Травма-інформована допомога

АвторAnna Fuhrmann

Основний внесокNaomi O’Reilly, Anna Fuhrmann, Wanda van Niekerk, Ewa Jaraczewska та Jess Bell

Вступ(edit|edit source)

Травма є наслідком події, низки подій або сукупності обставин. Травма – це «фізично чи емоційно шкідливий або загрозливий життю пережитий особою досвід, який має довготривалі несприятливі наслідки для функціонування та розумового, фізичного, соціального, емоційного чи духовного благополуччя особи».(1) Травматичні події є поширеними і можуть вплинути на будь-яку людину з будь-яким культурним, соціально-економічним, етнічним, релігійним або освітнім середовищем. Вони не є специфічними для статі чи віку. Травматичний досвід може бути окремою подією, серією подій та/або хронічним станом (наприклад, зневага в дитинстві, домашнє насильство).(1) (2) Це також може включати в себе вторинний досвід, що означає, що хтось може мати травму, яку він не пережив сам, але на яку він опосередковано вплинув.(1) Для деяких людей реакції на травматичну подію є тимчасовими з негайними психологічними та/або фізичними наслідками. Для інших травма може мати тривалі наслідки для життя та благополуччя людини. Деякі люди можуть мати набагато тривалішу реакцію на травму. Ця реакція може стати хронічною або стійкою з більш серйозними, тривалими або стійкими наслідками для психічного здоров’я (наприклад, посттравматичний стрес та інші тривожні розлади, вживання психоактивних речовин і розлади настрою) і медичними проблемами (наприклад, артрит, головний біль, хронічний біль). Цей досвід може змінити індивідуальну біологію та поведінку протягом життя, що може вплинути як на міжособистісні відносини, так і на стосунки між поколіннями.

Через високу поширеність неідентифікованих травм і несприятливого досвіду у дитинстві (НДД) ( adverse childhood experiences, ACE), травма-інформована допомога стала визнаною цінною частиною догляду за пацієнтами. В умовах конфлікту чи стихійних лих мислення професійних медичних і соціальних служб, яке уважно ставиться до минулої травми осіб, які шукають допомоги, може запобігти повторній травматизації та поліпщити результати лікування для осіб, які зазнали травми.

Люди, які пережили травму, в тому числі несприятливий досвід дитинства, більш вразливі до різних станів здоров’я та захворювань, наприклад, психічних розладів, зловживання психоактивними речовинами, серцево-судинних захворювань, хронічних больових розладів і т.д.(3)(4) Часто травму не виявляють і не опрацьовують, і вона підсвідомо впливає на реакцію пацієнтів на лікування. Уважне ставлення до травм і несприятливого досвіду дитинства може допомогти зменшити довгостроковий вплив на фізичне та психічне здоров’я постраждалих осіб, звернувшись до основних станів у делікатному та шанобливому питанні.

«Травма-інформовані служби, не завдають шкоди, тобто вони не травмують повторно і не звинувачують постраждалих у їхніх зусиллях впоратися зі своїми травматичними реакціями, і вони приймають повідомлення надії та оптимізму, що одужання можливе. У травма-інформованих службах люди, які пережили травму, розглядаються як унікальні особи, які пережили надзвичайно ненормальні ситуації та впоралися як могли».(7) – Dr Cathy Kezelman

Принципи(edit|edit source)

Модель травма-інформованої допомоги — це основа, яка визнає розуміння впливу травми та способів реагування на травму. Це також підвищує фізичну, психологічну та емоційну безпеку як надавачів послуг, так і пацієнтів, а також надає можливість пацієнтам відновити самоконтроль і розширити свої можливості.(8) Існує шість ключових елементів травмоінформованого підходу.(7)(9)(10)(11)(12)(13)

Безпека(edit|edit source)

Першим і найважливішим принципом травмоінформованої допомоги є забезпечення відчуття фізичної, психологічної та емоційної безпеки як для персоналу, так і для пацієнтів.(8) Під час проведення оцінки фахівець з реабілітації повинен створити середовище, в якому пацієнти почуватимуться у фізичній та психологічній безпеці. Терапевт повинен взаємодіяти та задавати запитання таким чином, щоб пацієнт відчував себе комфортно, розповідаючи свою історію та описуючи свої суб’єктивні відчуття та емоції під час процесу оцінювання. Терапевт повинен переконатися, що пацієнт, якщо він відчуває дискомфорт, може припинити процес оцінювання в будь-який час. Пацієнт також має бути впевнений, що між терапевтом і пацієнтом буде зберігатися конфіденційність.

Надійність і прозорість ( редагувати | редагувати джерело )

Важливим аспектом розвитку надійності та прозорості є ясність у спілкуванні та прийнятті рішень з метою зміцнення довіри. Рішення, яке приймається, і поставлена мета повинні бути прозорими, щоб пацієнт міг довіряти фахівцю з реабілітації. Оцінка повинна бути орієнтована на клієнта, а її результати повинні бути зафіксовані, щоб забезпечити послідовність між терапевтичними сесіями.(14) Тип і характер болю, що описується, повинен бути записаний точно так, як його описує пацієнт. Слід поважати автономію пацієнта. Вимірюючи біль, слід використовувати валідовані інструменти.(15)

Підтримка рівних ( редагувати | редагувати джерело )

Об’єднання пацієнтів і професіоналів із подібним досвідом може допомогти досягти інтеграції окремих осіб у службу чи терапію. Рівні означає групу людей, які зіткнулися з однаковою травмою. Якщо пацієнт відчуває себе комфортно в групі рівних, терапевт може запропонувати йому цю можливість.(7)Підтримка “рівний-рівному” може забезпечити емоційну підтримку і може надаватися віч-на-віч, в групі або через Інтернет, на вибір пацієнта.(1)

Співпраця та взаємність ( редагувати | редагувати джерело )

Важливо залучати пацієнта до планів терапії. Загалом, рішення повинні прийматися між персоналом різних рівнів/професій та окремою особою. Результати оцінювання слід обговорити з іншими медичними працівниками для покращення стану клієнта. Взаємна співпраця між медичними працівниками та опікуном дає позитивний результат. Пацієнт може по-різному сприймати біль у різні моменти часу поряд з різними людьми. Отже, обговорення результатів оцінки болю пацієнта серед опікунів та інших членів команди дасть нам точні результати. Кожен має свою роль у наданні травмоінформованої допомоги.(7)(14)(1)

Розширення можливостей, право голосу та вибір ( edit | edit source )

І пацієнти, і фахівці повинні вміти використовувати свої сильні сторони. Цей принцип підтримує стійкість і самоефективність у терапії/процесі зцілення, повертаючи контроль людині. Одним із життєво важливих аспектів є надання та заохочення можливості робити індивідуальний вибір для всіх залучених пацієнтів і фахівців на всіх етапах терапії. Терапевт може надати пацієнту емоційну та психологічну підтримку, щоб він міг комфортно описати свій біль. Пацієнт повинен брати участь у спільному процесі прийняття рішень, встановлення мети і стратегій боротьби з болем. Фізичний терапевт повинен допомогти пацієнту в розвитку навичок самозахисту.(7)(14)

Культурні, історичні та гендерні питання( edit | edit source )

Визнається травма, що отримана через дискримінацію (наприклад, за статтю, кольором шкіри, етнічною приналежністю), усуваються упередження та стереотипи, а під час терапії як пацієнти, так і персонал поважають різноманітність. До всіх пацієнтів слід ставитися однаково, а також поважати їхнє культурне/історичне походження. Під час обстеження слід враховувати конфіденційність і культурні аспекти пацієнта. Прикладом може бути отримання належної згоди та пояснення процедури перед роздяганням пацієнтки для обстеження. Якщо деякі пацієнти почуваються комфортніше з медичними працівниками однієї статі, організація повинна враховувати рішення пацієнта.(7)(14)(1)

Ключові компоненти для впровадження травма-інформованої допомоги( edit | edit source )

Для впровадження травмоінформованої допомоги необхідна підготовка клінічного та неклінічного персоналу.(14) Концепція повинна ґрунтуватися на вищезазначених принципах. Необхідно переглянути стандартні клінічні та адміністративні процедури, щоб забезпечити дотримання цих принципів. Також важливо переконатися, що ці процедури орієнтовані на пацієнта.

Підхід до травма-інформованої допомоги має бути розроблений як на організаційному, так і на клінічному рівнях.(14) Навчаючи персонал (клінічний і неклінічний), відкриваючи можливості для спілкування про травму та її подолання (як для пацієнтів, так і для персоналу) і надаючи засоби для залучення пацієнтів і працівників до виконання організаційних завдань, робоче місце може почати впроваджувати ці принципи. Також бажано найняти фахівця з травм як для консультації, так і для навчання. Знання про те, що існує спеціальна контактна особа, до якої можна звернутися з питань, пов’язаних із травмою, допомагає створити безпечне середовище для багатьох людей. Однак спочатку необхідно створити структурні вимоги. Керуюча команда має визнати та підтримати цей підхід, оскільки він вимагає змін у клінічній організації. Розподіл ресурсів і фінансування є першим кроком до створення травма-інформованого клінічного середовища. Група, яка спостерігає за інтеграцією травма-інформованої допомоги у клінічне середовище також має включати осіб, які пережили травму, щоб забезпечити прозорість, довіру та співпрацю між медичними працівниками та пацієнтами.

Висновок(edit|edit source)

Травма-інформована допомога – це втручання та організаційний підхід, який зосереджується на тому, як травма може вплинути на життя людини та її реакцію на послуги поведінкового здоров’я, від профілактики до лікування. Він зосереджується на важливості пацієнтоорієнтованого догляду, а не на застосуванні загальних підходів до лікування, і надає пацієнтам більше можливостей залучатися до послуг, які відображають співчутливу точку зору на їхні поточні проблеми.(1)

Додаткові ресурси ( редагувати | редагувати джерело )

  1. Для отримання додаткової інформації та практичних стратегій впровадження відвідайте такі веб-сайти;
  2. SAMHSA

Посилання(edit|edit source)

  1. 1.0 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 Substance Abuse and Mental Health Service Administration. SAMHSA’s Concept of Trauma and Guidance for a Trauma-Informed Approach. HHS Publication No.(SMA) 14-4884. Rockville, MD: Substance Abuse and Mental Health Services Administration, 2014. Available from:https://ncsacw.acf.hhs.gov/userfiles/files/SAMHSA_Trauma.pdf (last accessed 27 March 2022).
  2. Nation L, Spence N, Parker S, Wheeler MP, Powe K, Siew M, Nevin T, McKay M, White M, Dark FL. Implementing Introductory Training in Trauma-Informed Care Into Mental Health Rehabilitation Services: A Mixed Methods Evaluation. Frontiers in psychiatry. 2021;12.
  3. SAMHSA. Trauma-Informed Care in Behavioural Health Services. Treatment Improvement Protocol (TIP) Series, No. 57. Center for Substance Abuse Treatment (US). Rockville (MD); 2014. Available from:https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK207195/ (last accessed 27 March 2022).
  4. Grossman S, Cooper Z, Buxton H, Hendrickson S, Lewis-O’Connor A, Stevens J, Wong LY, Bonne S. Trauma-informed care: recognizing and resisting re-traumatization in health care. Trauma Surgery & Acute Care Open. 2021 Dec 1;6(1):e000815.
  5. Center for Health Care Strategies. What is Trauma-Informed Care?. Available from: https://youtu.be/fWken5DsJcw(last accessed 01/07/22)
  6. Wesley Family Services. Trauma Informed Care. Available from: https://youtu.be/i1qxOBZtTE8(last accessed 01/07/22)
  7. 7.0 7.1 7.2 7.3 7.4 7.5 NSW Health. What is Trauma-Informed Care? Available from: https://www.health.nsw.gov.au/mentalhealth/psychosocial/principles/Pages/trauma-informed.aspx (last accessed 27 March 2022).
  8. 8.0 8.1 Hopper EK, Bassuk EL, Olivet J. Shelter from the storm: Trauma-informed care in homelessness services settings. The open health services and policy journal. 2010;3(2):80-100.
  9. Substance Abuse and Mental Health Services Administration. SAMHSA’s Concept of Trauma and Guidance for a Trauma-Informed Approach. HHS Publication No. (SMA) 14-4884. Rockville, MD: Substance Abuse and Mental Health Services Administration,2014.
  10. University at Buffalo Centre for Social Research. What is Trauma-Informed Care? Available from:https://socialwork.buffalo.edu/social-research/institutes-centers/institute-on-trauma-and-trauma-informed-care/what-is-trauma-informed-care.html (last accessed 27 March 2022).
  11. Trauma-Informed Care Implementation Resource Centre. What is Trauma-Informed Care? Available from: https://www.traumainformedcare.chcs.org/what-is-trauma-informed-care/ (last accessed 27 March 2022).
  12. Knight C. Trauma informed practice and care: Implications for field instruction. Clinical Social Work Journal. 2019 Mar;47(1):79-89.
  13. Fleishman J, Kamsky H, Sundborg S. Trauma-informed nursing practice. OJIN: The Online Journal of Issues in Nursing. 2019 May 1;24(2).
  14. 14.0 14.1 14.2 14.3 14.4 14.5 Menschner C, Maul A, Center for Health Care Strategies. Key Ingredients for Successful Trauma-Informed Care Implementation. April 2016. Available from: https://www.samhsa.gov/sites/default/files/programs_campaigns/childrens_mental_health/atc-whitepaper-040616.pdf (last accessed 27 March 2022).
  15. Wideman TH, Edwards RR, Walton DM, Martel MO, Hudon A, Seminowicz DA. The multimodal assessment model of pain: a novel framework for further integrating the subjective pain experience within research and practice. The Clinical journal of pain. 2019 Mar;35(3):212.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси