Менеджмент болю у переміщених осіб на основі доказової практики

Головний редактор– Zafer Altunbezel

Основний внесокNaomi O’Reilly, Wanda van Niekerk, Ewa Jaraczewska, Kim Jackson та Jess Bell

Вступ(edit|edit source)

Хронічний біль є одним із найбільш важких станів для фахівців з реабілітації, які працюють з травмованими людьми. (1) (2)Ефективна стратегія терапії вимагає розуміння різних причин, що сприяють цьому, через багатофакторну природу хронічного болю у травмованих переміщених осіб. Під час складання стратегії терапії слід враховувати особисте та культурне походження людей, яке можна зрозуміти лише за допомогою належного оцінювання болю.(1)

Хоча загальний підхід дуже схожий на звичайну практику, вибір інструментів і методів під час роботи з переміщеними особами залежить від двох чинників:

  • наявні ресурси, в тому числі;
    • час
      • тривалість і частота, з якою пацієнт може відвідувати процедури
      • в той час як в одних умовах можна планувати довгострокові регулярні спостереження, в інших умовах можливе лише короткочасне втручання
    • обладнання
    • візуалізація
    • доступ до спеціалістів/хірургії
  • згода від пацієнта
    • деякі варіанти лікування можуть не сприйматися пацієнтами через їхнє культурне походження, особисті переконання або очікування
    • слід враховувати такі ресурси, як будівлі, обладнання, витратні матеріали, транспорт і людські ресурси

Незалежно від того, чи є втручання довгостроковим чи коротким, планування стратегії терапії завжди повинно враховувати точку зору пацієнтів. Багато пацієнтів просто хочуть, щоб їх «вилікували» та звільнили від болю, але завжди важливо допомогти пацієнтам втілити їхні бажання та очікування. Таким чином, пацієнти можуть отримати можливість прийняти більш активний стиль подолання проблеми. (3)(4)

Pain and Disability Drivers Model (Модель чинників болю та обмеження життєдіяльності, PDDM) (5) це одна з клінічних концепцій, яка допомагає лікарям ідентифікувати та картографувати фактори, що сприяють оцінці болю. Загальну стратегію терапії та пріоритети можна визначити на основі результатів оцінювання болю. Хоча між окремими людьми можуть бути відмінності, наведені нижче принципи можуть бути орієнтиром у процесі терапії: (6)

  • Забезпечення психосоціальної стабільності та безпеки особистості
  • Встановлення терапевтичних стосунків через травмо інформований підхід
  • Усунення серйозних патологій і виявлення сприяючих чинників шляхом належного обстеження
  • Усунення небажаних когнітивних та емоційних чинників (катастрофізація, страх, уникнення тощо)
  • Терапія дисфункцій нервової системи (периферична та центральна сенсибілізація)
  • Терапія станів, що викликають ноцицептивний вплив, і поліпшення фізичного самопочуття
  • Лікування коморбідних станів за допомогою медичних та інтегративних підходів (5)(6)

Втручання у разі ноцицептивного болю( edit | edit source )

Враховуючи високу частоту травматичного досвіду переміщених осіб, існує висока ймовірність того, що існують ноцицептивні фактори, які сприяють виникненню болю у людини,(7) або через пряму фізичну травму, або через неспецифічну декондицію. Важливо забезпечити усунення ноцицептивного болю на ранніх стадіях процесу менеджменту. Крім того, стосунки пацієнта з реабілітаційною командою залежать від ефективної терапії цього болю, оскільки більшість пацієнтів будують свої стосунки насамперед на зменшенні болю. Початковий контроль болю також є хорошим інструментом для залучення пацієнтів, особливо для пацієнтів, які не знайомі з фізичною терапією.

Вибір засобів лікування залежить від різних факторів, таких як клінічна картина, культурні особливості, переконання та очікування, толерантність і прийняття. (8)(9) Також слід враховувати передбачувану тривалість періоду лікування, в якому пацієнт може брати участь. У будь-якому випадку, приймаючи рішення про терапію, слід керуватися наступними принципами:

  • Підібрані засоби повинні забезпечувати зменшення болю вже на ранніх стадіях
  • Слід підтримувати процес загоєння тканин
  • Слід звернути увагу на фізичні дисфункції
  • Перехід від пасивного лікування до активного потрібно забезпечити якомога раніше
  • Пацієнтам слід надавати підтримку у розвитку навичок самоконтролю (10)(11)

Мануальна терапія( edit | edit source )

Мануальна терапія дає можливість детального обстеження та терапії складних фізичних дисфункцій. Це може бути хорошим варіантом для пацієнтів, які мають ноцицептивний біль та інші фізичні дисфункції. Мануальні мобілізації та маніпуляції можна використовувати для хребта та інших суглобів з метою зменшення болю та поліпшення рухів. Втручання на м’яких тканинах можуть бути дуже ефективними для пацієнтів, які страждають від надмірного напруження м’язів або рубців. Проте, мануальні методики можуть бути неприйнятними для деяких пацієнтів через їхнє культурне чи релігійне походження або особисту травматичну історію та страх.(12)

Маніпуляції/мобілізація хребта є ефективними у дорослих у разі гострого, підгострого та хронічного болю в попереку, мігрені і цервікогенного болю голови, цервікогенного запаморочення. Маніпуляції/мобілізація ефективні при деяких захворюваннях суглобів кінцівок, а маніпуляції/мобілізація грудної клітки ефективні при гострому/підгострому болю в шиї.(13)(14)

Модальності(edit|edit source)

На початкових етапах терапії пацієнтів, які ще не готові до мануальної терапії або фізичних вправ, можна використовувати різні методи. Деякі пацієнти можуть відмовитися від мануальних втручань на ранніх стадіях через своє культурне походження або травматичні спогади. Спочатку вони можуть очікувати або вірити в більш медичне, просте лікування, з використанням апаратів:

  • Холодні компреси можна використовувати для контролю запалення при гострих травмах. (15)
  • У разі гіпомобільності суглобів і підвищеному м’язовому тонусі можна використовувати гарячі компреси та інші зігрівальні засоби.
  • Гарячі та холодні гелеві пакети – це недорогі засоби, які можна роздавати пацієнтам, якщо буде виявлена користь.
  • Систематичні огляди показують, що при застосуванні адекватної інтенсивності TENS ефективний при післяопераційному болю, остеоартриті, болючій діабетичній нейропатії та деяких гострих больових станах. TENS може бути ефективним у відновленні центральної модуляції болю, показника центрального гальмування.(16)

Хоча фізіотерапевтичні методи можуть бути корисними інструментами на початкових етапах, клініцистам слід пам’ятати, що вони не можуть замінити активні підходи в довгостроковій перспективі. Ще один важливий момент полягає в тому, що перед використанням будь-яких методів слід враховувати психологічні чинники та отримати згоду пацієнта. Деякі пацієнти могли зазнати травматичного впливу холоду, тепла або електрики в минулому, і фізіотерапія може викликати небажані психологічні ефекти.(17)

Терапевтичні вправи та фізична активність( edit | edit source )

Біль та інші фізичні порушення за відсутності належного лікування в довгостроковій перспективі можуть стати замкненим колом. Така ситуація викликає уникнення страху та відмову від фізичної активності, що призводить до погіршення фізичного та психосоціального благополуччя.(18)(19)(20) Після стабілізації початкових фізичних симптомів у пацієнтів слід вводити наступні терапевтичні вправи та дозовану фізичну активність:(21)(22)

  • Вправи скеровані на збільшення амплітуди рухів
  • Вправи скеровані на розтягування
  • Вправи скеровані на зміцнення та стабілізацію
  • Самомобілізація суглобів і м’яких тканин
  • Мобілізація нервів
  • Вправи скеровані на розвиток рівноваги і координації
  • Аеробні вправи

Програма вправ має бути легкою для розуміння та виконання пацієнтами. Кількість вправ, а також їх складність слід регулювати залежно від фізичних можливостей пацієнта, доступного часу та готовності. Бажано вибирати вправи, які вимагають мінімального обладнання, і, якщо необхідно, надавати пацієнтам основні матеріали (наприклад, резистивні стрічки). Пацієнти повинні отримати список та інструкції щодо призначених вправ їхньою мовою, щоб запам’ятовувати та вести щоденники.

Допоміжна та адаптивна підтримка ( edit | edit source )

Деякі пацієнти можуть бути фізично або психічно не готові до самостійного пересування через важкі фізичні травми або страх перед болем і рухами. Інші можуть пройти хірургічне втручання і звертатися в клініку в післяопераційному періоді, коли повне навантаження ще не є безпечним. З метою захисту або пересування на ранніх етапах можна використовувати деякі допоміжні засоби.

  • Допоміжні засоби для пересування, такі як ходунки, милиці, палиці тощо.
  • Слінги, брекети, шини
  • Тейпування, бинтування
  • Адаптивні інструменти для повсякденної активності

Клініцисти повинні ретельно приймати рішення щодо використання допоміжної та адаптивної підтримки, оскільки це може збільшити залежність пацієнтів. Зовнішня підтримка повинна слугувати лише для забезпечення безпеки та заохочення пацієнтів до фізичної активності протягом заздалегідь визначеного періоду.

Втручання у разі дисфункції нервової системи( edit | edit source )

Пряма травма нервової системи (вибухи, вогнепальні поранення, катування тощо) і вторинні травми в повсякденному житті (наприклад, травми, пов’язані з роботою) можуть призвести до таких ситуацій, як нейропатичний біль, периферична чутливість, радикулопатія або мієлопатія. Центральна сенсибілізація також може розвинутися через відсутність доступу до належного лікування, розлади психічного здоров’я, соціальні та емоційні чинники.

Оскільки біль є результатом роботи нервової системи, важливо звернути увагу на дисфункції нервової системи у разі хронічних хворобливих станів. Пошкоджені або скомпрометовані нервові тканини, а також дисфункціональна центральна модуляція болю можуть спричинити надзвичайні страждання та, таким чином, погіршити загальне самопочуття людини.

Мануальна терапія( edit | edit source )

Мануальну терапію можна використовувати як для оцінювання, так і для терапії захворювань опорно-рухового апарату, що призводять до пошкодження нервової тканини. Ці стани можуть охоплювати ушкодження, пов’язані з травмою (наприклад, шрами, що спричиняють тиск на нерви), або вторинні стани (наприклад, дегенеративні захворювання хребта). Мануальні методи, спрямовані на м’які тканини, а також на суглоби, можуть полегшити біль.

Мобілізація нервів( edit | edit source )

Нейродинаміка стосується зв’язку між різними частинами нервової системи та зв’язку нервової системи з опорно-руховим апаратом. Було показано, що нерви рухаються незалежно від інших тканин.(23)

Різноманітні травми можуть негативно вплинути на нейродинаміку і призвести до дисфункції нервової системи. Проникаюче поранення може залишити надмірні рубці та перешкоджати руху нервів, що проходять через цю ділянку. Катування у підвішеному стані можуть спричинити пошкодження сполучної тканини нервів, не завдаючи значного впливу на нервову провідність. Дегенеративні стани хребта можуть викликати корінцеві симптоми.
Нейромобілізація (НМ) ефективна в лікуванні болю в попереку, пов’язаного з нервами, болю в шиї та руці, підошовного болю в п’яті та синдрому тарзального тунелю.(24) Нейронні мобілізації (глайдери та тензери) можуть покращити рух та адаптивність нервових тканин і можуть використовуватися при периферичних нервових дисфункціях.

(25)

Градуйовані рухові образи ( edit | edit source )

Градуйовані рухові образи (Graded Motor Imagery, GMI) це новий метод терапії, який використовується для лікування станів хронічного болю. Градуйовані рухові образи є одним з методів терапії з парадигмою «згори вниз», призначеної для терапії хронічного болю. Ця техніка скерована послідовно нормалізувати центральне оброблення інформації для усунення хронічного болю.(26)

Застосування методу градуйованих рухових образів складається з трьох послідовних етапів. На першому етапі пацієнти намагаються уявити праву чи ліву частину тіла у якій є біль. На другій стадії пацієнти уявляють собі болісні для них рухи. На останньому етапі пацієнти виконують вправи з кінцівками, у яких немає болю, перед дзеркалом і, таким чином, надсилають візуальні дані в мозок, ніби вони тренують кінцівку із болем.(27) (28)

Незважаючи на те, що історія методу градуйованих рухових образів відносно коротка, а дослідження GMI тривають, це може бути додатковим компонентом програм терапії у випадку центральної сенсибілізації. (29)

Базова терапія усвідомлення тіла (Basic Body Awareness Therapy, BBAT)( edit | edit source )

Базова терапія усвідомлення тіла (BBAT) – це втручання фізичної терапії для психічного здоров’я, розроблене в Скандинавії в 1970-х роках. BBAT базується на гіпотезі про відсутність контакту людини з тілом та усвідомлення нею фізичних, психічних і факторів взаємовідносин.(32)(33) Дефіцит контакту може призвести до порушення якості рухів, болю та зниження функцій.(32) BBAT фокусується на якості рухів і на тому, як вони виконуються та переживаються у зв’язку з простором, часом та енергією.(32)(34)(35)

Метою BBAT є підвищення рівня усвідомлення тіла і свідомості рухів, перехід до менших зусиль і кращого функціонування в житті, справах і взаєминах. Програма терапії включає рухи з повсякденного життя: лежання, сидіння, стояння та ходьба. Використання голосу, вправи скеровані на спілкування та масаж також додані в програму. Вільне дихання, рівновага та усвідомленість у всіх вправах є центральними.(36)(35)(37)

Втручання у разі коморбідних захворювань( edit | edit source )

Травматичний досвід, а також тривалі нестабільні умови життя переміщених осіб часто призводять до численних супутніх захворювань. Деякі з цих станів можуть сприяти тривалому болю та погіршувати загальне самопочуття.

Скерування на необхідні послуги( edit | edit source )

Травматичний досвід і нестабільні умови життя в зонах бойових дій, в’язницях і поселеннях для переміщених осіб часто можуть призвести до інфекційних і неінфекційних захворювань, а також розладів психічного здоров’я. Супутні захворювання можуть суттєво посилювати хронічний біль і перешкоджати одужанню.

У деяких ситуаціях біологічні та психічні розлади могли не бути належним чином розглянуті до втручання фізичної терапії. Деяким пацієнтам для регулярного відвідування фізичної терапії або демонстрації прихильності терапії може бути недостатньо соціальної стабільності. За наявності індикаторів для залучення інших фахівців слід забезпечити належне скерування та подальше спостереження.

Фізична активність( edit | edit source )

Регулярна фізична активність може покращити різні сфери здоров’я одночасно і повинна бути включена в програми терапії під час роботи з переміщеними особами. (38) Можливі переваги фізичної активності включають

Переміщені особи з хронічним болем часто ведуть малорухливий спосіб життя через уникнення болю та інші психосоціальні чинники та чинники навколишнього середовища. Ця тенденція може вплинути на їх дотримання процесу фізичної терапії, тому її слід уникати.

Для здоров’я та благополуччя Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує принаймні від 150 до 300 хвилин помірної аеробної активності на тиждень (або еквівалентної інтенсивної активності) для всіх дорослих і в середньому 60 хвилин помірної аеробної фізичної активності на день для дітей і підлітків. (38) Будь-яка фізична активність має значення і може здійснюватися як під час роботи, занять спортом і відпочинку, так і при користуванні транспортом (ходьба, їзда на велосипеді, їзда на машині), а також під час виконання повсякденних і домашніх справ. Обрані фізичні навантаження та дозування повинні бути скориговані відповідно до фізичної працездатності людини, а також соціальних та факторів середовища (наприклад, робочий час, умови в житловому приміщенні, фактори, пов’язані з громадою, тощо).(38)

Модифікація способу життя( edit | edit source )

Прості зміни способу життя можуть мати значний вплив на загальне самопочуття в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Хронічні проблеми зі здоров’ям, розлади психічного здоров’я та соціальна нестабільність створюють середовище, яке може призвести до розвитку негативних звичок, що можуть посилити вплив супутніх захворювань.(40) При виявленні, наведені нижче звички слід змінити за допомогою належних поведінкових підходів:

  • Фізична нерухомість у повсякденному житті
  • Шкідливі харчові звички (жирна їжа, неякісні вуглеводи, надмірне вживання солі та ін.)
  • Недостатнє споживання води
  • Надмірне вживання кави або чаю
  • Куріння і вживання алкоголю
  • Зловживання психоактивними речовинами
  • Надмірне вживання ліків (наприклад, знеболюючих)

Гігієна сну ( редагувати | редагувати джерело )

Якість сну безпосередньо залежить від інтенсивності болю. Погіршення якості сну збільшує інтенсивність болю, знижує больовий поріг і перешкоджає загоєнню тканин.(41) (42) Розлади сну слід вирішувати із застосуванням мультидисциплінарного підходу, що включає психіатричне лікування, психотерапію та фізичну терапію.(43) (44) Наступні стратегії та поради можуть бути використані в рамках фізіотерапевтичного втручання: (45)(46)

  • Регулярна фізична активність і вправи
  • Вправи скеровані на розслаблення
  • Вивчення положень для відпочинку
  • Наявність режиму перед сном
  • Наявність якісного місця для сну
  • Уникнення впливу соціальних мереж або тривожних новин у вечірній час
  • Зменшення споживання кофеїну та алкоголю
  • Уникнення денного сну

Втручання для осіб, які мають когнітивні та емоційні чинники ризику( edit | edit source )

Досвід, коли переміщених осіб навмисно травмують і залишають безпорадними на тривалий час, створює сприятливе середовище для розвитку негативних усвідомлень і емоцій про біль. Брак медичної грамотності, шкідливі культурні переконання та думки про біль можуть спрямовувати людей до негативних стратегій подолання болю.(47)

Некорисні стратегії подолання та негативне сприйняття болю можуть посилити гостроту болю, а також пов’язане з болем обмеження повсякденної життєдіяльності. Ці чинники також негативно впливають на дотримання режиму лікування.

Освіта пацієнта( edit | edit source )

Освіта пацієнтів може бути використана як перше терапевтичне втручання в загальному терапевтичному процесі. Вона заснована на концепції, згідно з якою нове сприйняття і звички часто будуються на основі попередніх уявлень і переконань. Таким чином можна змінити негативні уявлення та емоції, які можуть заважати процесу терапії в майбутньому. Сесія навчання пацієнтів може включати в себе: (48)

  • Інформація про загальний процес терапії
  • Нейрофізіологія болю та хронічного болю
  • Симптоми посттравматичного стресу
  • Негативні уявлення та емоції щодо болю
  • Катастрофізація болю та уникнення страху
  • Стратегії подолання

Навчальні заняття мають проходити в інтерактивному середовищі. Обсяг інформації та складність мови, що використовується слід ретельно регулювати відповідно до рівня освіти особи, рівня когнітивної стабільності та мотивації до змін.

Вправи скеровані на розслаблення( edit | edit source )

Психічний та емоційний стрес може спричинити посилення м’язового напруження та посилити відчуття болю. Вправи скеровані на розслаблення можуть використовуватися у вигляді прогресивного м’язового розслаблення, утримання-розслаблення (hold-relax) або реципрокного гальмування. У разі правильного застосування, техніки скеровані на розслаблення є чудовим інструментом для пацієнтів, щоб регулювати свої симптоми та посилювати відчуття контролю.

Дихальні вправи( edit | edit source )

Усвідомлення зразків дихання та використання діафрагмального дихання є чудовими інструментами, які пацієнти можуть використовувати для саморегуляції емоційного стресу. Рівне та контрольоване діафрагмальне дихання знижує активність симпатичної нервової системи та створює загальне відчуття розслаблення.

Когнітивний і поведінковий підходи( edit | edit source )

Хронічний біль за відсутності належного втручання може призвести до уникнення, внаслідок страху та зниження самоефективності. Деякі стратегії когнітивно-поведінкової терапії можна адаптувати до терапевтичних заходів. Це може включати відкрите спілкування, встановлення завдань, темп діяльності та домашнє завдання.

Інші підходи( edit | edit source )

Деякі інші традиційні та додаткові підходи можуть бути використані в лікуванні хронічного болю, включаючи вправи на заземлення, позитивне мислення, практику усвідомленості та релігійно-духовні практики.

Втручання щодо соціальних чинників та чинників навколишнього середовища( edit | edit source )

Переміщеним особам часто доводиться стикатися з соціальними проблемами та проблемами навколишнього середовища, зокрема, питаннями засобів до існування, доступу до прав і послуг, юридичними проблемами, проблемами безпеки, дискримінацією та стигматизацією. Якщо не вирішити ці чинники через соціальні служби, вони можуть призвести до значного погіршення загального добробуту.

Фахівці, які працюють з переміщеними особами, повинні завжди знати і вживати необхідних заходів щодо соціальних чинників, які потенційно можуть впливати на процес терапії. . Під час роботи з міждисциплінарними командами соціальні працівники можуть розглядати соціальні чинники. В інших ситуаціях гарною стратегією може бути відображення доступних соціальних ресурсів і створення рекомендацій.

Крім скерування на соціальну роботу, фізичні терапевти за необхідності можуть проводити оцінювання житла та приміщень у громаді. У разі будь-якої проблеми з доступністю можна мобілізувати необхідні ресурси. Сімейна та громадська освіта також можуть бути використані для запобігання стигматизації та сприяння підтримці громади.

Посилання(edit|edit source)

  1. 1.0 1.1 Morina N, Egloff N. The complexity of chronic pain in traumatized people: diagnostic and therapeutic challenges. InEvidence Based Treatments for Trauma-Related Psychological Disorders 2015 (pp. 347-360). Springer, Cham.
  2. Teodorescu DS, Heir T, Siqveland J, Hauff E, Wentzel-Larsen T, Lien L. Chronic pain in multi-traumatized outpatients with a refugee background resettled in Norway: a cross-sectional study. BMC psychology. 2015 Dec;3(1):1-2.
  3. Pahud M, Kirk R, Gage JD, Hornblow AR. New issues in refugee research. 2009
  4. Alzoubi FA, Al-Smadi AM, Gougazeh YM. Coping strategies used by Syrian refugees in Jordan. Clinical nursing research. 2019 May;28(4):396-421.
  5. 5.0 5.1 Tousignant-Laflamme Y, Cook CE, Mathieu A, Naye F, Wellens F, Wideman T, Martel MO, Lam OT. Operationalization of the new Pain and Disability Drivers Management model: A modified Delphi survey of multidisciplinary pain management experts. J Eval Clin Pract. 2020 Feb;26(1):316-325.
  6. 6.0 6.1 Tousignant-Laflamme Y, Martel MO, Joshi AB, Cook CE. Rehabilitation management of low back pain–it’s time to pull it all together! Journal of pain research. 2017;10:2373.
  7. Loeser JD, Treede RD. The Kyoto protocol of IASP Basic Pain Terminology. Pain. 2008; 137(3): 473–7.
  8. Peacock S, Patel S. Cultural influences on pain. Reviews in pain. 2008 Mar;1(2):6-9.
  9. Nayak S, Shiflett SC, Eshun S, Levine FM. Culture and gender effects in pain beliefs and the prediction of pain tolerance. Cross-cultural research. 2000 May;34(2):135-51.
  10. Mann EG, LeFort S, VanDenKerkhof EG. Self-management interventions for chronic pain. Pain management. 2013 May;3(3):211-22.
  11. Hutting N, Johnston V, Staal JB, Heerkens YF. Promoting self-management strategies for people with persistent musculoskeletal disorders: the role of physical therapists. Journal of orthopaedic & sports physical therapy. 2019 Apr;49(4):212-5.
  12. Ford JD, Grasso DJ, Elhai JD, Courtois CA. Social, cultural, and other diversity issues in the traumatic stress field. Posttraumatic Stress Disorder. 2015:503.
  13. Bronfort G, Haas M, Evans R, Leininger B, Triano J. Effectiveness of manual therapies: the UK evidence report. Chiropractic & osteopathy. 2010 Dec;18(1):1-33.
  14. Coulter ID, Crawford C, Hurwitz EL, Vernon H, Khorsan R, Booth MS, Herman PM. Manipulation and mobilization for treating chronic low back pain: a systematic review and meta-analysis. The Spine Journal. 2018 May 1;18(5):866-79.
  15. Hsu JR, Mir H, Wally MK, Seymour RB. Clinical practice guidelines for pain management in acute musculoskeletal injury. Journal of orthopaedic trauma. 2019 May;33(5):e158.
  16. Vance CG, Dailey DL, Rakel BA, Sluka KA. Using TENS for pain control: the state of the evidence. Pain management. 2014 May;4(3):197-209.
  17. Center for Substance Abuse Treatment. Understanding the impact of trauma. InTrauma-informed care in behavioural health services 2014. Substance Abuse and Mental Health Services Administration (US).
  18. Zale EL, Ditre JW. Pain-related fear, disability, and the fear-avoidance model of chronic pain. Current opinion in psychology. 2015 Oct 1;5:24-30.
  19. Marshall PW, Schabrun S, Knox MF. Physical activity and the mediating effect of fear, depression, anxiety, and catastrophizing on pain-related disability in people with chronic low back pain. PloS one. 2017 Jul 7;12(7):e0180788.
  20. Gatchel RJ, Neblett R, Kishino N, Ray CT. Fear-avoidance beliefs and chronic pain. Journal of Orthopaedic & Sports Physical Therapy. 2016 Feb;46(2):38-43.
  21. Hanel J, Owen PJ, Held S, Tagliaferri SD, Miller CT, Donath L, Belavy DL. Effects of exercise training on fear-avoidance in pain and pain-free populations: systematic review and meta-analysis. Sports Medicine. 2020 Dec;50(12):2193-207.
  22. Ogston JB, Crowell RD, Konowalchuk BK. Graded group exercise and fear avoidance behaviour modification in treating chronic low back pain. Journal of back and musculoskeletal rehabilitation. 2016 Jan 1;29(4):673-84.
  23. Lohkamp M., Herrington L. Small K. Tidy’s physiotherapy. London Elsevier 2013
  24. Basson A, Olivier B, Ellis R, Coppieters M, Stewart A, Mudzi W. The effectiveness of neural mobilization for neuromusculoskeletal conditions: a systematic review and meta-analysis. journal of orthopaedic & sports physical therapy. 2017 Sep;47(9):593-615.
  25. Joel Sattgast. Lumbar Spine | Neurodynamics. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=0-ldoNCWx7M (last accessed 13/03/2023)
  26. Priganc VW, Stralka SW. Graded motor imagery. Journal of Hand Therapy. 2011 Apr 1;24(2):164-9.
  27. Walsh NE, Jones L, McCabe CS. The mechanisms and actions of motor imagery within the clinical setting. InTextbook of Neuromodulation 2015 (pp. 151-158). Springer, New York, NY.
  28. Manisha U, Kumar Senthil P, Manu G. Graded motor imagery program–a review. Indian Journal of Medical & Health Sciences. 2014 Jul;1(2):59-66.
  29. Bowering KJ, O’Connell NE, Tabor A, Catley MJ, Leake HB, Moseley GL, Stanton TR. The effects of graded motor imagery and its components on chronic pain: a systematic review and meta-analysis. The journal of Pain. 2013 Jan 1;14(1):3-13.
  30. Neuro Orthopaedic Institute NOI. What is Graded Motor Imagery? https://www.youtube.com/watch?v=fWYUJscRBRw (last accessed 13/03/2023)
  31. Neuro Orthopaedic Institute NOI. Mirror Box Therapy with David Butler. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=hMBA15Hu35M (last accessed 13/03/2023)
  32. 32.0 32.1 32.2 International Association of Teachers in Basic Body Awareness Therapy. Basic Body Awareness Therapy (BBAT). Available from: http://iatbbat.com/basic-body-awareness-therap.html (accessed 13 March 2023).
  33. Dropsy J. Leva i sin kropp.(Living in Your Body.). Aldus, Lund. 1975.
  34. Skjaerven LH, Kristoffersen K, Gard G. An eye for movement quality: a phenomenological study of movement quality reflecting a group of physiotherapists’ understanding of the phenomenon. Physiotherapy theory and practice. 2008 Jan 1;24(1):13-27.
  35. 35.0 35.1 Gard G, Nyboe L, Gyllensten AL. Cclinical reasoning and clinical use of basic body awareness therapy in physiotherapy–a qualitative study?. European Journal of Physiotherapy. 2020 Jan 2;22(1):29-35.
  36. Madsen TS, Carlsson J, Nordbrandt M, Jensen JA. Refugee experiences of individual basic body awareness therapy and the level of transference into daily life. An interview study. Journal of Bodywork and Movement Therapies. 2016 Apr 1;20(2):243-51.
  37. Blaauwendraat C, Levy Berg A, Gyllensten AL. One-year follow-up of basic body awareness therapy in patients with posttraumatic stress disorder. A small intervention study of effects on movement quality, PTSD symptoms, and movement experiences. Physiotherapy theory and practice. 2017 Jul 3;33(7):515-26.
  38. 38.0 38.1 38.2 Bull FC, Al-Ansari SS, Biddle S, Borodulin K, Buman MP, Cardon G, Carty C, Chaput JP, Chastin S, Chou R, Dempsey PC. World Health Organization 2020 guidelines on physical activity and sedentary behaviour. British journal of sports medicine. 2020 Dec 1;54(24):1451-62.
  39. Lacombe J, Armstrong MEG, Wright FL, Foster C. The impact of physical activity and an additional behavioural risk factor on cardiovascular disease, cancer and all-cause mortality: a systematic review. BMC Public Health. 2019 Jul 8;19(1):900.
  40. Pavlotsky NI. Lifestyle Modifications for the Treatment of Pain in the Rehabilitation Patient. In Comprehensive Pain Management in the Rehabilitation Patient 2017 (pp. 627-636). Springer, Cham.
  41. Burgess HJ, Burns JW, Buvanendran A, Gupta R, Chont M, Kennedy M, Bruehl S. Associations Between Sleep Disturbance and Chronic Pain Intensity and Function: A Test of Direct and Indirect Pathways. Clin J Pain. 2019 Jul;35(7):569-576.
  42. Alsaadi SM, McAuley JH, Hush JM, Lo S, Lin CW, Williams CM, Maher CG. Poor sleep quality is strongly associated with subsequent pain intensity in patients with acute low back pain. Arthritis & Rheumatology. 2014 May;66(5):1388-94.
  43. Baran AS, Chervin RD. Approach the patient with sleep complaints. InSeminars in neurology 2009 Sep (Vol. 29, No. 04, pp. 297-304). © Thieme Medical Publishers.
  44. Wang Y, Salas RM. Approach to Common Sleep Disorders. InSeminars in neurology 2021 Dec (Vol. 41, No. 06, pp. 781-794). Thieme Medical Publishers, Inc.
  45. Herrero Babiloni A, Lam JT, Exposto FG, Beetz G, Provost C, Gagnon DH, Lavigne GJ. Interprofessional Collaboration in Dentistry: Role of physiotherapists to improve care and outcomes for chronic pain conditions and sleep disorders. Journal of Oral Pathology & Medicine. 2020 Jul;49(6):529-37.
  46. Frange C, Staub C, Stathopoulos S. Basic Principles of Sleep Physiotherapy Practice. In Sleep Medicine and Physical Therapy 2022 (pp. 31-37). Springer, Cham.
  47. Stormacq C, Wosinski J, Boillat E, Van den Broucke S. Effects of health literacy interventions on health-related outcomes in socioeconomically disadvantaged adults living in the community: a systematic review. JBI Evid Synth. 2020 Jul;18(7):1389-1469.
  48. El Sount CR, Windthorst P, Denkinger J, Ziser K, Nikendei C, Kindermann D, Ringwald J, Renner V, Zipfel S, Junne F. Chronic pain in refugees with posttraumatic stress disorder (PTSD): A systematic review on patients’ characteristics and specific interventions. Journal of psychosomatic research. 2019 Mar 1;118:83-97.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси