Усвідомлення тіла людьми, що пережили травму

Вступ(edit|edit source)

Усвідомлення тіла – це підхід, який часто використовується в рамках реабілітації для людей зі стійким / комплексним болем⁽¹⁾⁽²⁾ та/або психосоматичними / психіатричними станами.^(3)(4)(5)(6) Він досліджує і використовує зв’язок між розумом, тілом і духом, щоб розвинути більш позитивне сприйняття тіла і себе через рефлексію нашого тілесного досвіду.⁽⁷⁾⁽⁸⁾

Усвідомлення тіла визначається як терапія, спрямована на “усвідомлення того, як тіло використовується з точки зору функцій тіла, поведінки та взаємодії з собою та іншими”.⁽⁹⁾ На нього може впливати наша емоційна регуляція (тобто наша здатність контролювати свій емоційний стан) та інтероцепція (тобто наше сприйняття відчуттів зсередини тіла, зокрема сприйняття фізичних відчуттів, пов’язаних з роботою внутрішніх органів, таких як серцебиття, дихання, відчуття ситості, а також активності вегетативної нервової системи, пов’язаної з нашими емоціями).⁽¹⁰⁾

Метою використання стратегій усвідомлення тіла та терапії є нормалізувати та допомогти відновити дихання, поставу, рівновагу та м’язове напруження, які зазвичай відчуваються та проявляються в руховій поведінці людей, які пережили травму або переміщення з свого звичного місця проживання.^(9)(11)

Важливо, однак, зазначити, що використання таких технік, як усвідомлення тіла та майндфулнес, вимагає значної обережності. Вони можуть відкрити емоційні рани, для зцілення яких потрібно більше, ніж просто усвідомлення.⁽¹²⁾ Treleaven і Britton стверджують: “Коли ми просимо людину з травмою звернути пильну, постійну увагу на її внутрішній досвід, ми запрошуємо її до контакту з травматичними подразниками – думками, образами, спогадами та фізичними відчуттями, які можуть бути пов’язані з травматичним досвідом…. це може загострити та посилити симптоми травматичного стресу, а в деяких випадках навіть призвести до ретравматизації – рецидиву в інтенсивно травмований стан”.⁽¹³⁾

Щоб дізнатися більше про використання майндфулнес, будь ласка, дивіться: Майндфулнес для наших пацієнтів.

Бар’єри для отримання допомоги( edit | edit source )

Доступ до охорони здоров’я – це комплексна концепція. Якщо послуги є доступними і є адекватна пропозиція послуг, то можливість отримати медичну допомогу існує, і населення може “мати доступ” до послуг. Однак, для того, щоб населення могло “отримати доступ до послуг охорони здоров’я із належним результатом”, наявні послуги повинні бути відповідними та ефективними. Існує багато чинників, які можуть впливати на здатність людини отримувати допомогу. До найпоширеніших бар’єрів у сфері охорони здоров’я належать:

• логістичні чинники (відстань до послуг, відсутність або вартість транспорту)
• фінансова доступність (послуг, лікування, відсутність страхування)
• знання, ставлення та культурні чинники (зокрема, усвідомлення потреби, страх та недостатня поінформованість про послуги)

Наведені нижче бар’єри – це лише деякі з тих, що можуть суттєво вплинути на доступ до медичної допомоги в контексті травми.

Мовні бар’єри( edit | edit source )

Дослідження показують, що труднощі у спілкуванні є критичним бар’єром для переміщених осіб, які шукають медичні та соціальні послуги.⁽¹²⁾ Більшість переміщених осіб можуть не володіти мовою приймаючої країни і відчувають страх і труднощі у формулюванні своїх медичних симптомів другою мовою.⁽¹⁵⁾ Тому люди з мовним бар’єром часто не можуть отримати адекватну медичну допомогу без усних або письмових перекладачів, а ці послуги можуть бути недоступними в залежності від мови, якою розмовляє людина.⁽¹⁶⁾ Навіть за наявності перекладача може виникнути непорозуміння між пацієнтами та фахівцями з реабілітації через брак кваліфікованих медичних перекладачів, що потенційно може призвести до неналежної та неадекватної медичної допомоги.⁽¹⁴⁾ Під час медичних та реабілітаційних консультацій може виникнути плутанина, що може призвести до почуття відчуження та недовіри, а також може перешкодити людині звернутися за медичною допомогою в майбутньому.⁽¹⁷⁾

Барʼєри культури( edit | edit source )

“Культурна компетентність – це набір конгруентних моделей поведінки, установок і політик, які об’єднуються в групі людей для ефективної роботи в крос-культурних ситуаціях, таких як оцінювання програм і послуг, що надаються іммігрантам і біженцям. Слово “культура” – це інтегрована модель засвоєної людської поведінки, яка охоплює думки, спілкування, дії, звичаї, вірування, цінності та інститути соціальної групи. Слово “компетентність” означає здатність ефективно функціонувати”.⁽¹⁸⁾

На жаль, існують докази того, що раса та етнічна приналежність можуть впливати на те, як люди повідомляють про біль, а також на те, як фахівці з реабілітації інтерпретують біль людини. Дослідження показують, що лікарі вдвічі частіше недооцінюють біль пацієнта чорної раси порівняно з пацієнтами білої раси. Фахівці з реабілітації повинні усвідомлювати власну культурну ідентичність, розвивати розуміння культурних знань про поширені медичні переконання та поведінку, а також демонструвати культурно-чутливу поведінку (наприклад, емпатію, довіру, прийняття, повагу), щоб поліпшити терапевтичний альянс і клінічні результати.⁽¹⁹⁾

Розуміння системи охорони здоров’я( edit | edit source )

Брак знань про те, як орієнтуватися в складних системах охорони здоров’я, може призвести до поганого доступу до медичних послуг. Обмеженість інформації про доступ до послуг первинної медичної допомоги та незнання, до кого звертатися чи куди йти за медичною допомогою, може призвести до розчарування. Це також може спонукати людей звертатися за допомогою до неналежних джерел.

Вплив травми( edit | edit source )

Травма “є результатом події, серії подій або сукупності обставин, які сприймаються людиною як фізично чи емоційно шкідливі або загрозливі для життя і мають тривалий негативний вплив на функціонування та психічне, фізичне, соціальне, емоційне або духовне благополуччя людини”⁽²⁰⁾ Вона також може охоплювати вторинний досвід (наприклад, людина, можливо, не пережила травму безпосередньо, але зазнала її непрямого впливу).⁽²⁰⁾

Для деяких людей реакція на травматичні події є тимчасовою з негайними психологічними та/або фізичними наслідками. Для інших травма може мати тривалий вплив на життя і благополуччя. Деякі люди мають більш стійку реакцію на травму. Ця реакція може стати хронічною або стійкою, що призводить до більш серйозних, тривалих або стійких наслідків для психічного здоров’я (наприклад, посттравматичний стрес та інші тривожні розлади, вживання психоактивних речовин і розлади настрою) і фізичних порушень (наприклад, артрит, біль голови, хронічний біль). Ці постійні симптоми можуть призвести до браку довіри або невпевненості у своєму тілі. Це також може змінити індивідуальну поведінку та біологічну активність протягом життя, що може вплинути на міжособистісні стосунки та стосунки між поколіннями, часто призводячи до відчуття втрати власного голосу та безсилля, а також до труднощів у висловлюванні думок та почуттів.⁽²¹⁾

Роль лімбічної системи( edit | edit source )

Лімбічна система – це сукупність структур, що включає головний мозок, проміжний мозок і середній мозок. IВона підтримує низку функцій, таких як емоції, поведінка, мотивація, довгострокова пам’ять і нюх.⁽²²⁾ Складові частини лімбічної системи в кінцевому підсумку регулюють важливі аспекти наших свідомих і несвідомих патернів (включаючи наші емоції, сприйняття, стосунки, поведінку і руховий контроль). Це частина мозку, яка відповідає за поведінку, необхідну для виживання: харчування, розмноження та піклування про потомство, а також реакції “бий або тікай”.

Лімбічна система допомагає нам обробляти такі емоції, як страх, задоволення і гнів, а також контролювати наші потяги (наприклад, голод, сексуальний потяг, бажання спати). Вона також об’єднує вищі розумові функції та примітивні емоції в єдину систему, відому як емоційна нервова система. Вона відповідає за наші емоції та вищі розумові функції, такі як навчання та формування пам’яті.⁽²³⁾

Лімбічна система є динамічною і може змінюватися залежно від інформації, що надходить з навколишнього середовища. Досвід змінює цю ділянку мозку – це може допомогти пояснити, чому психологічний і фізіологічний досвід людини змінюється з часом. Усвідомлення свого тіла може відігравати певну роль у зміні лімбічної системи, навчаючи мозок обробляти інформацію по-іншому, пов’язуючи нові емоції зі старими спогадами або допомагаючи людині справлятися з хронічним стресом, болем і травмами.

Ресурси(edit|edit source)

Посилання(edit|edit source)