Мотиваційне інтервʼю

Головний редактор– Mandy Roscher, George Prudden

Основний внесок – George Prudden, Kim Jackson, Laura Ritchie, Shaimaa Eldib, Suzanna Prevett, WikiSysop, Rucha Gadgil, Jess Bell, Robin Tacchetti, Stacy Schiurring, Rishika Babburu, Tony Lowe, Wendy Walker, Evan Thomas, Michelle Lee and Tarina van der Stockt

Опис(edit|edit source)

Conversation.jpg

Мотиваційне інтервʼю (МІ) – це науково обґрунтоване втручання, яке допомагає підтримувати зміни в поведінці щодо здоров’я.(1) МІ використовує різні техніки для мобілізації внутрішніх цілей і цінностей людини, а також для розуміння і вирішення амбівалентності щодо змін. (2) Спочатку його використовували для лікування залежності від психоактивних речовин, але зараз він розглядається як ефективний спосіб сприяння модифікації поведінки та лікування хронічних захворювань.(3) (4) Сфери, в яких застосовується МІ: втрата ваги, припинення куріння, вживання алкоголю та контроль рівня цукру в крові.(5) Воно також набуває все більшої популярності у практиці фізичної терапії.(6)

видатний професор психології та психіатрії в Нью-Мексико, написав першу статтю про МІ в 1983 році. У 1991 році був опублікований перший відповідний підручник під назвою «Мотиваційне інтервʼю» W. Miller та S. Rollnick, який представив фундаментальні концепції МІ, а також ввів деякі з термінів, які продовжують використовуватися для опису МІ. Stephen Rollnick є професором з комунікацій у сфері охорони здоров’я,(7) в Університеті Кардіффа, Уельс, Великобританія.

Miller та Rollnick розробили нову чотирипроцесну модель МІ (four-process model of MI), а їхнє 3-тє видання книги «Мотиваційне інтервʼю. Допомагаючи людям змінюватися» («Motivational Interviewing. Helping People Change») була повністю перероблена на її основі.(8) Ця модель з чотирьох процесів (залучення (engaging), фокусування (focusing), спонукання (evoking) та планування (planning)) обговорюється далі на цій сторінці.

Визначення МІ(edit | edit source)

Просте визначення

«Мотиваційне інтервʼю – це стиль партнерської розмови, спрямований на посилення власної мотивації людини та її прихильності до змін».(8)

Визначення для терапевтів

«Мотиваційне інтервʼю – це особистісно-орієнтований стиль консультування для вирішення загальної проблеми амбівалентного (неоднозначного) ставлення до змін».(8)

Майстерність терапевта

«Мотиваційне інтервʼю – це партнерський, цілеспрямований стиль спілкування з особливою увагою до мови змін. Воно призначене для посилення особистої мотивації та прихильності до певної мети шляхом виявлення та дослідження власних причин змін в умовах прийняття та співчуття».(8)

Rollnick та Miller(9) описують МІ як «директивний, клієнтоорієнтований стиль консультування, спрямований на зміну поведінки шляхом надання допомоги клієнтам у дослідженні та вирішенні амбівалентностей». МІ застосовується у різних станах, таких як діабет, астма, кардіологічна реабілітація(10). Приблизно вісімдесят відсотків досліджень показали, що МІ має кращі результати порівняно з традиційними освітніми підходами(11)(12).

Підхід(edit | edit source)

Амбівалентність(edit|edit source)

Амбівалентність (Ambivalence) – це конфлікт між двома способами дій, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Прикладом може бути пробіжка підтюпцем: вигодами будуть всі переваги для здоров’я, однак, ціною може бути усвідомлений ризик почуватися незручно в суспільстві. Невирішена амбівалентність часто є причиною того, що клієнти не можуть взяти на себе зобов’язання змінити поведінку. Те, як терапевт справляється з амбівалентністю клієнта, може вплинути на результати.(8)

Рефлекс виправлення(edit | edit source)

Терапевти мають бажання допомогти людям, які перебувають під їхньою опікою, і це часто виражається як «рефлекс виправлення». Переконання та прагнення клініцистів щодо пацієнта визначають використання мови та втручань, які вони застосовують(13). Коли терапевт бачить невідповідність між тим, як все є, і тим, як має бути, він хоче це виправити.

Коли амбівалентність пацієнта стикається з рефлексом виправлення терапевта, який прагне змінити ситуацію, результати, як правило, несприятливі. Пацієнти можуть відчувати, що їхні думки не приймаються, хочуть чинити опір терапевту або припинити консультацію. Зрештою, люди хочуть, щоб їх зрозуміли і прийняли без осуду(14).

Робота з опором(edit | edit source)

Опір може зустріти будь-яка розмова про зміну поведінки клієнта і може проявлятися у перебиванні, суперечках, виправданні поведінки та звинуваченні інших. Якщо терапевт стикається з опором, він може використовувати різні техніки для подолання опору, наприклад, уникати осуду, підтвердити свої страхи і занепокоєння, віддзеркалити інші проблеми і запропонувати допомогу.

Емпатія(edit|edit source)

Емпатія – це здатність точно розуміти значення слів клієнта і точно їх відображати у відповідь.

“Емпатія – це зусилля слухача глибоко, точно і неупереджено почути іншу людину. Емпатія передбачає вміле рефлексивне слухання, яке прояснює і підсилює власні переживання і значення людини, не нав’язуючи слухачеві свій власний зміст”. Rogers (1951)(15)

Дух МІ(edit | edit source)

Існує чотири принципи, які втілюють суть МІ, або як Miller та Rollnick(8) (16) називають «Дух МІ» (“The Spirit of MI”):

  1. Партнерство (Partnership) – терапевт і клієнт повинні працювати разом як два експерти. Терапевт – клінічний експерт. Клієнт – експерт з власної поведінки, мотивації та ставлення
  2. Прийняття (Acceptance) – терапевт усвідомлює, що кожна людина має власну цінність, надає безумовну позитивну оцінку (афірмації), підтримку автономії, емпатію та повагу
  3. Співчуття (Compassion) – сприяння фізичному та психологічному благополуччю людини
  4. Заохочення (Evocation) – клієнта заохочують розробити власний план дій зсередини

Miller та Rollnick (2015) неодноразово підкреслюють, що МІ не є методом впливу або переконання клієнтів. Пацієнти повинні самі знаходити рішення.(17) Важливим аспектом є те, що терапевт не повинен говорити більше 50% часу спілкування. Спілкування має бути схожим на гру в пінг-понг з використанням різних комунікативних навичок і технік. Терапевти хочуть викликати у клієнта навички самомотивації. Клієнти повинні сформулювати власні аргументи для зміни поведінки. «Вони самі себе вмовляють до змін…»(18)

Основні навички проведення інтерв’ю(edit | edit source)

Відкриті запитання(edit | edit source)

Відкрите запитання – це запитання, на яке не можна відповісти «так» чи «ні», а потрібно дати розгорнуту відповідь.(19)

Приклади:

  • Чи можете ви розповісти мені про свій біль у спині?
  • Яка ваша історія?
  • Чи можете ви розповісти мені про свою проблему?
  • З чим ви зараз боретеся?

Твердження (афірмації)(edit|edit source)

Афірмація – це пряме твердження терапевта щодо підтримки, яку він надає пацієнту. Твердження фокусується на позитивному аспекті зусиль, відданості або сили пацієнта. Воно демонструє клієнту, що терапевт намагається зрозуміти і цінує те, з чим має справу пацієнт. Афірмації допомагають побудувати терапевтичні стосунки, вони також зменшують захисні реакції та підтримують відкриті, доброзичливі стосунки..(20)

Приклади:

  • Ви дуже добре справляєтеся з тим, що відбувається
  • Це свідчить про вашу готовність зайти так далеко, як ви змогли
  • Це дуже гарний спосіб висловити це

Рефлексії(edit|edit source)

Listening.jpg

Використання рефлексії в інтерв’ю вимагає від терапевта зацікавленості в тому, що людина хоче сказати, а також поваги до точки зору і процесу мислення клієнта. Це досягається шляхом поступового призупинення припущень та уникнення їх нав’язування. Рефлексивне слухання дозволяє терапевту перевірити гіпотезу і перевірити своє розуміння того, що сказав пацієнт. Рефлексія дозволяє терапевту перевірити своє розуміння точки зору клієнта, зменшує захисні реакції і може підсилити розмову про зміни.

Метою рефлексивного твердження є вловити головне і відобразити розуміння терапевта. Вони можуть бути виконані через повторення, перефразування, переформулювання, відображення почуттів або узагальнення.

Приклади:

  • Фізична терапія не допомогла вам у минулому, і ви відчуваєте, що не допоможе і зараз.
  • Після важкого робочого дня вам хочеться викурити сигарету, яка допомагає розслабитися.
  • Вам не подобається бути не в формі.

Підсумування(edit|edit source)

Підсумовування часто використовують наприкінці консультації або для того, щоб об’єднати різні аспекти. З сказаного виводиться зміст і відображається новими словами. Підсумовування доповнює і розширює те, що було сказано.

Процес МІ(edit | edit source)

Miller та Rollnick(8) описують чотири етапи в процесі розвитку, які відбуваються в разі успішного втручання з МІ.

Залучення (Engaging)

Обидва партнери, клієнт і терапевт, із самого початку створюють терапевтичний альянс. Це стосується домовленості про завдання та цілі Оцінювання терапевтичного альянсу клієнтом прогнозує результат терапії, і навпаки – не завжди(21).

Фокусування (Focusing)

Клієнт і терапевт підпорядковують свою комунікацію одній або декільком цілям змін.

Спонукання (Evocation)

Обидва експерти (пацієнт і терапевт) формують у пацієнта навички самомотивації до зміни поведінки. Терапевт використовує різні комунікативні навички та техніки в інтерв’ю, щоб допомогти розпочати розмову про зміни і посилити мотивацію до змін у клієнта. Пацієнт самостійно формулює свої аргументи на користь змін.

Планування (Planning)

Ця фаза МІ включає в себе добровільне зобов’язання і формулювання плану дій з боку пацієнта.

Розмова про зміни(edit | edit source)

Розмова про зміни – це самомотивуюче висловлювання. Терапевти можуть визначити маркери в мові, яку використовує клієнт, що вказують на його готовність до змін у поведінці. Людина може висловити Бажання (Desire), Здатність (Ability), Причини (Reasons) або Потребу (Need) змінитися (DARN). Терапевт повинен викликати, розпізнати і підтримати розмову про зміни за допомогою відповідних запитань і слухання.

МІ може використовувати «лінійку впевненості» та/або «лінійку значущості», які можуть допомогти у виявленні та дослідженні впевненості клієнта у своїй здатності здійснити зміни, а також його сприйнятої значущості для здійснення змін. Обидві лінійки мають шкалу від 0 до 10, де 0 – найменша впевненість / важливість, а 10 – найбільша впевненість / важливість. Після того, як клієнт назве цифру, можна продовжити розмову про те, як він її обґрунтовує. Miller та Rollnick радять не використовувати більше двох таких шкал в одній розмові, оскільки це може стати нудним для клієнта. (8)

Планування(edit|edit source)

Планування може розпочатися тоді, коли:

  • Існує достатній рівень залучення.
  • Існує чітка спільна мета змін.
  • Досягнуто достатньої мотивації пацієнта до змін.

Miller та Rollnick описують роль МІ як супутню під час складання пацієнтом плану дій.(7) Вони розробили три форми розмови про зміни для цього особливого етапу МІ-процесу. Ці три форми можна об’єднати абревіатурою CATS: Зобов’язання (Commitment), Активація (Activation) та Здійснення кроків (Taking Steps)

Робота терапевта полягає в тому, щоб спонукати клієнта до CATS-висловлювань. Він може зробити це за допомогою таких запитань:

  • Наскільки ви готові це зробити?
  • Коли, на вашу думку, ви зможете це зробити?

Інформування в МІ(edit | edit source)

«Дух МІ» зосереджений на тому, щоб викликати зміни у клієнта шляхом вирішення амбівалентності. Однак є місце для інформування, хоча перед тим, як давати рекомендації, завжди слід отримати дозвіл на це, і будь-які поради слід давати в невеликих дозах. Це може бути складно для клініцистів, які не мають досвіду роботи з методами МІ, оскільки вони звикли брати на себе роль «експерта», а надання порад зазвичай є частиною повсякденної взаємодії з користувачами послуг. У багатьох сферах охорони здоров’я поради надаються часто, і часто робиться припущення, що пацієнт візьме ці поради до уваги і внесе рекомендовані зміни/використовуватиме рекомендовану поведінку. Miller та Rollnick(8) виступають за використання техніки Elicit-Provide-Elicit (“Дізнатися-Надати-Дізнатися») для того, щоб переконатися, що клієнт задоволений тим, що йому дають пораду, і що він розуміє надану пораду.

  1. Дізнатися – дослідити прогалини або невідповідності в знаннях клієнта, попросити дозволу надати інформацію, запитати про зацікавленість.
  2. Надати – надати інформацію, не використовуючи медичний жаргон і невеликими зрозумілими фрагментами.
  3. Дізнатися – перевіряти розуміння.

Прикладом може бути наступне

  1. Дізнатися: «Хочете, я дам вам кілька порад щодо вправ, які були б корисними для вас».
  2. Надати: «Ходьба або їзда на стаціонарному велосипеді може бути гарним початком для вас».
  3. Дізнатися: «Що думаєте про це?».

Призначення(edit|edit source)

  • Ініціювання будь-яких поведінкових змін
  • Призначення фізичних вправ
  • Відмова від куріння
  • Фізична неактивність
  • Освіта
  • Повідомлення поганих новин

Приклади(edit|edit source)

Докази(edit|edit source)

Систематичний огляд(22) показав, що мотиваційні втручання як доповнення до традиційних програм ФТ можуть мати позитивний вплив на прихильність до фізичних вправ. Рівень доказів у відібраних дослідженнях був середньої та низької якості.

У рандомізованому клінічних дослідженнях (РКД) (23) вивчався пацієнт-орієнтований підхід (coach2move) зокрема МІ для дорослих людей старше 70 років, які страждають на слабкість. Первинним результатом була фізична активність (ФА) помірної інтенсивності та загальна фізична активність за день, виміряна за допомогою опитувальника LAPA. В експериментальній групі спостерігалося достовірно триваліше покращення показників ФА помірної інтенсивності (p=0,012) з широким 95% довірчими інтервалами (від 4,0 до 34,9 хв.) та загальної ФА (p=0,182) з широким 95% довірчими інтервалами (від -6,6 до 34,9 хв.) за добу. Вторинні результати (слабкість, економія витрат, QALY): слабкість значно зменшилася, економія витрат і поліпшення QALY також були значними, з вузькими 95% довірчими інтервалами (ДІ) для слабкості і QALY.

У іншому РКД(24) досліджували вплив МІ на поліпшення ФА у людей з післягострою травмою спинного мозку. У групі з МІ спостерігали достовірно довший час ФА, хоча і з широким 95% ДІ. ФА вимірювали за допомогою акселерометрії.

Систематичний огляд з мета-аналізом виявив помірне поліпшення ФА у людей з хронічними захворюваннями, стандартизована середня різниця між основною та контрольною групами була значною (0,19, p=0,004), 95% ДІ (0,06-0,32) були широкими.

Систематичний огляд(25) використання мотиваційного інтервʼю для людей з хронічним болем показав, що МІ може підвищити короткострокову прихильність до втручань. Для підтвердження цього висновку необхідні додаткові дослідження.

МІ може бути корисним терапевтичним інструментом у практиці фізичної терапії для покращення поведінки щодо фізичних вправ. (26)

Клінічні випадки(edit | edit source)

Посилання(edit|edit source)

  1. ↑ Bischof G, Bischof A, Rumpf HJ. Motivational interviewing: an evidence-based approach for use in medical practice. Deutsches Ärzteblatt International. 2021 Feb 19;118(7):109.
  2. ↑ Arbuckle MR, Foster FP, Talley R, Covell NH, Essock SM. Applying motivational interviewing strategies to enhance organizational readiness and facilitate implementation efforts. Quality management in health care. 2020 Jan;29(1):1.
  3. ↑ Norris M, Eva G, Fortune J, Frater T, Breckon J. Educating undergraduate occupational therapy and physiotherapy students in motivational interviewing: the student perspective. BMC Med Educ. 2019;19(1):117.
  4. ↑ Bahner J, Stenqvist K. Motivational interviewing as evidence-based practice? an example from sexual risk reduction interventions targeting adolescents and young adults. Sexuality Research and Social Policy. 2020 Jun;17(2):301-13.
  5. ↑ Kopp SL, Ramseier CA, Ratka-Krüger P, Woelber JP. Motivational Interviewing As an Adjunct to Periodontal Therapy-A Systematic Review. Front Psychol. 2017;8:279.
  6. ↑ Lindson‐Hawley N, Thompson TP, Begh R. Motivational interviewing for smoking cessation. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2015(3).
  7. ↑ 7.0 7.1 Miller, W.R., Rollnick, St. Motivierende Gesprächsführung. Motivational Interviewing. 3. Auflage des Standardwerkes in Deutsch. Freiburg: Lambertus-Verlag, 2015.
  8. ↑ 8.0 8.1 8.2 8.3 8.4 8.5 8.6 8.7 8.8 Miller and Rollnick (2013) Motivational Interviewing: Helping People Change. 3rd ed Guilford Press
  9. ↑ Rollnick S, Miller WR. Що таке мотиваційне інтерв’ю? Поведінкова та когнітивна психотерапія. 1995 Oct;23(04):325.
  10. ↑ Chilton R, Pires-Yfantouda R, Wylie M. A systematic review of motivational interviewing within musculoskeletal health. Psychology, Health and Medicine. 2012 Aug;17(4):392–407.
  11. ↑ Lauritzen T, Rubak S, Sandbæk A, Christensen B. Motivational interviewing: A systematic review and meta-analysis. Review Article. 2005 Apr 1 (cited 2016 Feb 2);55(513):305–312. Available from: http://bjgp.org/content/55/513/305.short.
  12. ↑ Rochfort A, Beirne S, Doran G, Patton P, Gensichen J, Kunnamo I, Smith S, Eriksson T, Collins C. Does patient self-management education of primary care professionals improve patient outcomes: a systematic review. BMC family practice. 2018 Dec 1;19(1):163.
  13. ↑ Allenet B, Lehmann A, Baudrant M, Gauchet A. We have to stop talking about” non compliant” patients but rather about patients with difficulties of medication adherence. InAnnales pharmaceutiques francaises 2018 Nov (Vol. 76, No. 6, pp. 489-498).
  14. ↑ Rogers, C.R. (1951) Client-centred Therapy. Boston: Houghton-Mifflin
  15. ↑ Rogers, C.R. (1951) Client-centred Therapy. Boston: Houghton-Mifflin
  16. ↑ Svensson M, Wagnsson S, Gustafsson H. Can motivational interviewing be a helpful professional tool? Investigating teachers’ experiences. Educational Research. 2021 Oct 2;63(4):440-55.
  17. ↑ Kramer Schmidt L, Andersen K, Søgaard Nielsen A. Differences in the delivery of motivational interviewing across three countries. Journal of ethnicity in substance abuse. 2022 Aug 4;21(3):823-44.
  18. ↑ Crits-Christoph, P., Gibbons, M.B., Hamilton, J., Ring-Kurtz, S., Gallop, R. The Dependability of Alliance Assessments: The Alliance– Outcome Correlation is Larger than You Might Think. J Consult Clin Psychol. 2011; 3; 79; 267–278. doi:10.1037/a0023668.
  19. ↑ Fava GA, Sonino N, Aron DC, Balon R, Berrocal Montiel C, Cao J, Concato J, Eory A, Horwitz RI, Rafanelli C, Schnyder U. Clinical interviewing: an essential but neglected method of medicine. Psychotherapy and psychosomatics. 2024 Apr 4;93(2):94-9.
  20. ↑ Gutnick D, McNeilly S. Motivational Interviewing is “Doing” What Matters: Integrating Motivational Interviewing Spirit and Skills into What Matters to You? Conversations. Journal of Patient Experience. 2025 Feb;12:23743735251317041.
  21. ↑ Critcher, C.R., Dunning, D., Armor, D.A. When Self-Affirmations Reduce Defensiveness: Timing Is Key. Personality and Social Psychology Bulletin 2010; 36; 7; 947 –959.
  22. ↑ De Vries, N. M., Staal, J. B., van der Wees, P. J., Adang, E. M., Akkermans, R. Patient-centred physical therapy is (cost-) effective in increasing physical activity and reducing frailty in older adults with mobility problems: a randomized controlled trial with 6 months follow-up. J Cachexia Sarcopenia Muscle 2015; 1-14; DOI: 10.1002/jcsm.12091 published on: wileyonlinelibrary.com https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4864107/ (accessed on 27 Aug 2016)
  23. ↑ Nooijen, C. F., Stam, H. J., Bergen, M. P., Bongers-Janssen, H. M., Valent, L. A. Et al. Behavioural intervention increases physical activity in people with subacute spinal cord injury: a randomised trial. J Physiother 2016; 2; 1; 34-41.
  24. ↑ O’Halloran, P. D., Blackstock, F., Shields, N., Holland, A., Iles, R. Et al. Motivational interviewing to increase physical activity in people .with chronic health conditions: a systematic review and meta-analysis. Clin Rehabil 2014; 28; 12; 1159-71.
  25. ↑ Alperstein D, Sharpe L. The efficacy of motivational interviewing in adults with chronic pain: a meta-analysis and systematic review. The Journal of Pain. 2016 Apr 1;17(4):393-403.
  26. ↑ Bostock S. Motivational Interviewing: Its role in physiotherapy practice and changing exercise behaviour. Int. J Ther and Rehabil. 2017; 24(12): 539–541.(1)


Схожі статті

Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси