Оцінювання сили мʼязів

Головний редакторNaomi O’Reilly та Wanda van Niekerk

Основний внесокNaomi O’Reilly, Wanda van Niekerk, Jess Bell, Angeliki Chorti та Kim Jackson

Вступ(edit|edit source)

М’язова сила визначається як максимальна сила, яку м’яз або група м’язів може генерувати із заданою або визначеною швидкістю.(1) По суті, це здатність скелетних м’язів розвивати силу, щоб забезпечити стабільність і рухливість м’язово-скелетної системи, необхідну для функціонального руху.(2) Оцінювання сили мʼязів є невід’ємною частиною об’єктивного обстеження, оскільки надає цінну інформацію про силові та неврологічні дефіцити.

Сила мʼязів зменшується з віком і багато патологій можуть знизити м’язову силу та контроль.(2) Наприклад, вона може бути порушена після травми, інфекції, серйозної операції або внаслідок багатьох захворювань, зокрема інсульту , церебрального паралічу, м’язової дистрофії, метаболічних синдромів, травми спинного мозку, захворювання рухових нейронів, розсіяного склерозу, хвороби Паркінсона, ХОЗЛ, серцевої недостатності та артриту. Сила мʼязів може бути предиктором смертності, тривалості перебування в лікарні та повторної госпіталізації.

Чинники, що детермінують силу мʼязів( edit | edit source )

Сила залежить від комбінації морфологічних та нейронних чинників, серед яких:(3)

  • тип м’язового скорочення
  • площа поперечного перерізу м’яза
  • архітектура м’язів
  • жорсткість м’язово-сухожильної структури
  • залучення рухових одиниць, швидкість передачі та синхронізація рухових одиниць
  • нервово-м’язове гальмування
  • швидкість скорочення

Типи м’язового скорочення( edit | edit source )

М’язове скорочення відбувається, коли в м’язових клітинах активуються ділянки, що генерують напруження. Тип скорочення визначається за зміною довжини м’яза під час скорочення.

Ізометричне скорочення( edit | edit source )

Грецькою, isos: “рівний” і metron: “міра”

  • Ізометричне скорочення – це статичне скорочення зі змінним/адаптивним опором, яке не призводить до зміни довжини м’яза.(4) У м’язі створюється напруження, але відстань між прикріпленнями м’яза залишається незмінною. Під час ізометричного скорочення поперечні містки утворюються, роз’єднуються і реформуються. Руху немає, і ніякої зовнішньої роботи м’яз не виконує.

Зверніть увагу, що “поперечний місток” відноситься до з’єднання між міозиновими та актиновими нитками.(5) Більше про поперечні містки та теорію ковзних ниток читайте тут: Саркомер.

Ізотонічне скорочення( edit | edit source )

Грецькою, isos: “рівний” і tonos: “напруження”

Рис. 1. Типи м’язових скорочень (6)

Під час ізотонічного скорочення напруження залишається незмінним, але довжина м’яза змінюється. Існує два типи ізотонічних скорочень: концентричні та ексцентричні.

Концентричне скорочення

  • Під час концентричного скорочення відбувається вкорочення м’яза,(7) тому початок і закінчення м’яза зближуються.
  • М’яз виконує концентричне скорочення, коли піднімає вантаж або вагу, меншу за максимальне тетанічне напруження, яке він може генерувати.
  • М’яз скорочується, відбувається рух і виконується зовнішня робота.

Ексцентричне скорочення

  • Під час ексцентричного скорочення м’яз подовжується під дією зовнішньої сили, яка є більшою за силу скорочення, що прикладається самим м’язом.(8)(9)
  • Насправді м’яз не подовжується. Натомість він повертається зі свого скороченого положення до нормальної довжини.
  • М’яз подовжується, відбувається рух і виконується зовнішня робота.

Довжина м’язів( edit | edit source )

Довжина м’язів є важливим чинником у регулюванні сили та напруження. Повний діапазон, в якому може працювати м’яз = діапазон між положенням максимального розтягування і положенням максимального скорочення. Як показано в таблиці 1, повний діапазон поділяється на три частини.(10)

Таблиця 1. Три частини діапазону довжини м’язів
Зовнішній діапазон Внутрішній діапазон Середній діапазон
  • м’яз працює в позиції максимального розтягу(10)
  • рухається між найбільшою довжиною та середньою точкою діапазону(10)
  • найменше перекриття актину та міозину(11)
  • утворюється менше поперечних містків
  • створюється менше напруження
  • м’яз працює в максимально скороченому положенні(10)
  • рухається між найкоротшою довжиною та середньою точкою діапазону(10)
  • перекриття актину та міозину
  • зменшується кількість ділянок, доступних для утворення поперечних містків(11)
  • менша сила, що генерується
  • м’яз працює між середньою точкою зовнішнього діапазону та середньою точкою внутрішнього діапазону(10)
  • оптимальне перекриття актину та міозину
  • оптимальна кількість ділянок для утворення поперечних містків
  • максимальне напруження, що генерується(11)

Тип м’язових волокон( edit | edit source )

  • Існує три типи м’язових волокон.
    • Їх можна класифікувати за швидкістю скорочення порівняно з іншими волокнами, а також за тим, як волокна регенерують аденозинтрифосфат (АТФ) (тобто джерело енергії для м’язів).
    • На тип м’язових волокон також можуть впливати тренування.
      • Люди, які добре тренуються у видах спорту на витривалість, як правило, мають більшу кількість волокон, що повільно скорочуються.(12)
      • Люди, які ліпше виступають у спринтерських змаганнях, як правило, мають більшу кількість м’язових волокон, що швидко скорочуються.(12)
Таблиця 2. Типи м’язових волокон (13)
Тип I / Повільне скорочення / Повільне окислення Тип IIa / Швидке скорочення / Окислювально-гліколітичне Тип IIb / Швидке скорочення / Гліколітичне
  • відносно повільні скорочення
  • використовують аеробне дихання (кисень і глюкозу) для забезпечення синтезу АТФ
  • забезпечують малопотужне скорочення протягом тривалого часу і повільно втомлюються
  • висока аеробна здатність, ефективна під час ізометричної роботи, корисна для підтримання постави та стабілізації суглобів
  • швидке скорочення
  • використовують переважно аеробне дихання
  • швидше реагують, ніж тип I, але також швидше втомлюються, оскільки можуть переходити на анаеробне дихання (гліколіз)
  • швидке скорочення
  • переважно використовують анаеробний гліколіз
  • найшвидша реакція, але швидко втомлюються і мають відносно повільну швидкість відновлення

Детальніше: Типи м’язових волокон, модель ковзних ниток скорочення, процес м’язового скорочення

Неврологічні чинники( edit | edit source )

  • Неврологічні чинники впливають на здатність м’яза розвивати напруження, що визначає ступінь активації м’яза.
  • Напруження залежить від нейронного впливу через два механізми(14):
    • Залучення рухових одиниць
    • Модифікація частоти скорочень рухових одиниць

Цілісність сполучної тканини( edit | edit source )

  • Щоб людина могла свідомо скоротити м’яз, вона повинна згенерувати сигнал у своєму мозку. Цей сигнал проходить від мозку через нервові клітини в стовбурі мозку та спинному мозку до периферичних нервів і м’язів.
  • Різні чинники можуть впливати на цілісність сполучних тканин на будь-якій ділянці цього шляху і, таким чином, впливати на продукування сили та загальну силу м’язів.
    • Доведено, що біль впливає на генерування м’язової сили
      • біль зменшує максимальне довільне скорочення і час витривалості під час субмаксимальних скорочень.(15)
    • Існує кореляція між інтенсивністю болю та зниженням м’язової сили в осіб з хронічним болем
      • підвищена інтенсивність болю призводить до зниження м’язової сили та генерування сили.(16)
    • Запалення може впливати на генерування сили
      • дослідження показують, що вищі рівні циркулюючих маркерів запалення значною мірою пов’язані зі зниженням сили та маси скелетних м’язів.(17)
    • Багато станів, зокрема нервово-м’язові розлади, рак, хронічні запальні захворювання та гострі критичні стани, пов’язані з атрофією скелетних м’язів, м’язовою слабкістю, загальною м’язовою втомою, підвищеною захворюваністю та смертністю, а також зниженням якості життя.(18)

Вік(edit|edit source)

  • З віком наші м’язи поступово змінюються. У першу чергу ці зміни призводять до зменшення м’язової маси та сили.
  • Після 30 років м’язова маса зменшується приблизно на 3-8% за десятиліття. Після 60 років цей показник ще вищий.(19)(20)
  • Загальна кількість м’язових волокон з віком зменшується, починаючи приблизно з 25 років і прогресуючи прискореними темпами. Це призводить до зменшення площі поперечного перерізу м’язів і зниження сили мʼязів.(21)
  • Також зменшується кількість функціональних рухових одиниць.(22) Це пов’язано зі збільшенням решти рухових одиниць (ці одиниці також зазнають “зниження стабільності передачі у нервово-м’язових з’єднаннях”.(23)
  • Загалом, ці зміни в м’язовій масі, м’язових волокнах і площі поперечного перерізу м’язів у процесі старіння мають важливе клінічне значення, оскільки вони призводять до зниження м’язової сили.

Читати далі: М’язова функція: Вплив старіння

Протипоказання(edit|edit source)

Оцінювання сили мʼязів зазвичай протипоказане, коли скорочення м’язів або рух досліджуваної частини тіла може порушити процес загоєння, спричинити травму або погіршити стан пацієнта.(10) Деякі випадки, коли оцінювання сили мʼязів може бути протипоказане(10):

  • Незагоєний перелом
  • Вивих або нестабільний суглоб
  • Ситуації, коли активна амплітуда рухів або робота з опором протипоказані (наприклад, післяопераційні протоколи тощо)
  • Якщо біль обмежує участь
  • Сильне запалення
  • Важкий остеопороз
  • Гемофілія
  • Когнітивні проблеми / зниження здатності до виконання тесту

Застереження(edit|edit source)

Під час оцінювання сили м’язів слід зважати на больові відчуття та враховувати комфорт пацієнта. Конкретні запобіжні заходи стосуються наступного:

Вимірювання сили мʼязів( edit | edit source )

Тестування сили м’язів використовується для визначення здатності м’яза або групи м’язів генерувати силу. Воно надає інформацію, корисну для диференціальної діагностики, прогнозування та менеджменту нервово-м’язових і м’язово-скелетних розладів.(24) Хоча існує багато методів оцінювання сили мʼязів, є три ключові підходи, які описані в літературі та використовуються в клінічній практиці (див. Таблицю 3): ізокінетичне, ізотонічне та ізометричне тестування.

Таблиця 3. Основні підходи до тестування сили м’язів
Ізотонічний Ізокінетичний Ізометричний
  • тестування сили м’язів з використанням постійного зовнішнього опору(25)
  • передбачає використання вільних ваг або силових тренажерів(25)
  • використовуються такі методики тестування, як виконання одого максимального повторення (one-repetition maximum, 1-RM)(25):
    • 1-RM = максимальна вага, яку пацієнт може підняти проти сили тяжіння через повну амплітуду рухів
    • передбачає регулювання ваги шляхом повторних спроб виконання до тих пір, поки пацієнт не зможе здійснити такий рух лише один раз
    • необхідний достатній відпочинок між спробами, щоб уникнути втоми
    • вимагає багато часу для проведення тесту
    • тестування загальної сили м’язових груп, а не окремих м’язів
    • прочитати більше про 1-RM
  • тестування сили м’язів за допомогою спеціального обладнання (ізокінетичних динамометрів), де швидкість руху залишається постійною під час м’язового скорочення(25)
  • ізокінетичний динамометр генерує криву ізокінетичного моменту
  • найвища точка кривої вказує на силу м’яза або групи м’язів, що тестується
  • дає об’єктивну та кількісну оцінку сили м’язів
  • ізокінетичні тренажери дозволяють(25):
    • ізолювати конкретні суглоби – це дозволяє проводити цілеспрямоване тестування певних груп м’язів
    • оцінювати силу м’язів за різної швидкості, амплітуди рухів
    • порівняння лівої та правої сторони
    • надійне тестування (за умови дотримання протоколів тестування), але може бути надто дорогим
    • тестування загальної сили м’язових груп, а не окремих м’язів
  • вид тестування м’язів, під час якого м’яз генерує силу (під певним кутом в суглобі) проти нерухомого опору так, що довжина м’яза залишається незмінною протягом усього тесту(25)
  • найпоширеніший метод ізометричного тестування м’язів(25):
    • мануальне м’язове тестування (ММТ)
    • портативна динамометрія (handheld dynamometry, HHD)
    • обидва методи є недорогими і дуже портативними, причому для проведення ММТ не потрібно ніякого обладнання, окрім рук того, хто проводить обстеження

Мануальне м’язове тестування (ММТ)( edit | edit source )

  • Мануальне м’язове тестування допомагає визначити обсяг і ступінь м’язової слабкості, спричиненої захворюванням, травмою або невикористанням, щоб забезпечити основу для планування терапевтичних процедур.
  • Воно використовується для оцінювання функції та сили окремого м’яза або групи м’язів, ґрунтуючись на ефективному виконанні руху по відношенню до сили тяжіння або мануального опору в межах доступної амплітуди рухів.(10)
  • Існує широкий спектр шкал, доступних для проведення мануального м’язового тестування, в тому числі:
Таблиця 4. Шкала Ради медичних досліджень (Оксфордська шкала) (26)
Оцінка Опис
0 Немає скорочення
1 Слабке тремтяче потягнення (Flickering contraction)
2 Повна амплітуда руху без впливу сили тяжіння*
3 Повна амплітуда руху проти сили тяжіння
4 Повна амплітуда руху проти сили тяжіння з мінімальним опором
5 Повна амплітуда руху проти сили тяжіння з максимальним опором

* Зверніть увагу, що зараз ми намагаємося уникати терміну “усунення сили тяжіння”, оскільки це можливо лише в умовах невагомості, тому ми використовуємо термін “мінімізація сили тяжіння”.

Відповідно до книги Daniels and Worthington “Тестування м’язів: Методи мануального обстеження та тестування працездатності”, існує два різних методи, що використовуються для мануального м’язового тестування(27):

  1. Тест на розрив: опір прикладається до частини тіла в кінці або поблизу кінця доступної амплітуди або в точці амплітуди, де м’яз зазнає найбільшого навантаження. Це називається тестом на розрив, тому що пацієнт намагається перешкодити терапевту “розірвати” м’язову фіксацію, коли він прикладає опір.
  2. Тест на активний опір: опір прикладається до частини тіла в доступній амплітуді рухів. Цей спосіб мануального м’язового тестування вимагає навичок і досвіду і не є рекомендованою практикою.

Динамометрія(edit|edit source)

Динамометрія – це більш точне та об’єктивне вимірювання сили, яку може розвивати м’яз. Вона дозволяє фахівцю порівняти силу з кожного боку і вимірює зміни сили впродовж програми реабілітації. Зазвичай використовується те саме положення, що й під час мануального м’язового тестування, але надає більше кількісних даних.(28)

Переваги динамометрії:

  • більш чутлива, ніж мануальне м’язове тестування
  • доступні норми

Принципи оцінювання( редагувати | відредагувати джерело )

Деякі загальні керівні принципи при оцінці м’язової сили є наступними(29)(30):

  • Порівняйте неуражену сторону з ураженою стороною
    • Якщо можливо, спочатку оцініть активну амплітуду рухів неураженої кінцівки.
      • Це показує готовність пацієнта рухатися і забезпечує базову лінію для нормального руху суглоба, який тестується.
      • Це також показує пацієнту, чого очікувати, що підвищує його впевненість і зменшує побоювання під час тестування ураженої сторони.
  • Будь-які рухи, які викликають біль, слід виконувати в останню чергу. Це допомагає мінімізувати ризик перенесення больових симптомів на наступний рух.(29)(30)
  • Підготовка
    • Визначте, чи є протипоказання або застереження, а також які суглоби, м’язи та рухи потрібно перевірити.(10)
    • Організуйте послідовність тестування з урахуванням положення тіла, щоб звести до мінімуму зміни позиціонування.
  • Комунікація
    • Коротко поясніть пацієнту процедуру мануального м’язового тестування.(2)
    • Поясніть і продемонструйте рух, який потрібно виконати, та/або пасивно перемістіть кінцівку пацієнта через рух, який буде тестуватися.(2)
    • Поясніть і продемонструйте ролі екзаменатора і пацієнта та переконайтеся, що пацієнт розуміє і бажає брати участь.(2)
  • Розкрийте ділянку
    • Поясніть і продемонструйте анатомічні орієнтири і чому їх потрібно оголити.
    • Адекватно оголіть ділянку і за необхідності накрийте пацієнта.
  • Позиціонування
    • Правильне позиціонування пацієнта забезпечує тестування відповідних м’язів. Воно також допомагає запобігти компенсаційним рухам/діям з боку інших м’язів.(2)
    • Намагайтеся ізолювати дію конкретного м’яза, щоб мінімізувати вплив інших м’язів під час тестування
      • Розмістіть пацієнта у вихідному положенні.
      • Переконайтеся, що пацієнту зручно і він має належну підтримку.
      • М’яз або групу м’язів, що тестуються, слід розташовувати для повної амплітуди під час тестування сили через всю амплітуду.(2) (10)(29) У випадку ізометричного тестування сили м’яз або групу м’язів слід розташовувати у відповідному положенні для тестування.(10) Найчастіше в середині амплітуди, щоб вони могли генерувати максимальне зусилля під час тесту. У разі використання ізометричного тестування слід пам’ятати, що сила змінюється залежно від амплітуди руху.(10) Найкраще уявлення про здатність м’яза буде сформовано, якщо м’яз тестувати ізометрично у внутрішньому, середньому та зовнішньому діапазоні амплітуди.(10) Незалежно від того, яке положення або метод ви вирішите використовувати, дуже важливо бути послідовними у тестуванні та повторному оцінюванні; ключовим моментом є документування положень тестування і методів тестування.
      • Якщо положення пацієнта відрізняється від стандартних положень, описаних у наших відеороликах, обов’язково занотуйте це в документації.
        • Наприклад, якщо пацієнт не може досягти повного розгинання в ліктьовому суглобі, запишіть початковий кут перед вимірюванням сили згиначів ліктьового суглоба.
    • У таблицях 5 і 6 наведено інформацію про положення пацієнта для тестування:
Таблиця 5. Рекомендації щодо позиціонування верхньої кінцівки для мануального м’язового тестування
Ділянка тіла Рух Положення пацієнта по відношенню до оцінки, на яку проводиться тестування
Оцінка 0 і 1 Оцінка 2 Оцінка 3, 4 і 5
Плечовий суглоб Розгинання Лежачі на животі Лежачи на боці Лежачі на животі
Згинання Лежачи на спині Лежачи на боці Лежачи на спині
Відведення Лежачи на спині Лежачи на спині Лежачи на боці або стоячи
Приведення Лежачи на спині Лежачи на спині Лежачи на боці або стоячи
Зовнішня ротація Лежачі на животі Лежачи на спині Сидячи – кульшові і колінні суглоби під кутом 90°
Внутрішня ротація Лежачи на спині Лежачи на спині Сидячи – кульшові і колінні суглоби під кутом 90°
Ліктьовий суглоб Розгинання Лежачі на животі Лежачи на боці або стоячи Лежачи на животі або сидячи
Згинання Лежачи на спині Лежачи на боці або сидячи Лежачи на животі або сидячи
Супінація Лежачи на жтвоті або сидячи Важко подолати силу тяжіння по всій амплітуді рухів (full range of motion, FROM) Лежачи на спині або сидячи Оцінка 3 – Важко виконати по всій амплітуді рухів проти сили тяжіння
Пронація Лежачи на животі або сидячи Важко мінімізувати гравітацію по всій амплітуді рухів Важко подолати силу тяжіння по всій амплітуді рухів
Зап’ястя Розгинання Лежачи на животі або сидячи Лежачи на спині або сидячи Передпліччя в середньому положенні Лежачи на спині або сидячи Передпліччя проноване
Згинання Лежачи на спині або сидячи Лежачи на спині або сидячи Передпліччя в середньому положенні Лежачи на спині або сидячи Передпліччя супіноване
Ліктьова девіація Лежачи на спині або сидячи Лежачи на спині або сидячи Передпліччя проноване Лежачи на спині або сидячи Передпліччя проноване
Радіальна девіація Лежачи на спині або сидячи Лежачи на спині або сидячи Передпліччя проноване Лежачи на спині або сидячи Передпліччя в середньому положенні
Таблиця 6. Посібник з позиціонування нижніх кінцівок для мануального м’язового тестування
Ділянка тіла Рух Положення пацієнта по відношенню до оцінки, на яку проводиться тестування
Оцінка 0 і 1 Оцінка 2 Оцінка 3, 4 і 5
Кульшовий суглоб Розгинання Лежачі на животі Лежачи на боці Лежачі на животі
Згинання Лежачи на спині Лежачи на боці Лежачи на спині
Відведення Лежачи на спині Лежачи на спині Лежачи на боці або стоячи
Приведення Лежачи на спині Лежачи на спині Лежачи на боці або стоячи
Зовнішня ротація Положення лежачі на животі Лежачи на спині Сидячи – кульшові і колінні суглоби під кутом 90°
Внутрішня ротація Лежачи на спині Лежачи на спині Сидячи – кульшові і колінні суглоби під кутом 90°
Колінний суглоб Розгинання Лежачи на спині Лежачи на боці Положення сидячи
Згинання Положення лежачі на животі Лежачи на боці Лежачи на животі або стоячи
Гомілковостопний суглоб Підошовне згинання стопи Положення лежачі на животі Лежачи на боці Лежачи на животі або стоячи
Тильне згинання стопи Лежачи на спині Лежачи на боці Лежачи на спині або сидячи
Еверсія Лежачи на спині Лежачи на спині Лежачи на боці
Інверсія Лежачи на спині Лежачи на спині Лежачи на боці
  • Стабілізація(27)
    • Пацієнт повинен перебувати у стабільному положенні – суглоб, на який діє м’яз, повинен бути міцно зафіксований.
    • Початкову стабілізацію забезпечує сила тяжіння та вага пацієнта на кушетці або кріслі. Розміщення руки терапевта на кінцівці пацієнта забезпечує додаткову стабілізацію проксимальних суглобів, в той час як дистальні суглоби зазнають опору.
    • Без адекватної стабілітації в інших суглобах можуть відбуватися компенсаційні рухи, що може вплинути на результати. Щоб підвищити точність, фахівці з реабілітації повинні знати і розпізнавати можливі компенсаційні рухи в кожному суглобі.
  • Прикладання опору(27)
    • Односуглобові м’язи: додайте опір в кінці амплітуди для забезпечення стабільності.
    • Двосуглобові м’язи: прикладайте опір в середині амплітуди, оскільки в цьому діапазоні довжина-розтягнення є більш сприятливими.
    • Прагніть тестувати м’язи та м’язові групи з оптимальною довжиною та напруженням. Однак можуть виникнути ситуації, коли ви не зможете відрізнити силу на оцінку 5 від сили на оцінку 4, якщо не поставите пацієнта в механічно несприятливе становище.
    • Переконайтеся, що ви застосовуєте опір повільно і поступово на дистальну частину кінцівки. Тиск слід прикладати в напрямку, протилежному лінії розтягування м’яза, що тестується. Зазвичай, поперековий захват є найбільш зручним для пацієнта.
  • Застосування оцінок
    • Завжди починайте тестування сили в положенні проти сили тяжіння (рівень 3 за шкалою MRC), щоб визначити, чи може пацієнт виконувати рух за повною амплітудою проти сили тяжіння. Переконайтеся, що ви ізолювали м’яз або групу м’язів, які тестуєте.
    • Якщо пацієнт не може виконати рух в будь-якій частині амплітуди рухів проти сили тяжіння, змініть його положення таким чином, щоб усунути опір сили тяжіння під час виконання тестового руху (тобто, щоб пацієнт виконував рух у горизонтальній площині).
    • У цьому випадку може знадобитися підтримка ваги кінцівки на відносно вільній від тертя поверхні або руками.(2)
  • Документування
    • Документація мануального м’язового тестування повинна містити перелік(10):
      • м’яз, що тестується
      • визначена оцінка
      • симптоми, які могли вплинути на силу
      • зміни в положенні, необхідні для завершення тесту, наприклад, правий чотириголовий мʼяз стегна 4/5 з болем, проведений в положенні лежачи на спині.

Клінічне значення( редагувати | редагувати джерело )

Тестування сили м’язів може допомогти визначити, чи є втрата м’язової сили. Для отримання достовірних і відтворюваних результатів важлива ретельна і послідовна методика. Розуміння чинників, які можуть впливати на м’язову силу, також важливе для того, щоб клінічно обґрунтувати, чому людина відчуває втрату сили. Шкала MRC є найбільш поширеною шкалою оцінювання. Вона швидко заповнюється і не вимагає спеціального обладнання, і хоча це суб’єктивний показник, він демонструє достатню міжрейтингову надійність. Більш точні методи вимірювання, такі як динамометрія, є менш суб’єктивними і дають кількісний вимір, який можна відстежувати в часі. Однак вони можуть бути більш трудомісткими і вимагають доступу до більш дорогого обладнання.

Висновок(edit|edit source)

  • Послідовність у методах важлива для отримання достовірних і надійних результатів
  • Добре розуміння чинників, які впливають на силу м’язів, поліпшить ваші навички клінічного мислення
  • Мануальне м’язове тестування – це клінічна навичка, яку потрібно практикувати на різних пацієнтах, щоб набути необхідних навичок і досвіду.

Посилання (edit|edit source)

  1. Knuttgen HG, Kraemer WJ. Terminology and measurement. Journal of applied sport science research. 1987;1(1):1-0.
  2. 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 Berryman Reece, N. Muscle and Sensory Testing. Fourth Edition. St Louis, Missouri. Elsevier. 2021
  3. Suchomel TJ, Nimphius S, Bellon CR, Stone MH. The importance of muscular strength: training considerations. Sports medicine. 2018 Apr;48:765-85..
  4. Rivera-Brown AM, Frontera MD. Principles of exercise physiology: Responses to acute exercise and long-term adaptations to training. PM&R. 2012; 4: 797-804.
  5. Cross-bridge Theory. In: Binder MD, Hirokawa N, Windhorst U, editors. Encyclopedia of Neuroscience. Berlin, Heidelberg: Springer, 2009.
  6. OpenStax. Anatomy and Physiology Chapter. 10.4 Nervous System Control of Muscle Tension. Available from: https://openstax.org/books/anatomy-and-physiology/pages/10-4-nervous-system-control-of-muscle-tension#fig-ch10_04_01(accessed 23 March 2023).
  7. Yoshida R, Kasahara K, Murakami Y, Sato S, Nosaka K, Nakamura M. Less fatiguability in eccentric than concentric repetitive maximal muscle contractions. European Journal of Applied Physiology. 2023 Mar 19:1-3.
  8. Tomalka A. Eccentric muscle contractions: from single muscle fibre to whole muscle mechanics. Pflügers Archiv-European Journal of Physiology. 2023 Apr;475(4):421-35.
  9. Douglas J, Pearson S, Ross A, McGuigan M. Eccentric exercise: physiological characteristics and acute responses. Sports Medicine. 2017 Apr;47:663-75.
  10. 10.00 10.01 10.02 10.03 10.04 10.05 10.06 10.07 10.08 10.09 10.10 10.11 10.12 10.13 10.14 10.15 10.16 10.17 10.18 Clarkson HM. Musculoskeletal assessment: joint range of motion and manual muscle strength. Lippincott Williams & Wilkins; 2013
  11. 11.0 11.1 11.2 Nishikawa KC, Monroy JA, Tahir U. Muscle function from organisms to molecules. Integrative and comparative biology. 2018 Aug 1;58(2):194-206.
  12. 12.0 12.1 Plotkin DL, Roberts MD, Haun CT, Schoenfeld BJ. Muscle fiber type transitions with exercise training: Shifting perspectives. Sports. 2021 Sep 10;9(9):127.
  13. Biga LM, Bronson S, Dawson S, Harwell A, Hopkins R, Kaufmann J, LeMaster M, Matern P, Morrison-Graham K, Oja K, Quick D, Runyeon J. Anatomy and Physiology. Openstax. Available from https://open.oregonstate.education/aandp/chapter/10-5-types-of-muscle-fibers/
  14. Bohannon RW. Contribution of neural and muscular factors to the short duration tension-developing capacity of skeletal muscle. Journal of Orthopaedic & Sports Physical Therapy. 1983 Nov 1;5(3):139-47.
  15. Graven-Nielsen T, Arendt-Nielsen L. Impact of clinical and experimental pain on muscle strength and activity. Current rheumatology reports. 2008 Dec;10(6):475-81.
  16. Van Wilgen CP, Akkerman L, Wieringa J, Dijkstra PU. Muscle strength in patients with chronic pain. Clinical rehabilitation. 2003 Dec;17(8):885-9.
  17. Tuttle CS, Thang LA, Maier AB. Markers of inflammation and their association with muscle strength and mass: A systematic review and meta-analysis. Ageing research reviews. 2020 Dec 1;64:101185.
  18. Powers SK, Lynch GS, Murphy KT, Reid MB, Zijdewind I. Disease-induced skeletal muscle atrophy and fatigue. Medicine and science in sports and exercise. 2016 Nov;48(11):2307.
  19. Melton LJ. Khosla S, Crowson CS, O’Connor MK, O’Fallon WM, and Riggs BL. Epidemiology of sarcopenia. J Am Geriatr Soc. 2000;48:625-30.
  20. Volpi E, Nazemi R, Fujita S. Muscle tissue changes with aging. Current opinion in clinical nutrition and metabolic care. 2004 Jul;7(4):405.
  21. Henwood TR, Riek S, Taaffe DR. Strength versus muscle power-specific resistance training in community-dwelling older adults. J Gerontol A Biol Sci Med Sci. 2008; 63(1):83-91.
  22. Bunn JA. Aging and the Motor Unit. J Sport Medic Doping Studie. 2012; S1:e001. doi:10.4172/2161-0673.S1-e001
  23. Piasecki M, Ireland A, Coulson J, Stashuk DW, Hamilton-Wright A, Swiecicka A, et al. Motor unit number estimates and neuromuscular transmission in the tibialis anterior of master athletes: evidence that athletic older people are not spared from age-related motor unit remodeling. Physiol Rep. 2016 Oct;4(19):e12987.
  24. Kendall FP, Kendall McCreary E, Geise Provance P, McIntyre Rodgers M and Romani WA. Muscles Testing and Function with Posture and Pain – Fifth Edition. Philadelphia: Lippincott Williams and Wilkins, 2005.
  25. 25.0 25.1 25.2 25.3 25.4 25.5 25.6 Cannavan D, Butte KT. 3.9 Strength testing. Sport and Exercise Physiology Testing Guidelines: Volume I-Sport Testing: The British Association of Sport and Exercise Sciences Guide. 2022 Mar 22:106.
  26. Naqvi U. Muscle strength grading. InStatPearls (Internet) 2021 Sep 2. StatPearls Publishing.
  27. 27.0 27.1 27.2 Avers, D. Brown, M. Daniels and Worthingham’s Muscle Testing: Techniques of Manual Examination and Performance Testing. 10th Edition. St Louis, Missouri. Elsevier. 2019
  28. Sole G. Physical Therapy of the Shoulder. New Zealand Journal of Physiotherapy. 2004 Jul 1;32(2):87-8.
  29. 29.0 29.1 29.2 Reese NB, Bandy WD. Joint Range of Motion and Muscle Length Testing-E-book. Elsevier Health Sciences; 2016 Mar 31.
  30. 30.0 30.1 Magee D. Orthopaedic Physical Assessment WB Saunders. pg. 2002;478:483-631.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси