Автори– Wala’a Awwad та Kamal Khalifa з Центру для жертв катувань (The Center for Victims of Torture) як частина PREP Content Development Project
Основний внесок – Naomi O’Reilly, Tony Lowe, Kim Jackson, Jess Bell та Kirenga Bamurange Liliane
Наприкінці 2021 року щонайменше 89,3 мільйона людей по всьому світу були змушені покинути свої домівки. Серед них майже 53,2 мільйона внутрішньо переміщених осіб, 27,1 мільйона біженців і 4,6 мільйона шукачів притулку. Діти та молодь віком від 0 до 17 років становлять 41% усіх переміщених осіб.(1) У 2021 році до 30 мільйонів дітей та молоді віком до 18 років були примусово переміщені, найбільше – у віці від 5 до 11 років. З цих дітей і молодих людей сімнадцять мільйонів зазнали насильства або конфліктів у своїй країні, а приблизно 13 мільйонів мали право на отримання статусу біженця.(2)
У дітей і молодих людей, які пережили травму або надзвичайний стрес, можуть розвинутися складні потреби у психічному та фізичному здоров’ї. Це може включати посттравматичний стресовий розлад , депресію та тривожні розлади. Вплив травматичного досвіду та супутні психологічні захворювання можуть призвести до затримки розвитку. На додаток до цього, виклики життя переміщеної особи можуть спричинити додаткові труднощі при адаптації до нового середовища, нової культури, нової школи, іншої системи освіти.
Працюючи з дітьми з досвідом переміщення, важливо враховувати взаємодію цих різних факторів і те, як вони можуть вплинути на процес реабілітації.
Досвід перед міграцією включає виклики та загрози, з якими стикаються діти, які спонукають їхні сім’ї шукати притулку в іншій частині своєї країни або в іншій країні.(3)
Цей процес включає часто небезпечну подорож між рідними країнами та приймаючими країнами.(5)
Цей етап охоплює проблеми, з якими стикаються переміщені особи, намагаючись інтегруватися в соціальну, політичну, економічну та культурну систему приймаючої країни. Постміграційний період передбачає адаптацію до нової культури, переосмислення власної ідентичності та місця в новому суспільстві.(5)
Щороку мільйони дітей зазнають травматичного досвіду. Детальний розподіл ознак і симптомів відповідно до віку можна знайти за посиланнями нижче:(13)
Загальні ознаки та симптоми можуть включати будь-яке з наступного:
Реакція на певну травматичну подію може відрізнятися від однієї дитини до іншої; це залежить від характеру та тривалості травматичних стресорів, особливостей дитини (віку, статі, історії впливу стресу та наявності підтримуючих опікунів).(14)
Проблеми зі стосунками, кордонами, емпатією та соціальною ізоляцією. Дитина з травмою в анамнезі може мати проблеми з розбудовою здорових підтримуючих стосунків з друзями та близькими людьми. Терапевту важливо усвідомлювати, що для встановлення стосунків з дитиною може знадобитися більше часу.
Порушення сенсомоторного розвитку, проблеми з координацією, збільшення медичних проблем, таких як зниження імунної системи та соматичних симптомів, гіперактивність, харчова чутливість, енурез, енкопрез. У дітей, які пережили досвід переміщення, нормальний розвиток порушується внаслідок зростання в умовах постійного або екстремального стресу. Їхній мозок, нервова система, імунна система та система реагування на стрес можуть не розвиватися нормально. Діти пристосовуються до страшних і непереборних обставин завдяки реакції організму на виживання. Таким чином, якщо вони піддаються навіть звичайним рівням стресу, їхні системи можуть автоматично реагувати так, ніби вони перебувають у стані надзвичайного стресу. Це може включати прискорене дихання та серцебиття, коли вони стикаються зі стресовою ситуацією.
Труднощі з ідентифікацією або маркуванням почуттів і потреб у спілкуванні, нездатність розслабитися, знижена здатність керувати емоціями та/або заспокоювати себе. Маленькі діти менш здатні ідентифікувати свої емоції, вербалізувати те, що вони відчувають всередині, і керувати своїми реакціями. Їхні емоційні реакції можуть бути непередбачуваними або вибуховими.
Зміни свідомості, амнезія, порушення пам’яті. Дисоціація – це захисний механізм, який діти використовують, щоб відокремитися від приголомшливого та жахливого досвіду. Це також може виникнути пізніше, коли дитина стикається зі стресовими ситуаціями або має нагадування про травму. Діти можуть відчувати себе відокремленими від своїх тіл або спостерігати за тим, що відбувається з їхніми тілами, десь у кімнаті. Вони можуть відчувати себе уві сні або в якомусь зміненому стані, який не зовсім реальний, або ніби цей досвід відбувається з кимось іншим. Дисоціація може вплинути на здатність дитини бути повною мірою присутньою в повсякденному житті, поведінку в класі та її соціальні взаємодії. Може здатися, що дитина просто «відривається», мріє або не звертає уваги.
Проблеми з концентрацією уваги, навчанням, обробкою нової інформації, розвитком мови, плануванням і орієнтацією в часі та просторі.
Відсутність цілісного відчуття себе, проблеми з образом тіла, низька самооцінка, сором і почуття провини.
Труднощі з контролем імпульсів, опозиційна поведінка, агресія, порушення режиму сну та харчування, відтворення травми, підвищена пильність.
У фізичному, емоційному та поведінковому аспектах
Діти можуть знову почати мочитися вночі або погіршитися навички спілкування.(15)
Наслідки впливу травми на дітей є складними і можуть схиляти дітей до низки супутніх розладів:
Втручання для дітей з досвідом переміщення повинно включати терапію дитини та деякі втручання для опікунів. Терапевтичні принципи для дітей включають:
Травма впливає на всю родину. Робота з сім’єю дозволяє отримати максимальну терапевтичну користь для дитини та всієї родини. Коли сім’я функціонує добре, це забезпечує краще середовище зцілення вдома, щоб діти могли оговтатися від травми, і сприяє їхньому благополуччю.
Розширення можливостей опікуна є ключовим пріоритетом. Проведення навчальних сеансів для опікунів під час занять з фізичної терапії може зміцнити ефективні стратегії батьківства, здорові методи подолання та надати можливість посилити прихильність до своїх дітей. Це також має оздоровчий ефект для опікуна, оскільки він почувається більш ефективним.
Травма впливає на людину в цілому, на розум та тіло. Зцілення травми вимагає уваги до розуму, тіла, духу, стосунків, і це досягається за допомогою комплексного міждисциплінарного підходу. Цілісна точка зору полягає в тому, що психічне здоров’я пов’язане та взаємозалежне від фізичного благополуччя, і навпаки. Реабілітаційні послуги повинні використовувати біопсихосоціальний підхід, який сприяє як емоційному, так і фізичному зціленню. Впевнитися, що пацієнти направлені на консультацїй та інших соціальні служби що потребує охоплення багатьох сфер. Там, де це можливо, слід застосовувати підхід міждисциплінарної цілісної терапевтичної команди до реабілітації. Цей підхід сприяє кращому розумінню складних і різноманітних проблем людини після травматичних подій. Що ще важливіше, результати терапії перевищують суму кожної окремої дисципліни, що реалізується в індивідуальному порядку.
Життєстійкість – це здатність реагувати на значні негаразди, загрози або втрати таким чином, щоб дитина і сім’я могли адаптуватися і процвітати. Фахівці з реабілітації можуть використовувати підхід, заснований на сильних сторонах, щоб допомогти дітям і сім’ям розвивати життєстійкість різними способами.
Багато дітей з досвідом переміщення мають брак довіри та зниження почуття безпеки. Таким чином, втручання може бути ефективним лише за наявності позитивних терапевтичних стосунків між дитиною та терапевтом. Терапевтичні стосунки починаються з першої зустрічі з дитиною і продовжуються під час сеансів терапії. Важливо, щоб фахівець з реабілітації навчився навичкам, які включають здатність залишатися присутнім і уважним перед обличчям дистресу, а також встановлювати справжній зв’язок з дитиною. Створення доброзичливого та передбачуваного середовища, в якому діти та їхні сім’ї почуватимуться комфортно, є важливим першим кроком.
Допоможіть опікунам зрозуміти ознаки та симптоми травми у їхніх дітей і те, як це може вплинути на поведінку. Важливо також допомогти опікунам зрозуміти, що вони можуть зробити, щоб підтримати своїх дітей.
Нормалізація ознак, симптомів та емоцій, які можуть відчувати діти, є важливою, щоб допомогти їм зрозуміти та прийняти те, що вони відчувають, і навчити їх простим способам регулювати своє тіло вдома та в школі.
Завдяки постановці цілей і участі в іграх під час терапії з присутніми опікунами та без них діти пізнають і пишаються невеликими досягненнями щотижня.(16)
Оскільки травма часто порушує розвиток, важливо адаптувати терапевтичні сеанси та вправи, які ви пропонуєте, до потреб розвитку дитини, а не лише до потреб, які визначаються віком. Ретельна оцінка має вирішальне значення для визначення цих потреб. Якщо ви використовуєте групову роботу, подумайте про групування дітей відповідно до потреб, а не просто за віком. Використовуйте заходи, які відповідають віку, щоб сприяти залученню та розумінню. Наприклад, ігрові методи оцінювання та терапії дітей молодшого віку з використанням малюнків замість слів. Використовуйте історії та метафори, щоб допомогти поясненню.
Травма, пов’язана з переміщенням, і пов’язані з нею переходи часто є дуже стресовими для дитини та опікунів. Такі стреси підвищують вимоги до опікунів. Однак зараз настав час, коли діти, які часто переживають подібні стреси, як ніколи потребують уважного та чуйного менеджменту.
Окрім терапевтичних сеансів для дітей, важливо залучати опікунів, щоб вони могли зрозуміти наслідки травми для їхніх дітей і процес терапії. Це допоможе закріпити знання, отримані від сеансів реабілітації вдома, що потенційно може значно покращити результати терапії для дитини. Це також може примножити позитивні ефекти терапії, оскільки інші рідні вдома (наприклад, брати і сестри) також зазнають впливу.
Робота з дітьми з досвідом переміщення може бути емоційно важкою для фахівця з реабілітації. Впровадження заходів із самообслуговування та використання рефлексивних навичок для підвищення самосвідомості є важливими для самообслуговування. Детальніше про самообслуговування для фахівців з реабілітації читайте тут .
Як і для всіх тих, хто пережив травму, важливо використовувати підхід до допомоги з урахуванням травми:
Багато дітей, які пережили травматичний досвід, сприймають більшу частину свого зовнішнього світу як загрозу, тобто їхня симпатична нервова система залишається надмірно активною. Стимуляція блукаючого нерва активує парасимпатичну нервову систему і допомагає дитині розслабитися і заспокоїтися. Корисні методи досягнення цього включають використання контрольованого усвідомленого дихання, усвідомленних рухів і технік релаксації. Контекстуалізація цих втручань для дітей є важливою для заохочення їх дотримання. Дихальні вправи, які можуть бути корисними, це: «живіт-мішок (beanbag belly)», де мішок надягають на живіт, щоб допомогти діафрагмальному диханню в положенні лежачи; «тверді спагетті/м’які спагетті» (‘hard spaghetti/soft spaghetti’), де діти вивчають принципи утримання/розслаблення як техніки фізичного розслаблення. Усвідомлені рухи, як-от практики йоги для дітей, заохочують зв’язок розуму й тіла, завдяки якому діти вчаться безпечно досліджувати відчуття, пов’язані з різними рухами. У деяких випадках діти можуть уникати певних рухів або дій через незручні відчуття, які вони створюють.
Біль є одним із найпоширеніших соматичних симптомів у дітей. Використовуючи прості приклади та метафори, діти дізнаються, що не всякий біль свідчить про пошкодження, і що почуття та думки можуть як погіршити, так і зменшити їхній біль. Було показано, що інформація та контекст, у якому діти сприймають свій біль, модулюють очікування болю та емоційну реакцію на біль. Навіть переконання батьків щодо етіології болю у дитини впливають на наслідки болю у дитини. Таким чином, батьки повинні бути залучені до PNE.
Доведено, що регулярні аеробні вправи позитивно впливають на психічне здоров’я, зокрема покращують концентрацію та самооцінку. Одночасно вони можуть зменшити симптоми депресії та тривоги. Просуваючи та практикуючи різні способи аеробних вправ, діти не тільки відчувають негайну користь від вправ, але й навчаються, як і чому підтримувати цю практику протягом усього життя. Діти добре сприймають ігри чи заняття, які приносять задоволення від руху та заохочують до веселих вражень, і часто вони навчають цим заняттям братів, сестер і батьків вдома. Конусний спринт, смуга перешкод, аеробні кубики, кругові вправи на час є популярними вправами.
На додаток до цих переваг, аеробні вправи викликають багато тих самих тілесних відчуттів, які часто викликають реакції тривоги, наприклад прискорення пульсу, дихання та потовиділення. Отже, повторний вплив пов’язаних з тривогою перехресних стимулів через “безпечні” аеробні вправи може пригасити реакції страху, що супроводжується змінами в тому, як ці стимули інтерпретуються.(18)(19)
Постава пов’язана з емоціями. Допомага дитині визначити будь-які зміни в її позі, коли змінюються її емоції, дає їм змогу розпізнавати моделі рухів і пози. Приклади включають опущену, округлу поставу, коли сумно, і відкриту експансійну позу, коли дитина щаслива чи впевнена. Розпізнавання цих моделей і активне використання їх як стратегії може підтримувати позитивні емоції протягом дня. Відтворення цих настроїв і рухів у рольових іграх або групових заходах є ефективним способом передачі цього знання.
Загальна освіта щодо принципів ергономіки, таких як сидіння, нахили та підйом, забезпечує здорові звички руху вперед. Відомо, що ті, хто пережив травму, вже мають чутливу нервову систему і що у них більша ймовірність розвитку пізніше в житті супутніх захворювань або станів, таких як хронічний біль. Навчання з профілактики, ергономіки та менеджменту гострих травм при їх виникненні може допомогти пом’якшити стани хронічного болю.
Сон зазвичай порушується після травматичного досвіду. Наслідки поганого сну дуже різноманітні. Він впливає на фізичне здоров’я, відновлення після хвороби, здатність справлятися з болем, успішність у школі та загальну здатність до саморегуляції поведінки протягом дня. Кілька корисних порад щодо гігієни сну для дітей та вихователів допоможуть їм побудувати свій розпорядок дня та рутини перед сном так, щоб покращити сон. Використання малюнків або карток, щоб допомогти дітям визначити, які звички є корисними, а які некорисними, дозволить вам поговорити з ними на цю тему в інтерактивній формі.
Загалом корисні поради:
Центр жертв катувань веде дуже змістовні блоги, які є чудовим ресурсом при розгляді питань ефективної та комплексної допомоги дітям.
Пошук найефективніших способів допомоги дітям, які постраждали від війни
Інтегрований догляд за дітьми приносить чудовий прогрес
Вжиття додаткових заходів для догляду за постраждалими, включно з дітьми