Рекомендації щодо проведення м’язового тестування тулуба та нижніх кінцівок

Вступ(edit|edit source)

Тестування сили м’язів є важливим компонентом фізичного обстеження. Його використовують фахівці охорони здоров’я для вимірювання дефіциту сили, моніторингу прогресу реабілітації та оцінювання готовності повернутися до роботи, занять спортом та інших видів активності. Оцінювання сили дає важливу інформацію про фізичні можливості людини, її неврологічний статус та певні захворювання. Наприклад, сила чотириголового м’яза вважається надійним прогностичним показником функціонального погіршення та смертності, пов’язаної з ішемічною хворобою серця та хронічним обструктивним захворюваннями легень.⁽¹⁾ У цій статті досліджується, як певні чинники, такі як вік, неврологічні стани та перебування у критичному стані, можуть впливати на оцінювання сили м’язів тулуба та нижніх кінцівок.

Вік та стадія розвитку(edit | edit source)

Люди похилого віку(edit | edit source)

З віком наші м’язи поступово змінюються. Ці зміни пов’язані зі зменшенням сили та маси м’язів.

Слабкість (Frailty) є зростаючою проблемою серед людей похилого віку. Слабкість – це клінічний стан, який пов’язаний з підвищеним ризиком переломів, повторних падінь, травм, госпіталізації, потреби у догляді та обмеження життєдіяльності/смерті.⁽²⁾⁽³⁾ Встановлено, що зниження сили м’язів нижніх кінцівок пов’язане зі збільшенням віку та слабкістю.⁽⁴⁾ Тому точне вимірювання сили м’язів є важливим для діагностики, профілактики та менеджменту слабкості.⁽⁵⁾

Саркопенія характеризується втратою м’язової маси, сили та фізичних функцій. Вона пов’язана зі старінням і є результатом поєднання генетичних, екологічних та фізіологічних чинників. Вона пов’язана з підвищеним ризиком виникнення проблем зі здоров’ям, зокрема обмеженням життєдіяльності, зниженням функцій, підвищеним ризику падінь, збільшенням тривалості перебування в лікарні та смертності.⁽⁶⁾ Хоча втрата сили м’язів традиційно сигналізує про саркопенію, нещодавні дослідження підкреслюють, що сила м’язів є більш ефективним індикатором несприятливих наслідків саркопенії для здоров’я.⁽⁷⁾ Ще одне дослідження, проведене серед людей похилого віку, виявило сильний зв’язок між силою кистьового захвату та силою нижніх кінцівок, причому між досліджуваними м’язами, за виключенням м’язів, що згинають гомілку, спостерігається достовірний зв’язок, який підтверджується значущими кореляційними зв’язками.⁽⁸⁾

Поширеним методом у клінічному та фізичному обстеженні є “всеохоплюючий” підхід, що поєднує в собі різні методи оцінювання для визначення загальної функції. Таке широке обстеження корисне для людей похилого віку з фізичною слабкістю через перенесені травми або бездіяльність. Хоча воно є всеосяжним, воно може зайняти багато часу і бути виснажливим для людей з обмеженими функціями, оскільки передбачає проведення багатьох тестів за один сеанс, що потенційно може викликати втому.⁽⁹⁾

Корисно мати знання про три основні клінічні методи оцінювання функціональних можливостей людей похилого віку:⁽⁹⁾

• Короткий тест фізичної працездатності (Short Physical Performance Battery)
• Шкала балансу Берга
• Оцінювання функціональної ходьби (Functional Gait Assessment)

Популяція дітей(edit | edit source)

Оцінюючи силу у дітей, важливо враховувати вік, стадію розвитку та когнітивний статус дитини, а також її емоційний та поведінковий стан на момент проведення обстеження.⁽¹⁰⁾

Немовлята і діти раннього віку: під час обстеження немовлят і дітей раннього віку сила оцінюється насамперед шляхом спостереження. Замість того, щоб ізолювати м’язи, основна увага приділяється спостереженню за рухами м’язових груп. Щоб визначити, чи має дитина необхідну силу, щоб досліджувати навколишнє середовище, спостерігають за специфічними діями м’язів під час рухів проти сили тяжіння. Інформація про те, як оцінити немовля в положенні сидячи, доступна тут.

Діти: мануально м’язове тестування можна використовувати у дітей віком від 3 років, якщо вони здатні виконувати вказівки/інструкції.⁽¹⁰⁾ Інші надійні показники сили та функції м’язів у дітей віком 6-9 років охоплюють жим ногами, хват руками, стрибки в довжину з місця та присідання (без попереднього освоєння).⁽¹¹⁾ Тест переходу від положення сидячи до положення стоячи вимагає попереднього ознайомлення для забезпечення достатньої надійності.⁽¹¹⁾ Конкретні тести, які можна використовувати у дітей, наведені тут.

Біль(edit|edit source)

М’язово-скелетний біль може впливати на низхідний руховий імпульс та активацію м’язів. Експериментальні дослідження виявили знижену довільну активацію, зменшену активність рухових одиниць та змінену збудливість внутрішньокортикальної сітки під час експериментально індукованого м’язового болю.⁽¹²⁾

Пацієнти з болем часто скаржаться на слабкість у кінцівках. Хоча настанови Американської медичної асоціації рекомендують мануально м’язове тестування для визначення дефіциту сили, було виявлено, що цей метод може не виявити втрату сили до 50%. Таким чином, використання цього методу тестування у людей з болем може бути проблематичним, особливо якщо дефіцит сили становить 25% або менше.⁽¹³⁾ Якщо доступні інші методи, зокрема динамометрія, вони можуть забезпечити більш точне оцінювання сили.⁽¹³⁾

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) та інші неврологічні захворювання(edit | edit source)

Слабкість м’язів часто зустрічається у людей з церебральним паралічем та іншими неврологічними захворюваннями і може впливати на функції. Оцінюючи силу людини з церебральним паралічем (ДЦП) та іншими неврологічними захворюваннями, важливо враховувати такі чинники, як змінений тонус/спастичність, м’язовий дисбаланс, зниження моторного контролю та координації. Терапевтам може знадобитися внести корективи в процедури тестування, щоб забезпечити точні результати.

У клінічній практиці Оксфордська шкала (також відома як Шкала Ради з медичних досліджень (Medical Research Council Scale, MRCS)) зазвичай використовується для мануального м’язового тестування у людей з церебральним паралічем. У випадках, коли необхідна більш детальне кількісне визначення сили м’язів, клініцисти можуть використовувати динамометри, якщо вони доступні.⁽¹⁴⁾ Вимірювання функціональної сили – церебральний параліч (Functional Strength Measurement – Cerebral Palsy, FSM-CP) також виявляється надійним і валідним методом для вимірювання функціональної сили у людей з церебральним паралічем.⁽¹⁵⁾

Існує значна кількість досліджень щодо вимірювання сили м’язів у пацієнтів з неврологічними проблемами. Дослідження підтримують методи, що виходять за рамки мануального м’язового тестування. Враховуючи їх вимірювальні властивості, практичність та наявність нормативних даних, для ширшого використання рекомендовано тест «Сядь-Встань» (sit-to-stand test), динамометрія з ручним захватом (hand-grip dynamometry) та кистьову динамометрію (hand-handed dynamometry)⁽¹⁶⁾

Критично хворі особи(edit | edit source)

Залежно від діагностичних критеріїв, нервово-м’язові ускладнення розвиваються у 9-87% пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ). Це може призвести до тривалої штучної вентиляції легень, тривалого перебування в лікарні, часу реабілітації та потенційно підвищеної смертності.⁽¹⁷⁾

Обстеження сили м’язів у пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії передбачає мануальне м’язове тестування та функціональне обстеження. Однак для цієї категорії пацієнтів необхідно враховувати кілька чинників:

• витривалість – пацієнт може бути не в змозі виконати кілька тестів на силу м’язів за один сеанс; таким чином, бажано проводити лише один або два тести за сеанс
• контрактури – важливо компенсувати будь-які контрактури мʼязів, що розвинулися, шляхом відповідної підтримки кінцівки; будь-які адаптації, зроблені під час тестування, повинні бути задокументовані
• трубки – важливо пам’ятати про трубки/пристрої, такі як артеріальні трубки, внутрішні яремні катетери для діалізу та центральні венозні катетери; враховуйте будь-які протипоказання до обстеження та задокументуйте будь-які адаптації під час тестування.

Обстеження фізичних терапевтів пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії, зокрема обстеження сили, більш детально розглянуто тут.

Посилання (edit|edit source)