Клінічні настанови

Головний редактор– Steffen_Kistmacher

Основний внесок – Evan Thomas, Адміністратор, Naomi O’Reilly, Rachael Lowe, Steffen Kistmacher, Vidya Acharya, Scott Buxton, Sheik Abdul Khadir, Oyemi Sillo, Tarina van der Stockt, Kim Jackson та Tony Lowe

Вступ(edit | edit source)

Стандартне визначення клінічних настанов (КН) – це “положення, що систематично розробляються з метою надання допомоги лікарям і пацієнтам у прийнятті рішень щодо належної медичної допомоги в конкретних обставинах”(1). Настанови призначені для підтримання процесів прийняття рішень у наданні медичної допомоги пацієнтам. Зміст настанови ґрунтується на систематичному огляді клінічних даних – основного джерела доказової медицини.

Переваги клінічних настанов полягають у наступному(2):

  • Поліпшення клінічних результатів(3)
  • Зменшення варіативності клінічної практики(4)
  • Збільшення використання відомих ефективних втручань(3)
  • Забезпечення більшої економічної ефективності(3)
  • Підвищення прозорості доказів для обґрунтування втручань(2)
  • Легітимізація професії в очах зовнішніх зацікавлених сторін(4)

Клінічні настанови важливі для фізичних терапевтів, тому що вони(5):

  • Забезпечують швидкий доступ до синтезу доказів
  • Дають клініцисту прямий доступ до бази знань експертів
  • Дозволяють проводити самооцінювання своєї поточної практики
  • Допомагають визначити напрямок майбутніх клінічних досліджень

Клінічні настанови можна знайти за посиланнями:

Канадська медична асоціація (Canadian Medical Association, CMA) випустила посібник з розроблення, впровадження та оцінювання клінічних практичних настанов, який можна знайти тут.

Опубліковані клінічні настанови за напрямками( edit | edit source )

Міжнародна інтеграція(edit | edit source)

Легко знайти науково обґрунтовані настанови для практики фізичної терапії (наприклад, за допомогою PEDro) і існує багато науково обґрунтованих настанов для практики фізичної терапії, але, як видається, існує занадто багато їх повторень. У 2011 році було запропоновано міжнародну співпрацю для розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з діагностики та фізичної терапії(6) і представлено на Всесвітньому конгресі з фізичної терапії. Обґрунтуванням для цього було наступне:

  • Швидке зростання обсягу знань про доказову фізичну терапію
  • Трансформація доказів у рекомендації для клінічної практики в настановах кількох професійних організацій
  • Міжнародна співпраця в рамках Міжнародної мережі настанов (Guidelines International network, G-I-N)
  • Міжнародна співпраця у сфері фізичної терапії все ще обмежена

Для того, щоб міжнародно прийняті клінічні настанови були актуальними, необхідно залишити “місце” для тих, хто не вписується в модель “розвиненого світу”. “Світ, що розвивається” має унікальні проблеми, які повинні бути розглянуті і стати частиною міжнародних релевантних настанов (7). Важливо, щоб ми пам’ятали про обмеження, пов’язані з умовами практики, наданням послуг, компетентністю та деякими іншими питаннями, з якими стикаються там, де професія фізичного терапевта перебуває в стадії розвитку(8). Дослідження показують, що високе навантаження пацієнтів на одного лікаря, низький технологічний прогрес, погана реєстрація даних, недостатнє фінансування або субсидії, а також відсутність сприятливої для досліджень державної або інституційної політики можуть сприяти низькій дослідницькій культурі в країнах з низьким і середнім рівнем доходу (9). Тому спонсорам і дослідникам з країн з високим рівнем доходу слід зосередитися на дослідницькій діяльності в країнах з низьким і середнім рівнем доходу із залученням місцевих дослідників, щоб сприяти формуванню позитивної дослідницької культури, яка допоможе поліпшити здоров’я людей у всьому світі і принесе користь людям, які живуть в цих країнах, від доказової медицини та медичних послуг.(9)

Посилання(edit | edit source)

  1. ↑ Field MJ, Lohr KN (Eds). Clinical Practice Guidelines: Directions for a New Program, Institute of Medicine, Washington, DC: National Academy Press, 1990.
  2. ↑ 2.0 2.1 Moore, A. Development of evidence statements for physical therapy diagnosis and treatment: What are evidence statements and how do they fit in with the policy of professional bodies? WPT Congress, June 2011, Amsterdam.
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 Potential Benefits, Limitations and Harms of Clinical Guidelines. Woolf SH, Grol G, Hutchinson A, Eccles M, Grimshaw J. BMJ, 1999; 318(7182): 527–530.
  4. ↑ 4.0 4.1 Clinical Practice Guidelines – Do they Enhance Value for Money in Health Care? Grimshaw JM, Hutchinson A. Br Med Bull, 1995; 51: 927-940.
  5. ↑ Christopher M Powers. Development of Evidence-Based Practice Guidelines for the Treatment of Common Musculoskeletal Conditions: Experiences of the Orthopaedic Section of the APTA. WPT Congress, June 2011, Amsterdam.
  6. ↑ Development of Clinical Guidelines in Physical Therapy: Perspective for International Collaboration. Van der Wees PJ, Moore AP, Powers CM, Stewart A, Nijhuis-van der Sanden MWG, de Bie RA. Physical Therapy, 2011; 91(10): 1551-1563.
  7. ↑ Aimee Stewart. Applicability of existing evidence in low and middle-income countries. Focused Symposia, WPY Congress, June 2011, Amsterdam.
  8. ↑ Srikesavan Sabapathy. In conversation via the Physiopedia Facebook page, March 2012.
  9. ↑ 9.0 9.1 Adhikari S. Evidence-based medicine in low-income and middle-income countries. The Lancet Global Health. 2021 Jul 1;9(7):e903-4.


Схожі статті

Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси