Головний редактор – Zafer Altunbazel
Основний внесок – Naomi O’Reilly and Jess Bell
Клінічний випадок п. A. після історії переміщення та катувань
В анамнезі пана А. був постійний і виснажливий біль у плечі зі значним порушенням сну після перебування під вартою в його рідній країні, де він зазнав катувань, зокрема, побиття та штовхання зі сходів.
Переміщена особа, Затримання, Катування, Постійний біль, Порушення сну, Діабет, Гіпертонія
Пана А. скерували на реабілітацію через біль і сильну обмеженість у правому плечі. У країні, звідки він походить, 5 років тому він був затриманий і протягом цього періоду піддавався жорстокому поводженню. Його били і штовхали зі сходів, кілька разів він падав на плечі. Протягом наступних місяців після затримання він не міг лікувати своє плече і фізичні скарги погіршувалися з кожним днем. Через біль у плечі він дедалі більше стає неповносправним.
Він заявив, що у нього діагностували гастрит, гіпертонію та цукровий діабет і він має невелику зайву вагу. Він також заявив, що страждає від порушення сну, оскільки відчуває сильний біль, коли лежить на плечі.
Фізикальне обстеження виявило значне зменшення активної та пасивної амплітуди рухів і слабкість у правому плечі. Він постійно тримав руку і плече в захисному положенні, під час пальпації була чутливість в усьому плечовому суглобі. Через надмірну реакцію на пальпацію та мануальне тестування належного оцінювання зробити не вдалося. Активне згинання в плечовому суглобі становило лише 40 градусів, під час руху була сильна крепітація.
Загалом він мав позитивні очікування від процесу фізичної терапії. Але його дуже хвилював рух рукою, через страх болю. Його оцінка CSI була нижчою від клінічного порогу, але він показав високі оцінки PSQI та TSK. Для того, щоб краще зрозуміти клінічну ситуацію, було проведено МРТ-обстеження, яке показало розриви волокон і сухожиль надостного м’язу та довгої головки двоголового м’яза плеча, а також ушкодження Хілла-Сакса (Hill-Sachs).
У світлі інформації, зібраної під час оцінювання, можна сказати, що, хоча він мав значне структурне пошкодження та пов’язаний з ним ноцицептивний вплив, його перебільшена реакція на пальпацію та рух не була відповідна його травмам. Здавалося б, основною причиною його обмеження повсякденної активності був страх болю та руху. Тому було важливо звернути увагу на когнітивні та поведінкові чинники, перш ніж очікувати будь-якого поліпшення ноцицептивних чинників. Крім того, у нього були важливі супутні захворювання, такі як порушення сну, діабет і гіпертонія, які легко перешкоджають загоєнню тканин і знижують больовий поріг. Тому ці проблеми також потрібно було вирішувати цілеспрямовано.