Приватність, автономія та конфіденційність – це взаємопов’язані поняття, які мають вирішальне значення для реабілітаційної практики. Приватність означає право людини контролювати доступ до своєї особистої інформації. Автономія означає право людини приймати рішення щодо свого лікування та догляду. Конфіденційність і автономія тісно пов’язані між собою, оскільки передбачають контроль людини над власною інформацією і власним вибором. Конфіденційність означає зобов’язання зберігати особисту інформацію в таємниці та безпеці відповідно до правових та етичних принципів.(1)
Конфіденційність – це не лише збереження інформації в таємниці. Вона також передбачає вжиття заходів для забезпечення безпеки інформації та її захисту від несанкціонованого доступу. Існує кілька способів, якими працівники охорони здоров’я можуть запобігти електронному порушенню конфіденційності:
Працівники охорони здоров’я з етичних міркувань зобов’язані зберігати приватність пацієнта та захищати його автономність.(2) (3) У будь-якій комунікації, зокрема письмовій, усній, електронній чи віртуальній, слід дотримуватися найвищих стандартів щодо інформованої згоди та конфіденційності.(4) Збереження конфіденційності інформації про пацієнта є не лише етичним, але й правовим питанням у багатьох країнах. Дотримання конфіденційності захищає пацієнтів від негативних наслідків, таких як руйнування особистих стосунків, дискримінація на робочому місці та проблеми зі страховим покриттям.(1)
Повага до конфіденційності демонструє прихильність провайдера до благополуччя пацієнта. Крім того, це зміцнює довіру, дозволяючи пацієнту розкривати конфіденційну інформацію своєму лікарю.(2)(3) Якщо пацієнти не довіряють своєму лікарю і приховують відповідну інформацію, якість медичної допомоги та її результати погіршуються.(2)
Існує кілька ситуацій, коли збереження конфіденційності інформації про пацієнта є неможливим, зокрема:
Порушення конфіденційності може бути випадковим, навмисним або мати системні причини. Випадкові порушення можуть статися через технічні несправності, людські помилки, недостатню підготовку або недостатню обізнаність про значення конфіденційності. Навмисні порушення – це дії, вчинені особами, які прагнуть отримати особисту вигоду. Вони можуть бути скоєні інсайдерами, хакерами або неавторизованими особами. Інсайдери можуть бути мотивовані особистими причинами або фінансовою вигодою, тоді як сторонні особи можуть керуватися політичними причинами, фінансовою вигодою або іншими чинниками. Нарешті, системні порушення можуть статися через неналежні заходи безпеки або недостатні протоколи керування конфіденційною інформацією.(1)
Порушення конфіденційності зазвичай відбуваються наступними способами:
Порушення конфіденційності може мати негативні наслідки для відносин між провайдером і пацієнтом. Коли відбувається витік конфіденційної інформації, пацієнт втрачає довіру до свого лікаря. Коли стосунки погіршуються, пацієнт може вагатися, чи звертатися за допомогою, чи приходити на контрольні візити, чи розкривати інформацію, необхідну для розроблення ефективного плану терапії, що може призвести до негативних наслідків.(2)(1) (3)
Порушення конфіденційності також може мати негативні наслідки для працівників сфери охорони здоров’я. Працівники охорони здоров’я можуть нести відповідальність за порушення у вигляді штрафів, судових позовів та кримінальних звинувачень. Якщо про порушення стане відомо громадськості, репутація медичного працівника та його організації може постраждати. Це може призвести до втрати бізнесу та труднощів з працевлаштуванням у майбутньому.(1) Працівник охорони здоров’я також може зазнати розслідування та бути оштрафованим/відстороненим від роботи професійною радою своєї країни або штату.
**Якщо порушення все ж сталося, важливо негайно повідомити про нього і вжити заходів для зменшення будь-якої потенційної шкоди.(1)