Ускладнення у разі ураження переферичних нервів

Вступ(edit | edit source)

Ураження периферичних нервів є поширеними станами з широким спектром симптомів залежно від тяжкості ураження нерва та того, які нерви залучені. Периферичні нерви передають сигнали між спинним мозком та рештою тіла. Нерви складаються з різних комбінацій рухових, чутливих і вегетативних нейронів із симптомами та ускладненнями залежно від того, які нервові волокна задіяні.⁽¹⁾ Таким чином, ураження периферичних нервів може мати різні вторинні ускладнення, які можуть бути значними та мати довгострокові наслідки залежно від класифікації ураження нерва.

Таблиця 1 Типи периферичних нервів

Рухові нерви	Чутливі нерви	Вегетативні нерви
Ураження цих нервів зазвичай пов’язане зі слабкістю м’язів, м’язовими судомами та неконтрольованими посмикуваннями м’язів.	Ураження чутливих нервів зазвичай пов’язане зі змінами при дотику, температурі або болю.	Ураження вегетативних нервів може бути пов’язано з діяльністю, яка не контролюється свідомо, як от дихання, серце, функція щитовидної залози та травлення, що може призвести до вторинних ускладнень внаслідок надмірного потовиділення, зміни артеріального тиску та нездатності переносити спеку та симптоми шлунково-кишкового тракту.

Біль і гіперчутливість( edit | edit source )

Сильний біль може виникати при ураженні периферичного нерва, особливо при відривах нервового корінця, що спричиняє невропатичний біль. Сильний біль також потенційно може призвести до комплексного регіонарного больового синдрому, що може вплинути на реабілітацію.

Адекватний контроль болю для реабілітації має першорядне значення.⁽²⁾

Змінені відчуття( edit | edit source )

Ураження периферичних нервів часто пов’язане зі значними змінами чутливості, з онімінням, відчуттям печіння, поколюванням або повною втратою чутливості в частині тіла, ураженій пошкодженим нервом, що може збільшити частоту подальших вторинних травм, результатом цього зміненого зниженого відчуття можуть бути наприклад пролежні, опіки та рвані рани.⁽³⁾

Пролежні( редагувати | редагувати джерело )

Пацієнти зі зниженням чутливості в результаті травми периферичного нерва мають підвищений ризик розвитку пролежнів, які важче побачити на темній шкірі. Пролежень – це локалізована травма шкіри та/або підлеглої тканини, як правило, над кістковим виступом яка є результатом тиску або тиску в поєднанні зі зсувом. Пролежень може розвинутися за кілька годин, але його результати можуть тривати багато місяців і можуть спричинити значну втрату та погіршення функції. Ряд факторів, повязують зі сприянням виникненню та розвитку пролежнів, але значення цих факторів ще не з’ясовано. Пошкодження тканин пов’язане як із зовнішніми, так і з внутрішніми факторами:

• Зовнішні фактори включають тиск, зсув, тертя, зрухомлення і вологість.
• Внутрішні фактори пов’язані зі станом пацієнта, такими як місцева інфекція, сепсис, зниження вегетативного контролю, змінений рівень свідомості, збільшення віку, оклюзійне захворювання судин, анемія, недостатне харчування, втрата чутливості та контрактура.

Допоможе підтримка сухості шкіри, регулярна зміна положення та регулярні перевірки шкіри (за потреби використовуйте дзеркало).

Докладніше про профілактику та менеджмент пролежнів читайте тут

Опіки та рвані рани( edit | edit source )

Зі зміною чутливості після травми периферичного нерва часто зустрічаються опіки та розриви шкіри в результаті контакту з гарячими поверхнями або водою, гострими поверхнями або без використання захисного одягу, напр. взуття.

Перевіряйте воду протилежною або чутливою кінцівкою, і завжди носіть закрите підтримуюче взуття, якщо чутливість стопи зменшена.

Відстрочене загоєння( edit | edit source )

Ураження периферичних нервів може вплинути на загоєння та сповільнити механізми загоєння м’яких тканин. Це може ще більше посилювати м’язовою слабкістю, яка може вплинути на циркуляцію крові в дистальних відділах кінцівок, викликаючи набряк і, таким чином, погане загоєння. Інші фактори, які можуть погіршити загоєння, включають;

• Куріння, яке значно зменшує приплив крові до травмованого нерва і м’яких тканин
• Цукровий діабет,
• Харчування, яке може уповільнити загоєння при недостатньому споживанні білків і поживних речовин.

Набряк(edit | edit source)

Оскільки ураження периферичного нерва спричиняє порушення руху в кінцівках, воно впливає на м’язовий насос з дистального боку кінцівок, особливо при пошкодженні сідничного нерва, що може призвести до скупчення крові в дистальних відділах кінцівок, коли кінцівки знаходяться в положенні, що залежить від сили тяжіння. Це може викликати подальшу нейропраксію в результаті посилення компресії нерва і посилення болю.

Підйом кінцівок і вправи по наявному діапазону руху (пасивні, активно-пасивні або активні) можуть стимулювати рух рідини та допомагати при набряку.

Контрактура і деформація( edit | edit source )

Контрактури виникають через втрату розтяжності структур м’яких тканин – шкіри, зв’язок, м’язів і суглобових капсул, що перетинають суглоби, це призводить до обмеження рухливості суглоба, спричиняє скутість суглобів, а згодом і деформацію.⁽⁴⁾ Контрактури зменшують рухливість суглобів і обмежують повсякденну діяльність. Вони також пов’язані з болем, спастичністю, порушенням сну та ураженням шкіри. Найчастіше контрактури вражають суглоби, важливі для повсякденного життя: стегна, коліна, гомілковостопний, зап’ястя та плече, викликаючи проблеми з одяганням, прийомом їжі, переміщенням, комфортним сном, використанням крісла колісного або виконанням будь-яких завдань, які вимагають повного руху суглобів. Проблеми в будь-якій з цих сфер можуть знизити незалежність людини⁽⁵⁾. Якщо суглоби уражених м’язів не рухаються пасивно щодня, м’язи скорочуються, і суглоби можуть стати скутими, що спричиняє контрактури та деформації. Положення або пози, в яких пацієнт проводить більшу частину дня в ліжку або кріслі колісномуу, підвищують схильність до контрактури, а також біль, що збільшує ймовірність контрактури в результаті підвищеної тенденції скорочувати непаралізовані м’язи, що збільшує час, який м’які тканини проводять в укорочених положеннях.

Для запобігання і терапії контрактур слід використовувати вправи на розтягування, для збільшення діапазону рухів і зміцнення, накладати шини/ортези, поетапне гіпсування і позиціонування.

Неврома(edit | edit source)

Неврома є частим ускладненням ураження або ампутації периферичного нерва, і вона може викликати сильний біль, який часто стійкий до більшості анальгетиків. Невроми – це неракове потовщення нервових волокон, утворене з непровідної тканини, що припиняє передачу сигналу по нерву. Вважається, що невроми утворюються, коли регенерація нерва блокується рубцевою тканиною, що перешкоджає подальшій регенерації. Невроми є потенційним, обмежуючим ускладненням відновлення нерва, яке може викликати біль або гіперчутливість; вони зазвичай не розвиваються принаймні через шість тижнів після травми. Рух прилеглих тканин або безпосереднє натискання на неврому часто викликає біль, стимулюючи нерв, охоплений невромою.

М’язова слабкість( edit | edit source )

Залучення рухового нерва викликає слабкість м’язів, які живляться цим нервом. Наслідком денервації є атрофія м’язів і функціональний дефіцит. Здорове нервово-м’язове з’єднання має вирішальне значення для нервового контролю м’язів. Численні дослідження показали, що TENS має позитивний вплив на підтримання здоров’я нервово-м’язових з’єднань і запобігання атрофії м’язів.⁽⁵⁾ Дослідження 2018 року показало, що використання TENS було найбільш корисним, якщо його відкласти на тиждень після травми, а використання частоти 100 Гц було найбільш відновлюючим.⁽⁶⁾

Догляд за м’язами є надзвичайно важливим для запобігання пошкодженню м’язових одиниць, зокрема, запобігання: тепловій або холодовій травмі; перерозтягненню під дією сили тяжіння або неправильній техніці підйому/переміщення; контрактурі м’язів. Коли можна розпочати вправи на зміцнення м’язів, важливо не пошкодити нервову тканину, що загоюється: поява оніміння або посилення болю, занадто важка вправа, що прогресує занадто швидко можуть негативно вплинути на загоєння.

Психологічний стрес( edit | edit source )

М’язова слабкість, контрактури, деформація та біль можуть вплинути на психічне здоров’я після травми периферичних нервів. Хронічний нейропатичний біль має виснажливий ефект, спричиняючи емоційний стрес і зниження якості життя, а також підвищує ризик посттравматичного стресового розладу, депресії або тривоги. Кінцевою метою є не просто зменшити біль, а й покращити якість життя, чого можна досягти лише за умови лікування депресії, тривоги та розладів сну.⁽⁷⁾

Посилання (edit | edit source)