бути бюрократичним процесом, натомість це процес налагодження доброї комунікації та прояву емпатії.
Розуміння запропонованих варіантів і добровільне надання дозволу без контрольованого впливу є необхідними умовами інформованої згоди(6).
Залежно від характеру втручання та пов’язаних з ним ризиків, може знадобитися письмова згода, наприклад, при прийнятті рішення про проведення маніпуляції 5-го класу.(16).
Для забезпечення гідності та незалежності пацієнта необхідно звернути увагу на наступні моменти(17):
Ця інформація повинна бути донесена до пацієнта в простій формі. Ви можете підкріпити її письмовими матеріалами, залучити родичів і поставити пацієнтам кілька запитань, щоб перевірити їхнє розуміння.
Mills та Epstein сперечалися про практичність та наслідки справи Montgomery, коли медичні працівники опиняються перед викликом діяти в інтересах пацієнта, намагаючись захистити себе. Хороший спосіб застосування інформованої згоди – запитати себе, як думати і що думати, а не що робити.(9).
Del Carmen та Joffe (18) обговорили два обмеження інформованої згоди:
Обмеженість ресурсів, коли мінімізація ризиків – іноді шляхом обмеження вибору – є пріоритетом, наприклад, у стаціонарних закладах, відділеннях невідкладної допомоги та відділеннях інтенсивної терапії.
Культурні аспекти, де патерналістські підходи все ще прийнятні в деяких громадах. Ділитися інформацією та говорити правду про свій стан здоров’я може вважатися образливим для деяких культурних груп.
Лікування має бути адаптоване до індивідуальних потреб, і фізичний терапевт несе відповідальність за побудову добрих стосунків зі своїми пацієнтами та знаходження правильного балансу в обговоренні плану терапії у найкращих інтересах пацієнта.
Компетентність – здатність розуміти запропоновану інформацію, план терапії та дії. Працівники охорони здоров’я повинні бути підготовлені до роботи з пацієнтами, які не мають розумових здібностей розуміти свій стан і приймати рішення самостійно.
Принципи оцінки розумових здібностей передбачають, що розумові здібності слід припускати, якщо не доведено протилежне. Якщо недієздатність виявлено через нездатність до навчання, психологічні або неврологічні порушення, які можуть впливати на розуміння, судження або прийняття рішень, то працівник охорони здоров’я повинен продовжувати підтримувати автономію пацієнта настільки, наскільки це можливо.(19)(20). Для отримання додаткової інформації про оцінку розумових здібностей перейдіть за цим посиланням.