Оцінювання амплітуди рухів

Головний редакторNaomi O’Reilly та Tarina Van Der Stockt

Основний внесокNaomi O’Reilly, Jess Bell, Ewa Jaraczewska та Tarina van der Stockt

Вступ(edit|edit source)

Адекватна амплітуда рухів у суглобах (АР) має вирішальне значення для ефективного руху. Вона також дозволяє тілу легше реагувати на різні навантаження.(1) АР – це діапазон рухів, доступний для одного суглоба або декількох суглобів. Це кут, на який суглоб рухається від анатомічного положення до крайньої межі свого руху в певному напрямку.(2) По суті, це ступінь, на який частина тіла може рухатися навколо суглоба або фіксованої точки.

АР має важливе значення для функціональної мобільності. Дисфункція нервової або м’язово-скелетної систем може призвести до гіпомобільності або гіпермобільності суглобів. Оцінювання амплітуди рухів допомагає нам визначити, чи обмеження є через кісткові структури або сполучні тканини, такі як сухожилля, зв’язки та суглобова капсула, які оточують суглоб. Тому вона є невід’ємною частиною обстеження пацієнта.(3)

Види амплітуди руху( edit | edit source )

Активна амплітуда рухів

Активна амплітуда рухів (ААР) – це діапазон рухів, якого можна досягти, коли відбувається скорочення та розслаблення різноспрямованих м’язів, що призводить до руху в суглобі. Це дуга руху, яку пацієнт робить під час добровільного, самостійного скорочення м’язів. Те, як пацієнт виконує цей рух, надає клініцисту інформацію про готовність рухатися, здатність слідувати інструкціям, концентрацію уваги, координацію та м’язову силу. Також можна визначити рухи, які викликають біль, і здатність виконувати функціональні дії.(3)(4)

Характеристики активної амплітуди рухів:

  • Виконується пацієнтом самостійно
  • Пацієнт може добровільно скорочувати мʼязи, контролювати та координувати рух. Приклад: ААР для згинання ліктя вимагає скорочення двоголового м’яза плеча, в той час як триголовий м’яз розслабляється
  • ААР зазвичай менша, ніж пасивна амплітуда рухів (ПАР), оскільки кожен суглоб має невелику кількість доступного руху, який неможливо добровільно контролювати

Спостереження під час активної амплітуди рухів

  • Бажання пацієнта рухатися
  • Коли і де виникає біль
  • Чи збільшує рух інтенсивність та якість болю
  • Реакція пацієнта на біль
  • Обсяг обмеження, що спостерігається, та його характер
  • Характер рухів
  • Ритм і якість рухів
  • Рух асоційованих суглобів(5)

Активна амплітуда руху з допомогою
Активна амплітуда руху з допомогою, ААРД (Active-assisted Range of Motion, AAROM) – це амплітуда рухів, якої можна досягти, коли суглоб отримує часткову допомогу від зовнішньої сили. Це дуга руху, яку пацієнт може виконати під час довільного скорочення м’язів, коли зовнішня сила прикладена вручну, механічно або за допомогою сили тяжіння.(3)

Характеристики активної амплітуди руху з допомогою:

  • Зазвичай виконується, коли пацієнт потребує допомоги в русі з боку зовнішньої сили через слабкість, біль або зміну м’язового тонусу.
  • М’яз, який вважається основним рушієм, потребує допомоги для завершення руху.(6) Приклад: пацієнт використовує ліву руку, щоб допомогти зігнути праву руку.

Пасивна амплітуда рухів
Пасивна амплітуда рухів, ПАР (Passive range of motion, PROM) – це амплітуда рухів, яка досягається, коли зовнішня сила викликає рух суглоба виключно під дією сили ззовні. Це дуга руху, яку виконує терапевт без допомоги пацієнта. ПАР надає інформацію про цілісність суглобових поверхонь, розтяжність суглобової капсули та оточуючих зв’язок, м’язів, фасцій і шкіри.(3)

Характеристика пасивної амплітуди рухів:

  • Зазвичай виконується, коли пацієнт не може або йому не дозволяється активно рухати частиною тіла.(7)
  • Рух виконується під час м’язової бездіяльності або коли м’язова активність максимально знижена.(8)
  • ПАР зазвичай більша за ААР через розтягнення тканин, що оточують суглоб, і зменшений обсяг розслаблених м’язів порівняно з м’язами, що скорочуються.(3)

Спостереження під час пасивного руху

  • Коли і де виникає біль
  • Чи збільшує рух інтенсивність та якість болю
  • Характер обмеження
  • Кінцеві відчуття
  • Рух асоційованих суглобів

Для кожного суглоба існує типовий або нормативний діапазон значень АР. Індивідуальні чинники впливають на показник АР, досягнутий кожним пацієнтом. Загальноприйняті значення АР для окремих суглобів наведені нижче.

Чинники, що впливають на амплітуду рухів( edit | edit source )

АР відрізняється у різних людей і може залежати від різних чинників, зокрема віку, статі, фізичної конституції, наприклад, індексу маси тіла, професійної та рекреаційної активності, а також методики проведення тестування.(1)(3)(4)(9)

Вік(edit|edit source)

Вплив віку на АР широко досліджений. Наприклад, немовлята у віці від 0 до 2 років мають тенденцію до більших значень згинання стегна, відведення стегна, зовнішньої ротації стегна, тильного згинання гомілковостопного суглоба та рухів у ліктьовому суглобі, ніж підлітки та дорослі. Однак вони також мають обмеження в розгинанні стегна, розгинанні коліна та підошовному згинанні. Це пов’язано з впливом внутрішньоутробного положення і, як правило, змінюється лише з ростом.(3)

Похилий вік значною мірою пов’язаний зі зниженням АР. У літніх людей зменшується зовнішня ротація плеча і горизонтальне згинання, пасивне згинання в ліктьовому суглобі, пронація і супінація,(10) згинання і розгинання зап’ястя порівняно з молодими людьми. Ці зміни можуть по-різному впливати на чоловіків і жінок.(3)(9) ААР у шийному, грудному та поперековому відділах хребта зменшується з кожним десятиліттям; найбільші зміни відбуваються у грудо-поперековій рухливості, амплітуда якої зменшується на 8 градусів з кожним десятиліттям.(3)

Стать(edit|edit source)

Вплив статі на АР, схоже, є специфічним для суглобів і рухів. Повідомляється, що жінки мають більшу АР, ніж чоловіки. Ці відмінності більш характерні для підлітків і дорослих. Однак, як правило, у віці до 2 років немає ніякої різниці в АР між немовлятами чоловічої і жіночої статі. Загалом, жінки мають значно більшу АР у суглобах верхніх кінцівок,(11) зокрема у згинанні плеча, внутрішній ротації та горизонтальному згинанні, згинанні та розгинанні ліктя та розгинанні зап’ястя.(11) У нижніх кінцівках жінки мають більшу АР згинання стегна, приведення та внутрішньої ротації, ніж чоловіки. Однак чоловіки мають вищі показники АР розгинання стегна та зовнішньої ротації, згинання тулуба та ротації.(9)

Вага(edit|edit source)

Вища м’язова маса тіла пов’язана зі зниженою АР зовнішньої ротації плеча та горизонтального розгинання, але підвищеною амплітудою згинання зап’ястя та приведення стегна.(9) І навпаки, підвищений відсоток жиру в організмі пов’язаний зі зниженою амплітудою зовнішньої ротації плеча, горизонтального згинання плеча, а також згинання та розгинання ліктя.(9) Негативні кореляції між відсотком жиру в організмі та деякими рухами в суглобах можуть бути наслідком фізичної перешкоди, наприклад, коли жирова тканина затискається між кістками суглоба.(9)

Люди із середньою вагою мають значно більшу амплітуду рухів згинання, розгинання та відведення стегна порівняно з людьми з надмірною вагою та ожирінням. Вищий ІМТ позитивно асоціюється зі зменшенням згинання та ротації тулуба, розгинання стегна, зовнішньої ротації та АР гомілковостопного суглоба.(12) Eichinger та ін.(13) оцінювали амплітуду рухів в осіб, які перенесли анатомічне та реверсивне тотальне ендопротезування плечового суглоба. Вони виявили, що ІМТ негативно корелює з обсягом внутрішньої ротації плеча.(13) Вони також виявили, що вищий ІМТ впливає на здатність пацієнта виконувати повсякденні дії, які вимагають внутрішньої ротації плеча.(13)

Домінуюча та недомінуюча сторони( edit | edit source )

Moromizato та ін.(9) виявили, що існують значні відмінності в АР між домінантною та недомінантною сторонами. Вони відзначають, що люди мають підвищену внутрішню ротацію плеча, відведення стегна та підошовне згинання гомілковостопного суглоба на недомінантній стороні та підвищену зовнішню ротацію плеча, згинання зап’ястя та приведення стегна на домінантній стороні. Це свідчить про те, що повсякденна активність може призвести до певних змін у АР.(9)

Положення для тестування( edit | edit source )

Положення суглоба під час тестування може сильно впливати на наявну АР через довжину протилежного м’яза.(14) Односуглобові м’язи перетинають один суглоб і, таким чином, впливають на рух лише в цьому суглобі. Якщо односуглобовий м’яз вкорочується, це впливає і на ПАР, і на ААР.

Двосуглобові та багатосуглобові м’язи перетинають кілька суглобів і впливають на них. Дво- або багатосуглобові м’язи зазвичай недостатньо довгі, щоб забезпечити повне розтягнення одночасно у всіх суглобах, які вони перетинають. Це називається пасивною недостатністю.(15) Завжди важливо враховувати пасивну недостатність при вимірюванні АР.

Процедури тестування( edit | edit source )

Існує обмежена згода щодо кількості повторень або протоколів підготовки, які слід використовувати перед оцінюванням АР. Дані про розтягування свідчать про збільшення рухливості, толерантності до розтягування та зменшення пасивного крутного моменту під час тренування сильного розтягування вже після кількох повторень розтягування.(16)(17)(18)(19) Це відбувається і під час оцінювання АР. Тому відмінності в протоколі вимірювань, що стосуються кількості повторень вимірювань і вправ для підготовки, можуть призвести до різниці в результатах вимірювань до 6 градусів.(20) Щоб запобігти впливу процедур тестування на АР, фахівці сфери охорони здоров’я повинні використовувати узгоджений протокол для підготовки, типу приладу, кількості повторень вимірювань і виду руху, що вимірюється.

Протипоказання(edit|edit source)

Техніки оцінювання АР зазвичай протипоказані, коли скорочення м’язів або рух цієї частини тіла може призвести до порушення процесу загоєння або до травми чи погіршення стану пацієнта. Деякі приклади станів, у разі яких вимірювання АР може бути протипоказано:(3)

  • Підозрюваний або підтверджений:
  • Післяопераційний період:
    • процес загоєння тканин може бути порушений
  • Остеопороз або крихкість кісток:
    • примусові вимірювання можуть спричинити ятрогенну травму

Заходи безпеки(edit|edit source)

Стани, у разі яких вимірювання АР може бути доречним, з додатковими застереженнями, якщо рух може погіршити стан:(3)

Оцінювання та вимірювання амплітуди рухів( edit | edit source )

Існують різні інструменти, що використовуються для вимірювання АР. Вибір інструменту залежить від руху, який потрібно виміряти, розміру кінцівки, точності, доступності, вартості, простоти використання, а також валідності та надійності.(21) На валідність та надійність тестування АР впливає тип інструменту, відмінності між рухами в суглобах та ділянками тіла, пасивні та активні вимірювання, внутрішньо-тестерні та міжтестерні вимірювання, а також різні типи пацієнтів.(22)

Візуальне оцінювання( edit | edit source )

Візуальне оцінювання надає суб’єктивну інформацію порівняно з об’єктивними вимірюваннями за допомогою гоніометра, тому воно не рекомендується. Однак, візуальне оцінювання перед проведенням гоніометрії може допомогти зменшити похибки, пов’язані з неправильними показами гоніометра. Зверніть увагу, що знання оцінки також впливає на результати гоніометрії.

Гоніометрія(edit|edit source)

Гоніометр – це найпоширеніший інструмент, який використовується для вимірювання АР. Термін “гоніометрія” відноситься до вимірювання кутів, що в умовах реабілітації означає вимірювання кутів у кожній площині в суглобах тіла. Існує обмежена кількість досліджень валідності гоніометрії, але було виявлено, що вона має високу критеріальну валідність для вимірювання кутів колінного суглоба у порівнянні з кутами суглобів на рентгенівських знімках.(23) Надійність залежить від суглоба та руху, які оцінюються, але загалом універсальний гоніометр має добру та відмінну надійність і є більш надійним, ніж візуальне оцінювання, особливо у недосвідчених фахівців.(24)

Нижче наведено ключові принципи гоніометрії:

  • Дослідження показують високу внутрішню і міжрейтингову надійність універсального гоніометра:
    • Надійність у некваліфікованих дослідників підвищується завдяки чітким інструкціям щодо гоніометрії(25)(26)(27)
    • Надійність і точність поліпшується, коли один і той же терапевт виконує всі вимірювання
  • Існують неоднозначні докази щодо кількості вимірювань або того, чи поліпшує оцінку середнє значення повторних вимірювань.
  • Більша надійність досягається, коли клініцист використовує стандартизований метод з одним і тим же вимірювальним інструментом і в один і той же час доби.(3)(22)(25) (28)
  • Джерела похибки під час використання гоніометрії можуть бути наступними:(5)
    • Очікування медичного працівника щодо АР
    • Зчитування неправильної сторони шкали на гоніометрі
    • Зміна мотивації пацієнта до виконання або проведення послідовних вимірювань у різний час доби

Гоніометрія має наступні характеристики:

  • Універсальність: Вимірює положення суглоба і АР практично у всіх суглобах тіла
  • Конструкція: Зазвичай пластикова або металева, містить корпус (схожий на транспортир) та два плеча (нерухоме та рухоме)
  • Вирівнювання: Плечі вирівнюються з проксимальними та дистальними сегментами суглобів людини
  • Вартість: Коливається від $5 до $100

Ви можете прочитати більше про інші інструменти для гоніометрії, зокрема про інклінометри та додатки для смартфонів, доступні тут.

Оцінювання кінцевих відчуттів( edit | edit source )

Кінцеве відчуття – це якість опору тканин руху в кінці ПАР. Під час оцінювання ПАР кінцеве відчуття – це бар’єр для руху, який клініцист відчуває, коли в кінці руху в суглобі застосовується невеликий надлишковий тиск, що перешкоджає подальшому руху. Це оцінювання потребує практикування та чутливості, щоб розвинути здатність визначати характер кінцевих відчуттів.

Кожен суглоб має унікальну будову, яка визначає його ПАР. У деяких суглобах капсула суглоба обмежує амплітуду рухів у певних напрямках, тоді як в інших суглобах рух обмежують зв’язки або кістки.(1) Кінцеве відчуття вважається ненормальним, коли структури, відмінні від нормальної анатомічної будови, зупиняють рух суглоба – ПАР у цих суглобах може бути нормальним або зміненим.(4)

Таблиця 1. Нормальні кінцеві відчуття (3)(5)
Кінцеві відчуття Опис Приклад
Мʼяке (Soft) Стискання м’яких тканин

  • Відбувається, коли дві маси м’яких тканин зустрічаються одна з одною, обмежуючи подальший рух.
  • Якість опору – м’який, і він поступово збільшується, оскільки м’які тканини стискаються між частинами тіла.
Згинання колінного суглоба: Контакт між м’якими тканинами задньої частини гомілки та задньої частини стегна
Тверде (Firm) М’язове кінцеве відчуття

  • Виникає, коли м’язове напруження обмежує АР.
  • Відчуття опору тверде, але не таке тверде, як у разі капсульного кінцевого відчуття, і дещо пружинисте.
  • Відчуття, ніби розтягуєш внутрішню камеру шини
Згинання стегна з випрямленим коліном: Пасивне еластичне напруження підколінних м’язів
Кінцеве відчуття зв’язкового апарату

  • Виникає, коли напруження у зв’язках, що оточують суглоб, обмежує АР.
  • Якість відчуття опору тверде, хоча не таке тверде, як у випадку з капсульним кінцевим відчуттям, і дещо пружинисте.
  • Відчуття, як під час розтягування шкіряного ременя.
Супінація передпліччя: Натягнення долонно-променево-ліктьової зв’язки нижнього променево-ліктьвого суглоба, міжкісткової мембрани та косої струни (oblique cord)
Капсулярне кінцеве відчуття

  • Виникає, коли капсула суглоба та навколишні нескоротливі тканини обмежують АР.
  • Якість відчуття опору тверде, але не жорстке. Відчувається легка “віддача” під час руху.
  • Відчуття, як під час розтягування шкіряного ременя, з більшим опором, ніж у зв’язок.
Розгинання п’ястно-фалангових суглобів: Напруження передньої капсули
Жорстке (Hard) Кістка до кістки

  • Виникає, коли зближення двох кісток зупиняє АР.
  • Відчуття опору дуже сильне і різке, подальший рух неможливий.
Розгинання ліктя; Контакт між ліктьовим відростком ліктьової кістки та ліктьовою ямкою плечової кістки
Таблиця 2. Аномальні кінцеві відчуття (3)(4)(5)
Кінцеве відчуття Опис Приклад
Пусте (Empty)
  • Відсутність реального кінцевого відчуття без механічного обмеження до кінця амплітуди
  • Біль, як правило, заважає частині тіла рухатися через доступну АР
  • Не відчувається жодного опору
  • Перелом
  • Абсцес
  • Бурсит
  • Гостре запалення суглобів
  • Психогенний розлад
Мʼяке (Soft)
  • Виникає раніше або пізніше, ніж зазвичай, у АР або в суглобі, який зазвичай має тверде або жорстке кінцеве відчуття на дотик.
  • Відчуття тягучості (boggy) («кашоподібний» (mushy) з м’якими властивостями)
  • Набряк м’яких тканин
  • Синовіт
Тверде (Firm)
  • Виникає раніше чи пізніше у АР, ніж зазвичай, або в суглобі, який зазвичай має м’яке або жорстке кінцеве відчуття
  • Підвищений м’язовий тонус
  • Вкорочення сполучної тканини, наприклад, капсули, м’язів, зв’язок і фасцій
Жорстке (Hard)
  • Виникає раніше або пізніше, ніж зазвичай, у АР або в суглобі, який зазвичай має м’яке або жорстке кінцеве відчуття.
  • Відчувається наявність кісткової тканини або кісткового блоку.
  • Перелом
  • Остеоартрит
  • Хондромаляція
  • Осифікуючий міозит
  • Вільні тіла в суглобі
Пружинисте (Springy)
  • Під час руху спостерігається або відчувається пружність
  • Внутрішній дефект
  • Розрив меніска
Спазм (Spasm)
  • Мимовільне скорочення м’язів, що перешкоджає нормальній АР
  • Часто супроводжується болем – більше свідчить про гостре або важке ураження
  • Якщо біль відсутній, це може бути підвищення м’язового тонусу, що є наслідком ураження центральної нервової системи
  • Гострий захисний спазм
  • Гострий артрит
  • Перелом
  • Ураження центральної нервової системи
Вільне (Loose)
  • Переміщення за межі очікуваних анатомічних меж
  • Надмірна гіпермобільність
  • Нестабільність гомілковостопного суглоба
  • Нестабільність плечового суглоба

Визначення кінцевого відчуття повинно проводитися повільно, щоб можна було виявити кінець АР і розрізнити різні нормальні (фізіологічні) і ненормальні (патологічні) кінцеві відчуття. Це також вимагає багаторазового практикування.(3)(5)

Оцінювання патерну лімітування або обмеження( редагувати | редагувати джерело )

На додаток до оцінювання кінцевих відчуттів, експерт повинен звернути увагу на патерн лімітування або обмеження. Якщо в АР є лімітування або обмеження, важливо оцінити патерн обмеження, щоб визначити, чи є він капсулярним або некапсулярним.(4)

  1. Капсулярний патерн
    • Якщо є ураження суглобової капсули або спостерігається тотальна реакція суглоба, то виникає характерний патерн обмеження АР. Обмеження – це лімітування внаслідок болю та руху у специфічному для суглоба відношенні, що зазвичай спостерігається у разі артриту або після тривалої іммобілізації.
    • Капсулярний патерн проявляється як пропорційне обмеження рухів у суглобах, характерне для кожного суглоба. Наприклад, капсулярний патерн ліктьового суглоба відрізняється від патерну обмеження в гомілковостопному суглобі.
    • Капсулярний патерн мають лише суглоби, які контролюються м’язами, тоді як суглоби, стабільність яких забезпечується переважно зв’язками, не мають капсульного патерну.
    • Деякі дослідження показують, що на капсулярні патерни можна покладатися не так сильно, як вважалося раніше.(29)(30)
  2. Некапсулярний патерн
    • Некапсулярний патерн – це обмеження рухів у суглобі за будь-якого іншого патерну, окрім капсулярного. Це може вказувати на наявність порушення, обмеження однієї частини суглобової капсули або позасуглобового ураження, що перешкоджає руху в суглобі.
    • Некапсулярний патерн зазвичай вказує на відсутність загальної реакції суглоба.

Ви можете прочитати більше про капсулярні та некапсулярні патерни тут.

Принципи оцінювання( редагувати | відредагувати джерело )

Існує кілька загальних керівних принципів для оцінювання АР. Зазвичай, проводячи оцінювання АР, ми порівнюємо уражену сторону з неураженою стороною. Там, де це можливо, ми оцінюємо спочатку ААР неураженої кінцівки. Це дозволяє експерту встановити готовність пацієнта виконувати рух і отримати базовий рівень для нормального руху в суглобі, що перевіряється. Це також показує пацієнту, чого очікувати, підвищуючи його впевненість і зменшуючи побоювання під час тестування ураженої сторони. Будь-які болісні рухи слід виконувати в останню чергу, щоб мінімізувати ризик посилення больового синдрому.(1)(5)

  • Підготовка: Визначте, чи є якісь протипоказання або застереження, а також які суглоби та рухи необхідно протестувати. Організуйте послідовність тестування відповідно до положення тіла, щоб звести до мінімуму зміну положення.
  • Комунікація: Коротко поясніть пацієнту процедуру оцінювання та вимірювання АР. Поясніть та продемонструйте ролі лікаря та пацієнта, а також підтвердіть розуміння та готовність пацієнта до участі.
  • Розкрийте ділянку: Поясніть і продемонструйте анатомічні орієнтири і чому вони повинні бути відкриті. Адекватно оголіть ділянку і за необхідності накрийте пацієнта.
  • Позиціонування: Переконайтеся, що пацієнту зручно і він має хорошу підтримку. Суглоб, який оцінюється, повинен знаходитись в анатомічному положенні і мати можливість рухатись у повній доступній амплітуді без перешкод. Якщо рух, що оцінюється, викликає видовження або розтягнення дво- або багатосуглобового м’яза, переконайтеся, що суглоб, який не тестується, перетинається цим м’язом, розташований таким чином, щоб м’яз знаходився в скороченому положенні. Це дозволить запобігти пасивній недостатності (passive insufficiency), яка обмежує АР суглоба. Якщо є якісь відмінності у вихідному положенні пацієнта, обов’язково зафіксуйте це в документації. Наприклад, якщо лікоть пацієнта не може досягти повного розгинання, запишіть початковий кут перед вимірюванням амплітуди згинання.(22)
  • Стабілізація: Ізолюйте рух в одному суглобі, наскільки це можливо. Переконайтеся, що проксимальний суглоб стабілізований, щоб мінімізувати будь-які компенсаційні рухи, а потім пасивно рухайте іншим кінцем, щоб розтягнути м’яз.(22) Без належної стабілізації можуть відбуватися компенсаційні рухи в інших суглобах, що вплине на результати.(9) Щоб підвищити точність, терапевти повинні знати і розпізнавати можливі компенсаційні рухи в кожному суглобі, який вони оцінюють.
  • Оцініть кінцеве відчуття та характер обмеження: Перемістіть дистальний сегмент суглоба до кінця ПАР і застосуйте м’який надлишковий тиск, щоб визначити кінцеве відчуття. Візуально оцініть пасивну амплітуду рухів, відмітьте кінцеве відчуття та поверніть кінцівку у вихідне положення. Визначте наявність капсулярного або некапсулярного характеру рухів.
  • Вирівнювання вимірювального інструменту: Спочатку гоніометр вирівнюють, щоб виміряти визначене нульове положення для АР. Якщо неможливо досягти нульового або анатомічного положення, суглоб розташовують якомога ближче до нульового положення і вимірюють початковий кут. Зазвичай для вирівнювання вимірювальних інструментів використовують кісткові орієнтири. Зазвичай для вирівнювання гоніометра потрібно знайти три орієнтири:
    1. Центр або вісь – розташовується над точкою, розташованою поблизу осі обертання суглоба.
    2. Нерухоме плече – зазвичай вирівнюється по середній лінії нерухомого сегмента суглоба.
    3. Рухоме плече – зазвичай вирівнюється по середній лінії рухомого сегмента суглоба.(4)
  • Документація: Зазвичай, для запису наявної АР використовуються числові або графічні схеми, де фіксується початкове та кінцеве положення; наприклад, Згинання в ліктьовому суглобі 0-150 градусів. Якщо неможливо почати рух з початкового положення 0 градусів, діапазон руху записується шляхом написання кількості градусів, на які суглоб відхиляється від 0 градусів на початку діаграми; наприклад, Згинання в ліктьовому суглобі від 10 до 150 градусів.

Клінічне значення( редагувати | редагувати джерело )

Після завершення оцінювання АР терапевт повинен розглянути вплив дефіциту на повсякденне життя пацієнта. Оцінювання АР допомагає нам:

  • визначити, які структури або тканини можуть впливати на рух
  • кількісно оцінити базові обмеження рухів
  • підтримати прийняття клінічних рішень щодо ведення та вибору конкретних терапевтичних втручань
  • підтримувати аналіз результатів після застосування певного втручання
  • порівнювати ефективність різних втручань

Висновок(edit|edit source)

Наявність адекватної АР суглобів забезпечує оптимальний рух. Таким чином, оцінювання АР є важливою частиною клінічної картини. Вміння оцінювати та вимірювати АР набувається з практикою. Важливо практикувати техніку на якомога більшій кількості людей, щоб ознайомитися з варіаціями між окремими особами.(4)

Виконуючи оцінювання, будь ласка, пам’ятайте про наступне:

  • Положення суглоба під час тестування може суттєво впливати на наявну АР через довжину м’язів, що протистоять один одному.
  • Якщо рух, який оцінюється, подовжує або розтягує дво- або багатосуглобовий м’яз, переконайтеся, що м’яз знаходиться в скороченому положенні в суглобі/суглобах, які не тестуються.
  • Коли ми спостерігаємо зміни в АР, ми завжди повинні розглядати наші висновки в контексті інших результатів оцінювання, зокрема постави, довжини м’язів, м’язової сили, тонусу, неврологічних тестів, аналізу рухів тощо, а також застосовувати наші навички клінічного мислення до того, що ми знаходимо.

Посилання (edit|edit source)

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Reese NB, Bandy WD. Joint Range of Motion and Muscle Length Testing-E-book. Elsevier Health Sciences; 2016 Mar 31.
  2. Cox R. Oxford Dictionary of Sports Science and Medicine. Reference Reviews. 2007 Sep 25;21(7):50-.
  3. 3.00 3.01 3.02 3.03 3.04 3.05 3.06 3.07 3.08 3.09 3.10 3.11 3.12 3.13 3.14 Norkin CC, White DJ. Measurement of joint motion: a guide to goniometry. FA Davis; 2016 Nov 18.
  4. 4.0 4.1 4.2 4.3 4.4 4.5 4.6 Clarkson HM. Musculoskeletal assessment: joint motion and muscle testing. Wolters Kluwer/Lippincott Williams & Wilkins Health, 2013.
  5. 5.0 5.1 5.2 5.3 5.4 5.5 Magee D. Orthopaedic Physical Assessment WB Saunders. pg. 2002;478:483-631.
  6. Setyowati L, Elma, Wahyu Mashfufa E, Aini N, Marta OFD. The Effect of Nursing Range of Motion on the Motor Function of Patients with Impaired Physical Mobility. FJST 2023, 2(2).
  7. Gil-González S, Barja-Rodríguez RA, López-Pujol A, Berjaoui H, Fernández-Bengoa JE, Erquicia JI, Leal-Blanquet J, Pelfort X. Continuous passive motion does not affect the knee motion and the surgical wound aspect after total knee arthroplasty. Journal of Orthopaedic Surgery and Research. 2022 Jan 15;17(1):25.
  8. Alaparthi GK, Raigangar V, Chakravarthy Bairapareddy K, Gatty A, Mohammad S, Alzarooni A, Atef M, Abdulrahman R, Redha S, Rashid A, Tamim M. A national survey in United Arab Emirates on the practice of a passive range of motion by physiotherapists in the intensive care unit. PLoS One. 2021 Aug 20;16(8):e0256453.
  9. 9.0 9.1 9.2 9.3 9.4 9.5 9.6 9.7 9.8 Moromizato K, Kimura R, Fukase H, Yamaguchi K, Ishida H. Whole-body patterns of the range of joint motion in young adults: masculine type and feminine type. Journal of physiological anthropology. 2016 Dec;35:1-2.
  10. Zwerus EL, Willigenburg NW, Scholtes VA, Somford MP, Eygendaal D, van den Bekerom MP. Normative values and affecting factors for the elbow range of motion. Shoulder Elbow. 2019 Jun;11(3):215-224.
  11. 11.0 11.1 Nakatake J, Totoribe K, Chosa E, Yamako G, Miyazaki S. Influence of Gender Differences on Range of Motion and Joint Angles During Eating in Young, Healthy Japanese Adults. Prog Rehabil Med. 2017 Aug 8;2:20170011.
  12. Hussein H, Farrag A. The impact of body mass index on the active range of motion of the lower extremity in sedentary young adults. Physiotherapy Quarterly. 2022;30(3):64-71.
  13. 13.0 13.1 13.2 Eichinger JK, Rao MV, Lin JJ, Goodloe JB, Kothandaraman V, Barfield WR, Parada SA, Roche C, Friedman RJ. The effect of body mass index on internal rotation and function following anatomic and reverse total shoulder arthroplasty. J Shoulder Elbow Surg. 2021 Feb;30(2):265-272.
  14. Borstad JD. Resting position variables at the shoulder: evidence to support a posture-impairment association. Phys Ther. 2006 Apr;86(4):549-57.
  15. Rogers M. Understanding Active and Passive Insufficiency (Internet). National Federation of Professional Trainers. 2020 (cited 17 September 2020). Available from: https://www.nfpt.com/blog/understanding-active-and-passive-insufficiency
  16. Glück S, Hoffmann U, Schwarz M, Wydra G. Range of motion, traction force and muscle activity in self- and external-regulated stretching. Deutsche ZeitschriftfürSportmedizin. 2002;53:66-71.
  17. Magnusson SP, Simonsen EB, Aagaard P, Kjaer M. Biomechanical responses to repeated stretches in the human hamstring muscle in vivo. Am J Sports Med. 1996 Sep-Oct;24(5):622-8.
  18. Boyce D, Brosky JA Jr. Determining the minimal number of cyclic passive stretch repetitions recommended for an acute increase in an indirect measure of hamstring length. Physiother Theory Pract. 2008 Mar-Apr;24(2):113-20.
  19. Nakamura M, Ikezoe T, Takeno Y, Ichihashi N. Time course of changes in passive properties of the gastrocnemius muscle-tendon unit during 5 min of static stretching. Man Ther. 2013 Jun;18(3):211-5.
  20. Holzgreve F, Maurer-Grubinger C, Isaak J, Kokott P, Mörl-Kreitschmann M, Polte L, Solimann A, Wessler L, Filmann N, van Mark A, Maltry L. The acute effect in performing common range of motion tests in healthy young adults: a prospective study. Scientific Reports. 2020 Dec 10;10(1):1-9.
  21. Norkin CC, White DJ. Measurement of joint motion: a guide to goniometry. FA Davis; 2016 Nov 18.
  22. 22.0 22.1 22.2 22.3 Gajdosik RL, Bohannon RW. Clinical measurement of range of motion: a review of goniometry emphasizing reliability and validity. Physical therapy. 1987 Dec 1;67(12):1867-72.
  23. Naylor JM, Ko V, Adie S, Gaskin C, Walker R, Harris IA, Mittal R. Validity and reliability of using photography for measuring knee range of motion: a methodological study. BMC musculoskeletal disorders. 2011 Dec;12(1):1-0.
  24. van Rijn SF, Zwerus EL, Koenraadt KL, Jacobs WC, van den Bekerom MP, Eygendaal D. The reliability and validity of goniometric elbow measurements in adults: A systematic review of the literature. Shoulder & elbow. 2018 Oct;10(4):274-84.
  25. 25.0 25.1 Blonna D, Zarkadas PC, Fitzsimmons JS, O’Driscoll SW. Accuracy and inter-observer reliability of visual estimation compared to clinical goniometry of the elbow. Knee Surg Sports Traumatol Arthrosc. 2012 Jul;20(7):1378-85.
  26. Ekstrand J, Wiktorsson M, Oberg B, Gillquist J. Lower extremity goniometric measurements: a study to determine their reliability. Arch Phys Med Rehabil. 1982 Apr;63(4):171-5.
  27. Johnson M, Mulcahey MJ. Interrater reliability of spine range of motion measurement using a tape and goniometer. Journal of chiropractic medicine. 2021 Sep 1;20(3):138-47.
  28. Boone DC, Azen SP, Lin CM, Spence C, Baron C, Lee L. Reliability of goniometric measurements. Phys Ther. 1978 Nov;58(11):1355-60.
  29. Thurnwald PA. The effect of age and gender on normal temporomandibular joint movement. Physiotherapy Theory Practice. 1991;7:209-221.
  30. Venes D, ed. Taber’s Cyclopedic Medical Dictionary. 19th ed. Philadelphia, PA: FA Davis; 2001.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси