Комплексні підходи до лікування тазового болю у відновленні після травми

АвторNaomi O’Reilly на основі курсу Diana Blaney

Основний внесокEwa Jaraczewska, Jess Bell та Kim Jackson

Вступ(edit|edit source)

За останні роки наше розуміння того, як травма, емоційне благополуччя та сексуальне здоров’я перетинаються, покращилося.(1) Зростає визнання та інтерес до зв’язку між мозком, травмою та фізичним благополуччям.(1) Добре розуміння болю, ноцицепції та впливу травми на біль є корисним при виборі втручань для клієнтів з травмою та тазовим болем в анамнезі. Певні комплексні стратегії можуть бути використані, щоб допомогти впоратися з болем і страхом у цих людей, включаючи усвідомленість, усвідомлені рухи, дихальні техніки і поступовий вплив.

Концептуалізація болю(редагувати | редагувати джерело)

Найпоширенішим і найсучаснішим визначенням болю, запропонованим Міжнародною асоціацією з вивчення болю (IASP), є наступне:

Біль – це: “Неприємне чуттєве та емоційне переживання, пов’язане або схоже на те, що пов’язане з фактичним або потенційним пошкодженням тканини”.(2)

Біль можна описати як складну взаємодію між фізичними та емоційними реакціями, викликаними фактичним або потенційним пошкодженням тканин. Біль часто порівнюють з попереджувальним сигналом (наприклад, сигналізацією), який сповіщає нас, коли наш організм відчуває потенційну небезпеку. Наприклад, ковток крижаного напою може спричинити миттєве заморожування мозку – відчуття, яке часто інтерпретується як біль без пошкодження тканин. Аналогічно, короткочасний дотик до гарячої поверхні викликає біль як захисний сигнал, хоча довготривалої шкоди шкірі може і не бути.(3) Ці аналогії можуть допомогти людям зрозуміти, що біль виникає не лише через фізичну травму, але й через те, що мозок і тіло обробляють сигнали, які вказують на потенційні загрози для організму.

Біль vs ноцицепція(edit | редагувати джерело)

Ноцицепція відрізняється від болю. “Ноцицепція відноситься до сигналу, що проходить у нервовій системі, тоді як біль – це сприйняття неприємного досвіду”.(4) Ноцицептори виявляють “небезпеку” або шкідливі подразники, включаючи екстремальні температури (високі та низькі), сильні механічні сили та шкідливі хімічні речовини. Ці сигнали надсилаються до спинного мозку, а потім до головного.(5) Ноцицептивні сигнали модулюються на кількох рівнях центральної нервової системи, тому “біль не є простим відображенням ноцицепції. На сприйняття болю впливають генетичні, соціальні, фізіологічні та психологічні чинники та чиники середовища”.(4)

Тазовий біль у людей, які пережили травму(редагувати | редагувати джерело)

Травми в анамнезі, включаючи фізичне та сексуальне насильство, є визнаним фактором ризику хронічного тазового болю.(6)(7) (8)(9) Зв’язок між сексуальним насильством і тазовим болем був виявлений в оглядах загальної популяції,(10) а також у дослідженнях, що вивчають вплив сексуального насильства у катуваннях жінок і чоловіків.(11)

Причини хронічного тазового болю в осіб, які пережили катування, можуть бути наступними:(9)

  • рубцева тканина або пошкодження периферичних нервів, що призводить до локального болю
  • змінені центральні механізми болю, включаючи м’язову гіпералгезію та сенсорну дизестезію (порушення чутливості)

Закономірності активації м’язів тазового дна та усвідомлення у відповідь на загрозу(редагувати | редагувати джерело)

Van der Velde and Everaerd (12) досліджували зв’язок між мимовільною активністю м’язів тазового дна, усвідомленням м’язової активності та загрозою, яку відчувають жінки як з вагінізмом, так і без нього. У цьому дослідженні м’язи тазового дна учасників активувалися у відповідь на відео з погрозами та сексуальними домаганнями. Це можна розглядати як частину загального захисного механізму.(12) Жінки з вагінізмом також мали знижену обізнаність про м’язи в області тазового дна.(3) Аналогічно, у жертв сексуального насильства було виявлено зниження обізнаності про анатомію тазового дна та зниження сприйняття тазового дна (тобто затуманення мозку).(3)

Якщо ви хочете дізнатися більше про затуманення мозку, будь ласка, перегляньте відео нижче.

(13)

Усвідомленість та усвідомлений рух(редагувати | редагувати джерело)

Усвідомлеість це стратегія зменшення стресу, коли людина розвиває усвідомленість “через цілеспрямовану увагу в теперішньому моменті і без осуду до розгортання досвіду момент за моментом”.(14) Людина намагається контролювати фокус і напрямок своєї уваги, не відкидаючи і не пригнічуючи думки.(15) Ряд досліджень підкреслили значний вплив усвідомленості на сприйняття болю. Brotto та ін.(16) виявили, що усвідомленість настільки ж ефективна, як і когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) для “більшості кінцевих точок, пов’язаних з болем і сексуальністю, при лікуванні ПВД (спровокованої вестибулодинії)”.(16) Усвідомленість може допомогти людям:(17)

  • розвинути підвищену обізнаність щодо сигналів свого тіла
  • краще розуміти тригери болю
  • знизити чутливість до болю
  • знизити рівень сприйняття болю та тривожності(18)
  • покращити механізми подолання тазового болю

Усвідомлений рух передбачає виконання рухів або вправ з усвідомленням та увагою. Він поєднує принципи усвідомленості з різними руховими практиками, такими як йога, тай-чи, цигун або простими вправами на розтяжку.(19) (16) Усвідомлений рух вимагає від людини сповільнитися і бути присутнім у свідомості, тілі та дусі.

Під час усвідомленого руху люди звертають пильну увагу на тілесні відчуття, дихання, думки та емоції, коли виконують кожен рух або позу. Акцент робиться на налаштуванні на рухи тіла, спостереженні за відчуттями без осуду та налагодженні глибокого зв’язку між розумом і тілом. Ця практика покращує усвідомлення тіла, сприяє розслабленню, зменшує стрес і культивує відчуття спокою та ясності завдяки збільшенню “нейронної активності в зонах інтероцептивного усвідомлення”.(20) Він також “дозволяє переоцінити сенсорну інформацію”.(20)

Поступовий вплив(редагувати | редагувати джерело)

Поступовий вплив призначений для того, щоб допомогти людям подолати конкретні страхи, фобії, травми або тривогу, поступово піддаючи їх контрольованому і систематичному впливу стимулів або ситуацій, яких вони бояться.(21) Цей підхід вимагає від людини розбити стимул або ситуацію, що викликає страх, на менші, більш керовані кроки. Людина поступово проходить ці етапи, починаючи з етапу, який викликає найменше занепокоєння. Кожен крок спрямований на те, щоб допомогти людині зміцнити свою впевненість і толерантність, поступово десенсибілізуючи її до подразника. Таким чином, вони вчаться справлятися з ситуацією, не відчуваючи непереборного страху або страждань.(22)

(23)

Вікно толерантності в терапії поступовим впливом(редагувати | редагувати джерело)

Концепція “вікна толерантності” відіграє важливу роль у терапії з поступовим впливом. Вона забезпечує основу для розуміння та управління рівнями емоційного та фізіологічного збудження людини під час терапевтичного процесу.

Вікно толерантності, введене психіатром Dan Siegel,(24) визначає оптимальний стан збудження, в якому людина може ефективно обробляти емоції та інформацію.

Працюючи в межах вікна толерантності, люди можуть досліджувати свої страхи, не викликаючи екстремальних реакцій.(25) Однак, якщо людина виходить за межі свого вікна толерантності, вона може увійти в стан гіперзбудження (що характеризується панікою або надзвичайною тривогою) або гіпозбудження (що характеризується дисоціацією або заціпенінням). Тому поступовий вплив має бути ретельно підібраним, щоб утримувати людей у межах їхньої толерантності. Це гарантує, що тривога і страх утримуються на керованому рівні, що дозволяє поступово адаптуватися і з часом зменшити дистрес.

Практичне застосування( редагувати | редагувати джерело )

Дихальні техніки(редагувати | редагувати джерело)

Практичні дихальні вправи зазвичай починаються з самоконтролю, за яким слідують м’які, повільні рухи та вправи з контролю дихання. Можна спробувати наступні вправи. Сидіння на м’ячі для тренування може бути корисним для цих технік:(3)

  • звіртеся зі своїм тілом, звертаючи увагу на зони скутості
  • почніть м’яко пересуватися по м’ячу, дотримуючись дихальної гімнастики
  • навчитися дихати ребрами та животом, а не диафрагмою, що зазвичай є поверхневим диханням і асоціюється з реакцією «бий, біжи або завмри»
  • приділяти особливу увагу тазовому дну
    • знайти гребені клубових кісток, лобкову кістку та куприк
    • нахиляти таз вперед і назад, щоб відчути різницю в тазовому дні при цих рухах
    • зосередитися на змінах тазового дна під час дихання
  • подумати про радісний або страшний момент і усвідомити, що відбувається в області тазового дна, відчуйти, як дихання впливає на ці відчуття
  • спробувати різні дихальні техніки, такі як візуалізація (наприклад, уявіть, що ви нюхаєте каву або задуваєте свічки), квадратне дихання або почергове дихання ніздрями

Поступовий вплив(редагувати | редагувати джерело)

Основна мета поступового впливу – підвищити здатність людини брати участь у відповідних видах діяльності , незважаючи на біль або тривогу. Програма поступового впливу повинна включати наступне:(26)(27)

  • оцінювання
  • визначення функціональних цілей
  • встановлення ієрархії пов’язаних з болем стимулів страху у людини
  • навчання пацієнтів
  • вибір активності на основі цієї ієрархії страхів
  • поступовий вплив на складні ситуації через практику та підготовку
  • повторний вплив в реальному часі(28)
  • перенесення цих заходів у повсякденне життя
  • переоцінка ієрархії страхів

Ресурси(edit|edit source)

Посилання(edit|edit source)

  1. 1.0 1.1 Darnell C. Tending to painful sex: applying the neuroscience of trauma and anxiety using mindfulness and somatic embodiment in working with genito-pelvic pain and penetration disorders. Sexual and Relationship Therapy. 2023 Jul 3;38(3):398-410.
  2. Malik NA. Revised definition of pain by ‘International Association for the Study of Pain’: Concepts, challenges and compromises. Anaesthesia, Pain & Intensive Care. 2020 Jun 10;24(5):481-3.
  3. 3.0 3.1 3.2 3.3 Blaney D. Integrative Approaches for Pelvic Pain in Trauma Recovery Course. Plus, 2024.
  4. 4.0 4.1 Marchand S. Mechanisms challenges of the pain phenomenon. Front Pain Res (Lausanne). 2021 Feb 10;1:574370.
  5. Armstrong SA, Herr MJ. Physiology, Nociception. (Updated 2023 May 1). In: StatPearls (Internet). Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK551562/
  6. Garza-Leal JG, Sosa-Bravo FJ, Garza-Marichalar JG, Soto-Quintero G, Castillo-Saenz L, Fernández-Zambrano S. Sexual abuse and chronic pelvic pain in a gynecology outpatient clinic. A pilot study. Int Urogynecol J. 2021 May;32(5):1285-91.
  7. Panisch LS, Tam LM. The Role of Trauma and Mental Health in the Treatment of Chronic Pelvic Pain: A Systematic Review of the Intervention Literature. Trauma Violence Abuse. 2020 Dec;21(5):1029-1043.
  8. Chandler HK, Ciccone DS, Raphael KG. Localization of Pain and Self-Reported Rape in a Female Community Sample. Pain Medicine 2006, 7(4):344–352.
  9. 9.0 9.1 Williams AC, Peña CR, Rice AS. Persistent pain in survivors of torture: a cohort study. J Pain Symptom Manage. 2010 Nov;40(5):715-22.
  10. Leserman J. Sexual abuse history: prevalence, health effects, mediators, and psychological treatment. Psychosom Med. 2005 Nov-Dec;67(6):906-15.
  11. Moisander PA, Edston E. Torture and its sequel–a comparison between victims from six countries. Forensic Sci Int. 2003 Nov 26;137(2-3):133-40.
  12. 12.0 12.1 Van der Velde J, Everaerd W. The relationship between involuntary pelvic floor muscle activity, muscle awareness and experienced threat in women with and without vaginismus. Behav Res Ther. 2001 Apr;39(4):395-408.
  13. Neuro Orthopaedic Institute. Explaining Brain Smudging. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=3QVAY5stO3U (last accessed 16/04/2024)
  14. Kabat‐Zinn J. Mindfulness‐based interventions in context: past, present, and future. Clinical psychology: Science and practice. 2003 Jun;10(2):144-56.
  15. Kabat-Zinn J. Full catastrophe living. New York: Bantam Books Trade Paperbacks; 2013.
  16. 16.0 16.1 16.2 Brotto LA, Bergeron S, Zdaniuk B, Driscoll M, Grabovac A, Sadownik LA, Smith KB, Basson R. A Comparison of Mindfulness-Based Cognitive Therapy Vs Cognitive Behavioral Therapy for the Treatment of Provoked Vestibulodynia in a Hospital Clinic Setting. J Sex Med. 2019 Jun;16(6):909-923.
  17. Rosenbaum TY. An integrated mindfulness-based approach to the treatment of women with sexual pain and anxiety: promoting autonomy and mind/body connection. Sexual and Relationship Therapy 2013; 28(1–2):20–28.
  18. Zeidan F, Gordon NS, Merchant J, Goolkasian P. The effects of brief mindfulness meditation training on experimentally induced pain. J Pain. 2010 Mar;11(3):199-209.
  19. Flehr A, Barton C, Coles J, Gibson SJ, Lambert GW, Lambert EA, Dhar AK, Dixon JB. #MindinBody – feasibility of vigorous exercise (Bikram yoga versus high-intensity interval training) to improve persistent pain in women with a history of trauma: a pilot randomized control trial. BMC Complement Altern Med. 2019 Aug 29;19(1):234.
  20. 20.0 20.1 Clark Donat LE, Reynolds J, Bublitz MH, Flynn E, Friedman L, Fox SD. The effects of a brief mindfulness-based intervention on pain perceptions in patients with chronic pelvic pain: A case series. Case Rep Womens Health. 2022 Jan 8;33:e00380.
  21. George SZ, Wittmer VT, Fillingim RB, Robinson ME. Comparison of graded exercise and graded exposure clinical outcomes for patients with chronic low back pain. J Orthop Sports Phys Ther. 2010 Nov;40(11):694-704.
  22. Ariza-Mateos MJ, Cabrera-Martos I, Ortiz-Rubio A, Torres-Sánchez I, Rodríguez-Torres J, Valenza MC. Effects of a Patient-Centered Graded Exposure Intervention Added to Manual Therapy for Women With Chronic Pelvic Pain: A Randomized Controlled Trial. Arch Phys Med Rehabil. 2019 Jan;100(1):9-16.
  23. Dr.Paul Stone. Graded Exposure. Available from: https://www.youtube.com/watch?v=HHfUdOM8QIQ(last accessed 10/4/2024)
  24. Siegel DJ.The Developing Mind. How Relationships and the Brain Interact to Shape Who We Are, 1st Edition. New York: Guilford Publications, 1999.
  25. Ogden P, Minton K, Pain C. (2006). Trauma and the body: A sensorimotor approach to psychotherapy. W. W. Norton & Company.
  26. Vlaeyen JW, de Jong J, Leeuw M, Crombez G. Fear reduction in chronic pain: graded exposure in vivo with behavioural experiments. Understanding and treating fear of pain. 2004 Jul 29:313-43.
  27. Leonhardt C, Kuss K, Becker A, Basler HD, de Jong J, Flatau B, Laekeman M, Mattenklodt P, Schuler M, Vlaeyen J, Quint S. Graded Exposure for Chronic Low Back Pain in Older Adults: A Pilot Study. J Geriatr Phys Ther. 2017 Jan/Mar;40(1):51-59.
  28. Naachimuthu KP, Kalpana T. Graded Exposure and Use of Thiruppugazh for Stuttering: A Case Study. Indian Journal of Positive Psychology. 2022 Mar 1;13(1).


Професійний розвиток вашою мовою

Приєднуйтесь до нашої міжнародної спільноти та беріть участь в онлайн курсах для фахівців з реабілітації.

Переглянути доступні курси