Рекомендації щодо роботи з жертвами сексуального насильства

Вступ до курсу про сексуальне насильство( edit | edit source )

Сексуальне насильство є глобальною проблемою. Це явище зустрічається в кожній культурі, на всіх рівнях суспільства і має відношення до всіх вікових груп у всьому світі. Це зростаюча глобальна проблема, оскільки сексуальне насильство може руйнувати психічне здоров’я та благополуччя постраждалих людей. Дані щодо більшості аспектів сексуального насильства сьогодні відсутні у багатьох країнах.(1) Існує значна потреба у проведенні додаткових досліджень з усіх аспектів сексуального насильства. Згідно з наявними даними, майже кожна четверта жінка за своє життя пережила спробу або завершення зґвалтування з боку сексуального партнера,(2)(3)(4) і майже третина дівчат-підлітків повідомили, що їхній перший сексуальний досвід був насильницьким.(5)(6)(7) Статистика США свідчить про те, що кожна третя жінка та кожен четвертий чоловік протягом свого життя стикаються з сексуальним насильством, що включає фізичний контакт.(8) Сексуальне насильство не обмежується фізичним контактом. Воно включає широкий спектр від словесного сексуального насильства (наприклад, небажані сексуальні коментарі) до насильницького проникнення та примушування. Примушування може виявлятися у формі шантажу та погроз. Будь-які сексуальні дії без згоди вважаються сексуальним насильством, включаючи сексуальні дії, вчинені щодо людини, яка перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, психічного розладу чи сну.(9)

Незважаючи на те, що переважна більшість жертв – жінки, чоловіки та діти обох статей також зазнають сексуального насильства. У всьому світі від 8% до 31% дівчат і від 3% до 17% хлопців зазнають сексуального насильства в дитячому віці.(10) У Південно-Східній Азії, згідно з недавнім дослідженням, приблизно 10% хлопців і 15% дівчат у дитинстві зазнавали принаймні однієї з форм сексуального насильства.(11) Сексуальне насильство може відбуватися в різних умовах, включаючи сім’ю, робоче середовище, школу та суспільство. У багатьох випадках це відбувається в дитячому чи підлітковому віці.

Сексуальне насильство значно впливає на здоров’я населення. Потенційні наслідки для репродуктивного та сексуального здоров’я численні, включаючи небажану вагітність, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), вірус імунодефіциту людини/синдром набутого імунодефіциту (ВІЛ/СНІД) та підвищений ризик формування ризикованої сексуальної поведінки (наприклад, раннє та більш активне залучення до статевого життя, контакти зі старшими та численними партнерами). Наслідки сексуального насильства для психічного здоров’я можуть бути настільки ж серйозними та тривалими. Наприклад, особи, які пережили сексуальне насильство в дитинстві, більш схильні до депресії, зловживання психотропними речовинами, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та самогубства в подальшому житті, ніж їхні однолітки, які не зазнали насильства. У всьому світі сексуальне насильство над дітьми є однією з основних причин посттравматичного стресового розладу, на частку якого припадає приблизно 33% випадків у жінок та 21% випадків у чоловіків.(11)

Сексуальне насильство та експлуатація в умовах гуманітарних ситуацій( edit | edit source )

Частота випадків сексуального насильства та експлуатації вища в умовах збройного конфлікту, ніж у стабільній обстановці без переміщень. Сексуальне насильство має місце у розпал збройного конфлікту, під час переміщення та у постконфліктний період.(12) Дослідження, проведене серед 288 жінок у Східному Тиморі, показало, що 23% респонденток зазнали сексуального насильства під час конфлікту, а 10% – у постконфліктний період.(13) Сексуальна експлуатація проявляється у формі трансакційного сексу, коли секс стає предметом обміну для того, щоб домогтися пріоритетного поводження та швидшого звільнення з місць позбавлення волі. Крім того, його можуть обмінювати на їжу, гроші та гарантію безпечного перетину закритих кордонів у середовищі контрабандистів.(12)(14) До факторів, що сприяють збільшенню випадків сексуального насильства та експлуатації в умовах збройного конфлікту та переміщення, належать такі:(15)

Порушення структури послуг( edit | edit source )

Під час війни або в умовах конфлікту послаблюються або зазнають руйнації такі служби, як правоохоронні органи, правова, медична та освітня системи. Безперервний конфлікт призводить до руйнування інфраструктури, а співробітники основних служб змушені рятуватися втечею.

Розлучення сімей( edit | edit source )

Внаслідок розлучення сімей жінки та діти без супроводу дорослих піддаються підвищеному ризику сексуального насильства та експлуатації. З огляду на їх стать і вік, вони можуть залежати від інших осіб, які можуть забезпечити їхню безпеку, і це підвищує їхню вразливість.

Сценарії розвитку конфліктів( edit | edit source )

Сценарій розвитку конфлікту може психологічно вплинути на чоловіків та їх здатність виконувати свої звичайні соціальні, культурні та економічні ролі та забезпечувати захист, як вони зазвичай роблять у сім’ї та громаді.

Суспільні та соціальні фактори( edit | edit source )

Певну роль відіграють також суспільні та соціальні фактори, які продовжують заохочувати ґендерне насильство щодо жінок. Переконання в суспільстві, спрямовані на перевагу чоловіків, ґендерну нерівність та дискримінацію, продовжують сприяти насильству щодо жінок.

Жінки та дівчата більш вразливі до сексуального насильства та експлуатації як у стабільній, так і нестабільній обстановці в порівнянні з чоловіками та хлопцями. Збройні угруповання часто викрадають їх і тримають у полоні як сексуальних рабинь. Про сексуальне насильство серед жертв чоловічої статі повідомляється рідко, оскільки це пов’язано з більшою стигматизацією порівняно із сексуальним насильством щодо жінок та дівчат. Чоловіки та хлопці особливо вразливі, коли їх насильно вербують озброєні ополченці або коли вони утримуються в місцях позбавлення волі. Діти також можуть стати жертвами, особливо коли їх викрадають повстанські угруповання, і часто неодноразово зазнають жорстокого поводження.(12)

Більшість осіб, які чинять сексуальне насильство, – чоловіки. Однак у деяких випадках, таких як геноцид у Руанді, жінки були викриті у підбурюванні та участі у сексуальному насильстві в умовах збройного конфлікту. Силоміць завербовані діти-солдати в Ліберії чинили сексуальне насильство.(12) До осіб, які здійснюють сексуальне насильство та експлуатацію в умовах збройного конфлікту, належать: співробітники збройних сил та державної безпеки; ополченці та повстанські групи; цивільні особи, такі як переміщені особи у таборах та центрах для біженців; працівники гуманітарних організацій; прикордонники та злочинці.(12)(15)

Визначення ступеня поширеності сексуального насильства в умовах конфлікту є досить складним завданням. Вчені зазвичай стикаються з проблемами безпеки, методологічними, етичними та науковими труднощами.(13) По-перше, постраждалі неохоче звертаються до поліції або до медичних працівників як в умовах конфлікту, так і в стабільній обстановці через почуття сорому, провини, страху помсти, побоювання, що їм не повірять, відсутність підтримки та соціальну стигматизацію.(9)(16) По-друге, збройний конфлікт – це політичне питання. Більшість урядів побоюються засудження та подальших санкцій з боку міжнародного співтовариства у зв’язку з порушенням прав людини, що процвітає в умовах конфлікту. Тому уряди та інші державні установи схильні замовчувати повідомлення про сексуальне насильство. По-третє, неетично запитувати людей про сексуальне насильство під час проведення досліджень без надання необхідної допомоги. У більшості гуманітарних кризових ситуацій доступ і надання допомоги жертвам сексуального насильства часто недостатні та обмежені такими факторами, як досвід, відстань, вартість та стигматизація.(16) Нарешті, проведення досліджень сексуального насильства у нестабільній обстановці становить загрозу безпеці як дослідника, так і респондента.(15)

Особливості сексуального насильства в умовах збройного конфлікту( edit | edit source )

Сексуальне насильство, скоєне в умовах конфлікту, поділяють на дві основні категорії:(15)

  • Сексуальне насильство використовується як бойова зброя через наслідки для жертви, а також віддалені наслідки для сім’ї та громади жертви. Повстанці та ополченці в Демократичній Республіці Конго (ДРК) використовували сексуальне насильство проти чоловіків, щоб принизити їх та зруйнувати сімейні стосунки. В їх культурі чоловік вважається главою сім’ї. Таке насильство над чоловіками зазвичай призводить до соціальної стигматизації та дискримінації всієї родини.(17) Сексуальне насильство також використовувалося для залякування громад та як інструмент геноциду в таких країнах, як Руанда.(12)
  • Серед осіб, які чинять сексуальне насильство в умовах конфлікту, також є зловмисники, які демонструють опортуністичну поведінку в умовах безкарності, що панує в зонах воєнних дій. Ці злочинці використовують у своїх інтересах розвал соціальних та правових систем, що передбачають покарання за сексуальне насильство.

Причини сексуального насильства в умовах збройного конфлікту( edit | edit source )

Мотиви сексуального насильства у збройних конфліктах включають:(12)

  • Продовження військових дій, нагнітання страху та примус до втечі з певної території.
  • Застосування тортур та приниження жертв з метою забезпечення дотримання вимог з боку бранців.
  • Покарання та приниження ворожих угруповань.
  • Руйнування сімейної та суспільної структури шляхом публічного зґвалтування жертв, примусу жертв до перегляду згвалтувань членів їхніх сімей або примусу жертв до зґвалтування членів їхніх власних сімей.
  • Утвердження власної агресії та жорстокості. Деякі злочинці вважають це підняттям свого морального духу або “нагородою за хоробрість”.
  • Сексуальне насильство також може використовуватися як акт геноциду, спрямований проти певної етнічної/соціальної групи, як це було під час геноциду в Руанді у 1994 році.
  • Специфічні культурні переконання, наприклад, деякі повстанські групи в Демократичній Республіці Конго вірять, що зґвалтування незайманої дівчини гарантує невразливість.

Основні причини та фактори ризику у разі сексуального насильства( edit | edit source )

Згідно з екологічною моделлю, сексуальне насильство – це складна проблема, що виникає в результаті взаємодії чотирьох факторів: особистісного, міжособистісного, соціального та суспільного.(18)(19) Індивідуальні фактори та фактори взаємовідносин були визначені як фактори ризику для сексуального насильства щодо жінок, і було встановлено, що вони підвищують імовірність скоєння сексуального насильства чоловіками. Громадські та соціальні чинники включають визнані суспільством дії, які можуть виправдовувати сексуальне насильство щодо жінок.

Сексуальне насильство щодо чоловіків в умовах збройного конфлікту( edit | edit source )

У контексті конфліктів та вимушених переміщень частіше зустрічається сексуальне насильство щодо жінок та дівчат у порівнянні з чоловіками. У зв’язку з цим є велика кількість літератури та проведено численні дослідження сексуального насильства в умовах збройного конфлікту щодо жінок та дівчат, тоді як досліджень сексуального насильства щодо чоловіків було проведено мало. Однак сексуальне насильство поширене серед чоловіків, які пережили вимушене переміщення та конфлікт.(20)

Масштаби сексуального насильства у збройних конфліктах щодо чоловіків варіюються у різних зонах, охоплених конфліктом. У східній частині ДРК поширеність сексуального насильства щодо чоловіків становила 23,6%.(21) У Судані 46,9% чоловіків повідомили, що вони або були свідками сексуального насильства щодо чоловіка, або самі зазнали сексуального насильства.(22) Ці цифри занижені через те, що жертви не повідомляють про себе, а також через нездатність медичних установ та гуманітарних працівників виявити жертв, які не хочуть ідентифікувати себе. Більшість постраждалих вважають за краще не повідомляти про те, що сталося через стигматизацію, страх, почуття провини та розгубленість.(20)

Особи чоловічої статі зазнають сексуального насильства та експлуатації у країнах свого походження, під час міграції та у країнах надання притулку. Сексуальне насильство щодо чоловіків відбувається з представниками різних верств населення, включаючи маленьких хлопців, підлітків, дорослих чоловіків, трансґендерних чоловіків, жінок, геїв, бісексуальних чоловіків і хлопців. Особливо високого ризику сексуального насильства зазнають неповнолітні юнаки без супроводу дорослих віком від 14 до 17 років. Геї та трансґендери також зазнають підвищеного ризику і повідомляють, що зазнавали сексуального насильства з боку кількох злочинців.(23) Було встановлено, що чоловіки особливо вразливі до сексуального насильства під час перебування в центрах тримання під вартою, а також зазнають примусового вербування повстанськими угрупованнями.(12)

Форми сексуального насильства щодо чоловіків включають, але не обмежуються:(20)(23)

  • Насильство в області статевих органів, наприклад, ураження електричним струмом, прив’язування дуже важких предметів до геніталій, побиття області статевих органів
  • Примусове оголення, що супроводжується словесними сексуальними погрозами
  • Примусова мастурбація
  • Примусова стерилізація (кастрація), що зазвичай здійснюється грубим способом, наприклад, співкамерники відкушують яєчка і таке інше (20)
  • Оральне та анальне зґвалтування (у тому числі з використанням предметів)
  • Сексуальне рабство
  • Примушування до сексуальних стосунків з іншими людьми, тваринами, або навіть трупами

Існують різні мотиви для сексуального насильства над чоловіками у сценаріях збройних конфліктів.(20) По-перше, сексуальне насильство використовується для утвердження влади та домінування над жертвами. Мета його полягає в розширенні можливостей злочинців та позбавленні прав жертв, їхніх сімей та суспільства загалом. Публічне сексуальне насильство також використовується для того, щоб посіяти жах у громадах та довести, що чоловіки безсилі та не здатні захистити ні себе, ні свою громаду

По-друге, сексуальне насильство використовується для того, щоб принизити чоловіків, які стали жертвами. У багатьох культурах вважається, що чоловік має вміти протистояти будь-якому нападу. Злочинці чинять сексуальне насильство над чоловіками, щоб позбавити їх мужності. У Демократичній Республіці Конго (ДРК) зґвалтування чоловіка перетворює його на жіночу особу в очах сім’ї та громади, змушуючи жертв сумніватися у своїй сексуальності та уникати дітонародження шляхом примусової стерилізації.

Нарешті, сексуальне насильство щодо чоловіків, спрямоване на конкретні етнічні, расові чи релігійні групи, може бути використане для символічного утвердження домінування, що, своєю чергою, позбавляє влади всю групу.

Таблиця 1. Наслідки сексуального насильства для жертв чоловічої статі.(17)(23)
Фізична
  • Інфекції, що передаються статевим шляхом
  • Cексуальна дисфункція
  • Анальний біль
  • Травми прямої кишки (абсцеси та тріщини, які можуть призвести до болю при сидінні та кашлі)
  • Безпліддя
  • Нетримання калових мас
  • Порушення функції статевих органів
Психічна
  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
  • Безсоння
  • Нав’язливі думки про тортури та зґвалтування під час інтимної близькості
  • Депресія
  • Тривога
  • Суїцидальні думки
Соціоекономічні
  • Сором
  • Стигматизація себе самого та сім’ї
  • Самовигнання із громади; дружина також піддається ганьбі та стигматизації, як тільки чоловік залишає громаду
  • Неможливість працювати чи забезпечувати дохід сім’ї

Обмеження доступу до медичного обслуговування( edit | edit source )

Існує низка факторів, які заважають чоловікам отримати доступ до медичної допомоги після сексуального насильства. До них належать:(20)(23)

  • Чоловіки, які пережили сексуальне насильство, рідше звертаються за медичною допомогою порівняно з жінками, які пережили сексуальне насильство, через сором, страх помсти, страх викриття та подальшу соціальну стигму. Існує також страх арешту в країнах, де діють закони, що забороняють одностатеві стосунки. Крім того, наявність стереотипу мужності призводить до того, що про сексуальне насильство не повідомляється. Можливо, від чоловіків очікують, що вони не проявлятимуть експресивність і “поводитимуться по-чоловічому”.
  • Небажання ідентифікувати себе у медичних закладах. Крім того, медичні працівники схильні приділяти увагу лише анальному зґвалтуванню, а не звертати увагу на інші показники, такі як сексуальна дисфункція, нетримання сечі та рубці на статевих органах. Це означає, що осіб чоловічої статі, які пережили насильство, нелегко ідентифікувати і, відповідно, вони піддаються ризику неналежної оцінки стану здоров’я та надання допомоги.
  • Деякі медичні працівники негативно ставляться до чоловіків, які пережили сексуальне насильство. Деякі вважають, що всі чоловіки, які пережили сексуальне насильство, є геями або що чоловіки та хлопці не можуть зазнавати сексуального насильства. Вважається, що чоловік має бути в змозі захистити себе. Гомофобія серед медичних працівників заважає наданню якісної медичної допомоги.
  • Більшість центрів боротьби з ґендерним насильством працюють при жіночих медичних закладах, тому чоловіки, які пережили насильство, не схильні звертатися за допомогою до таких закладів.
  • Гуманітарні організації повинні прагнути підвищити поінформованість про сексуальне насильство щодо чоловіків серед медичних працівників, а також працівників першої лінії реагування в ситуаціях гуманітарної кризи.

Сексуальне насильство щодо жінок в умовах збройного конфлікту( edit | edit source )

За останні роки гуманітарні організації оцінили та вжили заходів щодо запобігання сексуальному насильству та експлуатації в умовах збройних конфліктів. З 1995 року Верховним комісаром ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та Міжвідомчою робочою групою щодо запобігання сексуальному насильству під час збройного конфлікту та реагування на нього було розроблено різні керівництва. Однак сексуальне насильство під час збройних конфліктів, як і раніше, залишається серйозною проблемою.(15) Жінки найчастіше зазнають сексуального насильства в умовах збройних конфліктів, оскільки вони вразливіші, ніж чоловіки. За оцінками, поширеність сексуального насильства серед жінок-переселенців у 14 країнах, охоплених конфліктом, становила 21,4%. Кожна п’ята вимушено переміщена жінка у складних гуманітарних умовах зазнавала сексуального насильства,(24) проте вважається, що цей показник занижений.

Існує безліч обмежень, пов’язаних із розголошенням інформації. Жертви сексуального насильства у всьому світі неохоче звертаються до органів влади через почуття сорому, вини та страху помсти. Ситуація не відрізняється від тієї, в якій знаходяться особи, які постраждали в умовах конфлікту та вимушеного переміщення. Крім небажання заявляти про себе, жінки з-поміж переміщених осіб можуть також стикатися з мовними бар’єрами, не знати, куди звертатися, боятися чиновників та депортації. Закриття кордонів у країнах надання притулку призводить до паніки серед переміщених осіб, які шукають притулку в країнах Європейського Союзу, тому про випадки сексуального насильства не повідомляється, оскільки жертви побоюються бути затриманими під час свого подальшого пересування.(14) Доступ та наявність послуг у галузі охорони репродуктивного здоров’я можуть бути ускладнені через вартість, відстань та стигму.(16)

Жінки та дівчата піддаються сексуальному насильству та експлуатації в умовах конфлікту, під час переміщення та у постконфліктний період. Жорстоке поводження відбувається в різних умовах, таких як поля, центри тримання під вартою та надання притулку, табори для переміщених осіб, військові об’єкти та їх будинки. Крім того, сімейне насильство також поширене під час конфлікту. Жінки можуть зазнавати насильства з боку сексуального партнера через травми, підвищений стрес та втрату коштів для існування, пов’язаних із збройним конфліктом. Озброєні ополченці викрадають жінок і дівчат і тримають їх як сексуальних рабинь. У таборах для переміщених осіб жінки та дівчата зазнавали нападів під час повсякденних обов’язків, таких як похід за водою або збирання дров.

Крім сексуального насильства, жінки також особливо вразливі до сексуальної експлуатації. Жінки, як правило, піддаються експлуатації, коли вони намагаються отримати від чоловіків товари першої необхідності.(15) Багато жінок з переміщених осіб змушені займатися комерційним сексом з контрабандистами, щоб забезпечити собі безпечний проїзд до країн надання притулку, кордони яких були закриті. Про випадки транзакційного сексу також повідомлялося в центрах тримання під вартою в Македонії, де від жінок з переміщених осіб, які зневірилися потрапити до країн Європейського союзу, вимагали сексу з чоловіками-охоронцями в обмін на пріоритетний розгляд їхніх справ та швидше звільнення з центру тримання під вартою.

Під час конфліктів та вимушених переміщень жінки вразливі перед солдатами та озброєними бойовиками, повстанцями, бандитами, прикордонниками, торговцями людьми, контрабандистами та співробітниками гуманітарних організацій. Жінки зазнають різних нападів, таких як згвалтування, участь у примусовій проституції та сексуальній експлуатації.

Під час перебування у таборах для переміщених осіб жінки часто бояться інших переміщених осіб у таборі. Відсутність належного житла та санітарних умов у центрах надання притулку наражає жінок на підвищений ризик сексуального насильства: кількість туалетів обмежена, і вони використовуються спільно переміщеними особами чоловічої та жіночої статі; немає проточної води, тому доводиться користуватись кранами на вулиці; ванні кімнати загального користування, що змушує жінок і дівчат приймати душ після настання темряви; переповнені житлові приміщення.(14)(15) Деякі жінки не виходять зі своїх кімнат уночі, навіть якщо їм потрібно в туалет, побоюючись за свою безпеку. Жінки також зазнають сімейного та подружнього насильства. Подружнє насильство часто пов’язане з епізодами насильства, що повторюються, коли один з партнерів бере під контроль іншого і виявляє по відношенню до нього агресивну поведінку. Подружнє насильство відрізняється від сварок у парі, насамперед тим, що в ньому є дисбаланс влади між партнерами. Домінуючий партнер може змушувати свого партнера робити щось проти його волі (наприклад, носити певний тип одягу, не проводити час з друзями, займатися сексом тощо). Як наслідок, деякі жінки не можуть залишити своїх жорстоких партнерів, побоюючись самостійно продовжувати шлях до безпеки.(14)

Наслідки сексуального насильства для здоров’я жінок( edit | edit source )

Наслідки сексуального насильства для здоров’я жінок можна поділити на негайні або середньострокові та довгострокові. Негайні наслідки виникають безпосередньо після випадку сексуального насильства, тоді як середньострокові та довгострокові наслідки виявляються через деякий час після події.(9)(25) Наслідки можуть бути смертельними або несмертельними залежно від тяжкості травм.

Таблиця 2. Наслідки сексуального насильства для здоров’я жінок.
Негайні наслідки Середньострокові та довгострокові наслідки
Фізична
  • Кровотеча
  • Шоковий стан
  • Інфекції сечовивідних шляхів
  • Нетримання сечі
  • Затримка сечі
  • Біль у спині
  • Синдром подразненого кишківника
  • Шлунково-кишкові розлади, наприклад, нудота, здуття живота, діарея, біль у животі
  • Хронічний больовий синдром
  • Фіброміалгія
  • Погіршення стану здоров’я
  • Кардіопульмональні та неврологічні симптоми, наприклад, гіпервентиляція, задишка, прискорене серцебиття, оніміння та слабкість
  • Мігрені та головні болі
Репродуктивні
  • Небажана вагітність
  • Інфекції, що передаються статевим шляхом
  • Небезпечні аборти
  • Генітально-анальні травми
  • Фістули
  • Запальні захворювання органів малого таза
  • Безпліддя
  • Болісні менструації
  • Біль при статевому акті
Психологічний
  • Sleep difficulties
  • Панічний розлад
Поведінкові
  • Висока ймовірність прояву небезпечної поведінки, такої як незахищений секс, безліч партнерів, зловживання алкоголем та наркотиками
  • Розлади травлення
  • Ранній початок статевого життя за взаємною згодою у випадках сексуального насильства над дітьми
  • Підвищений ризик повторного переживання сексуального насильства
Летальні наслідки
  • Феміцид після сексуального насильства
  • Самогубство
  • Інфантицид після зачаття від зґвалтування
  • Смерть внаслідок небезпечного аборту
  • Смерть від ускладнень, пов’язаних із вагітністю
  • Смертельні випадки, пов’язані зі СНІДом

Характерні наслідки сексуального та ґендерного насильства( edit | edit source )

Сексуальне та ґендерне насильство може мати безліч наслідків, починаючи від фізичних, психологічних та закінчуючи соціальними наслідками.(26) Основні наслідки сексуального та ґендерного насильства можна розділити на такі категорії:

  1. Смертельні наслідки
  2. Несмертельні наслідки
    • Фізична травма
      • Тілесне ушкодження
      • Соматоформні розлади, такі як функціональні порушення та хронічні захворювання
      • Проблеми сексуального та репродуктивного здоров’я включають небажану вагітність, викидні, аборти, ВІЧ/ІППП, низьку масу тіла при народженні, запалення органів малого таза та різні гінекологічні проблеми
    • Психологічна травма
      • Психічні розлади
      • Негативні зміни в поведінці відносно здоров’я

Фізичні травми( edit | edit source )

Найбільш поширеними ділянками нанесення фізичних травм (наприклад, синців, переломів, зламаних кісток, тріщин, пошкоджень та крововиливів) є обличчя, шия, голова, області геніталій і ануса. Слід зазначити, що визначення кількості травм, отриманих внаслідок сексуального та ґендерного насильства, залишається проблемою. Більшість осіб, які постраждали від насильства, побоюються нових випадків жорстокого поводження, катувань, насильства і, можливо, навіть смерті від рук злочинців, якщо вони повідомлять про факт ґендерного насильства владі.

Анальні тріщини( edit | edit source )

Під анальним розривом маються на увазі тріщини та розриви, що виникають на тонкій і гладкій внутрішній слизовій оболонці ануса і прямої кишки. Анальні розриви виникають при насильницькому анальному сексі. Анальні розриви можуть призвести до утруднення проходження випорожнень через біль і запалення ануса. Крім того, це може призвести до бактеріальної інфекції ануса і відповідно посилити біль. Поширеність анальних розривів при зґвалтуванні чоловіків вища, ніж при зґвалтуванні жінок.(27)

Вагінальні тріщини та пролапс( edit | edit source )

Як правило, у сприятливих умовах піхва повинна сама змащуватись перед сексом. Однак під час сексуального насильства піхва не змащується природним чином. Отже, насильницьке проникнення пеніса чи введеного предмета під час зґвалтування спричиняє розрив піхви. Крім розривів або пошкоджень піхви, може статися пролапс піхви. Пролапс – це коли частини репродуктивної системи (наприклад, піхва, матка) змінюють своє природне положення. Це відбувається, коли м’язова тканина навколо репродуктивних органів ослаблена чи порушена. Також можуть бути уражені інші органи, пов’язані з репродуктивною системою, наприклад, сечовий міхур.

Запалення органів малого таза та хронічний тазовий біль( edit | edit source )

Ці стани зазвичай є результатом незахищеного сексу та зґвалтування. Запалення органів малого таза виникає, коли захворювання, що передається статевим шляхом (зазвичай гонорея або хламідіоз), досягає фалопієвих труб, матки та яєчників; у поодиноких випадках воно також може виникнути після пологів, викидня або аборту. Запалення органів малого тазу виникає через бактерії та впливає на нормальні функції репродуктивної системи, що іноді може призвести до безпліддя.(28) Було встановлено, що запалення органів малого тазу частіше зустрічається у жінок, які пережили сексуальне та гендерне насильство, ніж у чоловіків.(28)

Функціональні порушення( edit | edit source )

Термін “функціональне порушення” означає обмеження нормального психологічного чи фізичного функціонування організму та нездатність виконувати функції у повсякденному житті. У багатьох випадках жертви сексуального насильства стикаються зі стресовими переживаннями та депресією і не можуть продовжувати працювати через зниження самооцінки, низького морального духу, почуття ізоляції, самотності, а також суїцидальних думок та відчуття власної нікчемності.(29) Одне австралійське дослідження показало, що хоча досвід сексуального і ґендерного насильства пов’язаний з багатьма наслідками, більшість жертв відчувають загальне обмеження працездатності, яке заважає повсякденній діяльності.(30)

Гінекологічні ускладнення( edit | edit source )

Гінекологічні проблеми, пов’язані із сексуальним насильством, включають болі в області малого таза, запалення і набряки піхви, безпліддя.

Калічення жіночих статевих органів( edit | edit source )

Операції на жіночих статевих органах, що калічать / жіноче обрізання (FGM-C) означають “процедури, які пов’язані з частковим або повним видаленням зовнішніх жіночих статевих органів або іншим пошкодженням жіночих статевих органів за немедичними причинами”.(31) На даний час близько 200 мільйонів жінок зазнали операцій, які калічать жіночі статеви органи, в більш ніж тридцяти країнах.(26) Хоча багато жінок і правозахисників заявляють про намір покласти край цій практиці та класифікувати її як форму сексуального та ґендерного насильства, деякі країни, як і раніше, відносять FGM до культурної традиції або гігієнічної обережності (наприклад, порівнюючи її з чоловічим обрізанням), незважаючи на те, що ніколи не було переконливих доказів чи даних, які б підтверджували позитивний вплив на здоров’я.(32)

Класифікація каліцтва жіночих статевих органів (FGM)( edit | edit source )

Операції на жіночих статевих органах, що калічать, можна розділити на чотири основні типи:

Тип I( edit | edit source )

Кліторидектомія: часткове або повне видалення клітора. Процес загоєння після процедури часто може бути настільки повним, що людина, яка не має досвіду у сфері FGM/C, може не виявити цей вид розрізу.

Тип II( edit | edit source )

Ексцизія: видалення всього клітора з частковим або повним розсіченням малих статевих губ. Це найпоширеніша форма FGM/C. При глибокому розсіченні малих статевих губ можуть утворитися необроблені ділянки, які у процесі загоєння зростаються, створюючи хибну інфібуляцію. У деяких регіонах, де використовується FGM типу II, таке зрощення відбувається випадково, тоді як в інших регіонах воно навмисне.

Тип III( edit | edit source )

Видалення клітора, малих і великих статевих губ з подальшою інфібуляцією, тобто зшиванням необроблених ділянок для створення невеликого отвору для проходження сечі та менструальної крові. У деяких випадках інфібуляція проводиться при інтактному кліторі, тому необхідно бути обережним при проведенні хірургічних процедур у разі наявності інфібуляції.

Тип IV( edit | edit source )

Включає проколювання, протикання або надрізання клітора та/або статевих губ; розтягування клітора та/або статевих губ; опік клітора та навколишніх тканин; зіскоблювання тканин.

Поширеність каліцтва жіночих статевих органів (FGM)( edit | edit source )

Показники поширеності FGM серед дівчат і жінок віком від 5 до 49 років відрізняються у різних країнах, і, за деякими даними, сягають 90%. Станом на лютий 2018 року Всесвітня організація охорони здоров’я заявила про зниження рівня поширеності FGM, однак у країнах, розташованих поблизу Африканського півострова (наприклад, у Сомалі та західноафриканських країнах, таких як Гвінея), ця тенденція зберігається.

Ускладнення, пов’язані з каліцтвом жіночих статевих органів( edit | edit source )

Негайні фізичні ускладнення, спричинені процедурою( edit | edit source )

  • Травми прилеглих тканин уретри, піхви, промежини та прямої кишки.
  • Перелом або вивих внаслідок насильницького утримання дівчат та їх боротьби через біль, що виник.
  • Неможливість загоєння внаслідок ранового сепсису.

Довгострокові фізичні ускладнення( edit | edit source )

До найчастіших ускладнень належать:

  • Утворення келоїдних рубців та звуження піхви
  • У деяких пацієнток виникають труднощі під час сексу та пологів залежно від ступеня тяжкості розрізів
  • Пошкодження промежини або заднього проходу
  • Пухлини вульви
  • Безпліддя
  • Пролапс

Гінекологічні ускладнення( edit | edit source )

  • Безпліддя
  • Інфекції репродуктивних органів
  • Везиковагінальна фістула (англ. Vesicovaginal fistula, VVF)
  • Ректовагінальна фістула (англ. Rectovaginal fistula, RVF)
  • Інші гінекологічні ускладнення:
    • Утруднене сечовипускання внаслідок часткової закупорки сечівника
    • Проблеми з менструальним циклом
    • Рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів
    • Келоїдні рубці
    • Кісти і абсцеси вульви

Ускладнення під час пологів( edit | edit source )

  • Неможливість завагітніти
  • Зменшення розкриття піхви впливає на пологи і, мабуть, є основним фактором, що викликає інші порушення родової діяльності у жінок із FGM/C.
  • Затяжні пологи та/або непрохідність, що може призвести до виникнення післяпологових фістул
  • Післяпологова генітальна ранова інфекція

Посилання(edit|edit source)

  1. World Health Organization (WHO). Sexual Violence. Available from: https://www.who.int/violence_injury_prevention/violence/global_campaign/en/chap6.pdf ( Accessed 19 September 2020)
  2. Hakimi M et al. Silence for the sake of harmony: domestic violence and women’s health in central Java. Yogyakarta, Gadjah Mada University, 2001.
  3. Ellsberg MC. Candies in hell: domestic violence against women in Nicaragua. Umea ̊, Umea ̊ University, 1997.
  4. Mooney J. The hidden figure: domestic violence in north London. London, Middlesex University, 1993.
  5. Jewkes R et al. Relationship dynamics and adoles- cent pregnancy in South Africa. Social Science and Medicine, 2001, 5:733–744.
  6. Matasha E et al. Sexual and reproductive health among primary and secondary school pupils in Mwanza, Tanzania: need for intervention. AIDS Care, 1998, 10:571–582.
  7. Buga GA, Amoko DH, Ncayiyana DJ. Sexual behaviour, contraceptive practice and reproductive health among school adolescents in rural Transkei. South African Medical Journal, 1996, 86:523–527.
  8. Fazel M, Wheeler J, Danesh J. Prevalence of serious mental disorder in 7000 refugees resettled in. Lancet. 2005;365 (Panel 1):1309–14. Available from: https://search-proquest-com.kuleuven.ezproxy.kuleuven.be/docview/199005701/fulltextPDF/6ADB41F9BE454EE6PQ/1?accountid=17215
  9. 9.0 9.1 9.2 WHO. Understanding and addressing violence against women. WHO Publications. 2012;52(81):458–693. Available from: http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/77434/WHO_RHR_12.37_eng.pdf;jsessionid=07DCE61B242A5EEC9C283DC063FF3B84?sequence=1
  10. Barth, J., Bermetz, L., Heim, E., Trelle, S., & Tonia, T. (2013). The current prevalence of child sexual abuse worldwide: A systematic review and meta-analysis. International Journal of Public Health, 58, 469–483.
  11. 11.0 11.1 Fry, D., & Blight, S. (2016). How prevention of violence in childhood builds healthier economies and smarter children in the Asia and Pacific region. BMJ Global Health, 1, i3–i11
  12. 12.0 12.1 12.2 12.3 12.4 12.5 12.6 12.7 Kunz R, Grimm K, Bastick M. Sexual Violence in Armed Conflict :Global Overview and Implications for the Security Sector. Geneva; 2007. Available from: https://dcaf.ch/sites/default/files/publications/documents/sexualviolence_conflict_full.pdf
  13. 13.0 13.1 Ward J, Brewer J. Gender-based violence in conflict-affected settings: overview of a multi-country research project. Forced Migr Rev. 2004;19:26–8.
  14. 14.0 14.1 14.2 14.3 Freedman J. Sexual and gender-based violence against refugee women: a hidden aspect of the refugee “crisis.” Reprod Health Matters. 2016;24(47):18–26. Available from: http://dx.doi.org/10.1016/j.rhm.2016.05.003
  15. 15.0 15.1 15.2 15.3 15.4 15.5 15.6 Marsh M, Purdin S, Navani S. Addressing sexual violence in humanitarian emergencies. Glob Public Health. 2006;1(2):133–46.
  16. 16.0 16.1 16.2 Ivanova O, Rai M, Kemigisha E. A systematic review of sexual and reproductive health knowledge, experiences and access to services among refugee, migrant and displaced girls and young women in Africa. Int J Environ Res Public Health. 2018;15(8):1–12.
  17. 17.0 17.1 Christian M, Safari O, Ramazani P, Burnham G. Sexual and gender based violence against men in the Democratic Republic of Congo : effects on survivors , their families and the community. 2012;3699.
  18. World Health Organization, London School of hygiene and Tropical Medicine. Preventing intimate partner and sexual violence against women: taking action and generating evidence and Tropical Medicine. Gene; 2010.
  19. Krug EG, Mercy JA, Dahlberg LL, Zwi AB. The world report on violence and health. Lancet. 2002 Oct 5;360(9339):1083–8.
  20. 20.0 20.1 20.2 20.3 20.4 20.5 Sivakumaran S. Sexual Violence Against Men in Armed Confl ict. 2007;18(2):253–76.
  21. Johnson K, Scott J, Kisielewski M, Asher J, Ong R. Association of Sexual Violence and Human Health in Territories of the Eastern Democratic Republic of the Congo. 2010;304(5):553–62.
  22. Nagai M, Karunakara U, Rowley E, Burnham G. Violence against refugees , non-refugees and host populations in southern Sudan and northern Uganda. 2008;1692.
  23. 23.0 23.1 23.2 23.3 Chynoweth SK, Freccero J, Touquet H. Sexual violence against men and boys in conflict and forced displacement: implications for the health sector. Reprod Health Matters. 2017;25(51):90–4.
  24. Vu A, Adam A, Wirtz A, Pham K, Rubenstein L, Glass N, et al. The Prevalence of Sexual Violence among Female Refugees in Complex Humanitarian Emergencies: a Systematic Review and Meta-analysis. PLoS Curr (Internet). 2014 (cited 2020 Sep 4);6. Available from: /pmc/articles/PMC4012695/?report=abstract
  25. Jina R, Thomas LS. Health consequences of sexual violence against women. Best Pract Res Clin Obstet Gynaecol (Internet). 2013;27(1):15–26. Available from: http://dx.doi.org/10.1016/j.bpobgyn.2012.08.012
  26. 26.0 26.1 World Health Organization. WHO meeting on ethical, legal, human rights and social accountability implications of self-care interventions for sexual and reproductive health, 12–14 March 2018, Brocher Foundation, Hermance, Switzerland: summary report. World Health Organization; 2018.
  27. Lowe M, Rogers P. The scope of male rape: A selective review of research, policy and practice. Aggression and violent behavior. 2017 Jul 1; 35:38-43.
  28. 28.0 28.1 Mahmud SR, Tumpa SN, Islam AB, Ferdous CN, Paul N, Anannya TT. BONITAA: A smart approach to support the female rape victims. In2017 IEEE Region 10 Humanitarian Technology Conference (R10-HTC) 2017 Dec 21 (pp. 730-733). IEEE
  29. Davies SE, True J. Reframing conflict-related sexual and gender-based violence: Bringing gender analysis back in. Security Dialogue. 2015 Dec;46(6):495-512.
  30. Rees S, Silove D, Chey T. (2011) Lifetime Prevalence of Gender-Based Violence in Women and the Relationship with Mental Disorders and Psychosocial Function. JAMA, 306(5), 513–521.
  31. World Health Organization. Female genital mutilation. Available from: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/female-genital-mutilation (accessed 11 July 2022).
  32. Kontoyannis, M., & Katsetos, C. (2010). Female genital mutilation. Health Science Journal, 4(1), 31–36.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси