Працездатність м’язів у разі болю в шиї

Головний редактор– Tarina van der Stockt

Основний внесок – Tarina van der Stockt, Manisha Shrestha, Kim Jackson, Simisola Ajeyalemi, Vidya Acharya, Lucinda hampton, Jess Bell, Admin, Robin Tacchetti та Tony Lowe

Вступ(edit|edit source)

За наявності болю в шиї та травми спостерігаються очевидні зміни у функції м’язів з точки зору рухового контролю (motor control), сили, витривалості та патернів (моделей) активації. (1) Щоб знати, які м’язи уражені, дуже важливо знати м’язи, що знаходяться в шийному відділі, та їх функції.

М’язи шиї(edit | edit source)

Спрощено їх можна класифікувати, виходячи з розташування та глибини. Грубо їх можна розділити на мʼязи передньої частини шиї та хребтово-шийного відділу по відношенню до грудинно-ключично-соскоподібних м’язів(2)

М’язи передньої частини шиї

М’язи передньої частини(edit | edit source)

  • Поверхневі: Підшкірний м’яз шиї (Platysma) та груднинно-ключично-cоскоподібний м’яз (Sternocleidomastoid)
  • Надпід’язикові м’язи (Suprahyoid): Двочеревцевий м’яз (Digastric), щелепно-під’язиковий м’яз (mylohyoid), підборідно-під’язиковий м’яз (geniohyoid), шило-під’язиковий м’яз (stylohyoid)
  • Підпід’язикові м’язи (Infrahyoid): Груднинно-під’язиковий м’яз (sternohyoid), груднинно-щитоподібний м’яз (sternothyroid), щито-під’язиковий м’яз (thyrohyoid), лопатково-під’язиковий м’яз (omohyoid)(2)

Мʼязи хребта(edit | edit source)

Це м’язи, які оточують хребці, утворюючи опорно-руховий стовп. Вони поділяються на передні (передхребетні), бічні (паравертебральні) та задні по відношенню до хребців шийного відділу.

Передні м’язи хребта (Передхребетні)(edit | edit source)

Вони також називаються глибокими м’язами-згиначами шийного відділу хребта. До них належать:

(3)

Бічні м’язи хребта (паравертебральні)(edit | edit source)

Драбинчасті м’язи (Scalenes) – передній, середній, задній and найменший драбинчасті м’язи

(4)

Задня група м’язів хребта (edit | edit source)

Їх можна додатково поділити на внутрішні (intrinsic) та зовнішні (extrinsic) м’язи.

• Зовнішні м’язи (Extrinsic muscles): трапецієподібний м’яз (Trapezius), м’яз-підіймач лопатки (Levator scapulae)

Внутрішні м’язи (Intrinsic muscles):

  • Поверхневі (Superficial muscles): ремінний м’яз голови (splenius capitis), ремінний м’яз шиї (splenius cervicis)
  • Глибокі (Deep muscles):
    • Підпотилична група (Suboccipital group): задній великий прямий м’яз голови (rectus capitis posterior major), задній малий прямий м’яз голови (rectus capitis posterior minor), нижній косий м’яз голови (obliquus capitis inferior), верхній косий м’яз голови (obliquus capitis superior)
    • Поперечно-остьові м’язи (Transversospinalis muscles): півостьовий м’яз голови (semispinalis capitis), півостьовий м’яз шиї (semispinalis cervicis), м’язи-обертачі шиї (rotatores cervicis), багатороздільний м’яз (multifidus) – ці м’язи також відомі як глибокі розгиначі шиї
    • Міжостьові та міжпоперечні м’язи (Interspinales and intertransversarii)(2)

(5)

М’язи шиї поділяються залежно від функції(edit | edit source)

Класифікуючи м’язи, нам корисно думати про них як про глобальні рушії (global movers) та локальні стабілізатори (local stabilisers).(6) Дивіться більше в розділі «М’язи кору (Core Muscles)»

Глобальні м’язи рушії беруть участь у створенні крутного моменту і забезпечують амплітуду рухів. Вони функціонують фазово, тобто вмикаються/вимикаються, і їхній рух залежить від напрямку. У разі дисфункції виникають спазм, біль та обмеження амплітуди рухів. Трапецієподібні м’язи (Trapezius), м’язи-підіймачі лопатки (levator scapulae), груднинно-ключично-cоскоподібні м’язи (sternocleidomastoid), ремінні м’язі (splenius) і драбинчасті (scalene) – це поверхневі м’язи, які діють як глобальні рушії в шийному відділі.

  1. Поверхневі м’язи-згиначі шийного відділу хребта: Груднинно-ключично-cоскоподібний м’яз і передній драбинчастий м’яз
  2. Поверхневі м’язи-розгиначі шийного відділу хребта:
    • Рівень 1: м’яз-підіймач лопатки (levator scapulae), верхня частина трапецієподібного м’яза
    • Рівень 2: Ремінний м’яз голови (Splenius capitis) та шиї (cervicis)

Локальні стабілізатори – це глибші м’язи, які здійснюють сегментарний контроль і нейтральне положення суглоба. Їх активність є тонічною, а не фазовою, і вони працюють на значно нижчому рівні скорочення протягом тривалих періодів часу. Дисфункція локальних м’язів призводить до пригнічення функції, затримки в часі або дефіциту рекрутування та втрати сегментарного контролю і нейтрального позиціонування суглобів.

Існує три основні групи м’язів шийного відділу хребта, які утворюють рукав навколо хребетного стовпа і забезпечують контроль над поставою та сегментарними рухами (локальні стабілізатори):

  1. Глибокі м’язи-згиначі шиї – Довгий м’яз голови, довгий м’яз шиї, передній і задній прямі м’язи шиї
  2. Глибокі м’язи-розгиначі шиї – Півостьовий м’яз шиї (semispinalis cervicis) і голови (semispinalis capitis), а також багатороздільні м’язи (multifidus) (сегментарний стабілізатор).
  3. Підпотиличні м’язи – великий і малий прямі м’язи голови, а також верхній і нижній косі м’язи потилиці.(7)
    • Підпотилична група м’язів важлива для забезпечення пропріоцепції і має відношення до зорової та вестибулярної систем. Вони контролюють краніо-шийний лордоз і невеликі рухи головою та шиєю. Дисфункція призводить до сенсомоторних порушень, зміни кінестетичних відчуттів, таких як порушення рівноваги, положення суглобів, зміна окорухового контролю та може призвести до цервікогенного запаморочення.

Функція шийних м’язів за наявності болю(edit | edit source)

  • Знижена активність глибоких згиначів шиї поєднується з підвищенням активності та нейром’язовою неефективністю поверхневих м’язів навіть за низького навантаження та під час нефункціональних завдань(1) (8) (9) Ця зміна активації може спостерігатися як під час виконання функціональних, так і когнітивних завдань і не залежить від причини або тривалості болю в шиї. (1) (9)
  • Пацієнтам з болем у шиї важко розслабити поверхневі м’язи-згиначі шиї навіть після припинення активності. (9)
  • Ці зміни в роботі м’язів відбуваються незабаром після початку болю і не повертаються до норми автоматично, коли біль минає. (9)
  • Зміни функції глибоких шийних м’язів впливають на функцію, оскільки вони впливають на підтримку і контроль шийного відділу хребта і можуть призвести до перевантаження певних сегментів (9)(1)
  • Дослідження показали, що мʼязи згиначі та розгиначі шийного відділу хребта втрачають силу та витривалість у разі болю в шиї,(8)(9)(10) і що їх спільна активація припиняється, особливо під час виконання функціональних завдань. (1)
  • Поверхневі м’язи шиї втомлюються швидше(9)
  • Витривалість м’язів шиї знижується як для максимальних, так і для слабких скорочень (1)
  • Втрачається випереджальна (feed-forward) активація – це впливає на часові характеристики спрацьовування мʼязів і може бути помітно, коли пацієнт виконує швидкі рухи руками. (1) Коли пацієнт без болю в шиї швидко піднімає руку, м’язи шиї активуються протягом 50 мс після активації дельтоподібних м’язів, у пацієнтів з болем в шиї спостерігається значний дефіцит як у поверхневих, так і в глибоких згиначах шиї, що може призвести до збільшення навантаження на шийний відділ хребта. (9)
  • У м’язах шиї пацієнтів з болем у шиї відбувається м’язова атрофія (1)
  • Жирова інфільтрація виявлена в глибоких м’язах згиначах і розгиначах у людей з хронічним розладом, пов’язаним з травмою за типом «батога», але не у випадках хронічного болю в шиї, що виникає підступно (1)(11)
  • Дослідження показують, що люди, які пережили рак голови та шиї з болем у скронево-нижньощелепній ділянці та шиї, мають кілька активних тригерних точок, що свідчить про периферичну та центральну сенсибілізацію(12)

Обстеження(edit|edit source)

Тест краніоцервікального згинання (Cranio-cervical flexion test, CCFT)(edit | edit source)

CCFT виявився валідним і надійним тестом, який можна використовувати як інструмент оцінювання в клінічній практиці.(13) Оцінювання моторного контролю активації довгого м’яза голови і шиї та ізометричної витривалості, спостерігаючи за їх взаємодією з груднинно-ключично-cоскоподібний м’яз і переднім драбинчастим м’язами.(1)

Пристрій біологічного зворотного зв’язку за тиском (Pressure Biofeedback Unit, PBU) розміщують у підпотиличній ділянці і накачують до 20 мм рт. ст.(1)

  1. Пацієнтові дають інструкцію кинути головою, ніби кажучи «так». Рух виконується м’яко і повільно. Цей рух кивком голови призводить до підвищення тиску в надутому датчику тиску. На першому етапі тесту тиск повинен підвищитися на 2 мм рт.ст. до 22 мм рт.ст., в той час як поверхневі м’язи залишаються розслабленими.
  2. Пацієнта просять залишатися в такому положенні протягом 10 секунд.
  3. Потім пацієнт розслабляється до 20 мм рт.ст., щоб знову підвищити тиск до 24 мм рт.ст. за допомогою тих самих дій і утримувати його протягом 10 секунд. Пацієнт повинен повторювати цю дію до тих пір, поки тиск не досягне 30 мм рт.ст.

Згинання шиї вимагає активації глибоких м’язів-згиначів шиї. Поверхневі м’язи-згиначі шиї не можуть бути задіяні для виконання цього руху. З кожним етапом амплітуда рухів повинна збільшуватися. Люди, які не мають болю в шиї, зможуть утримувати скорочення протягом 10 секунд на етапі 3 (26 мм рт. ст.) або вище. Люди з болем у шиї зазвичай досягають лише 1 або 2 стадії, перш ніж втрачають нейтральне положення або залучають до скорочення поверхневі м’язи шиї. (1)

Тест на витривалість згиначів шиї(edit | edit source)

  • Пацієнт у положенні лежачи на спині із зігнутими колінами. Пацієнт повинен підтягнути підборіддя (краніоцервікальне згинання). Потім пацієнт повинен підняти голову на 2,5 см над рівнем поверхні, зберігаючи положення підборіддя. (14)
  • Виявлено, що цей тест має хорошу внутрішньогрупову надійність у пацієнтів з болем у шиї (14)
  • Тест виявився надійним інструментом для вимірювання динаміки реабілітації пацієнта з болем у шиї(14)
  • Різні дослідження зафіксували різний час виконання цього тесту(14)
    • Безсимптомні чоловіки (середній час = 25 секунд), безсимптомні жінки (20 секунд)
    • Чоловіки без симптомів (середній час = 63,73 секунди), жінки без симптомів (38,43 секунди)
    • Пацієнти чоловічої статі з болем у шиї мають більшу витривалість м’язів-згиначів шиї, ніж жінки.(15)
    • Незважаючи на те, що тривалість часу відрізняється, численні дослідження виявили, що чоловіки мають довший час утримання, ніж жінки, і це слід враховувати під час інтерпретації тесту
    • Безсимптомна група (середнє значення = 39 секунд), група з болем у шиї (середнє значення – 24 секунди)

Відео з тесту на витривалість згиначів шиї, надане Clinically Relevant

Тести на витривалість розгиначів шиї(edit | edit source)

  • Пацієнт лежить у положенні лежачи на животі, схиливши голову над краєм ліжка. Голову можна підтримувати на стільці з руками збоку від пацієнта. Потім пацієнта просять втягнути підборіддя (краніоцервікальне згинання) і утримувати голову в такому положенні, поки стілець прибирають. Пацієнт повинен утримувати голову в горизонтальному положенні. (15)
    • Простий у виконанні тест, оскільки не потребує жодних інструментів, однак він може зайняти дорогоцінний час, який можна було б витратити на інші дослідження. (15)
  • У положенні пацієнта на животі в опорі на ліктях, краніоцервікальний відділ у нейтральному положенні – перевірте розгинання шийного відділу групи глибоких мʼязів шиї. У цьому положенні також можна оцінити ротацію. (1)

Співставлення тесту на витривалість згиначів шиї з тестом на витривалість розгиначів шиї показує, що м’язи-розгиначі шиї мають значно вищу витривалість, ніж м’язи-згиначі шиї в популяції пацієнтів з болем у шиї. Ці результати однакові для пацієнтів з гострим та хронічним болем у шиї різного віку. (15)

Реабілітація(edit|edit source)

Продуктивність м’язів або м’язова сила – це «здатність м’яза генерувати силу, незалежно від дії (ізометрична чи ізотонічна), навантаження (сегмент тіла чи вільна вага) або інтенсивності («низьке навантаження» чи «високе навантаження») (16). Для того, щоб м’яз міг контролювати сегмент тіла, він повинен мати достатню силу. (16) Для тренування м’язової продуктивності м’яз повинен виконувати повторювані дії проти певного опору (або сегмента тіла, або додаткової ваги) навколо вісі обертання в одній площині. Доведено, що такий тип тренування поліпшує пропріоцепцію цього сегмента, наприклад, коли люди з болем у шиї виконують вправу на контрольоване піднімання голови. (16)

Слід наголошувати на ранній реабілітації пацієнтів, а програма вправ повинна включати як руховий контроль, так і загальне зміцнення м’язів шиї. (9)

Згиначі шиї(edit | edit source)

Доведено, що тренування глибоких м’язів-згиначів шиї зменшує біль у шиї.(17)(18) (19) Вправи спрямовані на краніоцервікальне згинання (КЦЗ) порівнювали з пасивною мобілізацією за допомогою КЦЗ у дослідженні за участю 18 учасників з хронічним болем у шиї, яких рандомізували у 2 групи впливу. В обох групах спостерігалося зменшення больового синдрому, але тільки в групі, яка виконувала вправи, спостерігалося поліпшення рухової функції та зменшення активації поверхневих згиначів шиї під час КЦЗ тесту. (8) Тренування витривалості та сили м’язів глибоких згиначів шиї у пацієнта з болем у шиї зменшує відчуття болю в шиї у цього пацієнта. (14)

Етап 1 (1)

  • Необхідно застосовувати перенавчання до моторного контролю краніоцервікального згинання (КЦЗ) (1)
    • Відновити правильний рух без активації поверхневих м’язів (пацієнт може покласти руку на м’язи, щоб відчути, коли вони скорочуються)
    • Тренувати витривалість глибоких м’язів-згиначів шиї за допомогою біологічного зворотного зв’язку з тиском.
      • Прогресування – працюйте над 10 повтореннями 10-секундних утримань при тиску 22, 24, 26, 28 і 30 мм рт.ст.,(1) потім повторіть вправу, виконуючи її з закритими очима (16)
  • Функціональне тренування слід додавати від самого початку та повторювати протягом дня (1)
    • Пацієнт повинен намагатися «підняти основу черепа над верхньою частиною шиї в маневрі подовження шиї» (1)

Етап 2 (1)

Підвищення витривалості та сили шляхом збільшення навантаження з додаванням сили тяжіння під час виконання вправи на підняття голови.

  • Пацієнт сидить, притулившись головою до стіни, і виконує краніоцервікальне згинання, ковзаючи головою по стіні, потім голову відводять трохи від стіни і утримують у такому положенні протягом 10 секунд. Прогресування до 10 повторень. Руки пацієнта можна покласти на поверхневі м’язи.
  • Просувайтеся, відходячи від стіни і повторюючи вправу
  • Прогресуйте до виконання вправи в положенні лежачи на спині, а потім в інших положеннях тіла
  • Прогресуйте далі, додаючи цей рух у функціональні завдання, специфічні для конкретної людини, включаючи комбіновані рухи.

Розгиначі шиї(edit | edit source)

Етап 1 (1)

  • Пацієнт в положенні лежачи на животі з опорою на ліктях або в положенні на чотирьох, залежно від контролю над лопатками
    • Пацієнт починає з краніоцервікального згинання голови і виконує наступні рухи:
      • краніоцервікальне розгинання
      • ротація
      • розгинання шиї (C2-C7)
    • прогресуючи до 3 підходів по 10 повторень по повній амплітуді без втоми
    • під час виконання ротації та розгинання шийного відділу пацієнт повинен тримати шию в краніоцервікальному згинанні – спосіб підказати рух – сказати пацієнту, щоб він тримав погляд сфокусованим вниз (наприклад, дивився вниз на книгу) під час виконання рухів

Етап 2 (1)

  • Додавання навантаження, починаючи з 0,5 кг. Можна використовувати обладнання для специфічного опору для шиї або додати вагу до чогось на кшталт велосипедного шолома.

Пропріоцепція ротації шиї та тренування швидкості(edit | edit source)

(20)
(21)
(22)

Ресурси(edit|edit source)

Посилання(edit|edit source)

  1. ↑ 1.00 1.01 1.02 1.03 1.04 1.05 1.06 1.07 1.08 1.09 1.10 1.11 1.12 1.13 1.14 1.15 1.16 1.17 1.18 1.19 1.20 Brukner P. Brukner & Khan’s clinical sports medicine. North Ryde: McGraw-Hill; 2012.
  2. ↑ 2.0 2.1 2.2 Drake R, Vogl AW, Mitchell AW. Gray’s anatomy for students E-book. Elsevier Health Sciences; 2009 Apr 4.
  3. ↑ Prevertebral muscles of the neck | Longus cervicis & capitis , Rectus capitis anterior & Lateralis. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=pTWev6kO-Eg lasted accessed: 2021-7-24
  4. ↑ Paravertebral Muscles – The Scalenus Anterior muscle| Attachments | Nerve supply| Action | Relations. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=yAYXUh2eO6A Lasted accessed: 2021-7-24
  5. ↑ Available from: https://www.youtube.com/watch?v=ySC8bDz7IOU lasted accessed: 2021-07-24
  6. ↑ Page P, Frank CC, Lardner R. Assessment and treatment of muscle imbalance: the Janda approach. Human kinetics; 2010.
  7. ↑ Cleland J. Orthopaedic clinical examination: an evidence-based approach for physical therapists. Saunders; 2005.
  8. ↑ 8.0 8.1 8.2 Lluch E, Schomacher J, Gizzi L, Petzke F, Seegar D, Falla D. Immediate effects of active cranio-cervical flexion exercise versus passive mobilisation of the upper cervical spine on pain and performance on the cranio-cervical flexion test. Manual therapy. 2014 Feb 28;19(1):25-31.(Accessed 6 June 2018)
  9. ↑ 9.0 9.1 9.2 9.3 9.4 9.5 9.6 9.7 9.8 Falla D. Unravelling the complexity of muscle impairment in chronic neck pain. Manual therapy. 2004 Aug 1;9(3):125-33. (Accessed 6 June 2018)
  10. ↑ Reddy RS, Meziat-Filho N, Ferreira AS, Tedla JS, Kandakurti JK, Kakaraparthi VN. Comparison of neck extensor muscle endurance and cervical proprioception between asymptomatic individuals and patients with chronic neck pain. Journal of Bodywork and Movement Therapies. 2021;26:180-6.
  11. ↑ Smith AC, Albin SR, Abbott R, Crawford RJ, Hoggarth MA, Wasielewski M et al. Confirming the geography of fatty infiltration in the deep cervical extensor muscles in whiplash recovery. Sci Rep. 2020;10:11471.
  12. ↑ Ortiz-Comino L, Fernández-Lao C, Castro-Martín E, Lozano-Lozano M, Cantarero-Villanueva I, Arroyo-Morales M, Martín-Martín L. Myofascial pain, widespread pressure hypersensitivity, and hyperalgesia in the face, neck, and shoulder regions, in survivors of head and neck cancer. Supportive Care in Cancer. 2019 Nov 21:1-8.
  13. ↑ Araujo FX, Ferreira GE, Scholl Schell M, Castro MP, Ribeiro DC, Silva MF. Measurement Properties of the Craniocervical Flexion Test: A Systematic Review. Phys Ther. 2020;100(7):1094-1117.
  14. ↑ 14.0 14.1 14.2 14.3 14.4 Painkra JP, Kumar S, Anwer S, Kumar R, Nezamuddin M, Equebal A. Reliability of an assessment of deep neck flexor muscle endurance test: A cross-sectional study. International Journal of Therapy and Rehabilitation. 2014 May;21(5):227-31. (Accessed 8 June 2018) Available from:https://www.researchgate.net/profile/Suraj_Kumar12/publication/262380062_Reliability_of_an_assessment_of_deep_neck_flexor_muscle_endurance_test_A_cross-sectional_study/links/00b495379678f7cfe8000000/Reliability-of-an-assessment-of-deep-neck-flexor-muscle-endurance-test-A-cross-sectional-study.pdf
  15. ↑ 15.0 15.1 15.2 15.3 Parazza S, Vanti C, O’Reilly C, Villafañe JH, Moreno JM, De Miguel EE. The relationship between cervical flexor endurance, cervical extensor endurance, VAS, and disability in subjects with neck pain. Chiropractic & manual therapies. 2014 Dec;22(1):10. (Accessed 8 June 2018) Available from:https://www.researchgate.net/profile/Carla_Vanti/publication/260443297_The_relationship_between_cervical_flexor_endurance_cervical_extensor_endurance_VAS_and_disability_in_subjects_with_neck_pain/links/00b7d532f6107a06c7000000.pdf
  16. ↑ 16.0 16.1 16.2 16.3 Clark NC, et al., Proprioception in musculoskeletal rehabilitation. Part 2: Clinical assessment and intervention,Manual Therapy (2015), http://dx.doi.org/10.1016/j.math.2015.01.009 (Accessed 7 Jun 2018)
  17. ↑ Jull GA, O’leary SP, Falla DL. Clinical assessment of the deep cervical flexor muscles: the craniocervical flexion test. Journal of Manipulative & Physiological Therapeutics. 2008 Sep 1;31(7):525-33. (Accessed 7 Jun 2018)
  18. ↑ Nazari G, Bobos P, Billis E, MacDermid JC. Cervical flexor muscle training reduces pain, anxiety, and depression levels in patients with chronic neck pain by a clinically important amount: A prospective cohort study. Physiother Res Int. 2018;23(3):e1712.
  19. ↑ Suvarnnato, T., Puntumetakul, R., Uthaikhup, S. and Boucaut, R., 2019. Effect of specific deep cervical muscle exercises on functional disability, pain intensity, craniovertebral angle, and neck-muscle strength in chronic mechanical neck pain: a randomized controlled trial. Journal of pain research, 12, p.915.
  20. ↑ Rehab My Patient. Cervical Proprioception LASER Points In Range Rotation Eyes Open 2 Published on Aug 30, 2017 (Accessed 6 June 2018) Available from: https://www.youtube.com/watch?v=h-0ny-oJLXM
  21. ↑ Rehab My Patient. Cervical Proprioception LASER Points In Range Rotation Eyes Closed 2. Published on Aug 30, 2017 (Accessed 6 June 2018) Available from: https://www.youtube.com/watch?v=_mkveStrW8k
  22. ↑ Motion Guidance. Cervical Rotation Neck Proprioception Exercise with Motion Sensor. Published on Apr 23, 2018 (Accessed 6 June 2018) Available from: https://www.youtube.com/watch?v=EflMNYITmBw


Схожі статті

Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси