Психічне здоров’я та вимушено переміщені особи

Головний редакторShaimaa Eldib

Основний внесокShaimaa Eldib, Naomi O’Reilly, Kim Jackson, Candace Goh, Jess Bell and Carin Hunter

Вступ(edit|edit source)

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), психічне здоров’я – це «стан добробуту, за якого людина усвідомлює свої власні здібності, може справлятися зі звичайними життєвими стресами, може продуктивно та плідно працювати та здатна робити внесок у свою громаду».(1)(2)

Розлади психічного здоров’я вважаються основною причиною обмеження життєдіяльності в усьому світі, на них припадає близько 13% глобального тягаря захворювань і 33% від загальної кількості років, прожитих з інвалідністю.(3)(4) Підраховано, що люди з серйозними розладами психічного здоров’я, наприклад, тяжкою депресією, біполярним розладом і шизофренією,(5) мають більше шансів померти передчасно, ніж ті, хто не має даних розладів. Проблеми психічного здоров’я дуже поширені в усьому світі, впливають на людей у всіх регіонах світу. Очікується, що вони вплинуть принаймні на 1 із 3 людей протягом життя. (6)(7)

Існують значні економічні наслідки такої високої поширеності психічних розладів; за оцінками, психічне захворювання призведе до втрати 16,1 трильйона доларів США між 2011 і 2030 роками.(8) Ці витрати мають серйозні наслідки для рівня життя та соціально-економічного розвитку.(9) Існує багато перешкод для лікування психічних захворювань, зокрема, стигматизація, дискримінація(10)(5) та державна апатія,(9) які ще більше погіршують поточний стан охорони психічного здоров’я в усьому світі.

Криза переміщених осіб( edit | edit source )

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), у 2021 році 89,3 мільйона людей були вимушено переміщені по всьому світу внаслідок конфліктів, насильства, страху перед переслідуваннями та порушення прав людини; за оцінками, у 2022 році буде понад 100 мільйонів переміщених осіб.(11) У 2016 році щохвилини було 20 нових переселенців.(12) Ті, хто змушений залишити свою країну, часто живуть у переповнених приймальних пунктах, очікуючи на рішення про переселення чи надання притулку.(13) Ці заклади, фактично, перетворилися на ізолятори тривалого ув’язнення та мають погані санітарно-гігієнічні умови.(14) Усі ці чинники створюють медичні проблеми та зростання потреб переміщених осіб у користуванні медичними послугами. (15)

Психічне здоров’я та переміщення( edit | edit source )

Мігранти можуть піддаватися різноманітним стресовим чинникам, які впливають на їхнє психічне здоров’я та добробут до та під час міграційної подорожі, а також під час поселення та інтеграції. У той час як більшість мігрантів не відчувають проблем з психічним здоров’ям, люди, переміщені внаслідок конфліктів, насильства, страху перед переслідуваннями та порушення прав людини, можуть призвести до підвищеного ризику проблем із психічним здоров’ям. Особливо це стосується осіб, які зазнали насильства та травм, зокрема, експлуатацію, катування або сексуальне та гендерне насильство. Проблеми можуть різнитися від низького до помірного рівня тривоги та депресії до більш серйозних психічних розладів.

Наразі відповідальність за підтримання психічного здоров’я переміщених осіб поділяє широка мережа організацій залежно від того, де проживає переміщена особа. Ці організації охоплюють: Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), уряди та неурядові організації.(16)

Коли окремі особи та сім’ї шукають безпеки, залишаючи свої домівки, культуру та громаду через загрозу насильства та переслідувань, емоційний стрес може посилюватися. Близько третини переміщених осіб відчуватимуть високий рівень депресії, тривоги та посттравматичних стресових розладів (ПТСР) через обставини, з якими вони зіткнулися під час міграції, що може суттєво вплинути на якість їхнього життя.(16) (17) Проте систематичні огляди показують, що оцінки поширеності розладів психічного здоров’я різняться в широких межах від 4% до 80%, включаючи:(18)(19)

  • Від 4 до 40% для тривоги(19)
  • Від 5 до 44% для депресії(19)
  • Від 9 до 36% для ПТСР(20)(21)(22)(23)

У той час як у більшості переміщених осіб із посттравматичним стресовим розладом і депресією симптоми з часом зменшуються, особливо за наявності низьких стресових чинників переселення,(24)(25) інші можуть відчувати симптоми роками, особливо ті, хто страждає від посттравматичного стресового розладу.(26)(27) Через це ранній доступ до психіатричної допомоги має бути пріоритетним, оскільки стресові чинники після міграції, такі як тривале ув’язнення, незахищений імміграційний статус та обмеження щодо роботи та освіти, можуть погіршити психічне здоров’я.

Посттравматичний стресовий розлад( edit | edit source )

«Коли у вашому житті трапляється щось травмуюче, це уражає вас до глибини душі. Світ більше не є безпечним місцем. Він стає місцем, де можуть відбуватися й трапляються погані речі». (28)

Згідно з Американською психіатричною асоціацією (APA) і DSM-5, посттравматичний стресовий розлад визначається як «психічний розлад, у разі якого пацієнти пережили або стали свідками значної травматичної події. Приклади таких подій охоплюють стихійні лиха, серйозні аварії, терористичні акти, війну/бойові дії, зґвалтування чи інші насильницькі дії. ПТСР проявляється постійними, повторюваними та тривожними спогадами або спогадами про пережиту травму чи травму свідком якої були, уникненням нагадувань про травматичну подію разом з іншими симптомами, такими як негативні думки та почуття, труднощі з концентрацією та сном, відчуття відчуженості від людей та поточного досвіду, а також перебільшені реакції переляку та симптоми збудження/реактивності, такі як дратівливість і спалахи гніву.(29) Такі реакції, як страх, жах і безпорадність, можуть бути представлені як загроза фізичній цілісності людини.(30) Труднощі в емоційній регуляції, когнітивному функціонуванні, самосприйнятті, стосунках, соматизації та безнадійності можуть виникнути внаслідок сильного стресу в результаті непереборних обставин і тривожних переживань.(31)

Поширення травматичного досвіду є звичним явищем. Виявлено, що більше двох третин людей у загальній популяції можуть пережити значну травматичну подію в якийсь момент свого життя.(32) Деякі дослідження біженців у західних країнах показали, що 9% біженців страждали від посттравматичного стресового розладу та близько 5% від депресії. Однак інші дослідження показують, що поширеність ПТСР становить близько 30%.(16) Ці результати свідчать про те, що багато біженців перебувають у травмованому стані та потребують консультування.(16)

Було встановлено, що біологічні ефекти ПТСР охоплюють:

  • Високу частоту серцевих скорочень на раптові гучні звуки, що свідчить про центральну сенсибілізацію.
  • Зменшення об’єму гіпокампу та передньої частини поясної кори головного мозку, що може пояснити такі стани, як: депресія та зловживання психоактивними речовинами.(30)
  • Зміни в мозку та існуючу вразливість і нейротоксичність як джерела зменшення об’єму мозку при ПТСР.
  • У разі ПТСР мигдалеподібне тіло та дорсальна передня поясна кора є гіперреактивною, тоді як вентральна медіальна префронтальна кора є гіпореактивною, і це може пояснити упередженість уваги до загрози, порушення емоційної регуляції.(30)

Докази свідчать про те, що особам із посттравматичним стресовим розладом слід розглянути травмо-орієнтовану когнітивно-поведінкову терапію або десенсибілізацію і репроцесуалізацію (опрацювання) травматичних переживань рухами очей. Психологічне лікування може зменшити симптоми посттравматичного стресового розладу.(33) Комплексні програми з охорони психічного здоров’я повинні бути включені в планування політики, наприклад, консультування та психотерапію, фармакотерапію та психосоціальне втручання.(16)

Проблеми психічного здоров’я біженців ( edit | edit source )

Ці відео описують проблеми у здоров’ї біженців та їхній досвід.

Роль фахівців з реабілітації( edit | edit source )

Індивідуально-орієнтовані послуги з реабілітації психічного здоров’я впроваджуються в багатьох різних закладах охорони здоров’я та психічного здоров’я: психіатрія та психосоматична медицина обслуговують дітей, підлітків, дорослих та людей похилого віку з легкими та важкими, гострими та хронічними проблемами психічного здоров’я, у закладах первинної та громадської допомоги, стаціонарних та амбулаторних умовах.

Фахівці з реабілітації психічного здоров’я надають широкий спектр послуг, охоплюючи зміцнення здоров’я, профілактичну медичну допомогу, лікування та реабілітацію для окремих осіб, груп і групових терапевтичних установ. Вони створюють терапевтичні взаємозв’язки для надання оцінювання та послуг, що стосуються труднощів з психічним здоров’ям в сприятливому середовищі, застосовуючи модель, що включає біологічні та психосоціальні аспекти. Фахівці з реабілітації психічного здоров’я прагнуть оптимізувати добробут та розширити можливості людини, сприяючи функціональному руху, усвідомленню рухів, фізичній активності та вправам, поєднуючи фізичні та психічні аспекти. Це засноване на наявних наукових і найліпших клінічних доказах. Фізичні терапевти в області психічного здоров’я роблять внесок у мультидисциплінарну команду та міжпрофесійну допомогу.(37)

Фахівці з реабілітації повинні знати, що існує кілька чинників, які мають великий вплив на психічне здоров’я переміщених осіб:

Дослідження психічного здоров’я та потреб у послугах серед групи переміщених осіб у Малайзії показало, що переміщені особи підкреслюють занепокоєння щодо доступу до можливостей для постійного переселення та турбуються про економічне виживання.(41) Майже всі учасники дослідження повідомили, що їм було б цікаво взяти участь у групових послугах підтримки. Таким чином, під час оцінювання основних потреб, навіть у тимчасових умовах особлива увага постачальників послуг повинна бути зосереджена на психічному добробуті та стратегії подолання.

Фізичні терапевти є ефективними членами мультидисциплінарних команд лікарів, медсестер, дієтологів, терапевтів і соціальних працівників. Фізична терапія може доповнювати медикаменти та психотерапію в мультидисциплінарній команді. Роль і завдання фізичних терапевтів у цих командах будуть різними: від лікування болю, збільшення рухливості суглобів, вправ на розслаблення, поліпшення сили, витривалості та рівноваги, тренування ходьби та розроблення програм вправ, адаптованих до потреб пацієнтів. Втручання можуть включати: вправи на розслаблення та глибоке дихання;(5) різні вправи на розтягування, гімнастику, ходьбу, біг, аеробні вправи та плавання. Вони можуть виконуватися як у приміщенні, так і на відкритому повітрі та можуть бути корисними для пацієнтів з розладами зловживання психоактивних речовин,(16) гінекологічними захворюваннями та іншими захворюваннями; вправи на рухливість, силу, витривалість і координацію.

Постуральний контроль: Регулярна зміна положень тіла має важливе значення для запобігання неправильній поставі, напруженню м’язів, спазмам і зменшенню рухливості суглобів.(20) Тренування балансу, рівноваги та ходьби можуть бути корисними, як і поради щодо ергономіки. Ця порада може включати адаптацію вдома та обладнання, щоб зробити пацієнтів незалежними.(20)

Тягар депресії, тривоги та інших психічних розладів вимагає узгоджених міжсекторальних заходів. Метою є не лише підвищення обізнаності громадськості, а й надання стратегій лікування та профілактики, які можуть зменшити цю велику та зростаючу проблему охорони здоров’я та пов’язані з нею економічні витрати.(3) Взаємозв’язок між поганим психічним здоров’ям і підвищеною поширеністю захворювань опорно-рухового апарату, численними ділянками болю, хронічними захворюваннями та захворюваннями, яким можна запобігти, підкреслює необхідність ефективного та цілісного міждисциплінарного підходу до лікування цих захворювань.(4)(21)

Посилання(edit|edit source)

  1. The world health report 2001 – Mental Health: New Understanding, New Hope”(PDF). WHO. Retrieved 4 May 2014.
  2. Mental health: strengthening our response. World Health Organization. August 2014. Retrieved 4 May 2014.
  3. 3.0 3.1 Murray CJ, Vos T, Lozano R, Naghavi M, Flaxman AD, Michaud C, Ezzati M, Shibuya K, Salomon JA, Abdalla S, Aboyans V. Disability-adjusted life years (DALYs) for 291 diseases and injuries in 21 regions, 1990–2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. The lancet. 2012 Dec 15;380(9859):2197-223
  4. 4.0 4.1 Funk M. Global burden of mental disorders and the need for a comprehensive, coordinated response from health and social sectors at the country level. Retrieved on. 2016 Oct;30.
  5. 5.0 5.1 5.2 Thornicroft G, Brohan E, Rose D, Sartorius N, Leese M, INDIGO Study Group. Global pattern of experienced and anticipated discrimination against people with schizophrenia: a cross-sectional survey. The Lancet. 2009 Jan 31;373(9661):408-15.
  6. Steel Z, Marnane C, Iranpour C, Chey T, Jackson JW, Patel V, Silove D. The global prevalence of common mental disorders: a systematic review and meta-analysis 1980–2013. International journal of epidemiology. 2014 Apr 1;43(2):476-93.
  7. Vigo D, Thornicroft G, Atun R. Estimating the true global burden of mental illness. The Lancet Psychiatry. 2016 Feb 1;3(2):171-8.
  8. Bloom DE, Cafiero E, Jané-Llopis E, Abrahams-Gessel S, Bloom LR, Fathima S, Feigl AB, Gaziano T, Hamandi A, Mowafi M, O’Farrell D. The global economic burden of noncommunicable diseases. Program on the Global Demography of Aging; 2012 Jan.
  9. 9.0 9.1 Caulfield A, Vatansever D, Lambert G, Van Bortel T. WHO guidance on mental health training: a systematic review of the progress for non-specialist health workers. BMJ open. 2019 Jan 1;9(1):bmjopen-2018.
  10. Lasalvia A, Zoppei S, Van Bortel T, Bonetto C, Cristofalo D, Wahlbeck K, Bacle SV, Van Audenhove C, Van Weeghel J, Reneses B, Germanavicius A. Global pattern of experienced and anticipated discrimination reported by people with major depressive disorder: a cross-sectional survey. The Lancet. 2013 Jan 5;381(9860):55-62.
  11. 11.0 11.1 Müller M, Khamis D, Srivastava D, Exadaktylos AK, Pfortmueller CA. Understanding refugees’ health. InSeminars in neurology 2018 Apr (Vol. 38, No. 02, pp. 152-162). Thieme Medical Publishers.
  12. 12.0 12.1 Ellis BH, Winer JP, Murray K, Barrett C. Understanding the mental health of refugees: Trauma, stress, and the cultural context. InThe Massachusetts General Hospital textbook on diversity and cultural sensitivity in mental health 2019 (pp. 253-273). Humana, Cham.
  13. Fotaki M. A crisis of humanitarianism: refugees at the gates of Europe. International journal of health policy and management. 2019 Jun;8(6):321.
  14. Blitz BK, d’Angelo A, Kofman E, Montagna N. Health challenges in refugee reception: dateline Europe 2016. International journal of environmental research and public health. 2017 Dec;14(12):1484.
  15. Kotsiou OS, Kotsios P, Srivastava DS, Kotsios V, Gourgoulianis KI, Exadaktylos AK. Impact of the refugee crisis on the Greek healthcare system: A long road to Ithaca. International journal of environmental research and public health. 2018 Aug;15(8):1790.
  16. 16.0 16.1 16.2 16.3 16.4 16.5 Silove D, Ventevogel P, Rees S. The contemporary refugee crisis: an overview of mental health challenges. World Psychiatry. 2017 Jun;16(2):130-9.
  17. Wilker S, Catani C, Wittmann J, Preusse M, Schmidt T, May T, Ertl V, Doering B, Rosner R, Zindler A, Neuner F. The efficacy of Narrative Exposure Therapy for Children (KIDNET) as a treatment for traumatized young refugees versus treatment as usual: study protocol for a multi-center randomized controlled trial (YOURTREAT). Trials. 2020 Dec;21(1):1-6.
  18. Bogic M, Njoku A, Priebe S. Long-term mental health of war-refugees: a systematic literature review. BMC Int Health Hum Rights. 2015;15:29. 11.
  19. 19.0 19.1 19.2 Keyes EF. Mental health status in refugees: an integrative review of current research. Issues Ment Health Nurs. 2000;21(4):397–410.
  20. 20.0 20.1 20.2 Steel Z, Chey T, Silove D, Marnane C, Bryant RA, van Ommeren M. Association of torture and other potentially traumatic events with mental health outcomes among populations exposed to mass conflict and displacement: a systematic review and meta-analysis. JAMA. 2009;302(5):537–49 13.
  21. 21.0 21.1 Fazel M, Wheeler J, Danesh J. Prevalence of serious mental disorder in 7000 refugees resettled in western countries: a systematic review. Lancet. 2005;365(9467):1309–14. 14.
  22. Lindert J, Ehrenstein OS, Priebe S, Mielck A, Brähler E. Depression and anxiety in labor migrants and refugees—a systematic review and metaanalysis. Soc Sci Med. 2009;69(2):246–57 15.
  23. Slewa-Younan S, Uribe Guajardo MG, Heriseanu A, Hasan T. A systematic review of post-traumatic stress disorder and depression amongst Iraqi refugees located in western countries. J Immigr Minor Health. 2015;17(4):1231–9.
  24. Oppedal, B., & Idsoe, T. (2015). The role of social support in the acculturation and mental health of unaccompanied minor asylum seekers. Scandinavian Journal of Psychology, 56, 203–211. 17.
  25. Betancourt, T., Borisova, I., Williams, T., Meyers-Ohki, S., RubinSmith, J., Annan, J., & Kohrt, B. (2013). Psychosocial adjustment and mental health in former child soldiers: Systematic review of the literature and recommendations for future research.Journal of ChildPsychologyandPsychiatry,54,17–36
  26. Beiser, M., & Wickrama, K. (2004). Trauma, time and mental health: A study of temporal reintegration and Depressive Disorder among Southeast Asian refugees. Psychological Medicine, 34, 899–910.
  27. Sack, W., Him, C., & Dickason, D. (1999). Twelve-year followup study of Khmer youths who suffered massive war trauma as children. Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry, 38, 1173–1179
  28. Post-traumatic stress disorder (PTSD). Available from: https://www.mind.org.uk/information-support/types-of-mental-health-problems/post-traumatic-stress-disorder-ptsd/about-ptsd/ (Accessed 18 May 2020).
  29. Ringold S, Burke A, Glass RM. Refugee mental health. JAMA. 2005 Aug 3;294(5):646
  30. 30.0 30.1 30.2 Pitman RK, Rasmusson AM, Koenen KC, Shin LM, Orr SP, Gilbertson MW, Milad MR, Liberzon I. Biological studies of post-traumatic stress disorder. nature Reviews neuroscience. 2012 Nov;13(11):769-87.
  31. McFARLANE AC. The long‐term costs of traumatic stress: Intertwined physical and psychological consequences. World Psychiatry. 2010 Feb;9(1):3-10.
  32. Davidson JR, Hughes D, Blazer DG, George LK. Post-traumatic stress disorder in the community: an epidemiological study. Psychological medicine. 1991 Aug;21(3):713-21.
  33. Bisson J, Andrew M. Psychological treatment of post‐traumatic stress disorder (PTSD). Cochrane database of systematic reviews. 2007(3).
  34. TED Ex Talks. Bridging the Refugee Health Gap | Claire Jones | TEDxUQ. Available from: http://www.youtube.com/watch?v=3iogISgezbQ(last accessed 28/07/2020)
  35. Tanishq Suryavanshi. What is the Refugee Mental Health Crisis and How Can We Address it?. Available from: http://www.youtube.com/watch?v=eRfyQl_mSGs(last accessed 28/07/2020)
  36. TED. How we can bring mental health support to refugees | Essam Daod. Available from: http://www.youtube.com/watch?v=0g0S34XE2b8(last accessed 28/07/2020)
  37. Michel Probst. Physiotherapy and Mental Health, Chapter 9, Clinical Physical Therapy Toshiaki Suzuki, IntechOpen, 2017.
  38. Wångdahl J, Lytsy P, Mårtensson L, Westerling R. Health literacy among refugees in Sweden–a cross-sectional study. BMC public health. 2014 Dec 1;14(1):1030.
  39. Uba L. Cultural barriers to health care for southeast Asian refugees. Public health reports. 1992 Sep;107(5):544.
  40. Dadzie GM. Healthcare Accessibility for Syrian Refugees: Understanding Trends, Host Countries’ Responses and Impacts on Refugees’ Health.
  41. Shaw, S.A., Pillai, V. and Ward, K.P., 2019. Assessing mental health and service needs among refugees in Malaysia. International Journal of Social Welfare, 28(1), pp.44-52.


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси