Основи клінічної освіти

Головний редакторAngela Patterson

Основний внесокEwa Jaraczewska, Vidya Acharya, Jess Bell та Kim Jackson

Вступ(edit|edit source)

Клінічна освіта – одна з найцінніших можливостей для навчання студентів на освітній програмі. Це складний процес, який поєднує освітнє та медичне середовище.(1) Практичне навчання дозволяє студентам застосовувати знання, навички та підходи на робочому місці, де вони в кінцевому підсумку будуть працювати.(2) Клінічна освіта також цінується за вдосконалення програм. Ефективність роботи студентів у клінічних умовах забезпечує цінний зворотний зв’язок для програми щодо підготовки студентів до служіння людям у громаді. Ця стаття описує основи клінічної освіти як компонента освітніх програм початкового рівня.

Визначення(edit|edit source)

Клінічна освіта( edit | edit source )

“Формальне практичне навчання під супервізією, скероване на розвиток та застосування навичок та професійної пацієнто/клієнтоцентричної поведінки. Воно розроблене таким чином, щоб студенти отримали суттєвий, відповідний клінічний досвід і навички, залучилися до сучасної практики та продемонстрували компетентність перед початком практики початкового рівня.”(3) — Американська асоціація фізичної терапії

Клінічні інструктори( edit | edit source )

Клінічних інструкторів (КІ) також можуть називати клінічними менторами, викладачами, наставниками або клінічними вчителями.(4)

“Фахівець з реабілітації, відповідальний за студента-терапевта та за безпосереднє інструктування, керівництво, супервізію та формальне оцінювання студента під час проходження клінічної практики.”(3) — Американська асоціація фізичної терапії

Викладач клінічної освіти( edit | edit source )

“Особи, залучені до забезпечення компонентів клінічної освіти в рамках навчальної програми.”(3) — Американська асоціація фізичної терапії

“Академічний координатор клінічної освіти – це викладач з навчального закладу, в якому навчається студент, що виконує функції координатора його стажування в клінічному закладі охорони здоров’я.”(5) — Докторка Angela Patterson

Загальні рекомендації для програми клінічної освіти( edit | edit source )

Однією з найважливіших характеристик успішної програми клінічної освіти є якість клінічних інструкторів або викладачів.(4) Клінічні інструктори повинні мати професійну ліцензію у відповідній професії.(6)

“Директор/координатор клінічної освіти та інструктори клінічної бази, які беруть участь у програмі професійної підготовки фізичних терапевтів початкового рівня, повинні бути ліцензованими/зареєстрованими фізичними терапевтами, якщо такий процес існує в країні/державі, або якщо ліцензування/реєстрації не існує, то клінічні викладачі повинні бути членами професійної організації.”(7) — Всесвітня конфедерація фізичної терапії (2011)

Деякі програми вимагають, щоб клінічні інструктори мали щонайменше один рік клінічного досвіду, перш ніж вони зможуть стати клінічними наставниками. Встановлення вимоги щодо участі в програмі підготовки клінічних наставників підвищує якість клінічних освітніх програм. Для поліпшення наставництва та досвіду студентів були розроблені програми.(8)

Характерні риси успішних клінічних інструкторів( edit | edit source )

Бути клінічним інструктором – це “можливість, честь і виклик”(9) Recker-Hughes та ін.(4) описали характерні риси успішних клінічних інструкторів та середовища. Згідно з їхніми висновками, успішні інструктори мають набір характеристик, серед яких:(4)

  • сильні міжособистісні та комунікативні навички
  • професійна поведінка
  • інструкторські та викладацькі навички
  • навички оцінювання та ефективності

Примітно, що ці характеристики багато в чому схожі з характеристиками успішних академічних викладачів. Стиль супервізії клінічного інструктора також є важливим елементом для оцінювання.(10)

Міжособистісні та комунікативні навички( edit | edit source )

Міжособистісні та комунікативні навички, які сприяють навчанню студентів, передбачають демонстрацію мотивації до наставництва, створення позитивного навчального середовища та ефективну комунікацію.(4)

  • Прикладом поведінки, яка свідчить про те, що наставник зацікавлений у наставництві, є просте виділення часу для обговорення, відповідей на запитання та надання зворотного зв’язку студенту.
  • Створення індивідуального плану комунікації є корисним, оскільки допомагає узгодити очікування викладача і студента щодо відповідних можливостей для обговорення клінічного випадку, а також часу і підходу до надання конструктивного зворотного зв’язку.

Професійна поведінка( edit | edit source )

Професійні навички, які сприяють успіху в клінічному середовищі, охоплюють моделювання принципової поведінки, демонстрування доказової медицини та співпрацю з командою.(4)

  • Моделювання пацієнтоцентричної допомоги, доказової практики та співпраці є важливими моделями поведінки наставника.(10)
  • У клінічних умовах викладання повинно зміститися від студентоцентричності до пацієнтоцентричності. Обговорення такої зміни та моделювання поведінки може допомогти студенту перейти до надання пацієнтоцентричної допомоги.
  • Моделювання доказової практики передбачає формування клінічних запитань, проведення втручань, що ґрунтуються на доказах, і порівняння результатів лікування пацієнтів з даними літератури. Студенти часто відчувають труднощі з прогнозуванням результатів та інтеграцією прогностичних показників. Викладачі клінічних дисциплін можуть керувати цим процесом, збираючи результати пацієнтів і допомагаючи студентам порівнювати результати пацієнтів з опублікованими результатами. Таке порівняння може спонукати до обговорення причин затримки одужання або швидкого одужання. Саме обговорення може допомогти студентам навчитися передбачати прогноз у пацієнтів.
  • Моделювання спільної практики дає можливість початківцям практикам спостерігати за лідерськими навичками, які проявляються в тому, як вони діляться досвідом, розуміють перспективи колег і приходять до консенсусу в разі зіткнення протилежних ідей. Просто виділяючи час для зустрічей та обговорень, студенти можуть спостерігати за поведінкою, що демонструє цінність міжпрофесійної співпраці.

Інструкторські та викладацькі навички( edit | edit source )

Навички викладання, які сприяють навчанню студентів: (1) зміна рівня очікувань на основі рівня можливості студента, (2) використання різних типів стратегій викладання, та (3) акцент на рефлексії.(4)(10)

  • Наставники з різними стратегіями викладання можуть мати можливість коригувати свої інструкції на основі потреб студента(10)
  • Стратегії викладання, що мають найкращі докази, стосуються навчання майстерності та навчання в малих групах(11)
  • Інші приклади ефективного викладання в клінічній освіті охоплюють: (1) надання практичних прикладів, (2) концептуальне мапування, та (3) метакогнітивні стратегії(11)

Навчання майстерності( edit | edit source )

Навчання майстерності – це цілеспрямована практика виконання конкретного завдання з визначеним очікуваним рівнем майстерності.(12) Цей тип стратегії може бути модифікований залежно від рівня початкових досягнень студента, який може бути початковим, середнім або початковим кваліфікованим рівнем.

“Навчання на рівні майстерності дозволяє студентам рухатися вперед у власному темпі в міру того, як вони оволодівають знаннями, навичками та вміннями”.(13)

Huang та ін.(11) припускають, що компоненти практики на основі навичок можуть найкраще відповідати навчанню майстерності. Його слід застосовувати в навчальній програмі, орієнтованій на компетентності, де студенти зосереджують своє навчання на виконанні завдань, пов’язаних з роботою. Навчання майстерності сприяє орієнтації на учня і відходить від навчання, орієнтованого на час.(14)

Важливим елементом такого типу навчання є постановка цілей, які можна визначити в термінах:

  • рівні компетентності
  • можливості практики
  • індивідуально визначені часові рамки

Навчання в малих групах( edit | edit source )

Навчання в малих групах – це ще одна стратегія навчання, яка, як було доведено, має значний вплив на успішність студентів. Навчання в малих групах у цьому контексті передбачає дизайн перевернутого класу, де студенти готуються до навчальної активності, виконуючи завдання з читання, а потім беруть участь в обговоренні клінічних випадків зі своїми колегами та експертом.(15)

Важливим елементом цієї навчальної стратегії є активне залучення студентів. Замість прямих інструкцій студенти можуть обговорювати і обґрунтовувати свої рішення зі своїми колегами. Обговорення з колегами корисні тим, що темп дискусії може бути повільнішим, що дає студентам можливість мислити методично і повільно. Клінічні експерти часто думають швидко і приходять до відповіді набагато швидше, ніж новачки. Дискусії в малих групах дозволяють учасникам обговорювати клінічні рішення в повільнішому темпі.

Навички оцінювання та ефективності( edit | edit source )

Клінічна практика значною мірою спирається на клінічне мислення, що підкреслюється в рамках компетентностей у всіх професіях охорони здоров’я.(16) Навички оцінювання успішності студентів передбачають надання своєчасного, об’єктивного та специфічного зворотного зв’язку, а також застосування зворотного зв’язку для визначення можливостей для досягнення успіху.(4)

Зворотній зв’язок(edit|edit source)

  • Зворотній зв’язок, який надається таким чином, щоб сприяти навчанню студента та оцінювати його успішність, є дуже важливим
  • Частий зворотний зв’язок дає можливість студенту модифікуватися та вдосконалюватися
  • Занадто частий зворотний зв’язок не дає студенту можливості поміркувати над своєю роботою та змінити її до того, як викладач виправить його
  • Надання нечітких коментарів є менш ефективним, ніж опис конкретних спостережень за поведінкою та порівняння їх з очікуваною поведінкою

Показники ефективності або рубрики( edit | edit source )

Ефективність роботи студента можна оцінити за допомогою клінічних показників або рубрик. Це допомагає як студенту, так і викладачеві передбачити очікування щодо клінічних результатів.

Приклади інструментів клінічного оцінювання у програмах з фізичної терапії (physiotherapy or physical therapy) охоплюють наступне:

  • Clinical Performance Instrument
  • Canadian Physiotherapy Assessment of Clinical Performance(17)
  • Assessment of Physical Therapy Practice

Приклади інструментів клінічного оцінювання в програмах ерготерапії наступні:

Приклади інструментів клінічного оцінювання в програмах з терапії мови й мовлення (патології):

  • COMPASS: Competency Assessment in Speech Pathology Assessment Resource Manual
  • Clinical Performance Evaluation Criteria

Обов’язки клінічного інструктора та студента( edit | edit source )

Обов’язки клінічного інструктора:

  • мати базове розуміння основ навчання, що надаються студенту навчальним закладом
  • управляти обов’язками клініки та обов’язками наставництва студента
  • розуміти політику, процедури та повсякденні завдання в клінічних областях, де він навчає студентів
  • налагоджувати співпрацю між студентами та медичними працівниками, з якими вони зустрічаються під час клінічної практики
  • бути професійною рольовою моделлю, яка отримує професійний розвиток і співпрацює з академічною установою

Обов’язки студента під час участі в клінічній освітній програмі:

  • прибути на місце клінічної освіти готовим до навчання та набуття навичок початкового рівня компетентності
  • засвоєння компетентнісних навичок, що викладаються в аудиторії та лабораторії

Характеристики успішних студентів на клінічних освітніх програмах( edit | edit source )

Навички, необхідні для успіху студентів з реабілітації в клінічному середовищі, охоплюють загальні спроможності та вміння налагоджувати стосунки. Ці загальні спроможності взаємозалежні; вони не можуть гарантувати успіх, коли присутня лише одна або декілька з них. Формування стосунків передбачає стосунки з пацієнтами, клінічними інструкторами та членами медичної команди.

Загальні спроможності:

  • критичне мислення
    • необхідне в різних незнайомих клінічних ситуаціях
    • дозволяє студенту оцінити ситуацію та прийняти рішення щодо способу дій
  • клінічне мислення
  • прихильність до навчання
  • менеджмент стресом
  • відповідальність
  • професіоналізм
  • міжособистісні навички
  • навички комунікації
  • тайм-менеджмент
  • використання конструктивного зворотного зв’язку
  • вирішення проблем

Вміння налагоджувати стосунки з пацієнтами:

  • взаємодія на емоційному рівні через дотики, забезпечення безпеки та полегшення пересування і активності
  • розвиток емпатії
  • задовольняти емоційні потреби пацієнта

Вміння будувати стосунки з клінічними інструкторами:

  • взаємоповага
  • встановлення кордонів
  • вибір способу спілкування

Вміння будувати стосунки з членами медичної команди:

  • розуміння ролі та обов’язків члена команди

Роль академічного координатора клінічної освіти( edit | edit source )

Академічний координатор клінічної освіти (у професії фізичної терапії) або координатор роботи на місцях (у професії ерготерапії) відповідає за:

  • побудову та підтримання відносин між навчальним закладом та базами клінічної практики
  • розуміння місії та візії, контингенту пацієнтів та очікувань від закладу
  • успішний підбір студентів до клінічних викладачів
  • слугує джерелом інформації для професійного розвитку клінічних викладачів
    • координує академічну установу, що забезпечує безперервну освіту для клінічного персоналу

Переваги та виклики клінічної освіти( edit | edit source )

Присутність студентів на клінічній базі має свої переваги та виклики. Однак клінічні інструктори вважають, що обмеження, такі як збільшення робочого навантаження і часу, проведеного на роботі, переважають над перевагами. Переваги для клінічних інструкторів:

  • зміцнення їхньої бази знань(19)
  • стимулювання навчання(19)
  • поглиблення розуміння хвороби(19)
  • розроблення нових методів терапії та дослідницьких можливостей(19)
  • підвищення продуктивності(5)
  • створення та розвиток клінічних матеріалів та програм за допомогою студентів(5)

Переваги для клінічної освітньої установи охорони здоров’я:(5)

  • розвиток безперервної освіти та професійного зростання для персоналу
  • розуміння сильних клінічних сторін клініки та сфер для вдосконалення на основі оцінювання студента

Студенти отримують користь від клінічної освіти завдяки:

  • ознайомленню з різними умовами практики та групами пацієнтів, щоб визначити, які з них найкраще підходять для працевлаштування
  • можливості застосувати свої знання та навички, отримані в аудиторії, в клінічному контексті
  • практиці в середовищі, яке дозволяє їм розвивати свої професійні здібності поза межами догляду за пацієнтами, проводячи презентації

Виклики, пов’язані з клінічним навчанням, стосуються як клінічних викладачів, так і клінічних закладів і охоплюють:

  • визначення очікувань і цілей для студента
  • пошук місця для практики студента
  • виділення часу для зустрічей і обговорення прогресу та цілей зі студентом
  • ведення додаткової документації
  • підготовка пацієнтів до взаємодії зі студентами

Ресурси(edit|edit source)

Посилання(edit|edit source)

  1. Pashmdarfard M, Soltani Arabshahi K, Shafaroodi N, Hassani Mehraban A, Parvizi S, Haracz K. Which models can be used as a clinical education model in occupational therapy? Introduction of the models: A scoping review study. Med J Islam Repub Iran. 2020 Jul 8;34:76.
  2. Timmerberg JF, Chesbro SB, Jensen GM, Dole RL, Jette DU. Competency-Based Education and Practice in Physical Therapy: It’s Time to Act! Physical Therapy. 2022 May;102(5):pzac018.
  3. 3,0 3,1 3,2 American Physical Therapy Association. Academy of Physical Therapy Education, Physical Therapy Clinical Education Glossary. Available from: https://acapt.org/glossary (last access 27.02.2024)
  4. 4.0 4.1 4.2 4.3 4.4 4.5 4.6 4.7 Recker-Hughes C, Wetherbee E, Buccieri KM, FitzpatrickTimmerberg J, Stolfi AM. Essential characteristics of quality clinical education experiences: standards to facilitate student learning. Journal of Physical Therapy Education. 2014 Jan 1;28:48-55.
  5. 5.0 5.1 5.2 5.3 Patterson A. Basics of Clinical Education Course. Plus, 2024.
  6. Jette DU, Nelson L, Palaima M, Wetherbee E. How do we improve quality in clinical education? Examination of structures, processes, and outcomes. Journal of Physical Therapy Education. 2014 Jan 1;28:6-12.
  7. WCPT guideline for the clinical education componentof physical therapist professional entry-level education. Available from https://studylib.net/doc/8700322/wcpt-guideline-for-the-clinical-education-component-of-ph…(last access 26.2.2024)
  8. Steinert Y, Mann K, Centeno A, Dolmans D, Spencer J, Gelula M, Prideaux D. A systematic review of faculty development initiatives designed to improve teaching effectiveness in medical education: BEME Guide No. 8. Medical teacher. 2006 Jan 1;28(6):497-526.
  9. Volk S, Homan N, Tepner L, Chichester M, Scales D. The rewards and challenges of becoming a clinical instructor. Nurs Womens Health. 2013 Dec;17(6):539-42.
  10. 10.0 10.1 10.2 10.3 Naidoo V, Stewart AV, Maleka ME. A tool to evaluate physiotherapy clinical education in South Africa. South African Journal of Physiotherapy. 2022 Aug 31;78(1):11.
  11. 11.0 11.1 11.2 Huang PH, Haywood M, O’Sullivan A, Shulruf B. A meta-analysis for comparing effective teaching in clinical education. Medical teacher. 2019 Oct 3;41(10):1129-42.
  12. McGaghie WC, Issenberg SB, Cohen ER, Barsuk JH, Wayne DB. Does simulation-based medical education with deliberate practice yield better results than traditional clinical education? A meta-analytic comparative review of the evidence. Academic medicine. 2011 Jun 1;86(6):706-11.
  13. What is Mastery Learning? Available from https://www.gettingsmart.com/2019/08/28/what-is-mastery-learning/ (last access 28.02.2024)
  14. Winget M, Persky AM. A Practical Review of Mastery Learning. Am J Pharm Educ. 2022 Dec;86(10):ajpe8906.
  15. Chavda P, Pandya C, Solanki D, Dindod S. Is “modular” the way to go for small group learning in community medicine in undergraduate clinical postings?. International Journal of Applied and Basic Medical Research. 2016 Jul;6(3):211.
  16. Young ME, Thomas A, Lubarsky S, Gordon D, Gruppen LD, Rencic J, Ballard T, Holmboe E, Da Silva A, Ratcliffe T, Schuwirth L, Dory V, Durning SJ. Mapping clinical reasoning literature across the health professions: a scoping review. BMC Med Educ. 2020 Apr 7;20(1):107.
  17. Canadian Alliance of Physiotherapy Regulators & Canadian Physiotherapy Association Competency Profile. Essential competencies for physiotherapist support Workers in Canada. Toronto: The Canadian Association of Occupational Therapists; 2002.
  18. Romero-Ayuso D, Ortiz-Rubio A, Moreno-Ramírez P, Martín-Martín L, Triviño-Juárez JM, Serrano-Guzmán M, Cano-Detell E, Novoa-Casasola E, Gea M, Ariza-Vega P. A New Tool for Assessment of Professional Skills of Occupational Therapy Students. Healthcare (Basel). 2021 Sep 22;9(10):1243.
  19. 19.0 19.1 19.2 19.3 Ali FR, Griffiths CE. So you want to be a clinical academic. Br J Hosp Med (Lond). 2012 Feb;73(2):C23-5.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси